Групове консультування: "Стратегія подолання булінгу"

Групове консультування для батьків:«СТРАТЕГІЯ ПОДОЛАННЯ БУЛІНГУ»Практична психологиня Клочкова І. А.

Булінг є серйозною проблемою, яка впливає на багатьох дітей. Образливі слова та вчинки з боку однолітків залишають свій слід на психологічному здоров’ю дитини. Булінг (builying, від англ.buily – хуліган, забіяка, грубіян, насильник) визначається як пригноблення, дискримінація, цькування. Булінг – це соціальне явище, характерне переважно для організованих дитячих колективів, у першу чергу, школі. Булінгом називається агресія одних дітей стосовно інших, коли наявні нерівність сил агресора та жертви, агресія має тенденцію повторюватися, при цьому відповідь жертви показує, як сильно її зачепило те, що відбувається.

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути: Фізичним (завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності),Словесним (обзивання, глузування),Соціальним (розповсюдження пліток, чуток),Письмовим (написання записок, образливих знаків),Електронним (розповсюдження образливих чуток, коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів і сайтів соціальних мереж) Булінг може виникати як компенсація за невдачі:у навчанні,суспільному житті,від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих,при недостатній увазі з боку дорослих;як крайній засіб, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб;у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні.

Окрім того, причинами булінгу може бути:помилкове уявлення про те, що агресивна поведінка допустима;бажання завоювати авторитет в очах друзів та однолітків;бажання привернути увагу впливових дорослих;нудьга, здирство;часто діти вважають знущання способом стати популярними, керувати та мати вплив на інших, привернути увагу, змусити інших їх боятися;булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у групі, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

Ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу: Дитина стає замкнутою. Утрачає друзів. Гірше вчиться. Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.Її одяг порваний або забруднений. Вона приходить додому із синцями. Просить більше кишенькових грошей. Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона: Не співчуває іншим. Цінує агресивність. Любить командувати. Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати. Часто свариться із братами й сестрами.Імпульсивна.

СТРАТЕГІЇСтворіть відкриту комунікацію(заспокоюйте дітей, надавайте їм підтримку, створіть відкриту атмосферу, де діти відкрито будуть розповідати про свої проблеми );Вчіть дітей стратегіям протидії(наприклад: ігнорування образ, відвертання уваги від конфлікту та повідомленню дорослим про ситуацію);Розвивайте емоційну інтелектуальну грамотність(вчіть дітей розпізнавати та керувати своїми емоціями, а також розуміти емоції інших людей. Це допоможе дітям легше впоратись із стресом, який виникає внаслідок булінгу, та зберегти своє психічне здоров′я)

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ1.  Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість ( негативні емоції не сприяють  засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення ( грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права ( на навчання, відпочинок тощо ) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).6. Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її. 7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.