Година спілкування в 6 класі "Без сім'ї немає щастя на землі. "

Хід виховної години:

1-ведучий  Добрий день, дорога роди­но! Так, якраз родина! Бо всі ми, присутні в цьо­му залі, — це одна велика родина школи:мами і тата, діти, вчителі. Адже школа — це теж сім'я. А сьогоднішнє свято — це освідчен­ня до своєї сім'ї, бажання зробити для неї щось приємне.

2-й ведучий

Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте.

Із нашого класу батьки!

Радісно, радісно, радісно,

Що ви до нас нині прийшли.

1-ведучий  

На щиру розмову

 Зібралися ми з вами.

 Розмову сьогодні

Присвятимо мамам,

А ще — татусям,

Братам і сестричкам.

1-й  учень

Я всім вам вклонюся,

Во ви того варті!

Ми любимо вас!

Це свято — сюрприз вам,

Кохані, від нас!

2 -й  учень

Ми готували вам сюрприз

Старанно і завзято,

Спасибі вам, що ви прийшли

 На це родинне свято!

3-й учень

Спасибі вам за те, що ви

Веселі і привітні!

Спасибі вам за те, що ви...

Ви просто є на світі!

Кохані наші, чарівні,

Найкращі, найрідніші

2-й ведучий

Батьки і діти!.. Кожна людина по думки повертається в минуле. Ось і ми зазирнемо в ньо­го. Батьки, згадайте ту мить, з яким трепетом ви чекали першої усмішки, першого слова, першо­го самостійного кроку своїх дітей. Ніколи, звіс­но, не забудеться і той день, коли ми прийшли до цієї школи, переступили її поріг.

1-ведучий  

Батьківське щастя,

Що воно таке

І як зростає під весняним небом,

Як золотистим многогранним кленом,

Осипле з ніг до голови.

Батьківське щастя.

Є чи ні, і де воно блукає місяцями,

Де ходить із веселими піснями

І як промінчики збирає золоті.

Батьківське щастя,

Як його знайти,

Як відшукати на тернистім полі.

А може там, як повеління долі,

Воно блукає десь на волі.

Батьківське щастя,

Знаємо ми усі, воно таке велике,

Незбагненне, огнем ні разу неспаленне,

Заховане в блакитній висоті.

Батьківське щастя — варто жити,

Адже його багатство — діти.

2-й ведучий. Батьки і діти — одвічна проблема. Сьогодні ми поговоримо про сім'ю, родину.-У на­роді кажуть: «Сім'я — це, звичайно, ти, твої бра­тики і сестрички, тато й мама, бабуся й дідусь. Це наймудріші, найрідніші люди, які шанують і лю­блять, виховують нас».

Виходять двоє хлопчиків і двоє дівчаток.

— А скажіть мені, хто знає, що таке сім'я?

— Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім'я — це сім «я»! Це означає, що в повній сім'ї повинні бути мама, тато і п'ять дітей! Щонайменше! Зрозуміло?

—  Тепер зрозуміло. То що, у мене сім'я неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей...

— Отож, неповна. А треба, щоб було так, як у на­родній приказці: «У нашого Омелька — невелич­ка сімейка: тільки він та вона, ще старий та ста­ра, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестір­ко, та батько і мати, та їхні три брати!».

— Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають, як кого звати... Бо ж їх так багато...

— Не забувають, не бійся! А зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!

— У великій сім'ї діти виростають дружними, пра­цьовитими, щедрими, вміють допомагати один од­ному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої

сім'ї. А як росте одне дитя, воно часто стає егоїстом, жадібним, бо звикло, що все — для нього одного...

— Мабуть, так, бо народна мудрість говорить про це, адже є так багато прислів'їв про сім'ю: «Яблуч­ко від яблуні недалеко відкотиться», «Як буде дружно, то не буде сутужно», «Яка гребля, такий млин, який батько такий син», «Яке дерево, такі його й квіти, які батьки, такі й діти», «Які мамка і татко, таке й дитятко», «Нема того краму, щоб купити маму».

