Урок української літератури 6 клас

Творчість Григора Тютюнника. „Степова казка"

Урок позакласного читання

Тема. Творчість Григора Тютюнника. „Степова казка".

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю Григора

Тютюнника, змістом його казки; розширювати читацькі інтереси школярів; розвивати навички виразного читання, коментування прочитаного, висловлення власної думки про твір; створювати умови для розвитку творчого потенціалу дітей, учити екологічно мислити й екологічно грамотно діяти, спілкуючись з природою; виховувати бережливе, гуманне ставлення до всього оточуючого, доброту, людяність.

Обладнання:портрет письменника, виставка ілюстрацій та виробів до казки, макет куреня на окремому столику, намальовані зображення тварин (крота, їжака, мурахи, павука).

Тип уроку:урок позакласного читання.

Записи на дошці Епіграф: Мало - бачити. Мало —розуміти.

          Треба любить. Немає загадки таланту.

          Є вічна загадка любові.

                                   Григір Тютюнник

Попередня робота під час підготовки до уроку.

Учні:

1.Повинні прочитати „Степову казку" Григора Тютюнника.

2.Намалювати ілюстрації до твору або виготовити вироби (за бажанням).

3.Один з учнів одержує завдання виготовити макет куреня.

4. Підготувати розповіді про головних героїв казки, користуючись текстом. 5.Один учень готує додаткову наукову інформацію про тварин (павука, їжака, мураху, крота).

ХІД УРОКУ

I.      Організація класу.

II.   Повідомлення теми, мети уроку.

Учитель. Сьогодні у нас урок з позакласного читання. Ми знайомимося з тими творами, які ввійшли до золотого фонду національної культури. Книжкове море безмежне, і щоб не потонути в ньому, ми повинні вчитися вдумливо вибирати матеріал для читання. Готуючись до сьогоднішньої зустрічі з вами , я пригадала рядки поезії М. Рильського:

Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе, Люби для неї.

Вона не тільки тема вірша

Або картини, -

В ній є висоти незміримі Й святі глибини.

У неї є душа могуча,

Порив є в неї,

Що більший над усі пориви Душі своєї.

Саме до творчості Григора Тютюнника можна віднести ці слова. Співцем природи, що тонко відчував її, охоронцем краси, добра, людяності, увійшов він у літературу. (Звернути увагу дітей на портрет).

Ми вже знайомі з оповіданнями „Ласочка", „Дивак". А сьогодні продовжимо мандрувати сторінками захоплюючих творів Григора Тютюнника, а саме з твором „Степова казка". Ми ознайомимося зі змістом казки? зустрінемося з його героями, проведемо дослідницьку роботу, учитимемося чітко висловлювати власні думки. А найголовніше - будемо отримувати задоволення від прекрасного слова мудрої книги Григора Тютюнника.

III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

Учитель. Хто ж такий Григір Михайлович Тютюнник? Давайте послухаємо розповідь про письменника, яку ви заздалегідь підготували.

Розповідь про деякі біографічні відомості з життя письменника

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Шилівці на Полтавщині. Важке дитинство випало на долю Григора

Михайловича. У1933 році вся сім'я опухла з голоду, помер дідусь. У 1937 році його батька заарештували й відправили до Сибіру. Після батькового арешту хлопчину забрав до себе дядько, що жив на Донбасі. Там він і виховувався серед книжок. Потім страшні воєнні й повоєнні роки. Про долю дітей війни пізніше письменник розкаже в повістях „Климко ", „Вогник далеко в степу ".

Після війни закінчив семирічку, потім ремісниче училище, працював слюсарем на заводі, на будівництві, служив на флоті, потім вчився в Харківському університеті, учителював у вечірній школі. Писати твори він почав, бувши зрілою людиною.

Григір Тютюнник — автор багатьох оповідань, новел, повістей. Григір Михайлович писав і для дітей, і для дорослих. Оповідання „Ласочка", „Лісова сторожка", „Дивак" знайомі нам з попередніх класів. Ці твори про прекрасний світ і гарних людей, про дива природи.

Пішов з життя талановитий письменник в 1980 році. А у 1989 році

Григора Тютюнника посмертно було нагороджено Державною премією України імені Т. Г. Шевченка.

