Психологічна просвіта "Методи та способи підвищення навчальної мотивації учнів"

Психологічна просвіта педагогів

«Методи та способи підвищення навчальної мотивації учнів»

Мотивація до навчання та пізнавальної діяльності виступає як сильний засіб навчання. Активізація пізнавальної діяльності учня без формування мотивації дуже важка. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично збуджувати, розвивати і зміцнювати мотивацію як стійку рису особистості і як могутній виховний засіб навчання.                                                                                                 

Основні методи підвищення мотивації

1. Використання емоцій, переживань учнів.
2. Зміна методів і форм навчання.
3. Включення учнів у колективну діяльність.
4. Гра.
5. Незвичайна форма подання навчального матеріалу.

1. Використання емоцій, переживань учнів

• Використання музичних фрагментів на уроці може викликати сильні почуття та переживання, особливо на уроках літератури. Адже взаємозв’язок літератури і музики ми спостерігаємо в багатьох літературних творах, в основі яких лежить музична тематика. На інших уроках музику можна використовувати з метою релаксації (психоемоційного чи фізичного розслаблення)  або ж, навпаки, з метою підвищення емоційної чи рухової активності.                                                                                   
• Використання казок, легенд, приказок. Посилання на літературні твори, як свідчить практика досвідчених педагогів, на уроках є дуже ефективним для підвищення мотивації до пізнавальної активності. Що як не казки викликають навіть у дорослого емоції, пов’язані з переживаннями за долю казкових героїв у дитинстві? Наприклад, на уроці з основ здоров’я казка «Вовк і семеро козенят» ілюструє небезпеку відкривання дверей незнайомцям, навіть якщо вони виглядають цілком невинними. Можна розказати історію, казку, притчу, вигадану вами або модифікувати розповідь так, щоб вона підходила до теми вашого уроку. Наприклад, «Як помирилися префікси С- та З». «У королівстві цариці Орфографії жила родина префіксів. І була вона багатодітною. Усі брати і сестри жили дружно, окрім наймолодших братиків С- та З- . Ніяк вони не могли поділити між собою слова, з якими хотіли товаришувати . І от одного разу  З- та С- так посварилися, що дійшло до бійки. І тут  перед ними постала розлючена цариця Орфографія (вона вже давно знала про погані стосунки між братами) і відразу оголосила свій наказ, щоб раз і назавжди покінчити зі сваркою братів… З тих пір у родині префіксів настала тиша і спокій».
• Гумористичні хвилинки. Позицію використання гумору на уроках відстоював Ш. Амонашвіллі. У книзі «Здрастуйте, діти» він наголошував, що окрасою уроку має стати дзвінкий дитячий сміх. «Досвід переконав мене в тому, що сміх не лише спрямовує пізнавальний процес, а й є одним із способів і результатів пізнання. Сміх – це яскрава форма виразу яскравих переживань. Мені здається, що сміх незаслужено витіснений з уроків. Більшість педагогів замість того, щоб викликати сміх у дітей, переслідують його. Для мене ж він – важлива педагогічна проблема, і діти часто будуть сміятися на моїх уроках, сміятися «серйозно». Їм слід буде скласти розповідь за смішними сюжетними картинками, і в класі пануватиме сміх. «Чому ви смієтеся, що тут смішного? – запитаю я, і вони наввипередки стануть описувати ситуацію, пояснюючи, чому ж вона смішна. Ми будемо сміятися разом, і я попрошу їх дати таке ж задоволення рідним і близьким, словесно їм описати зміст ситуації. Якщо ви вмієте викликати сміх інших, значить ви вмієте добре і правильно розповідати – скажу я дітям». Ці слова прозвучали як одкровення, як виклик традиційній «суворій» і серйозній педагогіці. Більше того, педагог у своїй книзі не лише пише про необхідність використання гумору як засобу, що стимулює пізнавальний процес, але й описує методику його застосування на уроках (наприклад, широко відомий прийом «неуважного учителя», який допускає помилки, які мають помітити і виправити учні тощо). «Сміх, можливо, є одним із найкращих способів виявлення переконливої позиції. Я так і буду розглядати його в роботі з дітьми. Так і буду помилятися, але не тільки для того, щоб викликати радісний сміх дітей. Мої помилки поведуть за собою рух думки дитини. Діти почнуть сперечатися зі мною, і я «зізнаюся». Ви маєте рацію... Вибачте, будь ласка! –робить висновки вчений-педагог.                                                                                     Особливо потреба у позитивних емоціях зростає в складній соціально-політичній ситуації, що склалися сьогодні в Україні. Саме зараз, поряд з переживаннями за долю нашої країни, за рідних та близьких, які беруть участь в АТО, ми повинні не втрачати оптимізму, сподіватися на краще, допомагати нашим дітям дорослішати без загрози не лише фізичному, а й психічному здоров’ї. Гумор, сміх, жарти, як вважають більшість дослідників, одні з кращих засобів у стресових ситуаціях. Вони знімають психологічні травми, полегшують життя, заспокоюють, лікують.                                                                     
• Використання загадок на уроках. Багато можливостей дає загадка для розумового розвитку дітей та підвищення їх мотивації до навчання. Крім активізації мисленнєвих операцій, вони стимулюють цікавість учнів, викликають задоволення при правильному їх відгадуванні. Створюючи чи відгадуючи загадку, діти зосереджують увагу на конкретному предметі. Загадки використовують по-різному. Твори-загадки тим  корисні, що під час їх опрацювання дитина вчиться розглядати предмет, виявляти його ознаки. Тематичні загадки урізноманітнять розумову діяльність учнів, підтримають їх інтерес до відповідної навчальної теми і зосередять увагу на опануванні нової, допоможуть позбутися одноманітності у виконанні запланованих пізнавальних операцій.

