Григорій Квітка – Основ’яненко. «Маруся»

Григорій Квітка – Основ’яненко. Батько української прози. «Маруся» - перша україномовна повість нової української літератури, взірець сентименталізму

Мета: ознайомити учнів з найосновнішими етапами життя і творчості письменника; сформувати уявлення про сентименталізм та реалізм; ознайомити з біографією та творчістю Григорія Квітки-Основ’яненко, історією написання твору «Маруся»;розвивати уміння визначати характеристику головних героїв, оцінювати значення Г. Квітки-Основ’яненка для розвитку української культури і духовності; розкрити значення етнографічних елементів у повісті “Маруся”; виховувати повагу до творчості письменника, високі почуття любові до людей.

Сьогодні на уроці: Пригадаємо: ознаки сентименталізму та реалізму. Виконаємо:хронологічний диктант та онлайн-вправи. Прочитаємо:повість «Маруся». Дізнаємося:більше про Григорія Квітку-Основ’яненка.

Хронологічний диктант 1778 – ... 1812 – ... 1832 – ...1834 – ... 1843 – …

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (справжнє прізвище Квітка) народився 29 листопада 1778 р. на хуторі Основа поблизу м. Харкова в родині знатних поміщиків-дворян Федора та Марії Квітки. Родовий маєток майбутнього письменника був його улюбленим місцем, яке він майже ніколи не залишав (у молодості побував у Києві й Москві, а з часом — далі Харкова нікуди не виїжджав). Біографічна хвилинка

Григорій здобув початкову освіту під наглядом свого дядька, священика Паладія Квітки, а згодом закінчив Курязьку монастирську школу. Біографічна хвилинка

Цікаві факти

Біографічна хвилинка

З родиною Квіток був добре знайомий Григорій Савич Сковорода, він неодноразово гостював у них. Поета-філософа тут дуже шанували, а малий Григорій вивчав напам’ять твори великого мудреця. Жив скромно й розважливо, писав здебільшого після обіду, а ввечері читав написане дружині, Ганні Григорівні, яка, за його словами, була першим критиком. З вдячністю за щирість і любов письменник присвятив дружині свої найкращі повісті — «Марусю» та «Сердешну Оксану». Біографічна хвилинка

Григорій Квітка — багатогранна творча особистість. У 1812–1816 рр. був директором Харківського театру, керував танцювальним клубом, добре грав на флейті, фортепіано, поклав на музику чимало власних романсів, зокрема мелодійну «Кадриль», а його знаменитий «Марш» був надзвичайно популярним у роки війни з Наполеоном. Він першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше ці слова поширилися й закріпилися надовго: «батько української прози» (С. Єфремов)Для своїх україномовних творів Г. Квітка обирає псевдонім Основ’яненко. «Взял себе прозвище по месту жительства; живу на Основе; и так, да буду Основяненко», — пояснював він вибір псевдоніма в одному зі своїх листів. Г. Квітка-Основ’яненко помер 20 серпня 1843 р. після тяжкої хвороби в м. Харкові, похований на Холодній Горі.

Натисни на коло!Хронологічний диктант 

Дві групи творівбурлескно-реалістичнісентиментально-реалістичні «Підбрехач», «Купований розум», «Конотопська відьма»«Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана»

Український сентименталізм у творчості Григорія Квітки-Основ'яненка. Сентименталізм - мистецький напрям в європейській літературі другої пол. 18 ст. Назва виникла від «Сентиментальної подорожі» Лоренса Стерна. Г. Квітка-Основ'яненко є найяскравішим представником українського сентименталізму. Його повість «Маруся» відома багатьом читачам в Україні та за її межами.

Ознаки сентименталізмувідтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення;мальовничі сільські пейзажі;домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей;позитивні герої — представники середніх і нижчих верств суспільства;інтенсивне використання пестливої форми та слів, що означають почуття й настрої.

Ознаки реалізмуправдиве й усебічне відображення дійсності;соціальна зумовленість життя людини; гуманізм, співчуття, протест проти всіх форм соціального й духовного поневолення. Реалізм (від лат. realis – речовий) – напрям у літературі та мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. в Німеччині та полягає у правдивому відтворенні дійсності в її типових рисах. Отже, у своїй повісті автор поєднав два напрями – сентименталізм і реалізм. Соціально-побутова сентиментально-реалістична повість «Маруся» (1834) стала першою україномовною повістю нової української літератури. Її поява перетворилася на знаменне явище. 

Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Робота над твором Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся»

Джерела повісті:дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».

Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість Перший прозовий твір у новій літературі, написаний українською мовою. Для втілення свого задуму Г. Квітка-Основ’яненко використовує засоби сентименталізму1832 р.«Я написав “Марусю” і довів, що від малоросійської мови можна розчулитися»«Маруся»1834 р.

Прослуховування повісті «Маруся»с.122

Маруся — сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ'яненка, написана у 1832 та опублікована в 1834 році. Перший прозовий твір нової української літератури. Маруся — головна героїня, донька Наума Дрота;Наум Дрот — багатий селянин, батько Марусі;Настя Дрот — мати Марусі, дружина Наума Дрота;Василь — наречений Марусі.

В основі сюжету повісті «Маруся» – чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер – на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Вікторина. Натисни на коло!

Літературний диктант «Уважний читач» Натисни на коло!

Сьогодні на уроці я навчився/навчилася…Найкраще мені вдалося…Урок завершую з настроєм…Вдома я розкажу про…Я хотів би дізнатися про…Рефлексія