Година спілкування « Як говорити, щоб не образити»

Година спілкування « Як говорити, щоб не образити»

для учнів 8 класу ( про толерантне спілкування, етикет та руйнування стереотипів)

Спілкування — це процес, якому ми вчимося все життя, і сьогодні ми тут зібралися не для критики, а для спільного дослідження.

Мета:

• сформувати в учасників навички ненасильницького та екологічного спілкування,

• навчити висловлювати свої почуття, думки й потреби без агресії, звинувачень та приниження гідності співрозмовника,

• сприяти створенню безпечного та сприятливого психологічного клімату в колективі

• виховувати повагу до особистих меж, почуттів та гідності інших людей;

• формувати культуру доброзичливого та безбар'єрного спілкування;

• сприяти згуртованості колективу та створенню атмосфери взаємопідтримки і довіри.

1. Організаційний момент

Створення та налаштування простору в класі

Мета: Налаштувати на позитивний та дбайливий тон спілкування, згадати про важливість слів.

Учасники стають або сідають у коло.

Кожен по черзі називає своє ім'я та додає до нього одне «тепле» або компліментарне слово, яке починається на першу літеру його імені, або просто описує те, що йому/їй приємно чути від інших.

Приклад: «Мене звати Олена, і я ціную Оптимізм у розмові» або «Мене звати Максим, і мені приємно чути слово Молодець».

Слово вчителя:

«Крихітні слова — великий шарм»

Даємо кожному 2 стікери:

• На зеленому стікері напишіть фразу/слово, яке вам завжди приємно чути стосовно себе (і приклейте на «Валізу»).

• На червоному стікері напишіть фразу/слово, яке може ранити чи образити (і приклейте на «Смітник»).

Мікро-обговорення :

«Наш "смітник" показує, від чого ми хочемо звільнити наше спілкування сьогодні, а "валізка" — це те, що ми будемо вчитися дарувати одне одному».

Основна частина

Вчитель:

, Слово — це неймовірний інструмент. Ним можна підтримати, надихнути, підняти настрій, але водночас несвідомо або зопалу — глибоко образити чи знецінити. Сьогодні ми поговоримо про те, як будувати своє мовлення так, щоб залишатися щирими, але не зачіпати гідність інших.

Вправа «Паперове серце»:

1.Учитель роздає дітям вирізані з паперу серця.

Завдання: Згадайте ситуацію, коли вам сказали щось неприємне або зневажливе, і зігніть край серця. Згадайте ще один випадок — зробіть ще один згин.

2.Тепер розправте папір.

Обговорення: Чи стало серце знову ідеально рівним? Заломи залишилися. Так само й у житті: необережно сказані слова залишають слід, навіть якщо людина потім вибачилася.

Ось буває скажеш щось і зразу пошкодуєш. Начебто нічого неприємного не малося на увазі, а вийшло зовсім інакше.

Вчитель

Тож, поспішаючи висловити власну думку ми можемо образити інших. Зокрема, підвищуючи голос, несвідомо розкритикувавши. В результаті – обурений та ображений співрозмовник та безліч запитань чому так сталось. Щоб схожих ситуацій було якомога менше і вас не тільки чули, а ще й розуміли, варто правильно доносити свої думки.

Як саме?

Порада № 1. Не переходьте на особистості

Суть її полягає в тому, що ви не критикуєте, не засуджуєте, не тиснете на людину (наприклад: «Ти знову…», «Та скільки можна…», «Ти такий…»), натомість розпочинаєте розмову із фраз: «Я думаю…», «Мені б хотілося…», «Мені здається…».

Порада № 2. Ставте відкриті питання

Загадки, натяки, закриті питання – елементи невдалої бесіди. На жаль, людина не може розуміти з півслова або читати думки. Якщо хочете дізнатись інформацію – ставте правильне відкрите питання, яке спонукатиме інших говорити.

Порада № 3. Підбирайте місце та час

Дана рекомендація є запорукою ефективної комунікації. Погодьтесь, поганою ідеєю буде розпочинати важливу розмову з порога, в автобусі, машині, ліфті чи на галасливій вулиці або тоді, коли співрозмовник роздратований, втомлений, пригнічений. За таких обставин свою думку донести не зможете – лише сполохаєте людину й отримаєте негативну реакцію. Щоб образити співрозмовника достатньо й декількох хвилин, а щоб налагодити стосунки потрібні роки.

Порада №4. Більше конкретики

Приклад:

Я вважаю, що ми маємо зробити …

Тому що є багато позитивних відгуків/пропозицій від спонсорів …

Наприклад, (авторитетна людина) запропонувала/підтримала …

Ось чому думаю, що ми повинні зробити …

Бувають різні ситуації й відмовляти необхідно різним людям. Іноді необхідно просто сказати ні без довгих промов чи виправдань. Ви маєте право відмовити без пояснень.

