Голодомор !932 - 1933 років

Інформаційна хвилинка про Геноцид 1932- 1933 років

“Збудуймо пам’яті негаснучий собор”

Мета: Поглибити знання учнів, про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, виховувати повагу до історичного минулого свого народу.

Обладнання: рушник, хліб, колосок, дві свічки, ікона Божої матері, проектор.

Звучить Гімн.

Перегляд мультфільму  “Дух” https://www.youtube.com/watch?v=DKudb-xmhjM

Звучить реквієм Моцарт

 В-1: Весна 1933…86 років тому. На світі–весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, велика голова похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби з верху. Сидить дитина гойдається всім тілом: назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається.

 В-2: І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти… У1932-1933 роках був в Україні великий голод. Не було тоді війни, ні потопу. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки живого люду лягло у могили – старих, молодих і дітей, і ще ненароджених у лонах матерів. Все розпочалося ще в 1932-му році… Того року урожай хліба був гарний, але прийшло розпорядження, що хліб роздали незаконно і уряд почав забирати з домівок усе, що знаходив.

 В-1: Тож пом’янемо сьогодні, хоч і з запізненням у декілька довгих десятиліть, мовчанням тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору. (Хвилина мовчання).

 Читець1:

 П’ять колосків із горя та печалі,

 Страшний указ – то присуд для села,

 В яру калинка кров’ю обливались,

 Аз села смерть голодна йшла, страшна.

 І заніміло серце України

 Від болю й горя за своїх дітей.

 Мільйони рук до Господа молили:

 – Помилуй , заступи, якщо ти є. 

 В-2: Вимирали цілі родини, особливо, де було багато дітей. Почалося людоїдство. Голод поклав у сирку землю від 3мільйонів до 10 мільйонів селян. Вмирало щодня 2,5 тисячі людей, щогодини – 100 людей, що хвилини -17 чоловік. Третина померлих – діти, які не дали нащадків. За підрахунками вчених, якби не голодомор 1932-33 років, сьогодні б в Україні було  не менше 57млн. людей, а в двічі більше.

 Читець 2:

 Бозю! Що там у тебе в руці?!

 Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

 Щоб не втонути в Голодній Ріці,

 Бачиш, мій Бозю, я ще дитинка.

 Тож , підрости, хоч би трохи бодай:

 Світу не бачив ще білого, Бозю.

 Я – пташенятко, прибите в дорозі.

 Хоч би одненьку пірїночку дай.

 Тато і мама – холодні мерці, Бозю,

 Зроби щоб їісти не хтілось! Холодно,

 Бозю! Сніг дуже білий.

 …Бозю, що там у тебе в руці?..

(“Біла молитва братика” А. Гуська)

 В-1: Тож пригадаймо загиблих цим запашним шматочком хліба якого колись не вистачало нашим рідним.

 Читець 3:

 Голодомору сльози і могили…

 І перед ними ми в боргу завжди

 За тих, що крихти хліба не доїли

 І не допили чистої води.

 Земля, як цвіт, земля, як страх,

 Земля, як морг… Голодомор,

 Голодомор, Голодомор.

 Ще душі є порожні, як руїни,

 Які в житті не дихали добром,

 Що віддали в офіру Україну

 І, як раба, страждальний мій народ.

 Але зернина, що у полі скресла,

 Надією і вірою зросла.

 І Україна, як народ, воскресла,

 І наша віща доля ожила.

 Ісус Христос у заповітну пору

 Зніс на Голгофу непокори хрест…

 Та не погасне біль Голодомору

 І свята наша пам'ять не помре.

(Вірш Демкова Б. “Біль Голодомору”)

Під час декламування вірша дитина розносить шматочок хліба, а класний керівник потім ділить цей шматочок на кількість дітей у класі.

В-2: Шановні присутні, просимо вас всіх в 4-ту суботу листопада запалити свічку пам’яті про невинно загиблих людей, які так чекали на крихту глевкого хліба. Дякуємо за увагу, на цьому нашу лінійку завершено.

Звучить гімн.