Гордість України - поети-патріоти

«Гордість України-поети-патріоти»Підготувала: Анна ТОПЧІЙВикладач ДНЗ «ДПЛ»

У такі непрості часи для нашої держави важливо проявляти почуття любові до рідної країни, бути гордим за свою національну приналежність, вчити українську мову!З цими завданнями допоможуть нам впоратися поетичні твори відомих українських письменників та поетів. Вони познайомлять нас з історією, культурою нашої держави, красою її природи і традиціями нашого народу. Крім того, за словами літературного критика Євгенія Стасіневича,завдяки ритмічності віршів, читання поезій, заспокоює і допомагає долати тривожність.І коли темрява здається непереможною,саме слово стає променем світла! Українські письменники віками тримали душу нації своїми рядками.

В березні відзначається міжнародне свято -День письменника. Україна пишається своїми письменниками, які були дуже талановитими і мали цікаві та складні долі. Ми зазвичай дуже стисло знаємо про їхню біографію, але насправді про них можна розповісти багато цікавого… Шевченкове "Борітеся — поборете!" лунає як присяга через століття. Леся Українка кликала "без надії сподіватись", а Іван Франко бачив "дух, що тіло рве до бою". Їхні слова — не просто література, а код нашої незламності.

Василь Стус(1938-1985)  Був великим патріотом і не приховував цього. За це він сумарно отримав 23 роки примусових робіт або позбавлення волі від радянського режиму. Також Стус принципово розмовляв українською мовою і одного разу побився в університеті за те, що йому сказали "говорити нормальною мовою".

О земле втрачена, явися" — Василь Стус. О земле втрачена, явися. Бодай у зболеному сніІ лазурове простелися,Пролийся мертвому мені!I поверни у дні забуті,Росою згадок окропи,Віддай усеблагій покутіІ тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах,Спадають гуси до води,В далеких пожиттєвих ерах. Мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті,Де чорне вороння лісів?Світання тіні пелехатіНад райдугою голосів,Ранкові нашепти молільниць,Де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,І солодавий запах винниць,Як гріх, як спогад і як біль?Де дня розгойдані тарілі?Мосянжний перегуд джмелів,Твої пшеничні руки біліНад безберегістю полів,Де коси чорні на світанніІ жаром спечені уста,Троянди пуп'янки духмяніІ ти — і грішна, і свята,Де та западиста долина,Той приярок і те кубло,Де тріпалася лебединя,Туге ламаючи крило?Де голубів вільготні летиІ бризки райдуги в крилі?Минуле, озовися, де ти?Забуті радощі, жалі. О земле втрачена, явися. Бодай у зболеному сні,І лазурово простелися,І душу порятуй мені.Ідея: утвердження думки про плинність і скороминущість життя, краса якого й переживання якого є тим, за чим людина гірко жалкує, особливо ж у "зболеному сні"; утвердження любові до рідного краю, тільки який і може подолати зло ("лихо, спи!"). У вересні 1965 року під час прем'єри фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" В. Стус звернувся до глядачів із закликом висловити протест проти арештів української інтелігенції, що відбулися влітку 1965 року. Після цього виступили І. Дзюба й В. Чорновіл. Під протестом підписалося 140 присутніх. Реакція влади була блискавичною: В. Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом. Після цього поет фактично ніде не міг влаштуватися на роботу, перебиваючись тимчасовими підробітками.

Максим Рильський(1895-1964)Максим Рильський був не тільки талановитим письменником, а й лінгвістом і музикантом. Він знав понад 30 мов, а 13-ма мовами володів вільно. А музики його вчив знаменитий український композитор Микола Лисенко. Максим Рильський – один з найвідоміших українських поетів, який протягом свого життя щиро й глибоко оспівував красу рідної землі, її історію та народ. Його поезія пронизана безмежною любов’ю до України, вірою в її щасливе майбутнє. З-поміж численних творів Рильського, присвячених Україні, можна виділити деякі вірші, які стали справжніми перлинами української літератури. Ці вірші Максима Рильського – лише мала частина його великої творчої спадщини, присвяченої Україні. Його поезія щиро й глибоко оспівує красу рідної землі, її історію та народ. Рильський вірив у щасливе майбутнє України й закликав своїх нащадків берегти й захищати Батьківщину.

