Година спілкування "Сім'я - це важливо, сім'я - це складно! "

Бесіда

 Підготувала соціальний педагог
КЗ «Заваллівський ліцей»

Гончарук Олеся Миколаївна

Тема:  «Сім'я - це важливо, сім'я - це складно! »

Мета: виховувати любов та повагу до батьків, турботу про них, бажання піклуватися про їхнє здоров’я, не завдавати їм душевного болю негідними вчинками; спонукати прагнення бути гідними дітьми своїх батьків, приносити щастя в свій дім, в свою сім’ю; усвідомити важливість підтримки сім’ї в житті.

Обладнання: фото сімей; вислови, вірші, родину, аркуші для відповідей.

― Доброго дня! Сьогодні ми поговоримо про найцінніше що є в житі людини - про сім’ю.

Сім'я – це не список, хто кого народив, це основа нашого життя. Сім'я - це візерунчаста павутина. Неможливо торкнути одну її нитку, не викликавши при цьому вібрації всіх інших. Неможливо зрозуміти частинку без розуміння цілого.

 А що, на вашу думку, є сім'я? (Мама, тато і брати/сестри, спільне проживання; відповідальність; виховання дітей; веселе і цікаве проведення часу; спільне господарювання і т.д.)

Життя – це наче океан.

Сім’я – це корабель з вітрилом.

І лише той корабель допливе,

Де згода буде у родині.

Маяком буде Господь Бог.

Чи в бурю чи в ясну погоду,

Він допоможе вистоять в біді,

Поможе витіснить погорду.

І лиш зійти із цього корабля,

Залишити –є просто неможливим.

Кругом вода, немає берегів,

Весь час припливи і відливи.

                                        (Наталя Муран)

       — Чи погоджуєтесь з таким порівнянням сім’ї? (Так, серед життєвих труднощів сім'я є осередком тепла, добра і опори)

• Як  думаєте, якою має бути сім'я, щоб її можна було порівняти з сонцем?
• Чи зустрічали ви коли-небудь «сонячні» сім'ї?
• Чи важко створити «сонячну» сім'ю? Що для цього потрібно? 
• Перерахуйте ознаки «сонячної» сім'ї.(Любов, турбота, взаємодопомога)

Сім'я - це важливо!

Сім'я - це складно!

Сім'я - це щастя, любов і удача,

Сім'я - це влітку поїздки на дачу.

Сім'я - це праця, взаємна турбота,

Сім'я - це багато домашньої роботи.

Сім'я - це свято, сімейні дати,

Подарунки, покупки, приємні витрати.

На жаль, сім'я – це з часом утрати…

Шануй батьків,

Щоб потім не жалкувати.

Стався до рідних завжди дбайливо.

Жити щасливо одному неможливо!

Погодьтеся, сім'я – це важка праця. Далеко не безхмарними є наші стосунки з рідними. Але ми  прощаємо образи одне одному, вирішуємо проблеми, адже сім'я зміцнюється взаєморозумінням, підтримкою та любов’ю, в ній ми вчимось жити. Ніякі проблеми не страшні, якщо вдома тебе чекають люблячі люди.

Коли в нас щось трапляється,звертаємось до рідних, коли хочемо відпочити після важкого дня – проведення часу зі своєю сім’єю забезпечить нам душевний комфорт. Коли ти живеш далеко, то найбільша радість – повертатися додому і бачити, що живі ті, кого любиш. Відчувати опору в родині — значить бути спроможним протистояти багатьом ударам долі. Нам часто допомагає мудрість батьків, їхня підтримка, турбота.

На жаль, саме  найріднішим людям ми робимо боляче частіше ніж чужим.  

Колись я прочитала одну легенду. Вона мене настільки вразила, що я довго не могла оговтатись від прочитаного. Але все може трапитись у цьому складному світі і кожен раз знову читаючи цей твір мене сповнював жах, адже казки і легенди не виникають на порожньому місці. Щось подібне десь і колись могло трапитись.

Чув я колись у дитинстві не раз

Пісню чи казку сумну,

Як полюбив колись гарний юнак

Дівчину красну одну.

Дівчина мовила:«Любиш мене,

Прагнеш моєї краси?

То ж, коли любиш, то матір убий,

Серце мені принеси».

Довго вагався і плакав юнак,

В думках утративши лад.

Геть від коханої вийшов з плачем,

Та повернувся назад.

Дівчина зла прогнівилась тоді:

«Геть, нерішучий, іди!

Тільки із неньчиним серцем в руці

Можеш вернутись сюди».

Вдруге від дівчини вийшов юнак,

Світу не бачив від сліз.

Оленя в горах високих убив,

Серце коханій приніс.

«Ти обманув мене! — каже вона.-

Що ж ти за муж-войовник?

Матері серце мені принеси —

Буду твоєю навік!»

Вбив свою матір засліплений син,

Смертний долаючи страх.