— Тому цінуймо свою сім'ю, свою родину, щоб не бути в цьому світі одинокими.

1-ведучий  

«Родина», «рід» — які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Бо всі ми з вами — гілочки на дереві,

Що вже стоїть віки.

Це дерево — наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

2-й ведучий. Ми пишаємося нашими батька­ми і дякуємо їм за все, що вони для нас роблять. Та своєю родиною ми вважаємо не лише рідню, а й наш клас, школу, увесь український народ. Усі члени як великої, так і малої родини вносять пев­ну часточку в наше виховання.

 4 учень Хлопчик. Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику, повільно розплющив очі й на своїй щоці відчув теплий промінь сонця. Я подумав: «Який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло й тепло».

5 учень. Дівчинка. Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику, повільно розплющила очі й побачила, що біля мене стоїть моя мама. І я подумала: «Який до­брий Бог, що дав мені маму, яка дарує мені тепло й любов свого серця».

6 учень. Хлопчик. Який добрий Бог, що дав нам найбільший скарб на землі — наших матерів.

7 учень. Дівчинка. Який добрий Бог, що дав нам мужніх і сильних батьків, братів, сестер, бабусь і дідусів.

8 учень. Хлопчик. Який добрий Бог, що дав нам сім'ю, родину, рідну землю.

Звучить пісня «Родина».

1-й ведучий. Сьогодні ми зібралися разом на ро­динне свято, щоб краще пізнати і зрозуміти одне одного.

2-й ведучий. Сім'я відіграє найважливішу роль у ви­хованні дитини. Сім'я — це святий вузол, яким пов'язані всі члени родини. І тим міцніша родина, чим міцніша дружба в сім'ї. А як же народилася сім'я?

1-й ведучий. Мільйони років тому, коли Земля ще була зовсім юною, зустрілися двоє: чоловік і жін­ка. Вони покохали одне одного й вирішили жити разом. Це — Адам і Єва. «Хто народжуватиме ді­тей?» — запитав Адам Єву.

2-й ведучий. Єва відповіла: «Я».

1-й ведучий. «Хто їх доглядатиме й виховувати­ме їх?»

2-й ведучий. «Я».

1-й ведучий. «Хто берегтиме сімейне вогнище?»

2-й ведучий. «Я».

1-й ведучий. «А хто ділитиме зі мною радощі й роз­чарування?»

2-й ведучий. «Я, я, я, я, я, я, я», — промовила Єва.

1-й ведучий. Сім «я» прозвучало з вуст жінки. Так і народилася на землі перша сім'я.

9-й учень

Батьки і діти, діти і батьки —

Життя земного нерозривне коло,

Спливає час, минаються роки —

Воно ж не розривається ніколи.

 Із глибини спресованих віків

Шануємо премудрі заповіти:

В розумних і освічених батьків –

Достойні їх народясуються діти.

2-й ведучий. Із букви-крапельки і звуку-сльозинки народилося на світ у вустах немовляти святе слово «мама»; воно осяює хату, як дар Божий. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мама. Ця мить і є вічністю, бо мама живе завжди з нами, живе в наших дітях і онуках.

1-й ведучий. Спогади. Спогади, спогади...

       Чи ви пам'ятаєте свої перші дум­ки після народження дитини?

2-й в е д у ч и й (до батьків). Про що ви думали, коли вперше вам принесли ваше дитятко?

1-й ведучий. Ваші перші спогади про своє ран­нє дитинство?

2-й ведучий. З якого часу ви себе пам'ятаєте? З ким пов'язані ці спогади?

1-й ведучий. Та колись батьки теж були дітьми й хо­дили до школи. Зараз ми пригадаємо цей час і про­ведемо уроки для батьків і їхніх дітей.

 Урок народознавства

2-й ведучий. Діти ставлять запитання батькам.

Кого з родичів називають:

—  зовицею;         

— дядьком;

—  тіткою;           

 — тещею;

—  дядиною;         

— тестем;

—  дівером;         

— свекром;

—  свояком;         

— невісткою.

