Гофман "Крихітка Цахес"

Ернст Теодор Амадей Гофман

Письменник, композитор, художник і юрист.І це все про ту саму людину. Він народився в німецькому Кенігсберзі в 1756 році. Починав свій шлях як юрист,отримав визнання як композитор та співак,а згодом здобув і літературну славу. Усе це відбулося на початку ХІХ століття,

Романтизму як ідейному руху в мистецтві властиві такі риси:

У Німеччині романтизм зазнав потужного розквіту,зокрема й через потужну філософську школу (Кант, Шеллінг, Фіхте та ін.)

Філософські ідеї значною мірою знайшли своє відображення в художніх творахписьменників-романтиків Новаліса та Гофмана,Тіка й Шлегеля.

Ернст Теодор Амадей Гофман створює пронизані романтичним духом твори:“Лускунчик та Мишачий король”, “Життєва філософія кота Мура”,“Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” і кілька інших.

Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер

Цахес народився в сім'ї бідних селян, і навіть мати не була йому рада,: “..., щоб міру наших страждань наповнити вщерть, покарало нас небо оцим маленьким виродком, якого я привела на світ собі на ганьбу й на посміх людям. На Лавріна цьому малюкові буде вже два з половиною роки, а він ще на своїх павмучих ногах не може ні стояти, ні ходити, та тільки мурчить та нявкає, немов кошеня, замість того щоб говорити. А жерти — жере ненатла потвора так, як добрий восьмилітній хлопчисько!Та тільки не йде їжа йому анітрохи на пожиток”,

“бридкий виродок”, “можна було цілком сприйняти за химерно скручений цурпалок дерева”,“Голова в потвори глибоко запала між плечима,на спині виріс горб, як гарбуз, а зразу ж від грудей звисали тонкі,немов ліщинові палички, ноги,тож весь він був схожий на роздвоєну редьку”

Саме таким Цахеса побачила панна фон Рожа-Гожа,у буденному житті — патронеса притулку,а насправді — чарівниця Рожабельверде. Пожаліла вона матір і над малюка, тому й дала йому дивну магічну силу.

У другому розділі твору ми знайомимося зі студентською спільнотою: професором Мошем Терпіном, його дочкою Кандидою,студентами Бальтазаром і Фабіаном. Саме Фабіан і Бальтазар першими бачать дорослого Цахеса, Голова в малюка ховалася між високими плечима, а великий горб на спині й на грудях, довгі павучі ніжки надавали йому вигляду настромленого на виделку яблука, на якому вирізано чудернацьку пику”

Рожа-Гожа не зробила з Цахеса красунчика. Та згодом виявляється, що потвору ніхто не бачив,окрім Бальтазара та Фабіана.

усі бачили юнака, який,“був невеличкий на зріст, але тендітної постави,з приємними рисами обличчя й найкращими в світі кучерями. До того ж він показав себе чудовим вершником,бо стрибнув яз коня так спритно, з такою гідністю,ніби найкращий стаєнний нашого князя”

Ось тут і криється магія, втілена Рожою-Гожою. Вона зробила так, аби в ньому люди бачили лише хороше.І все гарне, що роблять інші люди, вважали за досягнення Цахеса.“Бідний Цахесе! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася,думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала,осяє благотворним променем твою душу і збудить внутрішній голос, що скаже тобі:“Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною,на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!”насправді Рожабельверде намагалася показати Цахесуйого ж самого в кращому світлі?Та він став настільки пихатим, що навіть узяв собі інше імʼя — Цинобер.

Прізвище Цинобер (також Цинабер, Цинбер, Занобер) походитьвід німецького слова Zinnober, яке означає “кіновар”. За першим визначенням, це крихкий мінерал червоного кольору,сірчиста ртуть, що є сировиною для отримання ртуті та приготування фарб. За другим визначенням, червона фарба — цинобра,яку в Європі ще називали “кров дракона”, одержана з сірчистої ртуті. Тож Цинобер — це крихкий мінерал кольору крові дракона.

Далі відбувається низка доволі несправедливих подій: Бальтазар пише поему-освідчення в коханні до Кандиди,а всі навколо думають, що чудовий твір написав Цахес-Цинобер. Музикант віртуозно грає або співає, і знов усі думають, що то Цинобер. Професійні доповіді князю пишуть одні, а міністром стає той, про кого ви подумали.

Бальтазар, здивований та ображений тими обставинами, дає собі слово, цитую:“але я зламаю ці чари, хоч би мені довелося навіть загинути”, (кінець цитати). Він звертається за допомогою до доктора Проспера Альпануса,який виявляється чарівником. А той викликає Рожу-Гожу на відверту розмову

“Ви, люба панно, піддалися своїй природженій доброті та гайнуєте свій хист на нікчему. Цинобер є й буде, дарма що на вашу ласкаву допомогу, малим потворним негідником”

Він показує феї той біль, який через Цинобера переживають інші герої,і фея погоджується на встановлення справедливості. Тоді Бальтазар проводить магічний обряд:вириває три червоні волосини з голови Цинобера —саме вони й робили його сильним.І відбувається щасливий фінал. Але що є особливо цінним — це те, що він є щасливим і для малюка Цахеса.

Він помер трохи безглуздо:застряг у срібному нічному горщику, в якому хотів сховатися.І Гофман дуже влучно цю смерть описує,:“він вмер від того, що боявся вмерти”

Та фея Рожабельверде подбала про те, щоб її підопічнийхоча б після смерті мав те, чого шукав при житті, цитата:“Маленькі очиці були заплющені, носик білий, на вустах застигла легенька лагідна усмішка. Але найперше впадало в око його темно-каштанове волосся,що лягало на плечі чудовими кучерями. Панна погладила малюка по голові, і миттю в чубі тьмяно заблищала червона смужка”

Повернемося до питання про прізвище героя — Цинобер. Як ми вже зазначили, воно має подвійне значення:крихкий мінерал червоного кольору і фарба — крові дракона. Символ дракона також має двояке трактування:у Західному світі дракон — уособлення огидного монстра-руйнівника,на якого полюють, а на Сході дракон — символ багатства,щастя, мудрості, чоловічої сили.

Бальтазар вириває в Цахеса три волосиниі ніби позбавляє крові дракона, його сили,що привласнювала чужі здобутки.І залишається не особистість, а лише крихкий мінерал,який не витримує тягаря почестей, цитую:“важкий орденський знак на стрічці,а особливо ґудзики на спині шкідливо вплинули на хребтові вузлиі водночас орденська зірка тисла на волокнисте сплетіння…”,

“ніякий внутрішній голос у тобі не прокинувся. Твій зашкарублий, мертвий дух не зміг піднестися,ти не позбувся своєї дурості, брутальності, невихованості. Ах, якби ти залишився тільки маленьким нікчемою, невеличким, неотесанимневігласом, ти уникнув би ганебної смерті!”

повість-казка. такий твір підпадає і під визначення “капричо” —чарівної літературної казки зі складним загадковим сюжетом із безліччю несподіваних поворотів,зміною епізодів і настроїв, фантастичною образністю. Саме слово “capricco” з італійською перекладається як примха. Жанр прийшов до літератури зі сфери музики,і це одна з ознак романтизму.