Година спілкування "З Україною в серці"

Година спілкування

«З Україною в серці»

Для ліцеїстів І-ІІ курсів

Ольга Федюк, вихователь

Мета: виховувати  повагу  до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійне виявлення патріотичних почуттів.

Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, ноутбук, мультимедійний супровід.

                                     Хід години спілкування 

І. Організаційна частина.

Ліцеїстка. Є багато країн на землі,

в них - озера, річки і долини…

 Є країни великі й малі,

 Та найкраща завжди - Батьківщина.

 Є багато квіток запашних.

 Кожна квітка красу свою має.

 Та гарніші завжди поміж них

 Ті, що квітнуть у рідному краї.

 Є багато пташок голосних,

 Любі, милі нам співи пташині

 Та завжди наймилішими з них

 Будуть ті, що у рідній країні.

 І тому найдорожчою нам

 Є і буде у кожну хвилину

 Серед інших країн лиш одна -

 Дорога нам усім Україна!

Класний керівник.   Сьогодні ми проведемо годину спілкування, на тему «З Україною в серці». Наша мова піде про рідну нашу землю –Україну, про її нелегке сьогодення і про те, що кожен із нас теж є її часточкою, та про те, що ми можемо зробити для її блага. Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі. Де прапор – кольору осіннього степу та блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу.

ІІ. Основна частина.

Ліцеїст 1. Це починалось ще з сивої давнини, з Київської Русі; визвольної війни Богдана Хмельницького 1648-1654 років проти польської шляхти за свою державу. Шукаючи виходу, Богдан Хмельницький довірився московітам і в цьому виявилася його помилка, адже потомки чингизідів ніколи не були європейською толерантною нацією, ці народи ніколи не жили мирно зі своїми сусідами, а тільки завойовували їх, розширювали свої території. Їхні імперії завжди створювалися війнами, підкупами, голодоморами і брехнею.

Ліцеїст 2. 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв´язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть». Таке ж гасло сьогодні ми бачимо на прапорах добровольчих батальйонів, які відстоюють незалежність України у неоголошеній війні з російськими окупантами.

Ліцеїст 3. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.

Ліцеїст 1.  Більше двох десятків років Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що в буремні 90-і вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу землю тепер. Ще декілька років тому ми з вами не знали багатьох слів, пов’язаних з війною.   Сьогодні набули нового змісту слова «Слава Україні!» - «Героям слава!». Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовано, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які рятують поранених в АТО, волонтери, на плечах яких тримається наша армія…

Ліцеїст 2. Слова «Слава Україні- Героям слава!» перестали бути просто вітанням, це пошанування найкращих, котрі в найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради Батьківщини. Коли перед очима постають кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто рядками з Гімну, а станом душі.

Ліцеїст 3.  У результаті бойових дій в Україні загинуло багато людей, в тому числі й дітей. Багато хто отримав поранення. Вони пожертвували своїм здоров’ям та життям. Не обійшла біда й  Новоукраїнщину. 4липня 2014 року під час мінометного обстрілу позицій АТО та штурму блокпосту на горі Карачун під Слов’янськом загинув офіцер Володимир Мамадалієв. А 23 жовтня в Новоукраїнці прощалися із загиблим під час проведення антитерористичної операції на Донеччині героєм, сержантом 93-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Андрієм Ткаченком.

Ліцеїст 1. Щодня наші воїни земляки проявляють мужність і стійкість, захищаючи нашу Вітчизну. Про героїзм добровольців окремого штурмового батальйону «Айдар» сказано немало. Відтак звитяга тих, хто воює в складі добровольчого формування, яке підпорядковане Міністерству оборони України, не зменшується. Мужність і героїзм добровольців батальйону, що діє на Луганщині в складі підрозділів АТО і який отримав свою назву на честь річки  Айдар, на берегах якої вперше відбувся бій формування, викликає захоплення, слугує справжнім прикладом вірності бійців українському народу та патріотизму.

Ліцеїст 2. Разом з добровольцями із Закарпаття, Львівщини, Чернігівщини, Луганщини, Волині, Харківщини, Києва та інших місцевостей воюють і наші земляки. Зокрема це колишній воїн-афганець, керівник військово- патріотичного клубу «Відвага» та активний учасник Революції Гідності Валентин Лихоліт, який в «Айдарі» з перших днів його створення; підприємець, член виконкому Новоукраїнської міської ради, активіст і волонтер Микола Сидоренко; депутат міської ради, підприємець, а водночас і волонтер Ігор Ревенко та інші.