2. Зміна форм і методів навчання

• Використання сучасних комп’ютерних технологій та інтерактивних моделей в сукупності з традиційними методами навчання.                                                       
• Уроки зі створенням проблемної ситуації на різних етапах. 
• Позаурочна робота з виконання проектів і дослідницьких робіт з використанням ресурсів Інтернет.

3. Включення учнів у колективну діяльність

• Взаємоперевірка учнів.        
• Надання учнями допомоги один одному.    
• Колективний пошук вирішення проблеми

4. Гра

Здавалося б, гра – справа лише маленьких дітей. Але практика показує, що це не так. Найбільшу ефективність ігрова мотивація показує в середньому шкільному віці. Молодші більш керовані, старші – доросліші і цілеспрямовані. Середній же вік якраз і треба зачіпати чимось азартним і натхненним, але, звичайно, обережно, щоб не створити ситуацію змагання («жорстокого змагання»). Досить часто включають ігрові моменти на уроках:

• «Бій запитаннями»
• «Вірю - не вірю»
• «Лінгвістичний волейбол»
• «Так чи ні?»

5. Незвичайна форма подання навчального матеріалу

• Урок-подорож
• Урок-казка
• Бінарний урок

Бінарний урок – особливо цікава форма подання навального матеріалу. Це заняття, яке побудоване  на  тісних  міжпредметних  зв’язках, яке проводиться спільно двома вчителями  різних  дисциплін або проводиться спільно учителем і спеціалістом в певній галузі науки чи діяльності. Це творчість двох педагогів (педагога і певного спеціаліста), яка переростає у творчий процес учнів та формує в останніх креативну компетентність. Прикладом можуть бути такі бінарні заняття з психологом:

• вчителя правознавства і психолога на тематику прав і свобод громадян України,  правопорушень та їх видів тощо;
• вчителя основ здоров’я і психолога на теми стресів, ВІЛ/СНІД, гігієни фізичної та розумової діяльності та інші;
• вчителя початкових класів і психолога з використанням  казкотерапії;
• вчителя літератури і психолога на теми психологічного аналізу твору, створення психологічного портрету героїв твору.
• вчителя фізичної культури і психолога з питань здорового способу життя тощо.

Способи підвищення мотивації                                                                          під час навчального процесу

• Стежте за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим можливостям, а й мали оптимальний рівень складності, прияли виявленню майстерності та компетентності учнів. Регулюйте рівень складності, щоразу підвищуючи його.
• Давайте учню право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому його свободи.
• Бажано добирати навчальні завдання з елементами новизни та непередбачуваності.

• Якомога менше використовуйте на уроках ситуації змагання. Краще привчити дитину до аналізу й порівняння власних результатів та досягнень. Ситуацію змагання  можна замінити ігровими видами діяльності.
• Скасуйте нагороди і призи за правильно виконані завдання, обмежившись лише оцінюванням і похвалою.
• Інтегруйте знання, пов'язуючи теми свого предмету з іншими навчальними дисциплінами, збагачуючи знання, розширюючи кругозір учнів.

• Слід пам’ятати про те, що покарання за неправильно розв’язане завдання є останнім і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення до навчання.
• Постійно і цілеспрямовано займатися розвитком якостей, що лежать в основі розвитку пізнавальних здібностей: швидкість реакції, всі види пам'яті, увагу, уяву і т. д. Основне завдання кожного вчителя – не тільки навчити, а й розвинути мислення дитини засобами свого предмета.