ігрова перерва «Говори правду»

1-й ведучий. Тато чи мама стоять із дитиною спинами одне до одного. На мої запитання дитина відповідає кивком голови, а хтось із батьків — уголос.

Питання

*    Чи любить ваша дитина манну кашу?

*    Чи миє посуд тато?

*    Чи любить дитина вмиватися вранці?

*    Як звати класного керівника вашої дитини?   

*    Чи співає матуся колискові пісні?

Урок математики

2-й ведучий. Мама несла в кошику п'ять яблук. Із нею було п'ятеро дітей. Мати їм каже: «Розділіть ці яблука між собою так, щоб кожен із вас отримав по яблуку, а одне залишилося в кошику». Діти бу­ли кмітливими, а тому поділили яблука так, як їм сказала мама. Як вони це зробили?

1-й ведучий. У кожного з нас є своя родина. Це найдорожчі нам люди, які нас найбільше люб­лять, жаліють. І ми їх також дуже любимо, бо без них не уявляємо свого життя.

2-й ведучий. Батько й мати — найдорожчі та найближчі кожному з нас люди. Від них ми одер­жали життя. Вони вчать нас людяності, доброти, милосердя, збагачують наш розум, укладають у наші уста ласкаві слова.

10-й учень

Що є в світі наймиліше за свою родину?

Любить рідних маму й тата кожная дитина.

 Бо ж хто є ще найдорожчий від батьків рід­неньких?

Вони ж всіх нас доглядали немічних, малень­ких.

Усім людям треба знати заповідь четверту:

Своїх батьків шанувати до самої смерті.

11-й учень

Сім'я — це пристань і гавань,

Сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань,

Тут вічно панує любов.

12-й учень

Тут тебе завжди пам'ятають,

 Куди б ти не їхав, не йшов,

На тебе постійно чекають

 Увага, турбота, любов.

13-й учень

Ліси виростають родинами в горах.

 Чайки відлітають на зиму гуртами.

Родинами плавають риби у морі.

І хмари гуртами летять над містами.

14-й учень

А десь астронавт у безмежнім просторі,

І десь мореплавець у чорну годину,

І сивий дідусь у самотньому горі —

Усі вони мріють про рідну родину.

15-й учень

Ста друзів не стане у справжньому горі.

Заваляться плани, мільйони й палати.

Та сяйвом рятунку в життєвому морі

Завжди для нас будуть родина і мати.

16 учень

 Ми до батьків сказати хочемо слово,

 Бо без батьків чого ми в світі варті! —

 Без маминої ласки і тепла,

 Без батьківської строгості і жарту,

 Без нашого родинного тепла?

 Батько і мати — два сонця гарячих,

 Що нам дарують надію і тепло,

 Батько і мати у долі дитячій

 Так необхідні, щоб щастя було!

 Лунає пісня «Батько і мати».

1-й ведучий. Мама! Чи є на світі слово більш світле і ніжне? У матері ласкаві руки, найвірніше й найчутливіше серце. І скільки б тобі не було ро­ків — п'ять чи п'ятдесят, — тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим сильніша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше твоє життя.

2-й ведучий. Мама, матінка, матуся. Скільки спо­гадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає лю­дину, яка завжди для нас найближча, найдорож­ча, найкраща, наймиліша.

Хочу я, щоб була щаслива,

Завжди повна ніжності й тепла,

Найрідніша матінка моя!

Інтерв’ю№1. Хотілося б запитати як живеться нашим мамам, де в сім’ї одні чоловіки?

17-й учень

Мама — перше слово, вимовлене мною,

Мама — перша подруга моя.

Мама — все святе пов'язане з тобою.

 Мамо, лиш у тебе вірю я.

1-й ведучий. Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. У всіх народів і в усі віки, Жінка-матір була охоронни­цею, добрим янголом домашнього вогнища. Її му­дрість поважали в сім'ї, у її розрадах знаходило спокій зранене і знеболене синівське серце.

2-й ведучий. Мама... Заплющ очі та прислу­хайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі. Такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли станеш дорослим, за­вжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

18 -й учень

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за кожне їхнє діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.

