Година спілкування "Вишиванка - перлина України"

Година спілкування у 8 класі

Тема: «Вишиванка – перлина України»

Мета:

-        ознайомити учнів  з традиціями рідного краю,

-        розширити уявлення про вишиванку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців;

-        виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці; почуття національної гордості;

-        сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.

Обладнання: вишиванки, презентація «Яскраві фарби вишиванки», відеоролики «Легенда про вишиванку», вишиті рушники, сорочки, роботи майстринь рідного краю

ХІД ЗАХОДУ

  Наш виховний захід  я хочу розпочати словами незабутнього  Василя Симоненка.

 

Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,

Простели до сонця вишивку-маніжку,

Щоб по тій доріжці з лебедями-снами

Плавати до щастя білими човнами.

 

             Ми знаємо з вами народне прислів’я :  «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому, що вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами краси, здоров’я, щасливої долі,  родової пам’яті, святості та любові. Українська вишивка –  це «молитва без слів», а сама вишиванка – це є оберіг  людини.

Вонa завжди булa нашим національним символом, оберегом, гордістю.  Проте сьогодні вишиванка є однією з модних тенденцій, навіть голлівудські зірки одягають українські вишиванки, тим самим маючи змогу не лише виглядати по-особливому, а й відчути себе частинкою України.

   «Народитися в сорочці» – значить, бути щасливим у житті. Тому сорочка – це не лише частина нашого  гардеробу, а певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену та гармонійну долю людини.

 

Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.  

Пісня: «Мамина сорочка»

Сьогодні не лише ви, але й усі українці одягнули вишиванки. Як ви вважаєте, чому?  Так, звичайно, адже сьогодні третій четвер травня, і ми з вами святкуємо День вишиванки. Свято вишиванки було запроваджене не так давно, лише у 2006 році, тому багато хто не знає деталей. А починалося все дуже цікаво: ідею проведення акції «Всесвітній день вишиванки» запропонувала Леся Воронюк, на той час студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Однокурсники дівчини часто приходили на пари в гарних вишитих сорочках, тож вона і запропонувала вибрати один день та вбратися в національний одяг разом.     Спочатку ідею підтримала лише частина студентів, але вже 2008 – 2009 року вона набула поширення не лише у Чернівцях, а й в інших містах. А вже 2010 року до свята долучилися і держслужбовці.

Насправді День вишиванки не вимагає якихось особливих акцій чи заходів, достатньо лише відповідно вбратися і ви вже стаєте частиною святкування. Це свято не привязане ні до державних, ні до релігійних свят.

Історія вишиванки.

          Вишивання – один з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва слов’ян. Народні вишивки захоплюють нас досконалою композицією, різнобарвним колористичним вирішенням.

 Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам’ятних часів. Вишивкою, за свідченням Геродота,  був прикрашений одяг скіфів.

Перші вишивки на території слов’янських країн мали більш релігійний зміст і оберігали їхніх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі. Існували особливі вишиванки для релігійних ритуалів та святкових подій. А діткам при народженні дарували вишиту сорочку, аби та оберігала їх від злих духів.

Існують безліч різновидів орнаментів, що утворювались протягом століть на теренах України. Не знайдеться, мабуть, жодної країни, яка б мала таку багатогранну культуру вишитого одягу.

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

 

Вишиванка - писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

 

Вишиванка - біль на п`ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра - ми.                                                                     Журавлем курличе, кличе далі,                                                                              Стелить вирій взорами-крильми.

      Про вишивку згадується в Біблії та “Ілліаді” Гомера. Арабський мандрівник Х століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг. Разом прослухаємо «Легенда про вишиванку».

 

                             Легенда про те, як з’явилась вишиванка

       Легенд про появу вишитої сорочки чимало. Всіх їх об’єднує один мотив: лютувала хвороба. Легенда розповідає, що саме вишиті символи на білому полотні врятували. У такій формі (у вигляді легенди) українці закріпили основне значення, функції вишиванки — сакральну місію, захист від лихого ока, хвороби, біди.

