Година спілкування «ЗЕМЛЯ - ЧАРІВНА НЕПОВТОРНА КРАСА»

Година спілкування

 «ЗЕМЛЯ - ЧАРІВНА НЕПОВТОРНА КРАСА»

Мета. Виховувати у школярів ба­жання берегти все живе на землі, вчи­ти любити Україну. Ознайомити учнів з деякими ху­дожніми творами про природу, з робо­тами художників-пейзажистів і компо­зиторів, присвяченими рідній природі. Формувати у школярів вміння та на­вички підбирати необхідний матеріал на задану тему.

Розширити знання учнів про рослини-ліки, поповнити їх знання загадками та прислів'ями про природу. Розвивати зв'язне мовлення школярів.

Обладнання.  Малюнки дітей,  ілюст­рації, виставка літератури про природу.

Книги В. О.   Сухомлинського  «Казки школи під голубим небом», художні книги інших  авторів,   уривки    статті    Михайла Воінственського «Охорона природи — не просто лозунг» (Настільна книга-календар   «Дванадцять   місяців» 1989). Плакати «Якщо одна людина за­лишає в лісі слід, то сто людей — стежку» (народна мудрість). «Природа з'явилась нам, як Батьківщина, і батьківщина-мати перетворилась у Вітчизну» (М. Пришвін). Запис на дошці теми уроку і за­вдань, які учні повинні підготувати до даного уроку. Вітрина «Нові слова», «Благополуччя, скарбниця». Клас поділено на дві команди: «Дубок» та «Ромашка».

Учитель. Ви коли-небудь бачили, як цвіте кульбаба? Ви коли-небудь чули, як дзвенить тиша в лісі? Кожен з нас дивиться, але чи вміє бачити? Кожен з нас чує, але чи вміє слухати? Як же багато втрачає той, хто не підди­вився, не підслухав, як чудово, як хвилююче живе світ полів, річок, лісів!

Таких людей Василь Олександрович Сухомлинський, вчитель із Павлиша, назвав бідними. Дослухайте його казку «Які вони бідні!».

Казку читає підготовлена учениця.

Учитель. Чому Сашко пішов з батьком в поле? Які зміни відбулися в природі на світанку? Що піднялося з далекої ниви? Яку пісню почув Сергійко? Що спало на думку Ссргійкові? Про що запитав Сергійко у тата? Чому Сергійко назвав «бідними» тих, хто спав того ранку?

Учитель. Я сподіваюсь, діти, що ніхто з вас не хоче, щоб його назвали «бідним». Тому давайте скористаємося запрошенням поетеси Марії Познанської і ввійдемо в не­звичайний дім, в якому багато побачимо і почуємо.

Учень.

Ласкаво просимо в наш дім!

Він, знаю, до вподоби всім.

Це незвичайний дім, дивись:

У ньому дах — небесна вись,

А стіни із живих ялин,

Що дістають аж до хмарин!

Учениця.

Долівка в домі цім — з трави,

В нім квітів — скільки хочеш рви!

Червоні, жовті, голубі, —

Нарви їх на букет собі.

(Включається грамзапис пташиних голосів).

Учень.

Послухай і пташиний спів,

Найкращу пісеньку без слів,

Що не змовкає ні на мить:

Весь день між квітами дзвенить.

Отож скоріш до нас іди.

Учитель. Голоси яких пташок ви щойно чули? Як ви думаєте, про що вони співали?

Учень.

Співа соловейко про сонце й хмаринку, Про   любу    Вкраїну,   що    квітне    в барвінку.

Пісня «Дом под крышей голу­бой».

Учитель. А якщо птахам необхідна буде ваша допомога, чи зможете ви її надати?   Чи   зможете   ви   захистити братів наших менших? Згадайте і роз­кажіть про цікавий випадок з вашого життя, коли ви зробили щось хороше для врятування природи.

Розповіді дітей.

Вчитель. Надавати допомогу всьому живому на землі повинен вміти кожен з нас; щоб стати добрим захисником і дбайливим господарем рідної природи.

Хто ж нас навчить бачити і чути, розуміти розмову полів і лісів? Хто перекладе нам мову звірів і пташок на людську? І чи є такі перекладачі? На ваше щастя — є!  композитори, художники, поети, письменники! Вони нас вчать вслухатися і вдивлятися в природу, допомагають зрозуміти й вивчити нашу землю, посилюють нашу лю­бов до рідної природи, землі, України. І серед них: Дми­тро Павличко, Терен Масенко, Марія Познанська, Марія Підгірянка, Микола Сингаївський, Наталя Забіла, І Левітан, А. Саврасов, І. Айвазовський, А. Пластов, З. Голубовський, М. Сошенко, М. Чембержі, В. Таловиря, П. Чайковський.

