Граматичні казки з англійської мови

Граматичні казки

 

Казка про Артикль

В одній країні, яка зветься Граматика Англійської мови, жив собі Артикль A. Він завжди знаходився разом з іменниками в однині: a pen, a book, a lamp. Артикль A мав рідного брата-близнюка -  Артикля An. Цей артикль був пажем у іменників, які починалися з голосного звука: an apple, an elephant. 

Брати не розлучалися зі своїми панами та служили іменникам, коли потрібно було назвати будь-який один предмет: (одна) кімната - a room, (будь-який) олівець - a pencil.

А іменники у множині не дружили з артиклями A та An. Вони вважали, що їм потрібен поважніший слуга.

І вирішили ці іменники знайти собі такий артикль, який підкреслював би їхню неповторність. Такий слуга швидко знайшовся. Це був всемогутній Артикль The.

Він міг і служити іменникам у множині (the children), і називати, виділяти предмет із ряду інших предметів, наприклад:

This is a doll. Це (будь-яка, одна, яка-небудь) лялька.

The doll is nice. (Ця, саме ця) лялька красива.

Зраділи іменники, що знайшли собі такого чудового слугу, присутність якого підкреслювала їхню виключність.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. До якої частини мови відноситься артикль?
2. Який артикль вживається, коли іменник починається з приголосного звука? Наведіть приклади.
3. Який артикль вживається, коли іменник починається з голосного звука? Наведіть приклади.
4. Який артикль вживається з іменниками як в однині, так і у множині? Наведіть приклади.

 

Правильні та Неправильні Дієслова

З давніх-давен у царстві Граматики Англійської мови жили-були Дієслова. Деякі з них називалися Правильними. Вони усе любили робити за правилом. У минулому часі до них додавалося закінчення –ed. І одразу всім було зрозуміло, що це дієслово минулого часу.

А інші дієслова у минулому часі не мали закінчення –ed. Все у них виходило не так, як у Правильних, дуже оригінально, і за це такі дієслова стали називатися Неправильними. Адже ніяким правилам вони не підпорядковувалися.

Одного разу виникла між Правильними та Неправильними Дієсловами серйозна суперечка.

 - Дивіться, як зручно! - хвалилися Правильні Дієслова. - Додав закінчення –ed - і ось вам форма минулого часу!

Особливо ж були задоволені дієслова

To like – liked - подобатися

та to love – loved - любити.

- А у нас зате усі форми різні! - не поступалися дієслова

To take – took - брати,

To begin – began - починати,

To do – did - робити, а також деякі інші.

- Усе у вас нудно, ніякого польоту фантазії. А у нас стільки різноманітності, що навіть не запам‘ятаєш одразу! - раділи дієслова

To fly – flew - літати

та To draw – drew - малювати. - Від цього в учнів стільки клопоту! Та нічого, зате ми й запам‘ятовуємося краще.

 - Ні, нас легше запам‘ятати. Адже є правило, - не піддавалися Правильні Дієслова. - А ви не підпорядковуєтеся ніяким правилам, ніякому порядку.

І довго би ще вони сперечалися, якби їх не примирив Минулий час.

- Усі ви однаково потрібні в мовленні, - пояснив він суперникам. - Правильні дієслова учень запам‘ятає одразу, знаючи правило. А Неправильні... нічого, пройде час, попрацює - і теж знатиме напам‘ять. Не сваріться, будь ласка, без вас аж ніяк не можна.

Так і примирилися Правильні та Неправильні Дієслова. Знають - не обходяться без них ті, хто вивчає англійську мову.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. Як утворюють форму минулого часу правильні дієслова?
   Наведіть приклади таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова називаються “правильні”?
2. Як утворюють форму минулого часу неправильні дієслова? Наведіть приклади таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова називаються “неправильні”?
3. Які дієслова вам легше запам‘ятати: правильні чи неправильні? Чому?

 

Над друга старого нема в світі нікого

Дуже давно країною Дієслів керував всемогутній, але дуже самотній цар Інфінітив (так по-іншому називається неозначена форма дієслова).

Все він вмів:

Співати (to sing)

Грати (to play)

Будувати (to build)

І ламати (to break)

І варити (to cook)

Мити (to wash)

Шити (to sew)

По-англійськи говорити (to speak).

У Інфінітива, як у інших дієслів, не було ані числа, ані особи, ані часу. Але він мав одного вірного друга, з яким не розлучався ні на мить. Звали його Частка to.

Цар Інфінітив дуже пишався тим, що у нього такий незвичайний друг.

- Ні в кого немає товариша краще, ніж у мене!—вихвалявся цар.—Він завжди показує мою велич. І не потрібні мені ані число, ані особа, ані час, як у інших підданих мені Дієслів. Я й так, без них, проживу!

Але одного дня цар побачив свого друга - Частку to - дуже засмученим.

