Гра на історичну тематику "Хто я?"

«ХТО Я?»Гра на історичну тематику

Правила гри1. Гравець надягає обруч з гральною карткою, на якій зображена історична постать або атрибут з історії України, і повертається до учасників.2. Намагаючись вгадати, хто або що зображено на картці, гравець задає питання, на які аудиторія може відповідати тільки «так» або «ні».3. На виконання завдання гравець має 2 хвилини.4. Виграє той, хто швидше за всіх відгадав свою картку. Або той, хто відгадав більше карток. Обладнання: гральні картки, обруч, пісочний годинник.

Гральні картки

Гривня. Гривня (символ — ₴, код — UAH) — офіційна валюта України з 1996 року. Гривня

Прапор. України. Держа́вний пра́пор Украї́ни — сучасний прапор України, стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів.

Герб України Держа́вний герб України, або малий Державний Герб України — офіційний символ держави Україна у вигляді золотого тризуба на синьому щиті.

Конституція України. Конститу́ція Украї́ни — Основний Закон України. Ухвалена 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання

Княгиня Ольга. О́льга (хрещене ім'я — Олена; прибл. між 880 та 920 — 11 липня 969) — княгиня київська, дружина київського князя Ігоря Рюриковича. Після смерті чоловіка (осінь 944) стала регентом при малолітньому синові Святославі та фактичною правителькою Русі у 944—964 роках. Ліквідувала древлянське племінне княжіння, упорядкувала збирання данини, організувавши по всій країні князівські погости і осередки судочинства. У зовнішній політиці підтримувала дружні стосунки із Візантією, 946 або 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Костянтином VII Багрянородним і прийняла християнство. 964 року передала владу синові. Похована за християнським звичаєм. Канонізована католицькою і православною церквою як свята Ольга. Княгиня Ольга

Володимир Великий. Володи́мир Святосла́вич (960/963 — 1015) — великий князь київський (979—1015), князь новгородський (970—988). Хреститель Русі. Син київського князя Святослава Ігоровича від ключниці Малуші. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Засновник династії Володимировичів. Приєднав до Київської Русі землі білих хорватів і дулібів (981), в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірмен (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Ініціював та сприяв хрещенню Русі у 988 році, та утворенню Київської митрополії під патронатом патріарха Константинопольського. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Використовував особистий знак «тризуб», що став у XX столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Володимир Великий

Богдан Хмельницький. Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596)[1][2] — 27 липня (6 серпня) 1657) — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657 років, творець Української козацької держави, гетьман Війська Запорозького. Перемога у Батозькій битві 1—2 червня (22—23 травня) 1652 року дала можливість вибороти Українській державі фактичну незалежність. Гетьманство Богдана Хмельницького зумовило перелом у суспільно-політичному житті Європи, на терені якої з'явилась, хоч і ненадовго, суверенна Україна з усіма атрибутами політичної та економічної влади. Були визначені кордони Української держави у межах давніх українських земель. Враховуючи вразливість геополітичного становища Української держави, намагався зіграти на суперечностях між Річчю Посполитою, Московією та Османською імперією (обіцяючи прийняти протекцію відповідно царя і султана). Представник роду Хмельницьких. Вважається національним героєм України. Богдан Хмельницький

Володимир Зеленський. Володи́мир Олекса́ндрович Зеле́нський (нар. 25 січня 1978, Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР) — український державний діяч, шостий і чинний Президент України з 20 травня 2019 року. До вступу на посаду здобув популярність як шоумен, актор, комік, режисер, продюсер і сценарист. Був співвласником і художнім керівником «Студії Квартал-95» (2003—2019) та генеральним продюсером телеканалу «Інтер» (2010—2012). Політичну кар'єру розпочав 2019 року та балотувався на виборах президента України 2019 року. За підсумками голосування обраний Президентом України. Володимир Зеленський

Михайло Грушевський. Миха́йло Сергі́йович Груше́вський (29 вересня 1866, Холм, Холмський повіт, Люблінська губернія, Королівство Польське, Російська імперія — 26 листопада 1934, 24 листопада 1934 або 25 листопада 1934, Кисловодськ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР) — український історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917—1918). Член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Чеської АН (1914), почесний член Київського товариства старожитностей і мистецтв (1917), академік ВУАН (1923) та АН СРСР (1929), багаторічний голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913), завідувач кафедри історії Львівського університету (1894—1914), автор понад 2000 наукових праць. Михайло Грушевський

Леонід Кучма. Леоні́д Дани́лович Ку́чма (нар. 9 серпня 1938, с. Чайкине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — український політик і державний діяч, управлінець, другий Президент України (19 липня 1994 — 23 січня 2005), прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 по 21 вересня 1993. Леонід Кучма

Ярослав Мудрий. Яросла́в Володи́мирович[3] (983 / 987 — 17/20 лютого 1054) — київський князь із династії Рюриковичів. Великий князь київський (1015–1018, 1019–1054). Князь ростовський (988–1010) і новгородський (1010–1034). Другий син київського князя Володимира Святославича від полоцької князівни Рогніди. Доклав багато зусиль до зміцнення держави. 1036 року розбив і назавжди відкинув від Києва печенігів. На початку 1030-х років відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость. Здійснив успішні походи проти ятвягів і литовців. Розширив межі середньовічного Києва, спорудивши «місто Ярослава», окрасою якого стали Золоті ворота та Софійський собор (1054). Започаткував укладання першого літописного зводу 1037–1039 років та першого писаного зводу законів — «Руської правди». Мав велику родину, уклав шлюбні відносини з багатьма європейськими правителями. За численні реформи та досягнення, що мали позитивний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Яросла́в Му́дрий.]Помер у Вишгороді, похований у Софійському соборі. Ярослав Мудрий

Юлія Тимошенко. Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (нар. 27 листопада 1960, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) — українська державна та політична діячка, Народний депутат України. Двічі Прем'єр-міністр України (2005, 2007—2010), перша жінка — прем'єр-міністр України. Голова політичної партії «Батьківщина» та політичного альянсу блоку Тимошенко (2001)Юлія Тимошенко

Леонід Каденюк. Леоні́д Костянти́нович Каденю́к (28 січня 1951, Клішківці, Чернівецька область, Українська РСР — 31 січня 2018, Київ, Україна) — український льотчик-випробувач 1-го класу, політичний діяч, генерал-майор авіації, перший і єдиний космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання (2002—2006), Народний Посол України, Герой України (1997), кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2011), кавалер ордена «За мужність» (1998). Почесний громадянин міста Чернівц. Генерал-майор Збройних Сил України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, радник та помічник Президента України з питань авіації і космонавтики. Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю. Федьковича. Удостоєний медалі «За космічний політ» (1997). Перший космонавт незалежної України. Леонід Каденюк

Микола Амосов. Амо́сов Мико́ла Миха́йлович (6 (19) грудня— 12 грудня 2002, Київ, Україна) — радянський та український лікар ,науковець в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997)[3]. Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983–1988). Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973). Почесний громадянин Києва. М. М. Амосов — автор понад 400 наукових праць, у тому числі 19 монографій. Низку його книг перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з них згодом очолив великі наукові центри. Лукар –кардіохірург. Микола Амосов