      Одна легенда розповідає, що в українське село 13 чортів принесли 13 хвороб, від яких помирали усі. Пошесть викошувала цілі родини. Так, із колись велелюдного роду місцевого коваля залишилась мати й найменша дочка. Дитина все слабшала, танучи на очах. Мати билась у молитвах, закликаючи Небесну Матір зглянутися над матір’ю земною. За легендою одного ранку на світанку панна у білому сяйві наказала удовиці вишити на своїй та дитячій сорочці 40 хрестів червоними й чорними нитками довкола горловини, аби хвороба не прийшла через голову, довкола низу рукавів (аби напасть не прийшла через руки), по вирізу на грудях (аби не хворіла душа), по низу вишиванки, аби захистити ноги. Хрести мали бути великими, яскравими, щоб чорти побачили їх. За легендою, вдовиця швидко кинулась вишивати. Дитина була вже присмерті, коли жінка зробила останній стібок хрестику, накинула вишиванку на голову. Щічки дочки відразу порожевіли, а дихання стало рівнішим. На радощах вдовиця кинулась розповідати спосіб порятунку вцілілим односельцям. Але ніхто їй не повірив, бо вважали, що та від горя збожеволіла. Лише пару сиріток довірились жінці, кинувшись вишивати хрестики. Тільки тоді, коли із сиріт ніхто не захворів, недовірливі односельці поспіхом вишивали хрести на вишиванках рідних.

Діти дайте відповіді на запитання:

 

       Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління століттями, завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки творчості.

       Серед жіночих народних промислів значнене місце в історії нашого народу займає вишивання. Вишиванням споконвіків займалися жінки. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва.

        Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

        Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим

 

Кольори вишиванки.

            В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу. (Перегляд презентації)

 

Червоно  -  чорні  всі  узори, 

мережив  ряд  на  полотні.

Традицій  пласт,  легенди    роду,

духовний  символ,  оберіг,

калини  кущ,  дівочу  вроду,

на  полотні  все  хтось  зберіг.

 

 Прості  орнаменти,  народні, 

 Тягучі,  як  пісні    степів.

 Все  актуально  і  сьогодні,

 хоча  й  прийшли  з  далеких  днів.

 

         Шануймо світлу пам'ять наших предків, молімося за їхні душі, шануй­мо їхню любов до народного одягу.

В них страждання і ко­хання битва,

Чорні і червоні кольори.

І барви ті —не просто ті  при­краси,

І візерунки — квітнуть не для   скринь.

І їх ні час, ні простір не пору­шать,

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські, безсмерт­ні душі

І добрі чари з легкої руки.

 

Українська рідна хата,                                                             Рушників у ній багато.                                                              На столі там хліб лежить,                                                             І цим родина дорожить.

       Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові — то висо­ка ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходить із чистими помислами, підносили цю давню слов'янську святиню.

       Від сивої давнини і до наших днів у радості і в горі руш­ники — невід'ємна частина побуту українців.

       Видовжені прямокутники  руш­ників формою нагадують поля, до­роги. Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою є символом долі, життєвої стежки.

        Рушники на стіні. Не було, здається, жодної оселі в Украї­ні, котру б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге судилося господарям життя, а все ж усюди ці витвори на­родного мистецтва палахкотіли ба­гатством кольорів, були своєрідною візиткою, а якщо точніше — облич­чям оселі, а відтак і господині.

        За рушниками ство­рювалася думка про жінку та її до­чок. Ніщо, здається, так предметно і наочно не характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою, охайність і працьовитість, ніж ці ви­мережані дива.

         Стверджують, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати.»Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: «Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Той рушник оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки.

Погляньте навкруги скільки гарних рушників ми бачемо.

 

        Кожен птах, кожна квітка, що прикрашає вишиванку, має своє символічне значення, спрямоване на добре та щасливе життя. Важливими є також правильно підібрані кольори: червоний, зелений, чорний. Створена руками, така вишиванка всотує не тільки частинку душі того, хто її зробив, а ще є ланкою між минулим, його традиціями і цінностями, та сучасністю.

 

Мама вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, осяйні:

На, носи, синочку.

Нитка в нитку — кожна з них
Ніжністю зігріта.                                                                                                   Синя квітка — із весни,                                                                                               А червона — з літа.                                                                                                Цю сорочечку люблю,                                                                                           Вишиту нитками.

Перегляд відеоролика

 

Є орнаменти  геометричні, рослинні, предметні, що відображають елементи символіки стародавніх вірувань.

1. Калину – дерево нашого народу. В рушниках вона стала символом любові, щастя та невмирущого роду.                                                                                       2. Виноград .Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.                                                                                                                            3. Вишивали маки. Вірили, мак має чарівну силу, яка захищає від усілякого злого.                                                                                                                              4. Вишивали квіти: мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки.                    5. З квітами на рушнику переплітався і пташиний світ.                                Птахи – то символ людських душ.

Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, вишивали попарно. Бо соловей щебече собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.                                                                                  6. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.                                                                                                           7. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, ця пташка завжди несе добру звістку.

Тримаю вишиті старень­кі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене.

Заполонили   світ   нейлони   та шовки —

Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу грядку полотна,

Засіяну барвінком і любистком.

Сміється   вишита   прабабкою весна,

Ховається за квітами і листом.

Голублю диво дивне із пісень,

Що   хрестиками  і стелиться ,  і в'ється.

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками смі­ється.

Перегортаю білі рушники,

Щоб хліб вкривали і дитя в ко­лисці,

Щоб старостів чекали на святки,

Розшиті маками, заквітчані, бар­висті

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа  народу нашого —це руш­ники,

Барвінками і мальвами зігріта.

             Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління століттями, завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки творчості. Традиційні пісня і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло стали основою сучасного народного мистецтва, пов’язаного виготовленням речей, практично необхідних, зручних у користуванні й ошатних за формою та оздобленням.

          Вишиванням споконвіків займалися жінки. В Україні вишивають  у всіх регіонах. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

        Із далекого минулого прийшло до нас і рукоділля – рук діло – шиття, плетіння, в’язання, вишивання, різьблення, ткацтво. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам’ятних часів.

         Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.

 

12 фактів про українську вишиванку

    Цікаві факти про вишиванку: чому український національний одяг полюбився цілому світу

Щороку в Україні у третій четвер травня відзначають День вишиванки. Цей день не передбачає особливої помпезності, хоча має надзвичайно глибокий контекст. 

60 країн світу – під знаком вишиванки

    Всесвітній день вишиванки, як наголошують його організатори, цьогоріч відзначається більш, ніж у 60 країнах світу. Там уже підхопили флеш-моб "Вишиванка єднає українців", акцію "Народжені у вишиванці" та інші, влаштовують покази мод на зразках українського автентичного народного одягу, організовують концерти, ходи, виставки, ярмарки.

     У Києві, серед інших святкових заходів, триває показ фільму "Спадок нації" – першого документального повнометражного фільму про вишиті сорочки.

   Красива вишита українська сорочка з льону з давніх-давен вважається символом здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті, любові та святковості; оберіг і захист відзлого ока і слова. 

   Нині вишиванка переживає піднесення і  відродження, адже українці згуртувалися так, як ніколи, з любов'ю підтримуючи власні традиції. Елементи української вишивки все частіше використовуються в дизайні одягу, і не лише українці – навіть голлівудські красуні залюбки одягають ніжну вишиту вдяганку.  Тепер носити вишиванку стало не тільки патріотично, а й модно та ексклюзивно.

     Чим же насамперед є вишиванка для українця – оберегом, святинею, місточком між поколіннями чи красивим елементом одягу? Звернемося до історії вишиванки – основних її етапів, кожен з яких – цікавий факт, який, можливо, відомий не всім.

1. Скіфи – прародителі вишивки                                                                             Вишивкою, за свідченням Геродота, свій одяг оздоблювали ще скіфи. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VІ ст., при дослідженні показали ідентичність з вишивкою українського народного костюма XVІІІ-XІX ст

2. Найсильніший оберіг

Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір'ями, оберігали їх власників від зла. Саме тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах, подолі так, щоб малюнок торкався тіла. Для кожного ритуалу була особлива вишиванка. Дітям при народженні дарували вишиту сорочу, аби та оберігала їх від злих духів.

 

 

 

 

3. Перша школа вишивки

Першу школу вишивки в Київській Русі було створено ще в ХІ столітті. Її заснувала Анна, сестра Володимира Мономаха. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.

4. Символ кохання

Сорочка (особливо чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні говорилося: "Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був".    Кожна дівчина повинна була вишити сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.

    Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, отже, як кажуть в народі: "скочив чоловік у гречку". А ще розповідають, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній дівчині. Інші жінки до такого сакрального ритуалу не допускалися. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

5. Перший модник у вишиванці

Ним був Іван Франко, який поєднав вишиванку з буденним одягом, а саме з піджаком. У такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

6. Безмежний простір для творчості

В Україні є близько сотні "вишивальних технік"!                                                                     - Які ви знаєте традиційні способи вишивання сорочок? (Мережка, гладь, хрестик, бісер, вирізування, заволоч, низь, лиштва, бігунець, плетіння кольоровий шовк).

