Година спілкування "Пригоди Кіндрата п'ятикласника"

Мета: Виховувати бережне ставлення до своїх та чужих речей, шкільного майна. Закріпити уявлення учнів про те, що кожна річ – це результат колективної праці.

 

 

Розкажем по порядку

Про дивнії випадки,

Про те, що сталось в школі,

Повідаємо вас

Розкажем, розкажем,

Розкажем ми вам.

 

Як сталася пригода

В учнівського народу,

І як із неї вийшли

Герої наших днів

Розкажем, розкажем,

Розкажемо ми вам!

Кіндрат на дивані

Учениця

• Кіндрате, вставай, умивайся

Та швидше до столу

Учениця

• Кіндрате, мерщій убирайся,

Бо спізнилися в школу!

Ведучий

Кіндрат вилежує, ніжиться і позіхає,

Довго з портфелем вовтузиться

І – не встигає.

Ведучий

До школи зібрався Кіндрат п’ятикласник (в портфелі рогатки).

Тато дитині харчів накупив,

Метр батону, яблук десяток,

Гарну цукерку і сік на додаток.

(Кіндрат складає у портфель)

Ведучий

А у портфелі місце лишив

Й Кіндрат ще кілька речей прихопив

Клюшку, рогатку, зуби вампіра,

Сірник, шоколадку.

Усі разом А де ж підручники?

Кіндрат

Туди їм зась!

Куди не просять туди не залазь!

Ведучий.

Сів наш Кіндрат у коридорі –

Одинокий воїн в полі

Порішити хоче сходу

Харчовий увесь запас.

Треба їсти дуже швидко,

Щоб устигнути ще в клас.

Кіндрат.

З’їв я батончик, кільце ковбаски

Яблука хрумкав, аж стояв ляскіт.

Злизькав цукерку, спер шоколадку

Тепер треба хлопцю порозважатись.

(Вибігає Кіндрат, вбігає дівчинка)

Дівчинка.

Ой біда, яка біда,

Ой біжить, тече вода!

Перелилась через край,

Ти не стій, часу не гай!

Кіндрат укинув в унітаз

Яблук двадцять в один раз.

І тепер кругом тече…

Усі. А що ж Кіндрат?

Дівчинка. Кіндрат і вухом не веде.

Техпрацівник.

Порося тут побувало?

Може зграя мавпенят?

Боже, скільки ще терпіти

Цих зухвалих бісенят.

(Читає напис на стіні)

Так і знала, знак один

Пише так: «Тут був Кіндрат»

І нема на нього кари

То ж справжнісінький хуліган

Піду геть з цієї школи

Бо у мене, чесне слово,

До інфаркту близький стан.

(П’є таблетки)

(З’являється завгосп з мітлою)

Завгосп.

З Кіндратом і дружками

Завжди лише біда

Б’ють всюди вікна, ллється вода,

Запалюють листя, йде в школі війна

Пилюка і дим заповзають у ніс

Сміття щохвилини росте,

Як той ліс.

Все, не витримую!

Терпцю не стає!

Можуть здолать це інопланетяни лише!

(Кидає мітлу, ключі, натягує протигаз і виходить)

(Музика «Із сиром пироги»)

 

Кіндрат.

 

Хлопчина я моторний

Козак я хоч куди

Порядок й дисципліна

Для мене вороги!

Люблю чинити шкоду

Робити все не так

Мене всі в школі знають,

Я в витівках мастак.

Доводим  ми до сказу

Завгоспа й вчителів

Навіть директор школи

Зловить ще не зумів.

(Лишає портфель)

Ведучий

А що в портфелі у Кіндрата?

Учень

Нумо, глянемо,

Що в ньому,

Бо портфель –

Усім відомо! –

Є обличчям школяра!..

Ось – книжки.

Та що це з ними?!

Чом вони

У плямах синіх

Пошматовані, брудні!

Страшно глянути на них!

Подивіться на сторінку

Не сторінка, а картинка.

А «картинка»,

Помальована така!

А обкладинка –

Ну й горе! –

Ніби побувала вчора

В людожерливих руках.

 

Інсценізація «Бережи книгу»

 Книга (плаче).

