Грецька колонізація Північного Причорномор'я, античні впливи на розвиток української культури

Грецька колонізація Північного Причорномор'я, античні впливи на розвиток української культури

Грецькі міста і поселення виникли в Північному Причорномор'ї на останньому етапі так званої Великої грецької колонізації- у VIII-VII ст. до н .е. Величезне за своїми масштабами переселення греків відбувалося в умовах інтенсивного зростання міст-полісів, розвитку сільського господарства, різних ремесел та торгівлі і було обумовлене різними причинами економічного і соціально-політичного характеру. Cьогодні ми розповімо вам про найбільші з них.

Борисфеніда – це грецьке поселення на острові Березань, найдавніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині VI ст. до н. е. Це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1 половині VI ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Починаючи з останньої чверті VII ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа становить близько 10 га. Місто мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь V ст. до н. е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

Назви окремих міст зазнали певної трансформації. Наприклад, Ольвію в античному світі називали Борисфен.

Ольвія – давньогрецькою мовою означає - "щаслива". Розташована на правому березі Південно-бузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі VII-VI ст. до н. е. чи в першій половині VI ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і що проіснувала вона до середини III ст. Топографічне Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці IV-III ст. до н. е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч.

Регулярне планування вулиць, спорудження будинків громадського призначення і храмів засвідчує, що Ольвія набула вигляду античного міста.

Підлоги храмів і будинків багатих городян зазвичай прикрашали мозаїкою.

Міські ансамблі створюються за архітектурними зразками, які прийшли з метрополії. Це були будівлі за ордерною системою, оформлені колонадами з капітелями, фронтонами, фризами, декоративними статуями, рельєфами на античні теми.

Виникла Керкінітида (м. Євпаторія), утворилися також нові міста на Боспорі Кімерійському — Фанагорія, Порфимій, Патрей, Тирамба та ін.

Калос-Лімен (у перекладі з грец. - «Прекрасна гавань») - античне місто, залишки якого розташовані на північній околиці сучасного міста Чорноморське в північно-західному Криму, на скелястому мису південно-східного узбережжя Ак-Мечетської бухти, в безпосередній близькості від міського пляжу. Калос Лімен був заснований греками в IV в. до н. е. Місто площею близько 4 гектарів оточувала кріпосна стіна з чотирикутними баштами. В Калос-Лімені ведуться успішні археологічні розкопки. Відкриті залишки давньогрецької фортеці, будинків, центральні міські ворота і основна магістральна вулиця, вимощена плитами, на яких збереглися сліди від возів. З 1997 р. територія Калос-Лимена оголошена історико-археологічним заповідником.

Пантікапе́й (грец. - рибний шлях) — давньогрецький поліс, що існував на місці сучасної Керчі; столиця Боспорського царства. Деякі давні джерела стверджують, що в Пантікапеї народився Геракл — легендарний прабатько скіфів. Пантікапей був заснований у 1-й половині VI століття до н. е. переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. Розквіт Пантікапея припадає на V — початок III століття до н. е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея дорівнювала близько 100 га. На вершині гори Мітрідат був акрополь з храмами Аполлона та палацами правителів Боспору.

Херсоне́с Таврі́йський (дав.-грзначить «півострів»), за середньовіччя Херсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Керкінітида (грец. Κερκινίτις) — давньогрецьке місто що існувало з V по II століття до н. е. на території сучасної Євпаторії. Керкінітиду заснували в кінці VI століття переселенці з Іонії. Місто існувало як самостійний поліс. Вело торгівлю з іншими грецькими містами (Херсонесом, Ольвією, Гераклеєю), скіфами. Жителі міста займалися торгівлею, рибальством, ремеслами.

Феодосія - місто республіканського підпорядкування в південно-східній частині Криму на березі Чорного моря на тимчасово окупованій тереторії України. Заснували вихідці з грецького міста Мілет (Мала Азія) в середині 6 столітті до н. е., назвавши поселення Феодосія («Богом дана»). Зручне географічне розташування на перехресті торгівельних шляхів, родючі землі та зручна гавань створили сприятливі умови для швидкого розвитку міста. Грецькі купці везли на продаж оливкове масло, вино, прикраси, посуд, а купували шкіри, ліс, рибу, хліб. Наймана морська служба була головним родом занять більшості вільних громадян Феодосії. За свідченням грецького історика Страбона, порт міста того часу міг прийняти до 100 кораблів. Це був типовий грецький поліс, тобто місто-держава.

Під час розкопок міст Північного Причорномор’я знайдено багато різноманітних скульптур. Загальний культурний рівень жителів Ольвії, Херсонеса, Тіри й особливо багатого Пантикапея був високим і сприяв бурхливому розвитку місцевої архітектури, скульптури, живопису, керамічного і ювелірного промислів.

Керамісти під впливом кращих зразків посуду, який привозили з інших куточків античного світу, створили неймовірну кількість виробів, розписаних сценами із життя богів та людей.

Особливе захоплення викликає мистецтво ювелірів. Те, що зазвичай називають скіфським золотом, створено не скіфами, а грецькими майстрами.

Залучення місцевого варварського населення до сфери торгівельної діяльності греків, до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава), чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової конфронтації, – все це не могло не позначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цього населення.

Під безпосереднім впливом північно-причорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність, виникали міста і поселення з рисами, притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський), запозиченні місто й житло будівничих прийомів, використанні кружальної античної кераміки, а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).  Поряд із скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали й інші тогочасні племена – синди, меоти, сармати, черняхівці та інші . Античні культурні традиції лягли і в основу життя ранньосередньовічних міст Криму.  

Висновки: Античні міста-держави залишили глибокий слід в історії України. Як органічна частина античної цивілізації, вони жили і розвивались у тісній взаємодії з місцевим причорноморським населенням. Останнє ж впродовж цілого тисячоліття відчувало на собі вплив високої античної культури, що безперечно прискорило їхній соціально-економічний і культурний розвиток. Культура цих міст, архітектура та скульптура опосередковано вплинули на подальший розвиток українського мистецтва.