19 -й учень

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти.

Як дитя, зіп'явшись на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше «мамо»,

Як до школи приведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамочко, вітаю із онуком»...

20-й учень

Добре ж, як пізнать себе дитині,

Знать твої вона продовжить роки,

І людині дати світ широкий,

Дарувати їй цвітіння рясту.

Сині гори, неспокійні роки...

Хто не мав дітей, не звідав щастя,

 Долею обкрадений навіки.

1-й ведучий. Слово «мама» зростає з нами тихо, як зеленіють дерева. Сходить сонце, розцвітає квіт­ка, як гладить по голівці рідна материнська рука. І так само тихо вона торкається вуст промінчиком маминої усмішки і лагідністю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і ра­дістю веселки, теплою ніжністю руки і вечірньою молитвою.

21-й учень

Всі до тебе сходяться дороги,

Всі край тебе купчаться тривоги.

Всі до тебе горнуться надії,

Коли, мамо, ти в житті зорієш.

В тебе, рідна, найніжніша ласка,

В тебе, люба, найвірніша казка.

В тебе, мила, найрадніші очі,

Як струмочок, голос твій хлюпоче,

І до тебе стежки найкоротші,

 І без тебе ночі щонайдовші,

Наче німб, над нами в час розлуки

Найсвятіші материнські руки.

2-й в е д у ч и й. Для добрих, люблячих батьків не­має нічого дорожчого, як дитина. Це життєва іс­тина, бо сенс людського життя в тому, щоб повто­рити себе в новій людині, підняти дітей своїх на вищий щабель розумового, морального, естетич­ного розвитку, ніж вони самі.

22-й учень

Погано без тата, погано без мами.

Люблю я матусю і тата так само.

Люблю я душею і щирим серденьком,

Ви так необхідні — і тато, і ненька.

1-й учень

Безмежно люблю і щоденно благаю:

Хай довгі роки доля вам посилає.

 Ви захист для мене, опора й надія,

Ніхто так, як ви, мене не розуміє.

За добру пораду, за затишну хату,

За усмішку щиру, недоспані ночі,

Натруджені руки і лагідні очі.

2-й учень

Земля дочекалась і сонця, і цвіту.

Душа, мов калина, цвіте і росте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Аби тільки мама на білому світі була.

3-й учень

Схилялось над ліжком привітно чоло,

 Дрімали натомлені очі.

Спасибі вам, мамо, за ваше тепло

 І довгі недоспані ночі.

4-й учень

Хай мамина ніжність, і ласка, й порада

Довіку нас гріють, милують серця.

Кінчається все, все минає, проходить,

Любов же матусі не знає кінця.

5-й учень

Прости мені, матусенько, й забудь

Ті прикрощі, що завдаю частенько.

Я так тебе, ріднесенька, люблю,

Найкраща в світі мамо моя, ненько.

6-й учень

Те найдорожче, що тільки є з нами, —

Все починається з рідної мами.

 Мама для мене найдорожча людина.

У нашій сім'ї вона символ родини.

7-й учень

Що та «Гала» чи той «Тайд»,

 Коли мама прибирає.

Дві руки, відро — скрізь лад.

Як вона завжди встигає?

8-й учень

Діти, чоловік, робота — геть стомилася уся.

А ще кролі, кури, гуси і маленьке порося.

Моя мама — восьме чудо світу,

Все у неї до ладу.

Коли виросту, як тато,

Теж собі таку знайду.

Лунає пісня «Рушник».

1-й ведучий. Тема цієї пісні нагадує, що на­дійде час, і ваші діти матимуть сім'ї, самі стануть батьками. Тільки тоді вони зрозуміють, яка відпо­відальність лежить на батьківських плечах.

2-й ведучий. І знову наші щирі зізнання, наші теплі звернення до рідних людей: тепер — до тата .Слово «тато» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, як сходить сонце, розквітає квіт­ка, як тихо світить веселка і як гладить по голівці дитину рідна рука. І так тихо приходить це слово на вуста промінцем татової усмішки й ласкавістю його очей. Чоловіки завжди стримані у своїх почут­тях, проте в їхніх серцях ховається велика любов до своїх дітей.