- Що з тобою?—здивувався цар. - Чому ти такий смутний?

- Ваша Величносте! - говорить Частка to. - Прийшли до Вас із далеких країн дуже незвичайні гості. Вони кажуть, що хочуть стати Вашими друзями, а я Вам уже не знадоблюся.

- Що?! - закричав цар. - Як це ти мені не знадобишся?! Що це ще за гості?

- Вони назвалися Модальними Дієсловами.

- Покличте мені їх! - наказав Інфінітив. - Негайно!

До тронної зали зайшли троє Дієслів. Цар одразу побачив, що це незвичайні дієслова. Таких у його царстві-державі не було.

У одного з Дієслів на робітничому костюмі було написано: “CAN - вміти, бути здатним”.

“Одразу видно, все вміє робити цей тип”, - подумав Інфінітив.

Другий був одягнений у костюм галантного кавалера. Хоча своїми чудовими манерами він сподобався цареві. Звали цього гостя “MAY - дозвіл на виконання дії”.

Ну, а третє дієслово мало ім’я “MUST - повинен, зобов‘язаний”. Гість був одягнений у солдатську форму.

- May we come in? - ввічливо запитало Дієслово May та вклонилося цареві.

- Yes, of course, - похмуро відповів Інфінітив. - Навіщо ви прийшли до мене?

- Ваша Величносте! Дозвольте відрекомендуватися. Ми - Модальні Дієслова Can, May, Must, - водночас відрекомендувалися несподівані гості.

- А чому ви, Дієслова, не живете в нашому місті?

- Ми - дієслова, які позначають не дію, а ставлення до неї.

Наприклад:

He can draw. - Він уміє малювати.

May she go out? - Чи можна їй вийти?

You mustn‘t smoke here. - Вам не можна тут палити.

Усе б добре, але ми без Вас обійтися не зможемо. Всюди, в усіх реченнях, після нас обов‘язково повинні бути Ви, Ваша Величносте. А яким Ви можете бути всемогутнім, стоячи поруч із нами. І не потрібні Вам ніякі друзі, окрім нас.

- Ну ось, бачите, Ваша Величносте! - заплакав вірний та нерозлучний друг Інфінітива - Частка to. - Мені, мабуть, тут не місце. - І вже зібрався було піти.

- Ні, нікуди я тебе не відпущу, мій друже! - підняв правицю цар. -Ми зробимо так: коли потрібно буде підкреслити мою велич, показати ставлення до дії, мені служитимуть Модальні Дієслова. Ну, а якщо можна без цього обійтися, поруч зі мною будеш ти, мій кращий друг, Частка to.

На цьому вони й порозумілися. Після Модального Дієслова Інфінітив стояв без частки to:

Nick can run.

I must help my mother.

А після звичайного дієслова цар завжди ставив свого друга перед собою:

We like to swim in the river.

I know how to do these sums.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. Чи має дієслово в інфінітиві число, час та особу?
2. Яка частка ставиться перед дієсловом у неозначеній формі?
3. Наведіть приклади дієслів у неозначеній формі та складіть речення з ними.
4. Після яких дієслів в інфінітиві не ставиться частка to? Наведіть приклади.

 

 

 

 

 

 

 

Граматична казка «Present Simple»

DO жило саме у лісі, друзів мало на узліссі.

DO дружило з I та You , We та They – прийшли в сім’ю.  

DO  + I   you   we   they

 

Та знайшовся братик в DO,

DOES покликали в сім’ю, де жили  і He, і She, It – лежало на печі.

DOES із  DO дружить  не хотіло і собі окремо жило.

         DOES      +    

                                                                             She                     He                 It

 

DO та DOES усе питають на початок виступають:

• Do you like?  or Do you have?
• Yes, I do. - Відповідають. 
• Does he swim?
• Yes, he does.- Говорять їм, зацікавленим таким.

 

Та й перечить всім й завжди слову  not  допомагали, DO та DOES перед ним вставали, don’t та doesn’t  всім казали.

 

У королівстві HeSheIt

Одного разу в Англійському королівстві відбу­лась радісна подія. Був оголошений бал у коро­лівстві HeShelt. Що за королівство? Не поспішай, друже! Нам теж прислали запрошення на бал. Нумо в дорогу, друзі! Поспішаймо! Бал розпочнеться в точно зазначену годину. Точність - ввічливість королів. В королівстві HeShelt живуть три королівські персони: КОРОЛЬ на ім я He, КОРОЛЕВА на ім’я She та їхній УЛЮБЛЕНИЙ ПУДЕЛЬ по кличці It. На бал було запрошено багато гостей: Mr GetS, Mr MakeS, Mr OpenS, Mr SeeS, Mr CleanS та безліч інших жителів королівства. При вході всі гості отримували пропуск S.