 Ого! Як у мене розболілась голова. Знову билися мною. Я ж забула представитися! Я – книга, на жаль тільки для бійок. Тільки й роботи: то відкривайся, то закривайся. Здається була підручником. З математики чи етики? А може, з української мови? Уже й не пригадаю. Мою назву забруднили, розмалювали. Та річ не в цьому. Окрім гуль та синців, нічого не отримую. Загалом, це й ви знаєте, мій господар, фу, огидно й говорити, просто обірванець. Уже в 5 класі, а двох слів докупи стулити не може. Дивишся – інші діти кладуть книжку під подушку. А які ж ті книжки ошатні, у таких гарнюсіньких обкладинках із мережаними закладин очками. Я, мабуть, добре їм живеться. А тут одні плями. Бідні мої аркушики. Усі погнулися, розтріпалися, мов та копиця, що на голові в мого господаря. І коли тільки цей нестерпний рік закінчиться? Хоча б швидше на відпочинок улітку до бібліотеки. Сонечко буде гладити пухнастими, ніжними промінчиками і перемовлятися з пилинками, що намагатимуться влягтися на мене. Та що там ті пилинки, порівняно зі стусанами? А потім, може статися, потраплю до відмінника і стану королевою. Цікаво, як живеться королевам? Мрії-мрії! Чи вони колись збудуться?

Книга.

Людино! Розумна істотно!

Ти можеш усе на Землі –

Відсунути можеш потопи,

І будуть цілі кораблі.

Та знову і знову, людино,

До тебе звертаємось ми:

Ми гинено, гинемо, гинем,

Будь ласка, ти нас бережи.

Хай будуть в нас цілі дерева,

Рослини, тварини, птахи.

Звертаються й книги до тебе,

Людино, і нас збережи!

Кіндрат:

Я не рватиму сторінок,

Не бруднитиму картинок,

Вбережу тебе від бруду,

Більше так повір не буду.

 

 

 Вчитель. Бережіть книги, доглядайте за ними, та й за собою. Бо ж неприємно слухати такі речі про себе.

Книги треба берегти, бо це сотні гектарів лісу, з якого виготовляють потрібний для неї папір. Бережливе ставлення до книги – це, крім усього іншого, економія великих державних коштів. Адже на руках у читачів постійно перебуває до 400-500 мільйонів книг, вартістю майже мільярд гривень. Книжка – це праця багатьох людей.

Зошит: Ой – ой – ой! Не маю сили!

Ви на мене наступили.

Ведучий: Що це тут валяється?

Піднімем його мерщій.

Зошит виявляється,

Чий він, чий.

Зошит

• Я потерпаю, я потерпаю,

У обкладинці старій,

Весь у пасті та мастилі..

Хто хазяїн твій? Андрій?

• І я скаржусь на Андрійка
• Ти хто?
• Лінійка. Я терплю страшенну маку,

Правлю хлопцю за шаблюку.

Він дубасить мною стіл,

Я вже тріснула навпіл.

Зошит і лінійка разом:

Ми тепер каліки нам потрібні ліки.

Учень

Речі самі не ростуть,

Їх зробити треба труд.

Бережи щоденник, зошит.

Лінійку, зошит бережи,

Бо затрачені тут кошти немалі,

Що не кажи.

Учень

В класі парта, а на ній

Федя, Юра, Гнат, Корній.

Імена Петько читає,

Сам до себе промовляє:

Хто посмів, я не збагну,

Парту нищити шкільну?

Ні, мені не все одно,

З цим скінчать пора давно.

Учень

В школі парту бережи

І на парті не лежи.

Учень

Щоб урок минув не марно,

Треба сісти рівно, гарно,

Учень

Не базікай на уроках,

Як папуга чи сорока

Учень

Спитає вчитель, треба встать,

Дозволить сісти – тихо сядь.

Учень

Сказати хочеш не шуми,

А тільки руку підійми.

