Година спілкування "Що в імені тобі моїм..."

Запрошує літературна вітальня

Що в імені тобі моїм...

(Літературно-музична композиція)

Вечір починається з того, що двоє ведучих грають у дитячу гру „ Я знаю 5 імен хлопчиків/дівчаток...”  Це створює приємну атмосферу довіри.

Ведуча 1.    Нет меж живущих людей, да и не может и быть,

                                                                  безымянных:

                    В первый же миг по рождении каждый,

                                                                  убогий и знатный,

                    Имя, как сладостный дар, от родимых своих получает…

                                                                                        ( Гомер)

Ведуча 2.

 Сьогодні в нашій літературній вітальні будемо говорити про імена, їх походження і значення. Згадаємо, які імена носять літературні герої та герої улюблених кінофільмів, а також пригадаємо вірші та пісні, в яких згадуються жіночі та чоловічі імена.

Пісня „ Олеся”

Ведуча 1.

 А як же вибирають старші новонародженим імена?

          До прийняття християнства на Русі новонароджених називали не іменами, а простими словами, які, на наш погляд, були доволі кумедними. Як, наприклад, сьогодні можна поставитись до такого імені, як Огірок, Кисіль, Неждан, Кислоквас? А в ті далекі часи ці язичницькі імена були звичними і природними.

Ведуча 2.

 Християнство було перейняте у Х столітті з Візантії. Священики, монахи стали запекло боротися з язичницькими пережитками. Був придуманий хитрий хід: віднині всі діти могли отримати ім’я лише під час обряду хрещення, і, звичайно ж, християнські імена, прийняті у Візантії. Саме з тих пір слова „назвати” і „охрестити” стали означати одне й те ж.

Ведуча 1.  

 У той же час у Греції та Римі носили зовсім не християнські імена, а звичайні язичницькі, грецькі та римські. Але потім виробився звичай називати дітей обов’язково на честь якоїсь людини, прославленої християнською церквою, „святого”, як говорили тоді. Християни вірили, що після смерті „святі” возносилися на небо і звідти могли допомагати своїм „тезкам”.

7

Пісня „Святая Анна”

Цікаво, а хто вам дав  імена, які сімейні історії з цим пов’язані?

(розповіді ведучих, учнів)

Ведуча 2.

 Імена „святих” вносилися у „святці”. Святками називалась у православних християн церковна книга, в якій був календар, де кожному дню відповідало ім’я якогось „святого”. Це було потрібно для того, щоб називати немовлят іменем того святого, пам’ять про якого припадала на день народження дитини. А оскільки святих з однаковими іменами було доволі багато, то і в святках імена повторюються часто.

Ведуча 1.

 Найпоширенішими у святках є імена Іван (зустрічається 12 разів), Анна, Петро, Дмитро, Яків та інші. Часто траплялося так, що у давнину люди мали по два імені (те, що давали в „миру”, і те, що давали при хрещенні).

Зараз уже мало хто знає, що з точки зору церкви не було, наприклад, Володимира Мономаха, а був Федір – так  його назвали при хрещенні.

Ведуча 1.

 Більшість наших імен давньоруського, давньоєврейського, римського походження. Правда, за тривалий час їх використання вони вже стали звичними для нас.  Так, маємо імена грецького походження: Анастасія, Євгенія, Євгеній, Тетяна, Ксенія, Олександра, Дмитро та інші.

Пісня „Александра”

Імена єврейського походження: Анна, Іван, Марія, Михайло, Семен, Йосип та інші. Римські – Віктор, Віталій, Максим, Павло, Юлія...

Немало серед наших імен і слов’янських: Борис, Всеволод, Володимир, Ігор, Людмила, Владислав, Ярослав, В’ячеслав.

Ведуча 1.

 А зараз давайте з’ясуємо, що ж означають ваші імена.

(розповіді присутніх)

Ведуча 2.  А зараз давайте проведемо кілька конкурсів.

                      Хто назве більше кінофільмів, у яких згадуються імена?

Ведуча 1.  Назвіть літературні твори, у назвах яких згадуються імена.

Учні читають вірші, в яких згадуються чоловічі та жіночі імена.. 

8