«Голодомор» Сценарій для учнів

«Голодомор»

Мета: Ознайомлювати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

Місце проведення: класна кімната

Обладнання. Свічечка, свідчення очевидців, факти Голодомору, запис пісень, ілюстрації, брошури, література.

Форма проведення: учнівська конференція

План заходу

1.                               Що таке ГОЛОДОМОР?
2.                               Передумови ГОЛОДОМОРУ.
3.                               Як чинився Голодомор?
4.                               Свідчення очевидців.
5.                               Голодомор мовою фактів.
6.                               Визнання Голодомору геноцидом.
7.                               Голодомор у творах митців.
8.                               «Засвіти свічку!».

Хід заняття

Учитель. (Горить свічка)

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

З давніх-давен на світі існують добро і зло, щирість і заздрість, любов і ненависть. Століттями вони супроводжували людство у своєму розвитку. Та в історії світу траплялись моменти, коли зло, заздрість і ненависть обєднувалися, оберталися трагедіями для людей. Чи не найбільшою трагедією в історії українського народу був штучний голод 1932-33 років. Влаштований тоталітарною владою, цей голод забрав життя мільйонів українців, травмував тих, хто вижив.

Розбиті життя, покалічені долі, втрачені надії... Хто скаже, яка доля спіткала згорьовану, опухлу від голоду дівчинку, як пережила мати смерть своєї сім’ї? Страшне видовище. Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії, на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це одне, а коли від голоду, зумисного голоду – це зовсім інше. І сталося це не в пустелі чи вічній мерзлоті, а на теренах “житниці” Європи.

Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини, проти народу, проти всього людства. Проте, це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.

Отож, це невід’ємна сторінка нашої історії, яку ми не повинні забувати…завжди маємо пам’ятати що український народ сильний духом, і його ніхто не здолає…як і в 32-33-х роках голод…

І сьогодні ми проведемо міні-конференцію присвячену Дню пам’яті Голодомору 1932-1933 років.

(Учні читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )

1 Учень. Тридцять третій. Поле. Стигле жито.

Тридцять третій... В розпалі жнива…

З ким у цій німоті говорити?

Чи душа народу ще жива?..

Хто збагне мої пекучі муки

За народ, ошуканий до сліз?..

Темрява. Безодня. І - ні звуку...

І таке на всій Вкраїні, скрізь...

2. Учень.

Сумують комини без диму,

А за  городами за тином

Могили чорнії ростуть.

 3.  Учень. 

Дні минають,

Минають місяці.

Село навік замовкло, оніміло,

Кропивою поросло.

Перший виступ учня:

 Що таке Голодомор? 

Голодомо́р 1932—1933 років - масовий штучний голод, що призвів до багатомільйоних людських втрат в основному в сільській місцевості на значній території України, крім семи західних областей,Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР, та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництваРадянського Союзу на чолі зі Сталіним, голодомор був розрахований на придушення українського національно-визвольного руху і фізичне знищення частини українського селянства як носія корінних традицій, мови.

В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.

Віка Тарасюк Учень. Вимирали ж цілі села не будь-як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації, зруйнувати основи уставленої віками народної моралі, витруїти в душах людяність, натомість насаджуючи всюди режим терору, сіючи страх, підозри, розпалюючи ненависть і жорстокість таку, що й досі суспільству дається взнаки.

Вірш

Тиждень терпів я від голоду муки,

Плакав, ходив, простягаючи руки.

Врешті й ходити уже я не зміг,

Ледве дійшов, упав на поріг.

Встав би, підвівся, та зрадили сили.

Плакали діти, баби голосили,

Федір, мій син, на лежанці лежав,

Звісно, каліка, терпів і мовчав.

Вранці на другий день зирк! Аж у руки

Хтось мені суне кавалок макухи.

Хто це? Це ти, мій сусіде Петро?

Бог хай віддячить тобі за добро!

Слина пішла. Затрусилися руки.

Боженько милий. Кавалок макухи!

Де ти ? Пішов вже. Аж нагло онук

Вихопив в мене кавалок із рук.

