Відкрите засідання дитячого музичного клубу «ВЕСЕЛКА» УВЕРТЮРА - ФАНТАЗІЯ «РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА» НАТХНЕННЯ КОМПОЗИТОРА-СИМФОНІСТА П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

Відкрите засідання дитячого музичного клубу «ВЕСЕЛКА»

УВЕРТЮРА - ФАНТАЗІЯ   «РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА»

 НАТХНЕННЯ КОМПОЗИТОРА-СИМФОНІСТА П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

Мета. Ознайомити учнів з творами П. І. Чайковського. Довести, що літературний твір втілюється музичними засобами, перетворюється в інший вид мистецтва.

На сцені портрет П.І. Чайковського, В. Шекспіра, твір «Ромео і Джульєтта», кандилябр, ручка-перо, нотні записи- копія роботи П.І. Чайковського. Чотири учасники проводять засідання клубу.

 Вступне слово керівника.

1.  Навесні 1869 року М. Балакірев приїхав до Москви, де оселився біля концерне торії, разом з П,    Чайковським вони часто любили гуляти пішки. Під час однієї Із таких прогулянок М. Белакірев запропонував П. Чайковському план увертюри «Ромео і Джульєтта». Знаючи характер таланту Петра Ілліча, М. Балакірев був впевнений, що запропонований сюжет підходить саме П. Чайковському.

2.  Чайковський писав «Ромео і Джульєтту», з незвичайним ентузіазмом і захватом. Тема увертюри була тісно пов^’язана з «генеральною лінією» його творчості. Центральна ідея «Ромео і Джульєтти», - перемога кохання над ворожнечею.

(На фоні музики читається текст)

Ромео. Джульєтта! Люба! Коли в тебе в грудях

 Від щастя серце б’ється так, як в мене,

І можеш краще виявити радість.

Знайди слова, яких мені бракує,

 І всолоди повітря навкруги ласкавим подихом своїм, нехай

 Мелодія чудова слів твоїх

Змалює те блаженство чарівне,

Яке ми відчуваєм в цю хвилину.

 Джульєтта. Любов багата ділом- не словами,-

Й пишається собою без прикрас.

Той, хто свої скарби злічити може,

Той лиш жебрак.

Але моя любов.

 Така велика й так зросла безмежно,

 Що я злічить не можу

 Й половини.

II скарбів…

 

3,  Трагедія В. Шекспіра була близького душам П« каховського як художника-гуманіста, борця за визволення особистості.

Джульетгя.

Іди, мій отче, сам,

Я не піду.

Що любий мій стискає? 

Селянку, 

Спорожнену, я бачу, до останку.

І смерть страшну отрута завдала...

 Який скупий, все випив!

Не лишив і краплі благодатної для мене.

Що помогла б мені піти за ним!

Я цілуватиму твої вуста... ще, може, тріпни є на них трутизна.

В   підкріпленні цьому я смерть знайду...

4.  Конкретний зміст трагедії В. Шекспіра,  де рельєфно окреслені характери, розвиток почуттів, все це вплинуло на творчий процес П. Чайковського.

(Тексти з трагедії постійно звучать на фоні музики)

1.  Однаково шляхетні дві події

В Вероні пише, де проходить дія,

Збували в ворожнечі дні    свої.

Аж враз кривава скоїлась подія двоє щирих, запальних

 Ворожі ті утроби породили. Нещастя сталося у сім’ях тих,

Вони одвічні звади припинили.

2.  В «Ромео і Джульєтті», вперше з повною ясністю виявився те створення музичного твору, пов^’язаного з визначеним літературним твором, який характеризує майже всю програмно- симфонічну творчість П. Чайковського.

Брат Лор. Соромтесь! Досить! Сльози і відчай

Розпуки не загоять. Вам і небу

Належала   ця   дівчина прекрасна

Тепер вже всю II забрало небо.

Але для неї краще. Не змогли ви

Від смерті вберегти свою частину,

А небеса уберегли свою

І вічне їй життя подарували : мріяли її піднести в світі.

Хотіли до небес її піднять,

Чого ж ви плачете, коли її

Тепер піднесено над , не гаразд ви

 Коли хмари, в небо.