 

 Фея 1. Добрий день

1. Ти прокинься рано – рано

Лиш над селом сонце встане

Привітайся з ластівками

З кожним променем ласкавим

Фея 2

 Сам гарненько ти умийся

Сам швиденько одягнися

Підійди до тата й мами

І скажи їм добрий ранок

 І дивись – не барись

В школу швидко-швидко (мчись)

Фея1

 Але й тут не поспішай

Подивись спочатку,

Чи нічого не забув,

Чи в портфелі все…( в порядку)

Учень

 В школі, класі не брудни,

Сміття бачиш…(підніми)

Учень

 Не носи в кишені жуйки,

Крейду, яблука і булки,

Кнопки цвяхи, сірники,

А носи… (носовики)

Учень

Будь охайний завжди сам,

Уникай дірок і…(плям)

Учень

 Близьким вдома не груби,

Менших захищай, …(люби)

Учень

 Щоб тобою всі пишались,

Перехожі оглядались

Так роби, щоб люди звикли

Ти в усьому завжди… (приклад)

 

У їдальні

Ми розбили склянку з чаєм

- Ти розбив! –Ні! Ти розбила!

- Ти штовхнув – А ти впустила!

- Ти тюхтій – А ти незграба!

- Баобаб. Ти баобаба!

Вже школярка, наче хмарка, -

Очі повні сліз.

Школярка дмухає на пальчик свій.

- Обпекла? – А ти радій!

Та школярик посмутнів:

- Я… ти вибач, не хотів.

Я штовхнув. – А я впустила

- Я розбив. – Це я зробила

Чемний герой

Кіндрат – п’ятикласник (побувавши в їдальні)

Крокує додому героєм таким,

Що не снилось нікому.

А ж раптом Кіндрату назустріч

Першак.

Всміхнувся Кіндрат

І промовив: - Так – так! –

І, випнувши груди, підходить до нього:

- Гей, ти!

Треба старшим давати дорогу! –

І хлопця малого

Портфелем як лясне!

А ж всівся на землю

Малий першокласник…

Кіндрат реготнув:

- Так і треба, щоб знав! -

І далі по вулиці покрокував.

Оповідання Камінь

 У лузі під гіллястим дубом багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу до дуба прийшов хлопчик. Він любив пустувати. Тож і подумав: «А що воно буде, як я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть булькне дуже!» Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло дуже. Хлопчик засміявся, побіг і забув про свої пустощі Камінь упав на дно й закрив джерело. Вода перестала наповнювати криницю. Криниця засохла. Засохла трава навколо криниці, і дуб засох, бо підземні струмки потекли кудись в інше місце. На дубі перестав мостити гніздо соловейко. Він полетів на інший луг. Замовкла соловейкова пісня. Сумно стало в лузі. Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила прохолодна криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмари пилюки. «Де ж воно все поділося?» - подумав дідусь.

Учень. Мені бабуся говорила так

 Дитино моя, не забруднюй джерела

Що б’є із гірської землі край села.

З далеких доріг повертайся сюди,

Напийся з криниці живої води.

Учень

Цінуй милу землю, зелені гаї

Що предки твої заповіли тобі.

І де б не була ти, в якій стороні,

Нехай тобі сняться в солодкому сні

Дороги у рідне село.

Ці гори високі, оте джерело.

Учень

Берегти природу треба,

Як батьки – земля і небо.

Кожен кущик, кожну квітку

Взимку сніг і сонце влітку,

Дощ – святковий водограй,

Цей зелений пишний гай

Ліс і луки, синю річку,

Кожну пташку невеличку.

Цю веселочку барвисту,

Це калинове намисто –

Україну, рідний край

Бережи і примножай

 

Частушки

Важке горе у Кіндрата

Всім Кіндрата жалко

На екзамені з кармана

Випала шпаргалка.

 

Без терпіння наш Кіндрат

Він урок не доучив

І за пів того уроку

Він шість балів получив.

 

Дуже важний наш Кіндрат

Ходить з видом гордим

Мовби став не черговим

А англійським лордом.

 

Зачіпає всіх Кіндрат

Получає тумаки

Дехто марки собирає

Наш Кіндратик синяки.

 

Дуже просто жить Кіндрату

Він завжди і всюду

Повторяє одне і теж

Більше я не буду.

 

Сміялися горобці

З нашого Кіндрата

Не розв’яже він задачу

Четвертого класу.