На сцену виходять учні.

9-й учень

Про маму пишуть всі пісень багато,

І я немало добрих слів знайду.

Але, на щастя, є у мене й тато,

І я його понад усе люблю.

Ти вмієш ласку виразити в слові

 І знаєшся на лагідних речах.

А скільки доброти, тепла, любові

Я бачу в твоїх стомлених очах.

У світі нині прикрощів багато

Таких, що криком іноді б кричать.

Тож хай завжди у всіх нас будуть тата,

Бо  так його бува не вистача.

10-й учень

Уклін тобі, мій рідний тату,

За те, що ласка в тебе є.

 Нехай же нашу рідну хату

Біда і горе обмине.

За те, що можем мирно жити.

За те, що все ти бережеш.

За те, що вмієш нас любити,

Тож будь щасливим ти без меж.

11-й учень

Батьку любий, тату милий, нинішньої днини

Ти прийми слова подяки від своєї дитини.

 Ці слова — це щира мова, щире побажання,

Щоб прожив ти многі літа, не зазнав страждання.

12-й учень

В мене тато скрізь встигає, тільки так сказати:

Треба кіно подивитись, газетку почитати,

А ще піти на рибалку, у ліс по грибочки,

Щоб зимою діставати з великої бочки.

13-й учень

А мій тато — містер Мускул,

Що там якийсь Клод Ван Дамм.

Маму мою на руках носить

Стільки років сам.

14-й учень

Вклоняюсь вам, тату, доземно,

Як рідній хатині з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

15 учень

Тож вам спасибі, рідний тату,

За те, що нам дали життя,

За нашу маму, і родину,

І за щасливе майбуття.

16-й учень

Спасибі вам за рідну хату,

І пісню, й мову, і сім'ю,

Спасибі за сестричку й брата,

 З ким ділю радість і журбу.

 17 учень

Спасибі, тату, вам велике

За саду щедрий урожай,

Криниці чистую водицю

І за веселий небокрай.

18-й  учень

Уклін вам, тату, за турботу,

Пораду мудру кожен день,

За батьківську любов гарячу

До крихіток своїх — дітей.

19-й  учень

Ми ж хочем гідними зростати,

До рук дібрати ремесло,

Щоб вам і мамі в вашу старість

Теж добре й затишно було.

20-й  учень

І хай сьогодні в ваше свято

Звучить і музика, й пісні,

 Хай буде весело, врочисто,

Низький уклін вам до землі.

21-й  учень

Усе в житті міняється і в'яне,

Усе мина, відходить назавжди.

Лиш батькова любов ніколи не зів'яне,

Лиш татові слова зі мною назавжди.

Усе, що є в житті — то долі повеління,

А все, що є в мені — то батькове учіння.

Від батька в мене є терпіння і удача,

І розум, батьку мій, — це твоя добра вдача.

Люблю усе життя, що квітне і буяє, —

Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе, що сам умієш,

І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде-бреде, квітує і згасає —

Науку цю твою я завжди пам'ятаю.

Нехай ідуть роки, і дні в імлі згасають,

А ти для мене є теплом землі — я знаю.

Твоє добро святе і людяність велика,

І відданість землі, і совість у душі —

Це те усе в тобі, за що я поважаю, .  

І голову свою в уклін схиляю.

1-й ведучий. Так, батькова наука, передання умінь від батька до сина, батькова суворість і вимо­гливість, батькова людяність і стриманість ведуть . дитину по життю впевнено і терпляче. Здавна вва­жається, що батько — це захисник, годувальник. Батькове слово — закон, як скаже батько, так і буде, бо він — голова сім'ї, зразок для своїх дітей. Кож­на дитина хоче, щоб її батько був людиною спра­ведливою і сильною, щоб був мудрий і мужній, але щоб водночас відчувати його доброту і лагідність.

