Гуманізація навчання у ЗФПО: трансформація складових педагогічної системи
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Новороздільський політехнічний фаховий коледж
Методична розробка на тему:
Гуманізація навчання у ЗФПО : трансформація
складових педагогічної системи
Новий Розділ – 2023
Розробила: ЛАДАНІВСЬКА О.В., спеціаліст вищої категорії, старший викладач
Рецензент: ДЯКІВ О. Ю., спеціаліст вищої категорії, викладач-методист
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії маркетингу, економіки та суспільно – природничих дисциплін
Протокол № 6 від « 12 » січня 2023 р.
Голова циклової комісії: МИХАЙЛЮК С.І.
Анотація
Актуальність дослідження даної теми зумовлена глобалізацією суспільства, кризою культурної сфери, зростанням злочинності, поширенням пандемії… Тому у ХХІ столітті першочерговим стає формування гуманістичного мислення. Педагогіка вищої школи має продукувати такі цінності, як духовність життя людини, духовний світ, гуманні відносини.
Мета методичної розробки полягала в аналізі процесів гуманізації освіти в Україні та за кордоном , у доведенні необхідності спрямовувати навчально-виховний процес на всебічний розвиток молоді. Робота містить дослідження суті та основних завдань гуманізації навчання; огляд основних ідей вітчизняних і закордонних дослідників питання гуманізації освіти, принципів сучасної освіти у Фінляндії; розкриває труднощі на шляху трансформації складових педагогічної системи в нашій державі.
Робота актуалізує питання упровадження викладачами коледжів гуманістичної педагогіки. Поданий у ній матеріал є додатковим кроком до підвищення рівня розвитку країни, громадянством якої ми повинні пишатися.
Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………… 5
1.Гуманізація навчання: суть та основні завдання……………………. 7
2.Ідеї вітчизняних та закордонних дослідників гуманізації освіти…..12
3.Труднощі на шляху гуманізації вітчизняної системи освіти……….16
Висновки………………………………………………………………………….. 23
Інтернет-ресурси …. …………………………………………………………….. 25
Додаток 1 …………………………………………………………………………. 26
Додаток 2 …………………………………………………………………………. 27
Додаток 3 …………………………………………………………………………. 28
Рецензія …………………………………………………………………………….29
ВСТУП
Гуманізація – це упровадження у людські взаємини принципів гуманізму, формування і розвиток у суспільстві гуманістичних почуттів, прагнення робити добро й піклуватися про благо людей. Основою гуманізації є система поглядів, котра визначає людину як найвищу цінність, підтримує її право на свободу,щастя, розвиток і виявлення своїх здібностей, а принципи рівності, справедливості, людяності визнаються бажаною нормою суспільних відносин.
Реалії українського суспільства у ХХІ столітті вимагають такого розвитку навчального процесу , який відповідатиме стратегії гуманізму.
Закон України « Про освіту» називає метою освітнього процесу в державі – всебічний розвиток людини як особистості.
У сучасній теорії та практиці навчання існує окремий напрям – гуманістична педагогіка. Теорія педагогіки розглядає сучасну освіту як шлях у світ духовної і матеріальної культури. Виховати особистість із новим рівнем розвитку самосвідомості і покликаний новітній процес навчання. Проблема виховання молоді на засадах гуманної педагогіки є актуальною в умовах сьогодення , зважаючи на ті події, які відбуваються у нашій державі останні роки. Крім фізич-ної сили, людина має ще й духовну силу. Виховання духовної сили – це і є гума-нізм. Гуманна людина – людина з високими моральними цінностями, з душевним добром і серцем, відкритим для інших людей.
Третє тисячоліття висунуло перед людством серйозні виклики в усіх сферах життєдіяльності . Особливо гостро постають завдання трансформації складових педагогічної системи, оскільки саме в дитячих і молодіжних середовищах спос-терігаються негативні поведінкові прояви насилля як фізичного, так і психо-емоційного, мобінгу, безкультур’я.
Гуманізацію навчання неможливо здійснити без переходу від навчально-
5
дисциплінарної до особистісно-орієнтованої моделі виховання, що базується на
загальнолюдських цінностях, серед яких суттєве місце посідає виховання гуманістичних якостей студента. Гуманізм, як риса характеру , найповніше вияв-ляється у повазі та любові до людей і передбачає високий рівень вимогливості до себе. Принципи гуманізму покликані утверджувати високе суспільне визнання людини, її гідності, цінності як особистості, право на свободу, щастя, виявлення здібностей і передбачають створення для особистості умов гармонізації відносин між людиною і суспільством та природою.