“Мова (Як парость виноградної лози)”Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно. Політь бур’ян. Чистіша від сльози. Вона хай буде. Вірно і слухняно. Нехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає –Народ говорить. І любов, і гнів. У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово – це перлина,Це праця, це натхнення, це людина. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля,Не майте гніву до моїх порадІ не лінуйтесь доглядать свій сад. Цей вірш, написаний у 1940 році, є справжнім гімном українській мові. Поет оспівує її багатство, красу й силу, закликає берегти й розвивати цю мову, адже вона є душею народу, його історією та культурою.«Моєму краєві»,«Солов’ям України», «Вербова гілка»…

Павло Тичина. Ця людина була надзвичайно талановита: він гарно співав, був чудовим поетом, мав хист до малювання. У зрілому віці він часто шкодував, що не розвивав хист малювання. У квартирі Тичини була власна бібліотека – близько 20 тисяч книжок. Про його освідченість свідчить і той факт, що він сам вивчив майже 20 іноземних мов. А перекладав твори світової літерати з 40 мов світу.

Не бував ти у наших краях!Там же небо — блакитні простори... Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,Серце б’ється і б’ється в грудях... Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших краях,Бо відтіль не таким би вернувся!Чув про степ, що ген-ген простягнувся? —Єсть там люди — й зросли у степах,Що не люблять, не вміють ридати.

Іван Франко(1856-1916) Загалом у поетичному доробку Івана Франка близько пів тисячі окремих ліричних і ліро-епічних творів з урахуванням перевиданих. Значна частина з них була опублікована в 11 збірках ще за життя поета. Найбільш визначними вважаються збірка з переважно громадянською лірикою «З вершин і низин» (1887 і 1893). Збірка «З вершин і низин» – своєрідний поетичний архів, накопичений Франком-поетом за 20 років своєї творчості. «Двадцять літ життя і праці – може, не так пильної, не так свідомої і суцільної, як би треба було, та все-таки, смію сказати, подиктованої щирим бажанням загального добра і поступу, щирою любов'ю до рідного народу і рідного краю…», – так характеризував видання сам Іван Франко. Уся збірка пронизана вірою в справедливість й можливість змінити життя суспільства на краще.

Вiчний революцйонер —Дух, що тiло рве до бою,Рве за поступ, щастя й волю,Вiн живе, вiн ще не вмер. Нi попiвськiї тортури,Нi тюремнi царськi мури,Анi вiйська муштрованi,Ні гармати лаштованi,Нi шпiонське ремесло. В грiб його ще не звело. Вiн не вмер, вiн ще живе!Хоч вiд тисяч лiт родився,Та аж вчора розповився. I о власнiй силi йде. I простується, мiцнiє,I спiшить туди, де днiє;Словом сильним, мов трубою І де тільки він роздасться,Мiлiони зве з собою,- Щезнуть сльози, сум, нещастя. Мiлiони радо йдуть, Сила родиться й завзяття. Бо се голос духа чуть. Не ридать, а добувать, Голос духа чути скрiзь: Хоч синам,як не собі, По курних хатах мужицьких, Краще долю в боротьбі. По верстатах ремiсницьких,По мiсцях недолi й слiз. Пролог збірки має назву «Гімн». Це патріотичний вірш, у якому йдеться про необхідність боротьби в ім’я перемоги над «руїною». А справжньою перлиною збірки є вірш «Каменярі». Його рядки, написані в 1878 році, і сьогодні не втрачають своєї актуальності, адже каменярі – це борці, які стали на шлях перебудови суспільства і боротьби за свободу.

Ліна Костенко(19 березня 1930)

Ліна Костенко. УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНАБуває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—оці степи, це небо, ці ліси,усе так гарно, чисто, незрадливо,усе як є — дорога, явори,усе моє, все зветься — Україна. Така краса, висока і нетлінна,що хоч спинись і з Богом говори.