Ліцеїст 3 . На рахунку бійців батальйону чимало вдалих бойових операцій. Та поряд з цим є й  багато втрат. «Айдарівці» відбили низку атак ополченців, визволяли від сепаратистів чимало населених пунктів на Сході, зокрема Хрящувате й Новосвітлівку, Сєвєродонецьк, Рубіжне. Саме добровольці батальйону відбили плавучий транспортер ПТС – 2 в сепаратистів так званої «9-ї роти» на мосту через Сіверський Донець біля міста Щастя. Історію діяльності батальйону «Айдар» сьогодні пишуть кров’ю бійці з різних куточків України.

(перегляд відеоролику К. Бужинська. «Ти солдат України»)

Класний керівник. Ми з вами знаємо  слово «кіборг». Кі́борг (скорочення від «кібернетичний організм») у медицині — біологічний організм, що містить механічні або електронні компоненти; у науковій фантастиці, зокрема, кіберпанку, — фантастична істота, напівлюдина-напівмашина, андроїд. Звідки ж пішло це слово? Один із бойовиків «ДНР» розповів про те, як вони відвойовуювали Донецький аеропорт і ніяк не могли здолати противника. «Новоросіяни» припускали , що аеропорт охороняли кіборги.

«Не знаю, хто захищає Донецький аеропорт, але ми їх три місяці вибити не можемо. Пробували штурмувати - нам таких вломили - ми відійшли. Почали накривати «Градами» - вони пірнають у підземні колектори каналізації. Після обстрілу ми наступати, а вони виринають і знову нам дають прочухана. Вирішили колектора залити стоками каналізації. Забили  «Градами» - вони під землю - ми заливаємо колектори. І робимо вигляд, що захоплюємо територію аеропорту. Вони по колекторах  перебралися аж до Авдіївки - піднялися наверх - повернулися верхом в аеропорт і знову нам наваляли і нас вигнали. При цьому захопили нашу зброю, нашу техніку і взяли у нас кілька десятків полонених, яких загнали в нами ж затоплений колектор і закрили на замок. Далі у них почалися проблеми з їжею. Вони вночі роблять вилазку в Донецьк - беруть в полон ще пару десятків наших - женуть в аеропорт і звідти вимінюють їх) на три тонни продуктів (переважно тушонка). Я не знаю, хто там сидить, але це не люди - це кіборги!», - поділився сепаратист.

Кіборги – це й наші земляки, кіровоградські бійці із легендарного 3-го окремого полку спецпризначення. Наші воїни стояли до останку в битві за Донецький аеропорт. Багато з них навічно полягло під його руїнами.

(перегляд відео «Гімн кіборгів»)

Ліцеїст 1. Захищають рідну землю наші земляки. Усім їм нелегко. Вони переносять холод, голод, жахливі картини обстрілів, заради того, щоб не допустити ворога на нашу територію. Ці звичайні хлопці – уже герої.

Ліцеїст 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про них писатимуть книги, зніматимуть кінофільми, на прикладах беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба, – виховуватиметься не одне покоління українців. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобію із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін. Кожен із нас бажає воїнам знайомим і незнайомим тільки одного: вижити.

Ліцеїст 3. Серед сторінок героїчних буднів українських воїнів є і сторінка волонтерського руху, а в ній імена тих, хто підтримує бійців, купуючи для них військову екіпіровку, техніку, передає продукти харчування, пише для них підбадьорливі листи та малює патріотичні малюнки, створює обереги та молиться  за збереження їх життя і миру в Україні. Зібрані солодощі, фрукти, овочі , теплі речі отримують регулярно наші бійці на блок-постах поблизу Маріуполя, Волновахи, Горлівки, Щастя…

(перегляд відеофрагменту про поїздку волонтерів на Схід)

Класний керівник. Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. 

ІІІ. Заключна частина.

 Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, яка сіє злобу, зневіру та брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.             

Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей. Живіть з Україною в серці щодня, щогодини, щохвилини!

Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

                                          Василь Симоненко