ГРОШІ, ЇХ ВИДИ ТА ФУНКЦІЇ. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ

ГРОШІ, ЇХ ВИДИ ТА ФУНКЦІЇ. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ГРОШЕЙ

Мета: опрацювати інформацію про гроші, їх види та функції, розширити відомості про історію виникнення грошей, способи захисту грошей, розвивати світогляд учнів;  виховувати інтерес до читання.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ. Сучасна людина і кроку ступити не може «без копійки в кишені». Ми настільки звикли до паперових банкнот і металевих монет, що не цікавимося тим, чому вони мають саме такий вигляд і як їх виготовляють, звісно, якщо не йдеться про фальшивомонетників.

•           Як же виникли гроші? Чому люди їх створили?

   Уч. Можна стверджувати напевно, що гроші виникали на різних територіях у різні часи в безпосередній залежності від рівня розвитку цивілізації і насамперед торгівлі. У процесі обміну на певних територіях починали відокремлюватися такі товари, які для кожного народу в певний час були придатні для того, щоби стати грішми. Такі товари були потрібні всім і могли обмінюватися на будь-які речі. Так, у народів, що жили, наприклад, з полювання, грішми, природно, стають шкіри та хутра; з вирощування худоби — різноманітна худоба; у хліборобських народів — хліборобські продукти (пшениця, рис, овес тощо). Мало є таких речей, які би десь не були за гроші. У Новій Гвінеї в якості грошей використовували рабів, у Норвегії — сушену рибу. У Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. У Єгипті і багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували маленькі шматочки, щоб заплатити більшу або меншу суму), в Ефіопії — сіллю. У Центральній Африці за гроші були різні тканини. У народів, що знаходилися на нижчому щаблі розвитку, грішми часто було намисто.

    Уч. При колонізації Америки в ХVІ столітті на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн - у Вірджинії, цукор - у Меріленді, боброві шкури - в Нью-Йорку, какао - в Мексиці. А ескімоси могли виміняти будь-яку річ на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було їхати у далекі подорожі в інші країни, де хутро зовсім не сприймалося в якості грошей. Наприклад, приїхавши на Фіджі, ескімос не міг конвертувати своє хутро в місцеві гроші - мушлі. Тому не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, тому що золото у всі часи було ознакою багатства).

Уч. Посеред цього різноманіття грошових товарів деякі визначились як особливо придатні для ролі грошей на широких територіях і на довгий час ставали ними. Найбільш виразним фактом є те, що такими міжнародними грішми ставали переважно різні прикраси. На широких просторах басейну Індійського океану аж до XX ст. грішми були низки мушлі каурі. Із часом люди зауважили, що найкраще виконувати функції грошей здатні різноманітні метали. Тому багато з них (залізо, олово, мідь, цинк) перебували на ринку як у формі товарних грошей, так і монет.

Уч.За легендою греків, першу монету (із зображенням бика) ввів Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети з головою дволикого бога і кораблем вибив Янус на честь бога часу Сатурна, який прибув морем до Італії з Криту. Вперше гроші стали називати «монетами» на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться на Капітолії в Римі. Металеві гроші карбувалися на монетному дворі біля храму Юнони.

Уч. Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, але і «на пам’ять». Були і монети «на смерть», «на відпущення гріхів» Папи Римського, «на День народження». «Пфенінг ката Гамбурга» - монета, яку передавав судді кат, коли йшов у відставку. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі - таким є перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.

Уч. Форму монети гроші теж набирають завдяки державі. Спочатку форма грошей була різноманітна. Так, у Мексиці це зливки міді у вигляді літери «Г»; в Індокитаї грошима були товсті мідні прути; у Північній Америці — свинцеві кульки; в Африці — залізячки, схожі на підкову. В Ольвії використовувались гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечники стріл. Але запанувала форма кружка, для чого є певні підстави. Треба було, щоби справжня вага монети відповідала тій вазі, яка задекларована. Через це монеті треба було надати такої форми, при якій вона найменше стиралась під час користування. А такою формою є саме кружок.
Так, перші монети, що відповідали основним описаним атрибутам, з’явилися в Лідії — на узбережжі Малої Азії в VII ст. до н. е. Наприкінці VII — на початку VI ст. до н.е. вже багато грецьких міст карбували свої монети. Для карбування використовувалися золото, срібло і природній сплав цих металів.

Уч.  Найбільш поширеними в обігу давньоруських земель Північного Причорномор’я у VI–IV ст. до н. е. були кізикіни — електрові монети м. Кізик з південного берега Мармурового моря. Маса монет — близько 16 г (32–35 % золота). Зображення на монетах дуже різноманітні — риба, голова лева, собака, орел, а з іншого боку — втиснутий квадрат, розділений на четверо.

Уч. Перші паперові гроші з’явилися в Китаї VIII ст. Зроблені у формі чотирикутних пластинок, вони містили різноманітні знаки та печатки. Ці білети мали різну купівельну спроможність і під страхом смертельної кари були обов’язкові до приймання.

Бесіда.