Борис Грінченко. Борис Грінченко усе дитинство говорив російською мовою. Але в 11 років він прочитав "Кобзаря" Шевченка і порівняв книгу з Біблією. Він свідомо перейшов на українську мову. А в дорослому віці Борис Дмитрович уклав чотиритомний український словник.

Провідне місце в кожній збірці Грінченка належить гро­мадській ліриці. Поет розкриває сумні картини підневіль­ного життя народу, уболіває за його долю. Цілий ряд поезій Грінченка побудовано за принципом конфліктного протистояння: почуття, вільна творчість — і вимоги розуму, громадянського обов'язку. І все ж мотиви лірики Грінченка патріотичні, соціальні. Розвиток літератури письменник неодмінно зіставляв із завданнями соціального і національного визволення народу, у досягненні чого покликане було відіграти значну роль — як трибуна, як мобілізуюча сила — і художнє слово. «Не може бути,- підкреслював Б. Грінченко,- вищої та почеснішої мети для письменника, ніж ця, неможливий якийсь інший напрям, на якому його творчість ще повніше виправдала б своє призначення.» Тема боротьби й віри в перемогу трудящих була про­відною в ліриці Грінченка на різних етапах його творчості і весь час набувала глибшого ідейного змісту. А коли в політичному житті країни намітилося нове ре­волюційне піднесення, Грінченко в 1903 році пише вірш «Приходить час», в якому ставить питання про місце гро­мадянина в суспільному житті. Приходить час, приходить час,-Сказати кожен мусить з нас,Чи він народу вірний син,Чи тільки раб похилий він,Чи раб похилий, чи боєць —Хай кожен скаже навпростець!І де він стане: чи до тих,Що в путах сковані гидких,Народ і край свій продають. Панам, що кров із його п'ють,-А чи до сміливих борців,Що серед бурь, похмурих днів. За рідний край, за нарід свій,За долю-волю йдуть у бій?Приходить час, зайнявся світІ вільним душам шле привіт: Озвіться всі, хто є навкруг: Хто нищий раб, хто волі друг?[1903]

Панас Мирний. Панас Мирний є визначною постаттю в літописі української літератури другої половини ХІХ століття. Він працював чиновником у Російській імперії, але ненавидів свою роботу і всю імперію. Можливо, саме тому Панас Рудченко узяв собі псевдонім Мирний, а деякі твори узагалі публікував анонімно. Свої роботи Мирний ховав у ящику від сала, що зберегло їх від знищення під час обшуків.

УкраїніМій ти краю, моя ненько,Моя Україно!Люблю тебе не тією. Любовію сина. Покірного, що радієДо всього свойого, –Чи то добре, чи лихе то,А любить готово;Не гарячим своїм серцем,Що ти доглядала,І любити, і прощати. В самоті навчала;А думкою кипучою,Як синєє море;Безкрайою, як те небо,Широке й просторе,Безмірною, безвічноюІ премолодою,Радостями життя мого,Душею живою,Усім добрим!.. Ти першая. Хорогву підняла. За святеє право в світі;На ворогів встала. За воленьку братів менших,За правду, за віру!.. Як же тебе не любити?!Чия душа щира,Чиє серце не заграє,Душа не зрадіє,Що те давнє твоє право. Тепер тільки сієДобра доля… Дай же, боже,Щоб на твоїй нивіЗацвіли ще й святі квіти. Науки й любові!Вірші Мирного вирізняються щирістю патріотичних почуттів, прикладом чого є поезія “Україні”. Крім того, він змальовує жіночі долі в родинному та суспільному контекстах, а також палко уславлює пам’ять Великого Кобзаря. Панас Мирний постає як багатогранний митець, який залишив вагомий слід в українській літературі завдяки своїм новаторським оповідним технікам, жанровим пошукам і глибоким тематичним розвідкам.