Книги названих поетів. ви бачите на стенді «Голос при­роди». Кожен з них нам радить? «Послухайте!», «Вди­віться!», «Збережіть!»

Учень.                     

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина, —

З тобою всюди кожну мить

Говорить Україна.

                           (П.Осадчук)

Учениця.   

Подивись навколо, юний друже:

Тут пшениця золота дзвенить,

Там дубів крислатих плем'я дуже

Кронами шугає у блакить.

Учень.

Котить річка білопінні хвилі.

Сонечка ромашок у росі...

Нам до болю ці картини милі.

Тож вклонися пишній цій красі.          

Учениця.                       

Бережи її, як скарб народу,

Як святиню, щедрий дар віків.

Синє небо, вимите грозою.

Трави. Лани. Бджоли. Голуби...

Друже, зачарований красою,

Бережи і множ її скарби.

(Д.Солодкий)

Учитель. Бачити і слухати може лише той, хто любить і оберігає природу. Пам'ятайте, що охорона природи бере свій початок від порогу вашого будинку, з пташиним гніздечком, із збереженим, а не зламаним деревцем. Знайте, що багато цікавого можна дізнатися, не руйную­чи гнізд, навчившись непомітно спостерігати за життям пташок, комах, тварин. Наше завдання — скрізь і всюди берегти рідну природу.

Ось як про охорону природи говорить Михайло Воінственський в статті «Охорона природи — це не просто лозунг», над якою ми зараз будемо працювати. Прослухайте її уважно.

Читання статті вчителем. Надрукований текст статті лежить в учнів на партах.

ОХОРОНА ПРИРОДИ - ЦЕ НЕ ПРОСТО ЛОЗУНГ.

Чи думав хто із вас, як багато значить для людини те, що ми звемо природою?! Про те, що Батьківщина для кожно­го з нас також починається з рідної природи, знайомої і близької змалечку? Ліси та гори, поля та луки, моря та річки, степи і навіть пустелі — все це знайомі, рідні кар­тини, з якими пов'язане святе поняття — Батьківщина. Але Мало просто любити природу. Мало милуватися нею. її ще треба оберігати, охороняти, допомагати їй бо­ротися з багатьма труднощами й небезпеками.

Якщо не думати про завтрашній день, не берегти при­родні багатства, вони швидко вичерпаються: землі втра­тять свою родючість, ріки й озера обміліють чи забруд­няться різними відходами заводів і фабрик... Навіть повітря, яким ми дихаємо, також може забруднюватися, і це дуже небезпечно для здоров'я людини.

Витрачати природні багатства треба обережно, дбайли­во, економно. Щоб не вичерпувати, а навпаки — при­множувати багатство земних скарбниць. Як же ми ро­зуміємо зараз охорону природи? Це — охорона і одно­часно розумне, економне використання природних ба­гатств.

Існують абсолютні форми охорони. Заповідники, заказ­ники, природні й національні парки, пам'ятники приро­ди. В усьому світі і у нас в Україні заведені Червоні кни­ги, куди внесені рідкісні види рослин і тварин, які особ­ливо потребують охорони.

Ми завжди повинні пам'ятати, що природа — це наш

дім і від того, хороші ми з вами господарі, чи ні, залежить його благополуччя.

Багато корисного може зробити для природи кожна людина і ви, юні друзі, теж можете. Це не лише шпаківні та годівниці. Це — і посаджене вами дерево, і врятовані мальки, і вилікована козуля!..

Слід завжди пам'ятати, що охорона природи — це не просто лозунг, не тимчасовий захід, а постійна напружена робота. Це битва за родючу землю, незабруднену воду, чисте повітря, за світле майбутнє планети Земля.

Михайло Воінственський

Словникова робота. Пояснення слів.

Скарбниця — місце зберігання цінностей.

Благополуччя — повне забезпечення, щасливе життя.

При цьому звертається увага на написання слова «бла­гополуччя».

Вчитель. Самостійно прочитайте статтю, підготуйте по ній одне одному питання.

Самостійне читання статті учнями.

Робота. Учні одне одному задають питання по статті в парах.

Вчитель. З чого починається Батьківщина? Як автор ра­дить відноситись до природи? Які небезпеки загрожують природі? Дайте відповідь словами тексту,  про що ми завжди повинні пам'ятати. («Природа — це наш дім»). Що корисного ми можемо зробити для природи?

Відповіді учнів.