Практикум:

Вправа 1. «Фільтр на вході» (Аналіз життєвих кейсів)

Мета: Навчитися вчасно помічати слова-тригери та оціночні судження у повсякденному мовленні. Робота в малих групах (по 3–4 особи).10 хвилин

Хід проведення:

Роздайте кожній групі картку з типовою «конфліктною» фразою (або виведіть їх на екран).

Завдання учасників — пропустити фразу через «фільтр» і відповісти на два запитання:

Яка прихована потреба або біль стоїть за цією фразою?

Як перефразувати її без звинувачень?

Приклади карток:

• «Ти взагалі мене не слухаєш!» (Потреба: увага, розуміння. Альтернатива: «Коли я говорю, а ти дивишся в телефон, мені здається, що я тобі нецікава. Мені важливо, щоб ти мене почув(ла)»).

• «Чому в тебе завжди все зроблено абияк?» (Потреба: якість, передбачуваність. Альтернатива: «У цьому звіті є кілька помилок. Давай перевіримо його разом»).

• «Скільки разів тобі можна повторювати одне й те саме?!» (Потреба: порядок, виконання домовленостей. Альтернатива: «Я помічаю, що ми вже вдруге повертаємося до цього питання. Давай вирішимо, як зробити так, щоб ми обидва пам’ятали про це»).

Коли ми пропускаємо чужі слова через цей внутрішній фільтр, ми робимо вибір: не вмикатися у конфлікт, а перекласти фразу мовою фактів та потреб. Це зберігає наші нерви, ресурс і стосунки». Слова — це лише верхівка айсберга: Гострі слова часто є лише зовнішнім проявом утоми, тривоги чи задеченого самолюбства.

Вправа 2.«Фрази-трансформери» (Слова, які ображають, та їхні дбайливі альтернативи)

Запропонуйте учасникам порівняти двох кандидатів висловлювання:

Токсичні / Образливі фрази

• «Ти постійно кричиш!»

• «Ти зробив це безвідповідально!»

• «Тобі аби тільки посперечатися!»

• «Не бери це до голови, це дурниці!»

Дбайливі / Конструктивні альтернативи

«Мені важко сприймати інформацію, коли підвищують голос. Давай говорити спокійніше».

«Я очікував(ла) іншого результату. Давай обговоримо, що пішло не так».

«Я бачу, що наші думки відрізняються. Бажаєш вислухати мою позицію?»

«Я бачу, що це тебе справді хвилює. Розповіси детальніше?»

Вчитель

«Дякую кожному за роботу над цими фразами!

Як ми зараз побачили, зміна лише кількох слів повністю змінює зміст і тон розмови.

Коли ми кажемо “Ти знову запізнився”, людина чує звинувачення й одразу готується захищатися чи нападати у відповідь.

Але коли ми кажемо “Мені важливо, щоб ми починали вчасно”, ми говоримо про свої межі та цінності, не принижуючи гідність іншого.

Наша мова — це завжди наш вибір: створити стіну чи побудувати міст.

Рефлексія та підбиття підсумків

«Кришталева ваза» (Емоційно-значуща рефлексія)

Мета: Усвідомити крихкість людських стосунків та силу слів.

1. Беремо аркуш паперу : «Уявіть, що це гідність або почуття людини».

2. Під час зачитання 3–4 слів-образ (наприклад, «Ти нічого не вмієш», «Мені байдуже») аркуш зминається у кулю.

3. Потім ведучий просить вибачення та розправляє аркуш, але на ньому залишаються заломи та сліди.

4. Питання для обговорення:

   • Чи можна повністю повернути аркуш у початковий стан?

   • Що допомагає нам не «зминати» стосунки з іншими під час розмови?

Що сьогодні було найважчим: усвідомити свої помилки чи вчитися формулювати "Я-повідомлення"?

Як ви почуваєтеся зараз, коли ми завершуємо цю тему?

Які зміни у спілкуванні ви б хотіли бачити у нашому колективі/групі відсьогодні?

Вчитель :

«Слово — це єдиний інструмент, який може обійняти без рук і поранити без зброї. Обирайте слова дбайливо».

«Бути ввічливим — це не просто формальність, це вияв поваги до людської душі».

«Бережіть серця тих, хто поруч — обирайте слова, що будують мости, а не стіни».

У світі, де так багато шуму та різкості, можливість бути почутим і зрозумілим — це справжня розкіш. Коли ми обираємо говорити так, щоб не образити, ми створюємо навколо себе острівець безпеки, прийняття та тепла.

Нехай це заняття стане для кожного з нас не просто теорією, а щоденним вибором. Вибором зробити паузу перед тим, як відповісти. Вибором побачити за роздратуванням чиюсь втому чи біль. І, найголовніше, — вибором берегти гідність одне одного в кожній розмові».

Дякую кожному за відкритість та готовність вчитися говорити дбайливо та з повагою!»

• Мікро-обговорення (1 хв):

«Зверніть увагу, як маленьке слово може одразу створити тепло або викликати посмішку. Сьогодні ми дізнаємося, як обирати слова так, щоб залишати після розмови саме це відчуття підтримки, а не біль».