Не та щаслива, що в заміжжі довго,

А та, шо рано вмерла у заміжжі.

Утріть же сльози

 І, як то годиться, їй тіло розмарином уквітчайте,

 В убрання щонайкраще приберіть

І віднесіть її до церкви.

Хоч Слабка природа, а, бува, ридає,

Тверезий розум в нас перемагає,

3.  Натхнення композитора-симфоніста:У першому випадку композитор виражає в музиці відчуття радості, страждання, подібно ліричному поету, виливає душу. В такому випадку програма не тільки не потрібна, але й   неможлива. Та інша справа, коли музикант, читаючи поетичний твір або вражений картиною природи, хоче виразити в музикальній формі той сюжет, який запалив у ньому натхнення.

 Джульєтта.

 Світає... Хотіла б я, щоб ти пішов,

Але не далі, аніж птах отой,

 Який літає на шовковій нитці.

 Пустунка дівчинка його відпустить,

Як бідолашного в кайданах в’язня,

відразу знов назад за нитку тягне,

Ревнуючи до волі ту пташину.

 Ромео. Хотів би птахом бути я твоїм! Джульєтта.

І я, мій любий, теж нього хотіла б,

Та ласка ми замучила б тебе...

Прощай! Прощай ! Тяжкий час розтавання.

 О, стільки в нім солодкого страждання,

Що все б прощалася б, хоч і світле!

 Ромео.

Тебе хай сон І спокій повиває!

Як хотів би я тим сном спокійним бути,

Щоб тут в солодких мріях все забути!

4.  В узагальненому вираженні музики та образі в Шекспіра виявився симфонізм Чайковського. це зовсім не було завоюванням «жанрів» чужих тому що не жанр, а яскравий зміст, ідеї симфонізувались.

 Ромео. То жайворонок, оповісник ранку,-

Не соловей Глянь, моя кохана!

Дивися- он заграла вже зоря

І облямовує промінням заздрим

Завісу хмар суворих там, на сході.

Згасила ніч світильники свої.

 Веселий день стає уже навшпиньки,

 З-за верховин туманних   вибирає.

 

Джульєтта.

Те світло ще не денне...

Вір, я знаю: То метеор, - його послало сонце,

Щоб спустив тобі і осявав до Мантуї дорогу.

Тому побуть Іще, не треба йти.

1.  Не драму Шєкспіра як твір «сусіднього» або спорідненого мистецтва, закріпився великий зміст, великі конфлікти.

2.   В увертюрі розвивається три теми: хором повільного вступу, тема кохання (додаткова)

Джульетта. Упала б ніч туманна враз на землю,

Заступниця кохання,  темна ніч...

Розкинь над наш, ноче, свій я гранок

І від цікавих заховай очей,

Щоб міг мене Ромео пригорнути,

Підкравшися  нечутно і незримо.

Адже ж коханням їх обряд таємний

Освітить їх красу, любов сліпа,

І через те їй ніч найбільш пасує...

Прийди ж, о ніч,  в чорних шагах,

Така поважна й добра, та навчи,

 Як виграти мені, програвши, гру,

Яку ведуть два непорочні серця...

Цю дику кров, яка бушує в скронях.

Прикрий мені своїм покровом чорним

Аж доки ця любов сором’язлива

Не перетвориться в мені на смілу

І незбагнене, що в щирому коханні Любовні вчинки -скромності повинність

Прийди, о ноче! 0 прийди, Ромео,

 Мій день вночі, прилинь же разом з нею І заіскрись мерщій на крилах ночі

 Біліш за сніг на ворона крилі!

Прийди, о ноче,

 І ласкава, й люба!

Ніч чорнобрива, дай мені Ромео!

Коли ж помре він, то візьми його

 І роздрібни на зірочки маленькі,

Він гак тобі осяє небеса,

Що закохається весь світ у ніч

І перестане поклонятись сонцю.

3. Головне партія - ворожнечі.

Меркуріо.

Я викличу його закляттям!

Ромео! Чудію наш і безумце!

З^’явися нам хоч в образі зітхання! Скажи одну лиш прямо, й з мене досить,

Хоч скрикни: «Ах!» Зримуй «любов і кров»

Промов Венері-кумош

Я словечко Чи подратуй її синка сліпого Хлопчиська купідона, що так влучно

 Пустив стрілу, король дофстуа

В жебрачку раптом закохався!