Інтерв'ю №2

2-й ведучий. А тепер хочеться запитати тату­сів, які в сім'ї мають одних жінок? Як вам жи­веться?

1-й ведучий. Дуже хочеться, щоб ми розуміли своїх батьків, любили їх. Бо по-справжньому лю­бити їх — означає приносити в дім мир і спокій, не завдавати батькам болю, образи, прикрощів. Найбільше щастя для мами й тата — наше щас­тя, наше життя, працьовитість. Якщо люди вва­жають дитину недоброю людиною — велике горе для батьків.

2-й ведучий. А які ж ваші діти? Демонстрація слайдів.

1-й учень

Ми любим вас, кохані мами й тати,

Ми вам бажаємо здоров'ячка багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

 І щоб в житті ніколи не хворіли.

 2-й учень

Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо, напевно:

Ми більше радуємо вас.

3-й учень

Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були ви щасливі й здорові

На многії і благії літа.

4-й  учень

Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди.

Про це знають всі близькі нам люди.

Ти матусю мою від біди збережи,

Якщо мене поряд не буде.

5-й  учень

Рідна матусю, я додав сивини у волосся твоє

І не раз спричиняв тобі болі.

Ти сьогодні прийми покаяння моє,

Побажай мені доброї долі.

1-й ведучий. Народна мудрість говорить «Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти». Старість — невідворотна, смерть — невловима, пе­ред цими нещастями ніхто не може зачинити две­рі свого дому. А від лихих дітей можна дім зберег­ти, як від вогню. І залежить це не тільки від на­ших батьків, а й нас самих.

2-й ведучий. Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб життя батька й матері було отруєне нашими поганими вчинками. Умійте бути добрими в думках, у почуттях, у діях. Бе­режіть здоров'я своїх батьків. Пам'ятайте, що ранню старість і хворобу батькам приносять не тільки праця, утома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи дочки.

6-й учень. Милостивий Боже, дякую тобі за моїх ма­му й тата.

7-й учень. Та за все те добро, що ти передав мені через них.

8-й учень. Вони виховують нас.

9-й учень. Вчать цінувати твої святі заповіді, не грі­шити.

10-й учень. Ми любимо своїх батьків. І хочемо завжди шанувати і слухати їх.

11-й учень. А ти, Господи, допоможи нам у цьому.

12-й учень. Твоєю ласкою благослови їх, Господи.

13-й учень. Дай їм добро і здоров'я, довге й щасливе життя.

14-й учень. Хорони їх від злого, дай їм сили пере­могти всі труднощі, діждатися потіхи і вдячності від своїх дітей.

1-й ведучий

Цінуйте завжди маму й тата

Вони зростили вас із немовляти,

Встигайте добре слово їм сказати,

Допоки ви живете в рідній хаті.

Коли ж зміцніють ваші крила, соколята,

Відчуєте ви силу, щоб літати, —

Не забувайте маму й тата, їхніх порад, добром багатих!

2-й ведучий. Намагайтеся бути чесними, лю­біть батьків і турбуйтесь про них, не завдайте їм прикрощів, а як станете дорослими і розлетитесь з теплою батьківського гнізда по всьому світу, пам'ятайте, що батько і мати з нетерпінням чека­ють ваших листів.

 1-й ведучий

Ну от і все, ця зустріч, як урок,

Пройшла так швидко.

Пам'ять відновилась.

І, як в дитинстві, продзвенів дзвінок.

Як добре, що ми всі зустрілись.

Лунає пісня «Родина».

2-й ведучий

Бажаю всім вам щастя, здоров'я, зла­годи у родинах! Сподіваюся, що в нашій шкільній родині теж завжди пануватимуть щирість і взає­морозуміння. Хай же будуть ваші руки сильніши­ми, а душі зрячими. Хай поряд з матір'ю завжди йтиме батько! Хай кожна дитина, яка приходитиме в цей світ, матиме ці два крила. Не задля того, щоб літати, а щоб впевнено ходити по землі. А за­раз Ми просимо всіх до нашого родинного велико­го столу, який символізує сімейний добробут, вза­ємну любов та злагоду.

1