Метою роботи є аналіз потенціалу вітчизняних і зарубіжних гуманістичних шкіл у суспільно-освітньому часопросторі та його розгортання у сфері трансформації складових педагогічної системи.
90-ті роки ХХ та початку ХХІ століття ознаменувалися як час оновлення педа-гогічного мислення, центральною складовою якого стала поглиблена гуманізація освіти, що передбачає перегляд, переоцінку всіх компонентів педагогічного процесу у світлі їхньої людино творчої функції. Вона означає повагу школи, ЗФПО та педагогів до особистості дитини, студента, довіру до них, прийняття їхніх особистісних цілей, запитів і інтересів, створення максимально сприятли-вих умов для розвитку та розкриття здібностей і талантів юного покоління, для повноцінного життя на кожному з вікових етапів та для самовизначення.
Гуманізація навчання основною ціллю педагогічного процесу вважає розвиток дітей та молоді. Сучасна українська освіта характеризується не тільки інтенсивним пошуком шляхів оновлення її змісту, розробкою оригінальних за-собів і методів виховання та навчання, використанням новітніх форм організації педагогічного процесу, а й інтересом українських науковців та педагогів-практиків до прогресивних ідей закордонних колег.
6
- Гуманізація навчання: суть та основні завдання.
Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими є такі якості як висока моральність, особистісна від-повідальність, внутрішня свобода, налаштованість на досягнення мети, раціо-нальним шляхом коректними засобами.
Суперечливий характер розвитку українського суспільства, актуальні проб-леми формування активної, творчої особистості, забезпечення виконання нею суспільно важливих завдань у сучасних умовах вимагають радикальних змін у структурі, якості та змісті гуманізації освіти.
Інноваційна педагогіка передбачає належну якість української освіти не лише у навчанні, а й у вихованні, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її готовність до продовження навчання та самостійного життя.
Визначальною рисою розвитку сучасної цивілізації є невпинне зростання місця і ролі фундаментальних, прикладних, технологічних, інформаційних та особливо соціогуманітарних знань у різних сферах діяльності людини. Інтелект українських громадян, освіченість європейського зразка можуть стати стратегічним курсом, здатним забезпечити трансформацію нашого суспільства на демократичних і гуманістичних засадах [1].
Гуманізація навчання спрямована на захист особистості, розвиток людини в людині, становлення самобутньої особистості, здатної до самореалізації, само-виховання і саморозвитку.
Сучасна педагогіка покликана створити освітнє середовище, яке формуватиме духовно зрілу, вільну особистість, спроможну захищати загальнолюдські цінності,
творити цілісний гуманний світ. Основою навчально-виховного процесу у ЗФПО
7
має бути особистісно-зорієнтований, гуманістичний принцип навчання, виховання міжособистісних стосунків викладачів і студентів. Педагогічна діяльність спрямовується на розвиток таких гуманістичних засад, як: любов до людини, глибока повага до людської гідності, позитивне сприйняття індивідуальних особливостей іншої людини, визнання її прав і свобод, бажання співчувати та допомагати іншим. Гуманістичні взаємовідносини у педагогіці мають прийти на зміну авторитарним, маніпулятивним.
До основних завдань гуманізації навчання можна віднести:
- формування відносин співпраці між усіма учасниками педагогічного про-цесу ;
- виховання в учасників педагогічного процесу морально-емоційної культури взаємовідносин ;
- формування у студентів емоційно-ціннісного досвіду розуміння людини ;
- створення матеріально-технічних умов для нормального функціонування навчального процесу, що виховує гуманну особистість – щиру, людяну, доброзичливу, милосердну, з розвинутим почуттям власної гідності і поваги до гідності іншої людини [1].
Трансформація складових педагогічної системи передбачає відмову від жорсткої регламентації, що призводить до ігнорування внутрішнього світу особистості, обмеження ініціативи, творчості вихованців.
