В. Рутківський. «Джури козака Швайки»( аудіювання уривка з розділу «Пастух Рашит»)

Аудіювання

В. Рутківський. "Джури козака Швайки" (уривок з розділу «Пастух Рашит»)

 

Четверту добу бредуть вони безмежним степом. І не до Дніпра, а в протилежний від нього бік.

— Туди нам поки що не можна, — казав Швайка. — За кожним кущем сидить татарин і чатує, аж ми потрапимо до його лап. А тут нас ніхто не чекає.

І лише сьогодні звернули вони на південь.

Спочатку йшли вночі, а вдень ховалися по байраках чи просто в траві. А тепер, схоже, навіть Швайці було байдуже. Їм аби дістатися до якоїсь річечки чи бодай калюжі. Їсти було що — довкола раз по раз спурхували птахи. А от води не було ані краплини.

Трави стояли високі. Торішні були нарівні з молодими, і коли йти напригинці, то навряд чи навіть найпильніше татарське око побачить. Проте Грицикові вже й пригинатися не сила.

А Швайка все йде та йде. І йтиме невідь-ще скільки. Хіба інколи повернеться до Грицика і підбадьорить:

— Терпи, козаче. Як пощастить, то доберемося….

 

Швайка розвів невеличке багаття. Затим дістав із сакв мідного казанка, вкинув до нього пучок якогось запашного зілля, долив води і поставив на вогонь.

— Вип’єш, Саньку, цього зілля — і як удруге народишся. А дістанемося плавнів — тебе там зовсім вилікують. О, у нас є такі знахарі! І найкращий з-поміж них — дід Кудьма.

— Дід Кудьма? — здивовано перепитав Грицик, котрий вважав, що знає все. — А хто це такий?

— Таких, Грицику, на всю Україну, може, два чи три набереться. У наших краях до нього всі нитки сходяться. Ми всі перед ним, наче беззахисні пташенята на долоні…

— І ти теж? — недовірливо посміхнувся Грицик.

— І я теж. Бо хто я такий? Простий вивідник, та й годі. А дід Кудьма є голова всьому.

— А де він живе?

— Про це, друже, не кожному треба знати, — ухилився від прямої відповіді Швайка. — А що вже знахар з нього — і мертвого на ноги поставить! Так що, Саньку, якось протримайся до Дніпра — а там тебе миттю вилікують.

— Скільки мороки зі мною, — кволо посміхнувся Санько. — У тебе там, може, якісь свої справи, а я…

— Немає в мене ніяких інших справ, — відказав Швайка і поворушив у багатті. — Коли вже хочеш знати, то зараз ти нам набагато потрібніший, ніж якийсь там Швайка.

— Це ж чому?

— Згодом дізнаєшся. Таких дід Кудьма давно шукає.

— Яких — таких? — запитав Грицик.

— А отаких…

Швайка зробив перелякане обличчя, змахнув на Грицика руками, начебто побачив якусь ману і замогильним голосом почав:

— Цур тобі, пек! Зійди з водою, згинь з туманом… Згинь, згинь!

— То Санько що — ворожбит? — вихопилося у Грицика. Він, звісно, знав про незвичайні здібності товариша. Проте йому й на гадку не спадало, що Санько відрізняється від інших хлопців чимось особливим. Он Митько Щелепа вухами вмів ворушити і волосся на голові у нього підіймається за бажанням. А у нього, Грицика, зір найпильніший і зуби будь-яку кістку розгризуть. Проте його, бач, якийсь там дід Кудьма не розшукує, йому, бач, потрібен саме Санько…

— Еге ж, Грицику, аби ж то Санько був звичайний ворожбит! Ні, він вартий сотні ворожбитів. Невже забув, як він відвів від нас того татарина?

Грицик з шанобливим острахом поглянув на товариша, котрий сам недовірливо сором’язливо посміхався, почувши ті слова Швайки. Так он, виявляється, який він насправді, цей Санько!

Про ворожбитів, волхвів та відьмаків Грицик знав не менше, ніж про вовкулаків. Він був певен, що вони не набагато кращі від татар. Могли наслати на будь-кого болячку якусь, хворобу, або навіть смерть. І ніхто не в змозі боротися з ними. А тут Санько, Санько, який і мухи не скривдить — і раптом страшний волхв! То як тепер йому, Грицикові, бути з таким товаришем? Адже волхви мешкають у таємничих, майже недосяжних місцях, вони не мають ані близьких, ні знайомих. Тож коли Санько стане самітником — він, Грицик, втратить найкращого друга. Ет, як шкода! (591 сл.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питання до тексту

 

1. Скільки днів хлопці та Швайка брели  безмежним степом?

А) два  Б) три  В) чотири  Г) п’ять

 

2. Чому Швайка не вів хлопців до Дніпра?

А) саме там чатують татари  В) дуже далека дорога

Б) через болото             Г) Швайка заблукав

 

3. Що спровокувало хворобу Санька?

А) спрага  Б) голод  В) поранення  Г) ворожбитство

 

4. Куди планував відвезти знесиленого Санька Швайка?

А) до Воронівки     В) до діда Кудьми

Б) до пана Кобильського   Г) до діда Кібчика

 

 

5. Про кого ці слова: "Таких на всю Україну, може, два чи три набереться. У наших краях до нього всі нитки сходяться"?

А) Швайку  Б) Санька  В) Грицика   Г) діда Кудьму

 

6. Пилип Швайка – це…

А) джура  Б) знахар  В) вивідник  Г) ворожбит

 

7. Про кого ці слова «…зараз ти нам набагато потрібніший, ніж якийсь там Швайка»?

А) Санька  Б) діда Кудьму  В) Митька Щелепу  Г) Грицика

 

8. Кого вже давно розшукує дід Кудьма?

А) відважних козаків   В) вовкулаків

Б) вправних лучників   Г) характерників

 

9. Хто мешкає у таємничих, майже недосяжних місцях, і не має ані близьких, ні знайомих?

А) волхв  Б) джура  В) вовкулака  Г) вивідник

 

10. Що було незвичайного у Грицика?

А) зуби будь-яку кістку розгризуть

Б) вухами вмів ворушити

В) волосся на голові підіймається за бажанням

Г) зір найпильніший

 

11. Хто з героїв «мухи не скривдить»? Розкрийте значення цього фразеологізму.

 

12. Сформулюйте тему прослуханого уривка.