Уч. Однією з ознак державності є власна грошова одиниця. Для України національна грошова одиниця — це гривня. Як грошово-лічильна одиниця гривня виникла ще за часів Київської Русі, орієнтовно в XI столітті. Сама ж назва «гривня» походить від назви прикраси із золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто — на «загривку») і звали гривна. Частіше за все це були м’яко заокруглені обручі, з кінцями у вигляді голівок левів, прикрашені кольоровою емаллю. Коштовні гривни створювалися цілком із золота.

Уч. Слово «гривна» у значенні певної кількості монет уперше зустрічається в «Повісті минулих літ». Літопис оповідає: князь Олег, прийшовши з Півночі, став владарювати в Києві і «встановив варягам давати від Новгорода гривен триста на рік, заради миру». Тобто вже у VIII–IX ст. при здійсненні торгових операцій, сплаті данини гривна використовувалась як міра ваги та лічби.

Уч. В XI столітті слово «гривна» набуло іншого значення — вагового. Вага срібла могла складатися з певної кількості однакових монет, тому поступово виник рахунок їх на штуки. З часом на Русі з’являються гривна срібна (вагова — між 160 та 205 грамами залежно від типу) та гривна кун (лічильна). Цікаво, що спочатку їхня собівартість була однакова, але далі, унаслідок нестабільної ваги монет, одна гривна стала дорівнювати кільком кунам. У XII столітті гривна срібна (близько 204 г) за цінністю вже дорівнювала 4 гривням кун (1 гривня кун = близько 51 г).

Гривна кун відповідала певній кількості платіжних одиниць (монет). В XI ст. г. кун = 20 ногатам = 25 кунам = 50 резанам. У XII ст. г. кун = 20 ногатам = 50 кунам (куна протягом століття зменшилась удвічі).
Історична назва «гривня» повернулася в Україну у вересні 1996 року — року здійснення грошової реформи та введення в обіг національної грошової одиниці.

Уч. Молода Українська держава взялася розробляти власні банкноти .Василь Лопата став автором і творцем зорового образу української валюти. Українські гривні — не тільки грошові знаки. На них, у них — наша історія.

Бесіда.

Уч. Перш за все банкноти зроблені зі спеціального паперу, в якому знаходяться захисні волокна. На банкноті є кодована стрічка, яка разом із захисними волокнами світиться в ультрафіолетових променях жовтим, зеленим і синім кольорами. На світлі дуже добре видно водяні знаки. Для слабозорих і сліпих на всіх банкнотах, крім банкноти номіналом в одну гривню, є рельєфні зображення різних геометричних фігур. Це дає можливість на дотик визначати номінал банкноти.

Бесіда.

Уч. Готівкові гроші — банкноти та монети (монети з ХХ століття мають призначення розмінювати готівкові гроші). Але тільки 10 % грошей у світі, у тому числі і в Україні, в обігу у вигляді готівки. Решта 90 % — засоби, що замінюють гроші. Що ж належить до безготівкових грошей? До них відносяться чеки, векселі, кредитні картки, банківські рахунки.

Уч. У нашій родині є кредитна картка. Це пластмасова платівка з ідентифікатором власника. Картку, на відміну від грошей, не можна підробити, та й гроші надійніше зберігаються. При розрахунках у магазинах картку вставляють у спеціальний апарат і банк робить безготівковий перерахунок на торгову установу. При потребі картка дає можливість отримати через банкомат готівкові гроші — банкноти.

Бесіда.

Уч. Гроші виконують три специфічні функції. Щоразу, коли ми розраховуємося грошима за товар чи послугу, — гроші виконують функцію засобу обігу. Існування цієї функції виникло внаслідок незручності обміну товару на товар. Функція засобу обігу є найбільш поширеною й очевидною. Вона нерозривно пов’язана з другою — гроші як міра вартості. Адже для того, щоб купити, треба знати, скільки грошей коштує товар чи послуга; чи можемо ми це придбати. Український народ влучно відобразив третю функцію грошей — функцію нагромадження. ( Гроші май — а про чорний день дбай; аби гроші — мішок буде.)

Гра «Як витратити гроші?»  У конвертах, що лежать у вас на столі, на листку вказана грошова сума у гривнях на вашому банківському рахунку. Це вид безготівкових грошей, ними можна скористатися на власний розсуд. У вашому розпорядженні одна хвилина. Учні розповідають, на що вони б хотіли витратити гроші зі свого банківського рахунку.

Ведуча. Частина з вас перетворила безготівкові гроші на готівку — придбала одяг, взуття, деякі грішми допомогли батькам, родичам, зробили ремонт. Таким чином гроші виконали всі три функції:

· засіб обігу — коли ви купували;

· міра вартості — коли ви співставляли ціну товару чи послуги зі своїми можливостями;

·засіб нагромадження — коли залишали всі чи частину грошей на рахунку. Це зробили майже всі та правильно. Тому що при негайній потребі у грошах продати квартиру, будинок, мобільний телефон тощо швидко неможливо, а заощадження у грошах можна використати негайно.

Бесіда. 

КОНКУРСИ.  ОГЛЯД РОБІТ НА КОНКУРС МАЛЮНКІВ

ІІІ. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ. НАГОРОДЖЕННЯ УЧАСНИКІВ КОНКУРСІВ

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