Ах! Не чує, не зітхає й не ворухнеться!

Помер,  та збуджу закляттям

Я заклинаю ясними очима коханої    твоєї Розаліни,

II чолом, пурпурними устами, І ніжною І трепетиш/,

І всім добром, що є в його сусідстві,

3’явися нам ти в образі своїм!

Князь, Бунтівники ви! Вороги спокою!

Очі плямуєте ви кров[ю ближніх.

Ви чуєте? Спиніться, люди!    Звірі!

Ви згубний пламень   ворожнечі

Потокам пурпуровим з власних Гасити ладні раз у раз

  Із рук додому кидайте криваву зброю

 І слухайте, що скаже в гніві князь вони,

Інакше ждуть на вас страшні тортури

Утрете вже за слово легковажне

Ти, КапулеттІ, й запальний Монтеккі,

Тривожите ви чварами все місто!

Утретє сиві   жителі Верони,

Свої пристойні вбрання поскидавши,

До рук старих стару хапають зброю.

Ущент поточену Іржею миру, щоб вашу лють

Іржаву гамувати, Коли ще раз сгривожите Верону,

За спокій   ви заплатите життям

Хоче гема кохання є додатковою та про неї писали дуже багато.

4.   Римський-Корсаков відмічав в «Летопяси», що весь балакирівський гурток був у захопленні від наспівної теми, увертюри «Ромео і Джульєтти» П. Чайковського.

Він називає тему кохання одну з найкращих у російській музиці,

1.  Яка ж вона натхненна! Яка невидана краса, яка жагуча пристрасть! Це одна з найкращих тем всієї російської музики.., Балакірев у листі до автора знаходив у ній «солодощі кохання», Кюї назвав тему кохання «неперевершеною», Ларош написав, що тема належить до тих чарівних наспівів, від дії, яких не може звільнитися слухач, яким би не був його   настрій духа. Глазунов вважав, що так   відтворити любовні почуття юних людей як про це проспівав, а не створив Чайковський в «Ромео і Джульєтті»,

нікому з композиторів не вдавалось.

Джульетга. 0, не хотіла б я нізащо в світі,

Щоб тут вони побачили тебе!... Ромео.

Своїм плащем мене прикриє ніч.

Та, як не любиш ти,- нехай знаходять...

Хай краще смерть від лютої злоби,

Ніж довгий вік без ніжності твоєї,

Джульєтга.

Хто показав тобі сюди дорогу?

Ромео. Моя любов!

Вона мене на вчила,

Дала мені пораду, в ж за те

Позичив їй очей.

Я не моряк,

 Та будь від мене ти хоч гак далеко.

 Як щонайдальший берег океану,

Я б зважився такий здобути скарб!

Джульєтта, Хотіла б я пристойність зберегти,

Хотіла б я... та годі прикидатись!

 Нове ти любиш? Знаю, скажеш:"Так.." Тобі я вірю, з р/ене досить слова

Повір мені, І я вірніша буду Ніж ті, що хитро удають байдужівть.

І.я б могла байдужою здаватись.

Якби зненацька не підслухав ти Любов мою й слова мої сердечні...

Пробач мені,мій любий,

 І не думай,

Що мій порив палкий - це легковажність.

 Мою любов відкрила темна ніч.

Все сталося так несподівано занадто -

Так швидко, так раптово й необачно.

Як блискавка, що блисне й раптом зникне

Ледь встигнемо сказати: Он сяйнуло!¹

Добраніч, любий! Теплий подих літа

Нехай цю бруньку ніжного кохання

Оберне в пишну квітку запашну. Прощай, мій любий!

Не зрадь мене, Монтеккі мій коханий.

Хвилину почекай, я повернусь,

Ромео, 0 ніч свята! Благословенна ніч!

Та ж ніч тепер,.. А що, як все це сон? Такий солодкий сон, що я боюсь -Він не обернеться ніколи в дійсність

(Всі слова промовляються на музику теми кохання)

Ромео йде із сцени. Останні звуки музики завершують відкрите засідання клубу.