Учень.

Джерельце під вербою

Виблискує водою.

Прийду до нього й до ладу

Порозчищаю, обкладу.

Учениця.

Все дно камінням обмощу,

В пісок ні краплі не пущу.

І задзвенить, і заспіва

Вода джерельна, мов жива.

Т.Коломієць

Учень.

Я ладнаю годівнички

Для горобчика й синички,

Для малого снігурця

Крихт насиплю і пшонця.

Прилітайте, друзі милі;

Не лякайтесь заметілі!

А. Камінчик

Вчитель. Природа щедро віддає нам свої багатства. Але використовувати їх ми повинні ощадливо. Прочитайте, будь ласка, в статті, як автор розповідає про охорону при­роди. 

Відповіді учнів.

Вчитель. Прочитайте, про які форми охорони природи говорить автор. Відповіді учнів.

Вчитель. Червона книга існує і в нашому місті, районі, області. В неї заносяться рослини й тварини, які потре­бують особливої опіки.

Вам було завдання попрацювати в шкільній бібліотеці з матеріалами обласних газет, в яких розповідається про рослини, які занесені в Червону книгу.

Отже, назвіть рослини і тварини нашого краю, які за­несені в цю книгу. Демонстрація макету Червоної книги. Відповіді дітей.

Виконання пісні «Червона книга».

Вчитель. Діти, з кожним днем стає все більше людей, які намагаються зберегти все красиве на Землі. На всій земній кулі питання охорони природи знаходяться в центрі уваги громадськості. Існує Міжнародний союз охорони природи й природних ресурсів. У нас в Україні створені республіканські, обласні, районні та міські това­риства охорони природи.

Але не можна забувати і про те, що є люди, які по-вар­варському відносяться до природи, не задумуючись над наслідками. Топчуть і .гублять все живе. Про зло такого відношення до природи говорить народна мудрість «Як­що одна людина залишить в лісі слід, то сто людей зали­шать стежинку, а тисячі — пустелю». Саме тому поет Дмитро Павличко звертається до вас зі словами.

Учень.

До вас, мої рідні, звертаюся я, —

Найменший у нашій сім'ї: —

Стоїть на узліссі ялинка моя —

Не зрубайте її!

 Учениця.

На озері плаває пташка моя —

Не убийте її!

Яскріє на небі зірка моя —

Не згасіте її!

Світ-казку будує  мрія моя —

Не спиняйте її!

Вчитель. Все живе прохає захисту і допомоги.

Учень.

Пусти мене! Мені, дитино мила,

Дорожча воля, ніж зерно твоє!

Страшна, хоч навіть лагідна, та сила,

Яка розкрити, крилець не дає.

(Д. Павличко)

Учениця.

Я маленька липка,

Виросту велика, —

Не ламай мене.

Учень. Я медовим цвітом

Зацвіту над світом —

Бережи мене.

(П. Воронько)

Вчитель. Кожне збережене або посаджене деревце у лісі примножує багатство України, значення лісу для життя. Людей важко переоцінити. Дуже чудово про це сказав ук­раїнський поет Терен Масенко.

Учень.

Ліс — багатство, слава краю. Він могутній, він живий, Він од посух заступає Лан широкий степовий...

Учениця.

Ліс — то сила для людини, Ліс — окраса всіх країн... Ліс безсмертний! Але ж люди Берегти повинні ліс!

Вчитель. Російський поет С. Маршак продовжує думку Торена Масенка словами.

Учень.

Що ми саджаєм, саджаючи ліс?

Крила, щоб в небо

Літак нас поніс;

Парту і зошит,

І річку, й пенал,

Книжку, лінійку,

Газету, журнал.

Учениця.

Що ми саджаєм, саджаючи ліс?

Пущу, де жив би і заєць, і лис;

Пущу, де в білки малята в дуплі

Й дятли вистукують дріб на гіллі.

(С. Маршак)

Вчитель. Народна мудрість говорить: «Якщо хочеш залишити про себе пам'ять навіки, то посади дерево». А Максим Рильський сказане доповнює словами.

Учень.

Той, хто любить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїн вічної любові,

Бо живе й працює для століть!

Вчитель. Поруч з нами росте чудовий Чорний ліс, по­вний загадок і легенд. Існуванням його ми завдячуємо своїм пращурам (пояснення слова «пращур»), їм повинні низько вклонитися і сказати велике спасибі.

Учень.

Спасибі людям, що зростили ліс:

За всі дуби, ялини в пишнім гіллі,

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.

Учениця.