Учитель.Готуючись до сьогоднішнього уроку, ви повинні були прочитати „Степову казку" Григора Тютюнники. У цьому творі, як і в багатьох інших творах Григора Михайловича, одна з найактивніших дійових осіб - природа, яку він дуже глибоко відчував. Щоб змогти дібрати такої виразності слова для опису явищ природи, треба не просто мати чутливі зір і слух, а й чутливе й вразливе серце. Саме вірою в любов і доброту пронизані його книги. Тому не випадковим є епіграф до сьогоднішнього уроку: це слова, які належать письменнику (читання епіграфу, записаного на дошці). Отже, давайте ще раз перегорнемо сторінки цієї цікавої книги і спробуємо дати відповідь на питання: людина - хазяїн чи друг природи?

Аналіз змісту тексту, робота над образами

-   У якому жанрі написаний твір? (Казка). Доведіть.                                              - Де відбуваються події казки? (У степу).

-   Хто діючі персонажі казки? Давайте відгадаємокросворд.

Про кого з казки сказано:

1. „Стоїть, старіє. Мох на ньому послався..." (Курінь) 2. „А в другому кутку... блиснуло двоє веселих оченят і почувся неголосний добрий сміх..." (їжак)

3.   „... спритно окрутнувся на павутинці й побіг угору

до сіті..." (Павук)

4.   „... один за одним, як пожежники по драбині, деруться якісь носатібігунці". (Мурахи)

5.   „Сапає щось там у кутку. Сапало, сапало, тоді чхнуло..." (Кріт)

Учитель. Ось у нас є макет куреня. Так уявив його Андрій. Давайте послухаємо, як автор описує Курінь і розповідає його історію.

Розповідь учня про Курінь

Ніхто вже не пам'ятає, відколи стоїть посеред степу отой Курінь — хатка не хатка, бо ні стін, ні вікон, ані димаря; одначе й стіжок не стіжок, бо двері є. Є ще у Куреня дві великі діри по боках. Одня зяє на північ, друга на південь.

Стоїть Курінь, старіє. Мох на ньому послався, бур'яни довкола розкошують. А на самому верху топ оленя росте - залетіло звідкись іще зернятком.

Незатишно в Курені. Од моху дух похмурий сходить, А всередині все щось гуде: чи то протяги степові, чи, може, джміль залетів.

Забутий Курінь. І ніхто вже не пам'ятає його молодим, коли був він схованкою від гроз і спеки, холоду і втоми всякому степовикові...

Тепер Курінь уже давно живе посеред степу сам-один. Уже й говорити забув. А знав же! А навчився від того, хто його змайстрував, дядька Демида, теслі і вшивальника. Він зробив Куреневі раму, щоб він міцно стояв на землі, оббив латами, щоб було до чого солом 'яні кулі в 'язань, а далі ще й ушив...

А другого дня прийшли люди забирати Курінь у степ. Стали підсаджувати його на воза, а він раптом сказав так самісінько, які Демид: „О — ох!"

Часто його перевозили й переносили з поля на поле. Тепер забутий Курінь мовчав день у день і рік у рік, бо ніхто його вже нікуди не возив і не носив. Навіть не згадував ніхто...

-   Скажіть, коли ж і кому раніше був потрібний Курінь?

-   А чому тепер він забутий людьми?

-   Як ви гадаєте, чи потрібен він кому-небудь зараз? (Тваринам , які тампроживають) Знайдіть і прочитайте, як про це сказано у „Степовій казці".

-   Доведіть, що Курінь зображується як жива людина?

-   Кріт, Павук, Мурахи, їжак - персонажі казки. А що ви знаєте про них зприродознавства? У нас є дослідник, який може розповісти про цих тварин з наукової точки зору. Чим же вони так цікаві?

Доповідь учениці про тварин

-   Ви почули наукову інформацію. А тепер, як же про них пише ГригірТютюнник в художньому творі.

-   Отже, хто проживає в Курені? Для кого він рідна домівка? Ви підготувалиміні-проєкти «Мешканці Куреня». Кожна міні-група презентує свій проєкт.

Презентація міні-проєктів Кріт

...З —під землі виткнувся гострий писок, за ним — сердитющі настовбурчені вуса, а за вусами — уся голова — припорошена пилом , без очей і з маленькими ямочками в щетині замість вух. Він був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги — передні, з гострими роговими пальцями, ще нічого, міцненькі, а задні ледве волочилися, і слідом за ними ледве волочився геть охлялий хвіст.