Хотів я схопитись, побігти, догнати.

Вирвати з рота! Навколішки стати.

Вже я підвожусь і падаю знов...

Впав непритомний ... Прокинувся — кров..

Мабуть, забився... Вже близько до краю

Крутиться все навкруги... Умираю.

В кого спитати б, чи з їв хоч онук ?

Може, і в нього хтось вирвав із рук.

Перегляд Відеофільму 1

Другий виступ учня:

Передумови Голодомору

У 1930 р. Сталін дав поштовх новій хвилі колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято “Закон про хлібозаготівлі”, згідно якого колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя. Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби з цим явищем в грудні 1932 року в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.

На фоні цього, продовольче становище українських сіл ставало все важчим. Внаслідок хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних сільських районах України почався голод, внаслідок якого загинуло близько 150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року.

З іншого боку, зі збільшенням тиску на селян, активізовувався селянський рух опору. Тільки від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися «як широкі збройні повстання проти радянської влади». Натовпи селян зі співом «Ще не вмерла Україна»ліквідовували місцеві органи влади. Партійці і комсомольці втікали. Радянська влада не приживалася в Україні. Радянське керівництво розуміло це. На партійних зборах влітку 1930 року керівник Компартії України  Косіор заявив:

“Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. ”

Учень (Софія)

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

- Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору!)

Учень

Мамо, мамо, я скоро помру,

Не рятуйте мене, нетреба.

Не ріжте ні брата, ні сестру,

Бо не впустить нас бозя до неба.

А як серце «моє навіки згасне,

Не вбивайтесь з горя,

Покладіть біля вишні в садочку мене,

І лягайте самі коло мене.

Забринить понад нами бджола золота.

А та вишня весняної ночі

Накриватиме цвітом наші чола й уста

І росою вмиватиме очі.

Третій виступ учня:

Як чинився Голодомор?

Насильно забирали всі продовольчі запаси.

Засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях.Штрафували.

Якщо селянин чи колгоспник не виконав план здачі зерна, у нього забирали усе: картоплю, зерно, корову, хату.

Василь Гроссман писав:

“Шукали зерно, неначе не хліб це, а бомби, кулемети. Землю штрикали багнетами, шомполами, всі погреби перекопали, всі підлоги повиламували, у городах шукали. Вдень і вночі підводи скрипіли, пил над усією землею висів”.

7 серпня 1932 року з'явилася постанова, відома під назваю «Закон про п'ять колосків». Розкрадання майна колгоспів каралося розстрілом, за «пом'якшуючих обставин»— позбавленням волі на термін не менше 10 років.

Наприкінці 1932 - на початку 1933 р. було запроваджено блокаду самої Української РСР. Справа в тому, що українські селяни втікали в сусідні обасті Росії, де не було голоду. Було заборонено виїзд селян з УРСР. Разом з цим, громадянам, які в'їжджали в Україну з Росії було заборонено провозити харчі без дозволу держави.

Поряд з цим, Радянський Союз відхиляв можливість отримання голодаючими України будь-якої допомоги з-за кордону. Так, наприклад, організація Галичини «Центроспілка» звернулася тоді до радянського консула у Львові з пропозицією дозволити відправити голодним Радянської України один мільйон центнерів зерна. За кілька днів дипломат відповів, що Москва категорично відмовляється від допомоги.

У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон.

Вилучення продовольства дехто ще й досі виправдовує тим, що воно дозволило здійснити індустріалізацію, а індустріалізація - перемогти Німеччину у Другій світовій війні. Разом з тим, саме постачання зерна з СРСР в тогочасну Німеччину допомогло Гітлеру та його партії прийти до влади й поставити економіку на «військові рейки».

Перегляд відеофільму 2

Четвертий виступ учня: 

 Свідчення очевидця

Дмитро Корнієнко з села Понорниця в Чернігівській області згадував, що батько й мати після розкуркулення сиділи в тюрмі. Дітей, які жили самі, підгодовувала бабуся. В день обшуку вона принесла півстакана пшона, але зварити не встигла. Прийшла бригада з п'яти чоловік з різними за розмірами торбами. Один тримав торбу спеціально для пшона, туди півстакана й висипали.