7. Вишиванка кожного регіону - унікальна

Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїттся може свідчити лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник тощо! І так – у кожній області.

    Тому можна сказати, що кожен регіон України може похвалитися своїм унікальними вишиванками. Вони відрізняються фасонами, кольором, способом вишивання, орнаментом і візерунками.

8. Орнаменти - "списані" з природи

Орнамент вишивок ділиться на три основні групи: абстрактний, рослинний і тваринний. Цікаво, що рослинний орнамент тепер можна зустріти не тільки в вишиванках, а і в колекціях іменитих дизайнерів, натхнених культурою і традиційним костюмом українського народу. 

9. Найоригінальніша вишиванка

Одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.

    На противагу цьому стилю, є і вишивка «білим по білому». Це художній прийом, в якому рельєфний візерунок вишивки створює гру світла. На виході майстри отримують дуже тонку унікальну роботу.

10. Першим ведучим, який з’явився  у прямому ефірі у вишиванці, став Андрій Шевченко. У вишиванці він відкрив телемарафон "Ніч виборів" на "5 каналі" ще у 2004 році. Згодом таку тенденцію підтримали й інші.

11. Що пропонують українські дизайнери

На українських модних подіумах тема вишивки подається в найрізноманітніших варіантах. Багато відомих українських дизайнерів дуже вдало обігрують наш традиційний одяг, презентуючи і на батьківщині, і всьому світові чудові зразки своєї творчості.

12. Українська вишиванка - модна в усьому світі

Наш національний етно-колорит продовжує надихати і закордонних дизайнерів, які створюють все нові й нові варіанти інтерпретацій традиційних українських візерунків.  

   Приміром, у круїзній колекції «Resort 2017» від модного дому «Valentino» чітко прослідковуються українські мотиви – традиційні елементи нашого національного одягу були помітні у багатьох варіантах вбрання. Вишивка, мережки і стильні етно-аксесуари виглядали на подіумі дуже оригінально

   Американський модний журнал про моду Vogue назвав українську вишиванку модною. Її успіх видання пояснює появою модельєра Віти Кін, яка почала активно використовувати традиційні українські візерунки в оформленні своїх уборів.

Як бачимо, вишиванка підкорює світ. Будьмо в тренді!

   Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Вічна пісня барв і кольорів.

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

 

Хрестиком покладено в рядки,

      Посплітались, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте  і піснею і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська  вишивка цвіте!

          Таке поняття як мода — дуже не стабільне, адже кожного року, кожного сезону мода змінюється. І ті речі, які залишаються в моді хоча б декілька років можна назвати класикою. Чи стосується це українського вишитого вбрання? Чи модні вишиванки? Звичайно! Адже саме вишиванку можна назвати класикою української моди. Вона існує тисячі років та славиться своєю красою та яскравими орнаментами.

Орнаменти, якими прикрашають вишиванки, стали настільки популярними, що тепер ними оздоблюють не тільки сорочки!

    Звичайно, з кожним днем вишиванки набувають більш сучасного вигляду. З’явилися вишиті сорочки в офісному стилі, майстрині почали використовувати різні сучасні тканини, з’явилися модні вишиті спідниці, молодіжні вишиванки, та все ж суть самої вишиванки не змінилася. І нікуди не зникли класичні старовинні вишиванки, зроблені із справжнього полотна, вишиті власноруч українськими майстринями. Також великої популярності набуло вишите вбрання на весілля, дуже багато пар замовляють у майстринь вишиванки з однаковими орнаментами, адже дуже гарно виглядають молоді в однаково вишитому вбран

      І саме сьогодні по всьому світу святкують День вишиванки — свято національної єдності.  І які б модні тренди не додавались би до сучасної вишиванки, вона не перестане оберігати культурну спадщину наших предків та бути генетичним кодом української нації.

      Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі – українці, яких об’єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

 На  вишиванках осявають путь.

А я іду по світу в вишиванці
Встає над світом щире сонце вранці
І землю гріє променем ясним.
А я іду по світу в вишиванці.                                                                                              

Я — українець! І горджуся цим.
В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традиції забути не спіши.

Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,
Оберегів святих, що живуть у віках.
Бо без них українців із нас вже не буде,
Як і квітів зимою у білих полях.

       Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код.

Пісня «Вишита сорочка»

Хочу закінчити нашу годину спілкування словами  української  поетеси

Ліни Костенко «БЕРЕЖИ УКРАЇНСЬКЕ - НОСИ  ВИШИВАНКУ»