УНІКАЛЬНІ ДУХОВНІ СИМВОЛИ КАРПАТ

ЗҐАРДИ Є ОДНИМИ З

НАЙДАВНІШИХ НАГРУДНИХ ГУЦУЛЬСЬКИХ ПРИКРАС

“переліжок” і з’єднаних “чепрагами”.

ЗҐАРДИ - Є ОДНІЄЮ З НАЙМЕНШ

ДОСЛІДЖЕНИХ ТИПО ЛОГІЧНИХ

ГРУП ГУЦУЛЬСЬКОГО МОСЯЖНИЦТВА.

Над звичайно скупі, інформативного характеру дані про них, які зустрічаються у працях дослідників кінця XVIII початку XX ст.дають можливість стверджувати лише факт їх побутування серед гуцулок, а також місце в ансамблі жіночого “прилюдного убранє” (святкового одягу), однак ні в одному, із відомих нам, писемних джерел не знаходимо ніяких відомостей про оберегове значення, а тим більше семантичне трактування цих жіночих прикрас.

ВЖЕ У КІНЦІ XIX- ПОЧ. XX СТ. ПІД НАЗВОЮ “ЗҐАРДА” ПОВНІСТЮ РОЗУМІЮТЬ ЖІНОЧІ НАГРУДНІ

ПРИКРАСИ ІЗ “МОСЯЖНИХ ХРЕСТИКІВ НАБОРСАНИХ НА ШНУР, РЕМІНЕЦЬ АБО РЕТІЗКУ З ПЕРЕЛІЖКАМИ”.

Зараз поки що важко однозначно ствер джувати час розповсюдження хрестикових жіночих нагрудних прикрас на Гуцульщині. Постійне пограбування місцевого населення під час заво йовницьких розбоїв та зневажливе ставлення до національних традицій з боку окупантів зумовило відсутність систематизованих колекцій мосяжних виробів, в тому числі і зґард хрестикових у територіяльному, а тим більше, хронологічному відношенні.

ЕТИМОЛОГІЯ СЛОВА "ЗГАРДА"

Слово “зґарда”, на відміну від багатьох термінів гуцульського мосяжництва відсутнє у словнику давньоруської мови. У словнику староукраїнської мови XIV-XV ст. знаходимо слово “ґардоу” — утворене від молдавського “гард”. Слово пояснюється як запози чення від молдавської, болгарської або румунської і означає “загату у водоймі для ловіння риби”, тобто огорожу.

Дослідник гуцульських гідронімів Ю. Карпенко влучно помітив, що слово “зґарда” може бути похідним від слова “городити”, “огороджувати”, що рівноцінно “оберігати”. (наприклад, берегти - зберегти, гард - згард, тут прийменник "з" позначає дію). За іншою версією слово походить від французького “garde” — (кругла бляха на руків’ї шпаги) і пов’язане з дієсловом “garder" — сторожити, охороняти.

Форму вання зґард як нагрудних оберегів пройшло довготривалий шлях розвитку, започаткований язичницькою традицією - згарди виконували потужну оберегову дію.

З часом згарди переросли у складну систему оберегів — намиста у вигляді кількох рядів (низок) рівносторонніх хрестів та кулеподібних елементів (бусинок, намистинок, дисків). Кулеподібні елементи в XVII столітті замінили круглі медальйони-дукачі, монети. У різних місцевостях їх називали монистами, сороківцями, шелестами, ґардами чи зґардами.

Народне мистецтво Гуцульщини існувало довгі століття. Воно жило і розвивалося, творилося в нових формах, які відображали новий зміст життя. Особливо яскраво в гуцульській орнаментиці прикрас відбився період древньої Русі з характерним для нього процесом християнізації і боротьби з язичництвом. Цей процес не був раптовим. Він тривав дуже довго і виразно відбився в народному мистецтві поступовою асиміляцією старої язичницької символіки з новою християнською.

Християнство могло увійти в народні маси, лише пристосувавши свої поняття, свої образи до язичницьких понять і образів, яких дотримувався народ. Асиміляції, в першу чергу, піддалася саме солярна символіка, що виражалося в злитті сонячного диска з хрестом - головною емблемою християнського культу. Найбільш яскраво цей процес простежується в гуцульських металевих нагрудних прикрасах згардах, що складаються з однієї або з двох (і рідко - більшу кількість) дисків або хрестів.

Чепраги

Для з'єднання згард служать так звані "чепраги" - дві, переважно круглі, пластини, прикрашені карбованим або ажурним орнаментом.

При першому погляді на Згарди кидається в очі диспропорція між розмірами чепраги і згард. Чепраги, як правило, мають великі, зовсім невиправдані їх утилітарною функцією, розміри. Деякі з них досягають 6-7 см. в діаметрі, що говорить про їх особливе місце серед нашийний прикрас.

Чепрага - сонячний символ - покликаний охороняти людину від злих духів. У центральній частині декору Чепраги в більшості випадків розміщуються різні варіанти солярної символіці: колесо з вісьмома, шістьма або чотирма спицями, концентричні кола і т.д. Ту ж роль грав архаїчний тип згард, що складався з круглих, сонцеподібних медальйонів, схожих на Чепраги, прикрашених шестипелюстковою розеткою або іншими подібними солярними емблемами.