Коли б не ліс, не знали б ми про те,

Що є фіалка й пролісок на світі,

Як у маю конвалія цвіте —

Найкраща, найніжніша поміж квітів.

Вчитель. Сьогодні ми багато говорили про необхідність збереження рослинного і тваринного світу. Але в природі існує  ще  одна  її  частина,  яку  ми   повинні  постійно оберігати, боротися за її чистоту. Це водойми, малі й ве­ликі ріки України.

Учень.

Буйні води котить Тиса,

Лине Прут і Латориця,

Річка Черемош іскриться.                               

Як волошка голубий

У Дністер впадає Стрий...

На зеленій на Десні Просто диво навесні!

(В. Лучук)

Вчитель. На сьогоднішній урок ви повинні були підго­тувати розповідь про ріки нашої області. Розкажіть, будь ласка, про них.

Розповідь учнів.

Вчитель. Скажіть, будь ласка, як називаються учні, що оберігають природу.

Відповіді учнів.

Учень.

Природу рідної землі

Ми дуже бережемо.

В нас є зелені патрулі,

На рукаві — емблема:

Дубове жовте листя

І зірочка вогниста.

Вчитель. Я думаю, що члени команд «Дубок» і «Ромаш­ка» (у всіх членів команд відповідні емблеми) старанно го­тувалися до конкурсу, який ми зараз і проведемо. Для цього нам потрібно вибрати журі та ведучого.

Ведучий. На конкурс ви повинні були підготувати за­вдання, які записані на дошці. Приступаємо до їх вико­нання.

Розповісти вірш про лікарські рослини. Слово командам.

Команда «Дубок»

Учениця.

У зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,                            

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх — угадай?

Учень.

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть,

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

Учениця.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого, роси,

Хай ростуть, — не буду     рвати, —

Шкода їхньої краси.

(М. Познанська)

Команда «Ромашка» Учень.

На стрункій високій ніжці,

Біля річки, па лужку,

У косинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.

Учениця.

Ясним оком жовтуватим

Посміхалася мені!..

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: — Ні!

                     (М. Познанська)

Ведучий.  Діти,   з  уроків  народоз­навства ви знаєте, що ромашка і конвалія лікарські рослини. Бага­то лікарських рослин  росте  і  в полі, і в лісі, і на лугах. Починаю­чи з весни, їх охоче збирають і малі,  й дорослі,  і  їх їм  охоче віддає рідна природа. Про це дуже гар­но сказано у вірші «Травознай» Вікто­ра Кочевського.

Обидві команди. Учениця.

Наче з медом хліба скибку,

Наш Василь

Запашного цвіту в липки 

Попросив.

Учень.

Що ж, неси мене до люду

На зиму:

Як рукою, з них простуду

Я зніму.

Учениця.

І галявина

Відкрила свій запас,

Загула вона Джмелями

В ранній час.

Учень.

Подивися, хлопче, тільки

На луги:

Тезки ось твої — васильки

Навкруги,-

Миколайчики

Й петрові батоги.

Учениця.

І, здається,

Вся земля

Обвиває квітом-

зіллям Василя:

— Ти дивинку мою кожну

Помічай:

Материнку,           

Подорожник, Молочай.

Учень.

Рви ромашку,               

Жовту кашку,

Деревій.

Пий з вітрами

Мої трави —

Здоровій!

Ведучий. Назвати компо­зиторів,   які   присвятили свої твори природі.

Виконати    пісню    про природу.

Слово командам. Команда   «Дубок»   вико­нує   пісню   «Вечірня   пісенька». Сл. О. Забужко, муз. А .Павлюк. Команда    «Ромашка»    виконує пісню «Твоя земля».  Сл. Л. Ком­панієць, муз. Г .Шахневича.

Ведучий.    Назвіть   художників-пейзажистів. Охарак­теризуйте одну з їхніх кар­тин.

Команда    «Дубок»    роз­повідає про картину А.Сав­расова    «Гайворони    приле­тіли».

Команда «Ромашка» роз­повідає про картину І.Левітана «Золота осінь».

Ведучий. Назвати загадки про природу. (Колена команда називає свої загадки).

Назвати прислів'я про при­роду. (Кожна команда називає свої прислів 'я).

Показати сценку або інсценівку про життя звірів.

Команда «Дубок» підготувала інсценівку «Представляемо звірів і пташок».

Лисиця. «Звірина хитрість» — так письменник Скребицький назвав про мене своє оповідання. Це через те, що я дуже хитра, я зуміла перехитрити мисливців. Вони хотіли мене спіймати і те місце, де я була, обгородили прапорцями. Я викопала в снігу під прапорцями хід, про­повзла під снігом і втекла .в поле.