- Я Кріт, - сказав підземельник. —Я сам тільки що прокинувся... Я хотів би подивитися, чи не можна мені десь тут вирити нору, бо я, розумієте, не терплю світла. Іще бачу я: земля тут сира, м 'яка. У ній, напевне, є багато черв 'ячків, а я, правду сказати, дуже люблю ними снідати... І обідати... І вечеряти... А бачу я вухами.

Мураха

Ми Мурахи... Поспішаємо ми завжди, бо в нас повно роботи під землею і на землі: гнізда будувати, землю викочувати нагору, пшеничину тягти аж з-під Куреня сюди, в Курінь... А всіх нас дев'ять тисяч двісті. Але поки я казав вам, що нас дев'ять тисяч двісті, нас набралося вже дев'ять тисяч триста, а поки я кажу вам, що нас дев'ять тисяч триста, то нас набралося вже дев'ять тисяч чотириста, бо ми ще тільки прокидаємося від зимового сну... Ми багато працюємо і тому нам завжди ніколи.

Павук

За мить Кріт побачив біля свого вуса сірого волоханя з довгими гнутими, як дужки, ногами, великим круглим черевцем і маленькою голівкою. Ще волохань мав восьмеро очей, і всі вони зорили в різні боки.

- Я Павук. Оно бачиш мою снасть? Так ото я там сиджу і жду мух... Як тільки налетить котрась, то й заплутається. Тоді я не тільки чую, що павутина дрижить, а ще й бачу, де саме... А бачу я і праворуч, і ліворуч, і назад...

Їжак

З кутка, де блищали очі, вибрався їжак, струснув солому з голок і сів посеред Куреня.

-   Я від того року в степу не харчуюся, а тільки в селі. Я раніше, коли села щене знав, теж, бувало, заморював черв 'ячка всячиною. А тепер ні. Тепер аби лишень до села добився,, а там знайду чим поласувати: і молочком, і яєчком, і яблучком... А це вигадав хтось, що я зміїв за хвіст хапаю... А я ніколи так не роблю. Я на них просто йду, грудьми, і хапаю не за хвіст, а за голову. А якщо вкусять — мені після того тільки свербить трохи, отрута їхня мене не бере. -  Як ви гадаєте, чи вдалося авторові в художній казковій формі, але правдоподібно, реально зобразити спосіб життя, звички , зовнішній вигляд цих тварин? Доведіть це, покладаючись на текст.

-   Скажіть, як тварини ставляться один до одного? Чи можна таке життяназвати мирним співіснуванням?

-   Автор не випадково розповідає нам про дружбу між їжаком і Кротом. Зякою метою? (їжаки - всеїдні, можуть полювати на кротів, але якщо їжак ситий, як і будь-яка інша тварина, то він ніколи не нападе першим).

-   Отже, автор хоче нам показати , що в природі завжди все продумано, усемає своє місце, призначення. Хто ж часто порушує цю рівновагу, втручається в життя природи? (Людина)

-   Розкажіть, яка біда чекала мешканців Куреня?

-   Що відчувають і як поводяться в цей момент тварини?

-   Що їх урятувало? (Розуміння, уважність одного з людей)

-   Чому Курінь уперше за багато років заговорив саме в цей момент?

-   Як ви гадаєте, з якою метою автор написав цей твір? Що він хотів сказатичитачам? (Усе в природі, і травинка, і рослинка, має право на своє життя). Інтерактивна технологія «Мікрофон»

-   Отже, людина - хазяїн чи друг природи? (Людина не має права необдумановтручатися в природу, знищувати її).

IV. Розгляд   ілюстрацій   до   казки,   намальованих   учнями, визначення переможця. V. Підсумок уроку

- З творчістю якого письменника ми з вами познайомилися? Про який твір говорили? Чи зацікавилися ви творами Григора Тютюнника?

VI.      Домашнє завдання.

А. Прочитати інші твори Григора Тютюнника.

Б. Придумати продовження казки: як склалося життя мешканців Куреня на новому місці, які пригоди з ними трапилися.

VII.  Оцінювання.