У центрі гуманістичної системи педагогіки стоїть особистість людини як найвища цінність життя. У гуманістичній педагогіці вихованець є суб’єктом життя, вільною, духовною особистістю, що має потребу у саморозвитку. Таке виховання спрямоване на розвиток його внутрішнього світу, міжособистісного спілкування, діалогу, на допомогу в особистісному зростанні.
Альтернативні підходи до організації освітньо-виховного процесу викликали великий інтерес не тільки у педагогів, а й у батьків. В українській педагогічній
8
науці виник цілий напрям – інноваційна педагогіка, з’явилося чимало педагогів-новаторів, які впроваджують у соціально-педагогічну практику зарубіжний досвід організації навчання й виховання.
Згідно з основоположними принципами Болонської декларації, гуманітарні знання повинні бути вільними від застарілих міфів, неактуального матеріалу [2]. Потрібно відкидати універсальні, надісторичні стандарти, норми та ідеали при викладанні соціально-гуманітарних дисциплін, оскільки вони є безперспективними.
Одним із принципів реалізації Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») є гуманізація освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої цінності, у найповнішому розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб.
Попередня загальноосвітня програма не відповідає вимогам часу. Має бути здійснена радикальна трансформація освітньої теорії і практики на базі нових методологічних і світоглядних підходів із метою відновлення гуманістичної складової освітньої системи. Попередній педагогічний досвід потрібно переосмислити з нових позицій, соціальних і методологічних реалій, формування нової інтегративної цілісності, що об’єднує і попередній досвід , і педагогічні новації на нових засадах. Мова йде про характер інноваційного процесу в освіті. У чому ж полягає суть цих новацій? Якими мають бути шляхи трансформації традиційного, усталеного та нового і ще не достатньо дослідженого.
Для визначення нової теорії освіти її найчастіше використовують терміни «уніфікована», «інтегрована», «глобальна освіта». Йдеться про формування так званого «інформаційного суспільства», в умовах якого основним чинником розвитку суспільства стає індивідуальна творчість кожної людини.
Створення умов для такого рівня розвитку суспільства можливе тільки в
9
рамках нової моделі освіти, інтегрованої з глобальними модернізацій ними процесами в суспільстві. Втілення нової гуманістичної концепції педагогіки буде здійснюватися у процесі подолання негативних наслідків авторитаризму: коли студент розглядався лише як об’єкт, коли монополізм в освітній політиці належав тільки державі, коли існувала тотальна ідеологізація та уніфікація навчально-виховного процесу, що нівелювало особистість.
На місце традиційних підходів мають прийти нові, засновані на принципах демократії, гуманізації, безперервності навчального процесу і гармонійному поєднанні досягнень вітчизняної та світової науки. Від рівня розвитку гуманізації навчання буде залежати і рівень життя народу, і задоволення педагогів своєю роботою, і суспільна безпека.
Гуманітарною складовою вищої освіти має стати викладання гуманітарних дисциплін у технічних закладах. Гуманістична, особистісна орієнтація професійної підготовки передбачає звернення головної уваги на ціннісно – мотиваційні чинники формування особистості , котрі визначають її професійну спрямованість [2].
Головним у роботі зі студентами має стати орієнтація на успішність у навчанні з наголосом на її процес і результат, а не залякування студента негативною оцінкою, можливістю відрахування чи втрати стипендії.
Гуманізація життя визначає необхідність формування у студента не тільки потреби в освіті, але й потреби в альтруїзмі як життєвої філософії у сучасному мінливому світі. Прийшов час, коли теорія «людини» стала пріоритетною та основоположною в педагогіці.
Гуманізація навчання – це крок до упровадження нової гуманістичної ідеології у суспільстві. Під терміном «гуманізація» розуміється залучення студентської молоді до загальнолюдських цінностей, які мають вирішальне значення для людини, для виживання і розвитку суспільства. Акцент робиться
10
на гуманістичному підході, а не на гуманному сприйнятті світу, в якому людині відводиться пасивна і залежна роль.
11
- Ідеї вітчизняних та закордонних дослідників гуманізації освіти.