Варто зазначити, що обсяги конфіскованого зерна були мізерними. Люди ж, позбавлені будь-якого продовольства пухнули і помирали від голоду. Більшість померлих не хоронили - просто не було кому. В кращому разі трупи звозили в братські могили, куди часто потрапляли й живі люди.

Відеофільм 3

7-й учень. Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в селах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи порятунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. Доведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вбивали і їли один одного, викопували мертвих і також їли.

Так на Україні було зареєстровано   10 тисяч судів над людоїдами.

Важко в це повірити і уявити, але коли людина довго голодує, вона ніби втрачає розум, стає звіром...

8-й учень. Чуєш, Йване?...

Чуєш, кличе мама.

Одягнути чистеньку сорочку.

Чорний день.

Така червона пляма?

Озовись, зарубаний синочку...

Кличе світ Тебе за свідка, Йване!

Хоч одне розплющи, синку, очко.

Божевільна мама,

Біль,Благання,

Подивись, порубаний синочку!

Стративсь розум.

В ненажернім світі!

Господи, сокира на пеньочку...

І голодні перепухяі діти.

Не вмирай, зарубаний синочку!

Відеофільм 4

П’ятий виступ учня:

 Голодомор мовою фактів

На Заході про факт голодомору стало широко відомо 29 березня 1933 р., коли валлійський журналістРічард Джоунз опублікував свій відомий репортаж про існування Великого Голоду в Україні у 1932-1933 роках.  Офіційне вшанування пам'яті жертв Голодомору, в тому числі, визнання його геноцидом українського народу, розпочалося за ініціативи української діаспори у США та Канаді.

1986 року Іван Драч перший в Україні публічно вжив запозичене в діаспори слово «голодомор» зі зрозумілою всім етимологією: голод і мор. В Україні вперше голод 1932-33 років почали визнавати лише в 1988. Того року письменник Олекса Мусієнко вжив слово “Голодомор”.

Десятки країн офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Згідно соціологічного опитування, проведеного у 2010 році, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом. В 2010році судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду; безпосередньо винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УРСР: Сталіна, Молотова,Кагановича, Постишева, Косіора, Чубаря та Хатаєвича.

За даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат безпосередньо від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців в частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. За неофіційною інформацією великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей.

Найбільше українців загинуло у Київській та Харківській областях, а також у Вінницькій, Чернігівській,Одеській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Житомирській областях. Найменше - в Донецькій області.

Голодомор великою мірою зруйнував українське село, яке зберігало традиції української родини. Високий шлюбний потенціал українського села був зруйнований і вже ніколи не був відновлений.

Шостий виступ учня: 

Визнання голодомору геноцидом

15 травня 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала Голодомор актом геноциду, але не прийняла постанови, поданої на її розгляд, щодо цього питання, обмежившись лише офіційним зверненням, що майже не має юридичної цінності.  28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який трактує події 1932–1933 років, як геноцид українського народу.  Голодомор в Україні 1932–1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили:

Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі…

У листопаді 2003 року 58-ма сесія Генеральної асамблеї ООН ухвалила «Спільну заяву з нагоди 70-ої річниці Великого голоду 1932–1933 років», де він визнавався національною трагедією українського народу. За ухвалення Спільної заяви проголосували 64 держави-члени ООН, у тому числі Росія.

23 жовтня 2008 року Європарламент визнав Голодомор в Україні злочином проти людства і висловив співчуття українському народу.

28 квітня 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію про вшанування пам'яті загиблих в результаті голоду 1932–1933 років в Україні та інших республіках колишнього Радянського Союзу, вшанувавши пам'ять загиблих від голоду і засудивши жорстоку політику сталінського режиму.

Учитель. Ми - українці і це звучить гордо. Ми - велика родина, яка разом зуміла вистояти страшне і лихоліття, голоду, війни, розрухи. Ми зуміли відродитись, воскреснути, і створити нову, незалежну державу.