У дам були інші пропуски - ES, так як їх імена закінчувались на -s, -ss, -sh, -x, -ch: Mrs Dresses, Mrs Goes, Mrs Fishes, Mrs Mixes.

Ну, а три товстуни Mr Be is, Mr Do does, Mr Have has отримали особливі пропуски (у знак особливого до них ставлення).

Для чого ж пропуск?

Секрет у тому, що в королівстві HeSheIt не тільки веселяться.

В цьо­му королівстві вчать говорити й про інших. Це ж так важливо - вміти розповідати про маму, товариша… . Забути на певний час про своє Я. Цей пропуск одночасно є і посвідченням.

Я можу розповісти про ...

Давайте спробуємо! She gets up at 7 o'clock. He likes fish. It plays in the street. She has a book. It is a dog.

He does his homework.

Навчились? Вмієте? Отримайте свій пропуск.

 

 

Пригоди в Країні множини

 

Жила-була на світі маленька пухнаста кішечка Cat. Вона була дуже гарна, але їй завжди було сумно, бо вона була одна. Але ж їй так хотілося з ким-небудь подружитися. І пішла кішечка по світу блукати, шукати друзів. Забрела вона в чарівне царство множини.

Головний Чарівник знав про горе Cat і вирішив їй допомогти: «Ось тобі чарівна цукерочка, коли ти її з'їси, твоє бажання збудеться». І він дав Cat ось таку цукерку -s. Кішечка Cat з'їла її, і раптом, звідки не візьмися, з'явилося багато-багато таких самих маленьких кішечок. Cat радісно кричала: «Ура! Була тільки я - одна Cat, а стало багато Cats.

Cat+s=Cats - раділа кішка. Але чи всім Головний Чарівник давав цу­керку -s? Ні, тим, у кого ім'я закінчувалося на букву чи буквосполучення -s,

-ss, -sh, - ch, -tch, -x  Чарівник давав цукерку іншу: -es.

Bus+es=Buses

Fox+es=Foxes

Крім цього у царстві існують такі куточки як Товстунів та    Двійнят.

 

Країна Товстунів

Жителям цієї держави не можна їсти цукерки - вони і так товсті! Вони дуже плакали - що ж так і будуть завжди в однині?! «Не журіться, вам не потрібні цукерки -s,-es, адже вас не можна порахувати - ви Незлічувані!

«Ура! Незлічувані - це означає, що нас багато, нам не загрожує самотність», - Milk, Butter, Bread, Sugar та інші жителі містечка Речовина закружляли в танці.

У містечку Поняття теж панували веселощі: Kindness, Honesty, Love та інші жителі цього містечка мали багато друзів. Було і ще одне місто у царстві

множини. Туди потрапляли тільки двійнята.

 

                                                    Місто Двійнят

Там був повний порядок. Самотність не могла оселитися там. Чому? Дуже просто! У місті Близнюків-двійнят жили предмети, які складалися з парних частин Trousers, Spectacles, Scissors. Жителі цього містечка просто не могли бути самотніми.

Королівство Упертюхів

Ой, мало не забула розповісти вам дуже неприємний випадок, який стався в королівстві упертюхів. Так-так, є таке королівство. Жителі цієї країни не бажали їсти цукерки (але ж могли б!). А для утворення множини хотіли просто змінитися, надіти маску. Довго думав головний Чарівник: «Що ж буде, якщо кожен буде змінювати­ся, як йому заманеться?!» Але потім дозволив і, згідно його наказу, деякі іменники мають такі форми множини: man-men, mouse-mice, woman-women, goose-geese.

 

 

Королівство Future Simple Tense

Давним-давно в Королівстві Граматики жили дієслова. Вони розповідали про все, що вміли робити люди: читати, писати, бігати, стрибати, плавати і т.д. Вони ніко­ли не замислювалися про майбутнє.

І ось одного разу в королівство приїхав цирк. Усюди по місту були розклеєні афіші: "Tomorrow... Next week... In a day... ." А що станеться завтра, через тиждень, через день, ніхто не міг дізнатися, адже жителі міста не думали про майбутнє. І дієслова вирішили допомогти жителям міста. Вони пішли до короля і попросили навчити їх розповідати про те, що станеться в майбутньому. Король загадав їм загадку «Вам допоможе чарівне слово, за яким ви завжди повинні йти, щоб потрапити в майбутнє. Перша літера має найдовшу назву. Друга літера - це англійське слово «я». А третя і четверта – однакові». Довго думали дієслова і знайшли відгадку. А у вас, діти, вийшло? Правильно, це слово "will". Щоб сказати «буду читати», ви скажете "will read", «буду плавати» - "will swim".

 

Допоміжне дієслово Will приходить на допомогу звичайним дієсловам, щоб допомогти їм розповісти, що станеться в майбут­ньому.

Розповісти про те, що не відбудеться дієсловам допомагає зла собачка на ім'я Not. Вести її за собою може тільки господар Will.