Іван Павлович Багряний (справжнє — Лозов'яга (Лозов'ягін) – одна з найяскравіших постатей в українській літературі ХХ ст… За життя кілька разів утікав від радянської влади, яка намагалася затримати його за патріотичну позицію. А ще йому вдавалося втекти з-під арешту. Багряний завжди носив з собою ціанистий калій на випадок, якщо його все ж упіймають. Теми творчості: Викриття системи більшовицького терору. Показ жорстоких і підступних методів роботи каральних органів. Розвінчання більшовицької системи господарювання і знущання з людей.

"Ми є. Були. І будем ми! Й Вітчизна наша з нами.»"Ми об’їхали всю землю навколо,Пропливли океани й моря,Та тебе не зрікались ніколи,Україно ясна, як зоря! Написав романи «Тигролови» («Звіролови»), Тигролови — це ті, що заганяють людину, як звіра, у клітку і перевозять туди, де, як їм здається, вони будуть у безпеці.«Люба», поему «Гуляй-Поле»

Олександр Олесь(справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба) – український письменник, поет, драматург, перекладач, прозаїк, лірик, сатирик, представник символізму, перший український історіософ та співець української душі. Живи, Україно, живи для краси,Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси,Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги,І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги. З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шабляхІ жити і вмерти з тобою,І прапори рідні в кривавих боях. Ніколи не вкрити ганьбою!1917

Вірш звеличує Україну, її красу. Єднає український народ в боротьбі за свою незалежність. Віра в перемогу українського народу. Цей вірш є одним із найвідоміших творів української патріотичної лірики, має історичний контекст. Він був написаний у 1917 році, коли Україна переживала складний період своєї історії. Вірш закликає українців до єднання та боротьби за свою свободу. “Живи Україно живи для краси” – це не простовірш, це гімн українському народу, його стійкості та незламності.

Провідний мотив творчості: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово. Тема: роль рідного слова в житті суспільства.Ідея: утвердження думки про силу рідного слова, яке здатне стати зброєю в руках громадянина й патріота проти "дітей", які "безпам'ятно забули" батьківське слово. Тема: роль рідного слова в житті суспільства.

Полум’яний патріот. України – Василь Симоненко. Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікава…Гримотить над світом люта битва. За твоє життя, твої права.

Великий Полтавець Василь Симоненко – Прометей українського духу і віри. Йому давала натхнення полтавська земля. Його короткий подих (двадцять вісім літ дарував йому Бог земного життя) сповите синівської любові до краю, що спородив, до його народу, що дав крила і мудрість. Він спалахнув зорею і згас, гнаний імперською радянською владою. Його переслідували й залякували й перетинали творчі шляхи. Та не згас його Талант. Ми живемо на землі, завдяки якій створюються всі блага, адже земля наша годувальниця, земля – матінка. Любов до рідної землі В. Симоненко виражає в поезії: Земле рідна! Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе,Вийшов з тебе, в тебе перейду,Під твоїм високочолим небом. Гартував я душу молоду,Хто тебе любов’ю обікраде,Хто твої турботи обмине,Хай того земне тяжіння зрадитьІ з прокляттям безвість проковтне!Яка ж гордість з’являється у нас за нашого поета, коли лине пісня «Виростеш ти сину», де звертається ненька до рідної дитини: «Можна все на світі вибирати, сину, вибирати не можна тільки Батьківщину.»

Музичний диктант. Виписати з пісні дієслова. Хотіла б я піснею стати..." Леся Українка https://www.facebook.com/share/v/1 BSj1p. Wh. Pw/Пісня допомагає кожному мріяти про щастя, радість, долати життєві труднощі. Мотив — волелюбності та творчості; прагнення творити красу і дарувати всім щастя.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ Дякую Богу, що дав меніНародитися українцем! О. Гончар Biйна народила нових воїнів слова. Тих, котрі беруть до рук не лише перо, але й зброю, захищаючи Україну на передовій. Вони пишуть кpoв'ю те, що інші — чорнилом. Читайте українське. Відкривайте для себе голоси, які творять майбутнє. Бо коли говорять гармати, музи не мовчать — і українське слово стає і щитом, і мечем, і молитвою за перемогу...