Вовк. Саме цікаве оповідання — про нас, вовків. Це ми щонайсильніші, найсміливіші, найрозумніші. Як успішно ми звалили з мисливських санчат ящик з поросятами. Все було б добре, та раптом ящик заговорив, і налякались ж ми! А що було потім, ви дізнаєтесь, якщо прочитаєте оповідання М. Пришвіна «Таємничий ящик».

Качка. Кря-кря. Послухавши вас, можна подумати, що лише про вас, про звірів, пишуть так цікаво. А хіба пога­не оповідання про мене — про гарну качку, яка допома­гала господарю на полюванні?

Жаба. Ви даремно сперечаєтесь, друзі. Про всіх вас на­писано дуже цікаво.

Команда «Ромашка» підготувала сцену з оповідання Е. Шима «Білка та ворон».

— Дідусю Ворон, скільки буде два помножити на два?

—  А навіщо тобі знати, рудий ти хвіст?

— Я два рази по два гриби знайшла. Поклала на пеньочок сушити, хочу знати, який буде запас.

—  Буде чотири.

—  Дідусю Ворон, а три помножити на три — скільки?

—  Знову ти тут, руда?

—  Я вже три рази по три гриби знайшла й на пеньочок поклала. Який буде тепер запас?

—  Буде дев'ять.

—  Пхи-Пхи... Дідусю Ворон, а скільки буде, якщо ми один помножимо на один?

—  От прив'язалась!.. Буде один!

—  Пхи-пхи... І неправда! Коли ми один помножимо на один, то не одержимо нічого.

—  Як неправда? Як нічого?

—  А так... Прийшов один Ведмідь і за один раз всі мої гриби з'їв. І нічого в мене не лишилося.

Ведучий. Прочитайте за вибором одну з казок В. Сухомлинського про природу і коротко передайте її зміст.

Слово командам.

Команда «Дубок» передає зміст казки В. Сухомлинського «Дуб-пастух».                                 

Команда «Ромашка» передає зміст казки В. Сухо­млинського «Лисиччині ліхтарики» Ведучий. Молодці, діти. Ви працювали старанно. Зараз ми проведемо останній конкурс «Захист малюнку» і підведемо підсумки.                               

Захист малюнків командами.

Слово журі. Дорогі діти! Обидві команди добре підготу­вались до конкурсу, в якому перемогла дружба і обидві команди  нагороджуються тортом «Дружба»,  а активні учасники уроку нагороджуються відмінними оцінками. ,    Вчитель. На уроці ми з допомогою письменників, поетів, композиторів здійснили невеличку подорож в світ , добра і краси; Ми зрозуміли, що дуже потрібні книги про природу. Ось як про це говорить письменник Е.Чарушин «І ось вся моя любов до звірів, пташок, до рідної природи виявилася дуже і дуже потрібна. Немає більшого щастя для художника і письменника, ніж знати, що ця справа потрібна всім-всім дітям». Адже Батьківщина — це запас сосни і ялини, аромат полів і синє морозне небо.

Батьківщина — це все. І ми з вами, діти, повинні міцно любити й берегти найкращу й найбагатшу землю — Ук­раїну.

Нехай підсумком нашого уроку будуть правила по­ведінки в природі, які ми з вами розробили на уроках на­родознавства.-

1.  Не ламай гілки дерев і кущів.

2.  Не пошкоджуй кору дерев.

3.  Збираючи лікарські рослини, частину з них залиш природі.

4.  Не руйнуй мурашники.

5.  Не руйнуй пташиних гнізд.

6.  Не лови диких тварин і не принось їх додому.

7.  Не рви квітів — вони потрібні рослинам.

8.  Не вбивай живе.

9.  Взявши у природи — компенсуй втричі, зрубав дере­во — посади три.

10.  Пам'ятай! У хворій природі не можна залишатися здоровому.

11.   Лише  говорити   про   охорону  природи   мало  -^ потрібно діяти. Природа — окраса твого краю.

Вчитель. Ось як про вашу поведінку в природі сказав поет П.Ситниченко.

Вам у походи ходити

І мандрувать, любі діти,

Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблинці радіти.  

В полі, у лісі, над яром —

Квіти, дерева і трави...

Цвіту не вирви задаром,    

Гілки не втни для забави.       

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

Домашнє завдання.

1.  Команді «Дубок»: написати твір «Наодинці з приро­дою».                                                            

2.   Команді  «Ромашка»:  прочитати за вибором одне оповідання про природу, обгрунтувати його вибір.