Кинувся бігти, спіткнувся і впав

З серцем кривавим в руках.

Матері серце здригнулось з жалю,

Мовило в тузі палкій:

«Боляче вдаривсь, дитино моя,

Синочку мій?»

Аветік Ісаакян (Переклад М. Пригари)

— Які почуття викликав почутий твір? (Співчуття матері, осуд щодо дій дівчини, сина)

•  Про що свідчить питання матері? (Про безмежну материнську любов)

Дійсно, любов матері до дітей найвища у світі. За що ми любимо маму? За красу? Ні, мама не може бути негарною. За доброту? Ні, мама може бути жорстокою і несправедливою, а ми її все одно любимо.

За що мама любить свого дитя? За те, що воно миле? Ні, воно може вимахати під два метри і грубіянити, а вона його любить. Можна довго перераховувати, але так і не знайти межу або рису характеру, за якої ми любимо своїх близьких. І дійсно, її, цієї межі або такої риси характеру, — немає. Своє дитя люблять лише за те, що воно своє. Ось воно моє — і все! Мати здатна за дитину віддати все на світі. То ж недаремно, як дивимось ми на матір і дитя, то відчуваємо щастя і радість. Ми вважаємо матір святою, бо вона дає життя, найвищу цінність.

 Прочитайте, будь ласка, вислови на дошці.

• Батько стоїть вище за сотню вчителів, мати – вище за сотню батьків. Безчесний той, хто не поважає батьків, адже – це головний обов’язок людини; усі інші обов’язки мають другорядне значення.                                           Закони Ману 
• У сімейному житті, зберігаючи свою гідність, треба вміти поступатися одне одному. В. Сухомлинський
• Щасливий той, хто щасливий у себе вдома. Лев Толстой                                                                                                                                                                                      
• Хоч би що робила людина, усі її справи, навіть найвидатніші, нічого не варті, якщо вона не виконує свого обов’язку перед батьками.                Б. Ауєрбах

— Як  розумієте їх значення?

(- Потрібно поважати та шанувати своїх батьків, бо без цього все людське життя втрачає свою вартість. Повага до батьків – головний обов’язок людини.

Якщо не будеш поважати батьків, то і тебе ніхто поважати не буде.)

— Які ще вислови, приказки про сім'ю знаєте?

(У дитини заболить пальчик, а в матері серце.

Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець).

— Що ж означає по-справжньому любити своїх батьків?

(-Це значить піклуватися про них. Не завдавати їм душевного болю. Не засмучувати негідною поведінкою. Трудитися, щоб полегшити їм життя. Називати їх найніжнішими словами, не грубити. Учитися у них любити й поважати людей тощо)

Батьки дали нам крила щоб літати

Тож не забудь про рідну маму й тата.

І встигни добре слово їм сказати

Допоки ти живеш у рідній хаті.

— Які асоціації виникають у вас зі словом сім'я? (Тепло, захист, любов тощо)

— Опишіть голос своєї матері.

— Розкажіть про найщасливіший день, проведений разом із батьком

— Поділіть аркуш паперу вертикальною лінією на дві частини. У лівій частині напишіть: «Це мої батьки зробили для мене» і перерахуйте, чим ви зобов'язані батькам. У правій частині напиши: «Це я зробив для батьків». Перерахуйте, що для них зробили ви. Порівняйте отриманий результат. 

Для батька й матері ти завжди будеш дитиною. Кожен  крок, кожен вчинок – хороший чи поганий – відгукується в материнському й батьківському серці радістю чи болем, щастям чи стражданням. Пам’ятай, що ти – сенс життя, радість і горе твоїх батьків.

 У своїй безмежній любові до тебе вони часом забувають про те, що прийде час, коли у них не залишиться сил для того, щоб давати тобі матеріальні радощі буття. У них залишаться сили тільки на те, щоб любити тебе.

  Сім'ї ніхто не руйнує. Вони руйнуються самі. Тому треба завжди турбуватися про сім'ю, у складних ситуаціях завжди шукайте спільну мову, говоріть собі – всі можемо помилятись, кожен з нас винен в конфліктах. Але це моя сім'я.

Знайте: людський обов’язок дітей – платити батькам за їхнє піклування, безмежну любов і за відданість – платити тим самим: турботою, підтримкою, любов’ю, відданістю.

Родина - це таке маленьке слово,

А скільки ж в ньому сенсу, доброти.

Це – мами перша колискова,

Це - батьків прояв теплоти.

Це все. Що може бути краще

За рідних й дорогих людей?

Не покидай ти їх нізащо,

Бо це все рідне, це твоє.

Родина – це не просто термін,

Який у словнику знайдеш.

Родина – тихий серця шепіт,

З яким ти по життю ідеш.

Нехай усе біжить, минає,

Та ти не будеш в самоті.

Родина – щось насправді справжнє

З того, що маєш у житті.

(Кропівна В.)