В Україні ідеї гуманістичного виховання творчо реалізовував у 1960-х рр. В. О. Сухомлинський. Його система базувалася на творенні щастя для кожної дитини, на створенні умов для індивідуально-творчого розвитку кожної особистості. Розвиваючи дитячу індивідуальність, педагог велике значення надавав людяності. На думку українських дослідників, Сухомлинський випередив своїх колег зі США, які сьогодні основним завданням школи вважають залучення дітей до таких цінностей, як повага, довіра, турбота, відповідальність. Основою діяльності педагога було формування духовного світу дитини, створення гуманного середовища. Співпраця дітей і дорослих, виховання без покарань, можливість вибору лінії поведінки – гуманістичні принципи педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського.
Василь Олександрович зумів піднятися до рівня світової педагогічної науки.
Гуманістична педагогіка покликана створювати середовище, в якому діють підтримка, допомога, захист особистості, здатної до самореалізації.
Особливу роль у розвитку гуманізації процесу навчання відіграв видатний
російський педагог К. Д. Ушинський. Він писав: «Виховання повинне просвітити свідомість людини, щоб перед її очима лежала чітка дорога добра [3]». Одним із головних завдань гуманного виховання, на думку Ушинського, є розвиток у людини високих моральних якостей – чесності, справедливості, правдивості, щирості.
У 1980-х рр. гуманно-особистісний підхід у навчанні обґрунтовував грузинський педагог Ш. О. Амонашвілі. «Олюднення середовища навколо кожної дитини, гуманізація соціуму і власне педагогічного процесу – писав Амонашвілі – є найвищою турботою вчителя».
Неабияку цінність для сучасної української педагогіки мають ідеї Марії
12
Монтессорі. Метою педагога, який працює за системою М. Монтессорі є
створення розвивально-творчого середовища, навчання дітей правилам
використання матеріалу та правилам взаємин. Метод Монтессорі потребує постійної граничної напруги сил кожного педагога, розуміння ним психіки дитини, її потенційних можливостей, вміння знайти індивідуальний підхід. Монтессорі-педагог нічого не робить за дитину, а допомагає їй досягти успіху самостійно, вірить, що дитина відкриває себе у роботі, особливо у тій, яка її цікавить. Педагог має бути вільний від упередженого необ’єктивного ставлення до вихованців. За системою Монтессорі вчитель має мати приємний голос ; із глибини його душі мають виходити любов, бадьорість, втіха, що дозволять дитині гармонійно розвиватися.
Низка міжнародних досліджень показала, що фінська освіта є однією із найбільш ефективних у світі. Система освіти Фінляндії займає перше місце за показником рівня знань, за кількістю дітей, які люблять читати. А в Україні кількість молодих людей, які читають, є дуже малою. Це, зокрема, один із наслідків дегуманізації нашої освіти. У професійних коледжах та училищах Фінляндії навчаються люди різного віку. У всіх коледжах є програми перепідготовки дорослих – фіни переконані, що вчитися ніколи не пізно. Генеральний директор національного управління освіти Фінляндії Юка Сарьяла свого часу сказав: «Потреби ринку праці весь час змінюються. Тому ми постійно реформуємо освіту [3]». Крім підготовки за фахом, фінські педагоги значну увагу надають формуванню таких якостей, як: здатність до саморозвитку, здатність оцінювати власний рівень підготовки, готовність до змін, управління складними діалоговими відносинами, навички прийняття рішень, логічний розрахунок, гнучкість у людських відносинах, здатність виправляти власні дії, уміння проводити бесіду, адаптованість, справедливість, прийняття на себе персональної відповідальності за власні дії. Наші коледжі готують студентів до олімпіад, іспитів, ЗНО, а фінські коледжі навчають студентів вмінню успішно і щасливо
13
жити. Навчальні програми професійних навчальних закладів із будь-якої
спеціальності включають такі загальноосвітні предмети, як гігієна, правила трудового життя, мистецтво. А в українських коледжах на початку 2000-х років зменшили кількість годин на гуманітарні предмети, а деякі вилучили з навчальних програм.
Педагог у Фінляндії – дуже автономна позиція.