 

Малювати наші предки

Динозаврів на скалі

А тепер Кіндрат ці фрезки

Вирізає на столі.

 

Якщо ти товариш вірний

Із біди ти визволи

Підніми скоріше руку

Щоб хлопця не визвали.

Учень

Освіта – світло! Це запам’ятай!

У школі добре вчись.

І різні труднощі долай,

Лети до світла – ввись.

Як будеш ти активним в школі, друже,

Ти з легкістю підеш в своє життя.

За все берися і старайся дуже,

То цікавішим буде майбуття.

 

Гумореска

Взяв Кіндрат собі за звичку: так і шастає в кущах,

Так і зирить у травичку, чи не гніздиться в кущах,

Так і зирить у травичку, чи не гніздиться де птах?

Він на річці біля  гатки, поміж зарослі і трав,

Вчора пташку вбив з рогатки, вісім гнізд повидирав.

Драв він ремезів, як вудив та бродив по мілині.

В хащах драв сорокопудів, руки й губи в полині.

Не одна кричала птаха: «Пожалій гніздо моє!»

Наче думала бідолаха, що в Кіндрата серце є

Не хотів він їх і знати, був Кіндрат із тих знавців,

Що уміють розрізняти лиш ворон та горобців.

Щоб яєць надрать пташиних в дальнім лісі і між трав,

Він чіплявся по машинах,носом він шляхи орав.

Ось затявся в одну душу: злізу, щоб там не було

До дупла поліз на грушу, суне руку в те дупло.

А кажан його за палець як ухопить, як кусне

«Ой гадюка! – зблід зухвалець, ой, рятуйточки мене».

Сторчака летить додолу, об сучок роздер штани

Розлетілися навколо, реготали кажани.

Звівсь Кіндрат, забився дуже. Хто ж йому поспівчува?

Коли чує: «Гідний друже!» - мовить гусінь і мошва.

Гусінь ще ж і промовляє: «Будь би всі, як цей Кіндрат

Золота б пора настала, краще нам було стократ».

Любий друже мій, уявляєш, скільки птах

Може з’їсти, поїдати гризунів, червів, комах.

Тож птахи із нами в спілці, поля й саду сторожі

Сови, дятли, серпокрильці, щигли, одуди, чижі.

Тож, як стрінеш непутящих, що біжать поза двором

Видирати гнізда в хащах – ти одразу присором.

 

Я не подумав про інших

Не знав я, чим зайнятися

І вийшов прогулятися.

Калюжа! Я в неї – ногою!

Оббризкав прохожих! Ой!

«Що наробив ти?» - всі кричать

І репетують, і бурчать!

Та не хвилююсь я за інших,

Навіщо думать про чужих?

Стікає з мене бруд рікою

- Ти спатимеш в передпокої, -

Мені сказала мама так,-

Бруднити речі ти мастак.

Брудні я речі довго прав

І зразу про чужих згадав.

Подумав: як же там у них?

У перехожих, у брудних?

За те, що бруд із них – рікою,

Їх змусять спать в передпокою?!

Наказ дітям

 

1. Дружно скажем ми вам діти

Сяє сонячна пора

Ростемо, щоби радіти

Щоб навчитися добра.

2 Не ледачі ростемо

Руки в нас умілі

Будем зміною батьків

В кожнім добрім ділі.

3. Перше правило у нас

Вчитись старанно на «12»

4. Друге правило – трудитись

І усім допомагать.

5. Бути чемним і правдивим

Третє правило у нас

Бути другом незрадливим

Клас – за тебе, ти – за клас.

 

6. Мудре правило – четверте

Знай і меншим розкажи,

Економ і бережи.

Парту, книгу, кожну річ –

Берегти, любить природу –

Це наказ твого народу.

7. П’яте правило: читати

Малювати і співати

Гратися з товаришами

І дружити з малюками.

Учитель.

Стежина твоя простелилася вдаль

Тобі і мужніти й рости

Ти сам у житті свого щастя коваль,

Тому-то задумайся ти,

Якщо собі шлях у житті обереш,

Як житимеш поміж людьми.

З добром чи лукавством по світу підеш,

До світла чи царства пітьми?