У Фінляндії немає різноманітних перевірок та методичних консультацій. Викладачі їхніх коледжів позбавлені від зайвої бюрократії та паперової тяганини. Для країни діє єдина система освіти та однакові рекомендації для викладачів. Як викладати обирає сам педагог. Незвичною для української освіти є можливість підлітка самому обирати, що для нього корисніше. Наприклад, якщо під час навчального заняття вмикають документальний фільм, а дитині він не цікавий, вона може замість перегляду стрічки читати книгу. У наших коледжах викладачів такого рівня демократичного світогляду ще дуже мало. Та й адміністрації окремих коледжів традиційно підтримують надто суворих викладачів. Тут не вважається, що фізика важливіша, наприклад, від історії. Питання, анкети, що стосуються місця роботи батьків, заборонені. Фінські викладачі однаково важливі у трудовому колективі: і математики, і філологи, і викладачі фізичної культури. Фінське трудове законодавство забороняє принижувати учнів. Жодної прямої критики. Вся освітня система у Фінляндії побудована на інтерактивності [4]. Викладачі завжди готові слухати студентів – їхні ідеї та пропозиції. Педагоги Фінляндії, на відміну від українських, отримують високу зарплату ( до 5 000 євро). Тут вчать міркувати і самим отримувати знання. Важливі не завчені формули, а вміння залучати необхідні ресурси для вирішення поточних проблем. Оцінки студентів коледжу не відбиваються на репутації викладача. Найголовніше – їхні діти не здригаються вночі від нервового перенапруження, не мріють швидше закінчити коледж, не дратують себе і всю родину, готуючись до чергових іспитів. Спокійні і щасливі, вони читають книжки, легко дивляться фільми без
14
перекладу на фінську мову... Вони радіють життю і встигають вчитися. Згідно з
міжнародними дослідженнями, які раз у три роки проводить авторитетна організація PISA, фінські діти показали найвищий в світі рівень знань [4].
Авторитет Фінляндії у сфері вищої освіти загальновизнаний у всьому світі. За останні двадцять років важливою складовою політики Фінляндії у сфері освіти стало навчання дорослих. Міністерство освіти фінансує навчання дорослого населення і відповідає за його розвиток. Навчання дорослих за направленням служби зайнятості є важливою формою освіти. Її мета – підвищити пропозицію кваліфікованої робочої сили та полегшити безробітним повернення на ринок праці.
Рішення про загальні принципи політики у сфері освіти приймаються у Фінляндії парламентом. Частка освітнього сектору у держбюджеті становить 14 відсотків. Система освіти в Фінляндії фінансується державою на 72 відсотки.
Звичайно, в Україні є свої прогресивні напрацювання у сфері гуманізації освіти. Можливо, потрібно витворити свою модель освіти, на яку згодом будуть рівнятися інші держави. Але поки що, на сучасному етапі розвитку України актуальним є питання, яким же шляхом іти нам, українцям, на освітню модель якої держави рівнятися? МОН пропонує перейняти деякі особливості освітньої системи Фінляндії, тому що саме в цій країні молоді люди вміють застосувати вивчене, при потребі, на практиці.
15
- Труднощі на шляху гуманізації вітчизняної системи освіти.
Освіта сьогодні – це не лише передавання молодій людині певної суми
знань, а виховання інтелектуально розвиненої, творчої особистості, формування в неї загальнолюдських, моральних цінностей і переконань, ідеалів, прагнень і почуттів.
З гуманізацією навчально-виховного процесу пов’язана потреба студентської молоді у зацікавленості в об’єктивному оцінюванні їхньої праці, подолання вічного страху перед негативною оцінкою. В об’єктивності оцінювання слід вбачати його гуманізацію, яка передбачає повноцінну реалізацію його основних функцій – навчальної, виховної, стимулюючої, контролюючої, коригуючої [5].
Гуманізація навчання передбачає вирішення проблем відродження духовності.
Ціллю гуманізації є спрямованість на майбутнє людини, утвердження тези про те, що все залежить від її власних зусиль, власної активності та знань.
Викладач українського коледжу повинен навчитись приймати студента таким, яким він є, перейнятися його почуттями, уподобаннями, хвилюваннями. Спілкування має базуватися на рівності викладача і студента; ні особисті амбіції, ні авторитет педагога, ні мета досягнення знань будь-якою ціною не повинні пригнічувати особистість, ігнорувати інтереси молодої людини .
Українська нація завжди була високодуховною християнською нацією. Десятиліття панування комуністичної ідеології негативно вплинули на моральний стан нашого суспільства. Відбувся занепад традиційних цінностей, що в свою чергу привело до психологічної нестабільності, до втрати віри у майбутнє та у свої сили. Бездуховність породжує аморальність, байдужість, цинізм, пасивність, прагнення до задоволення лише особистих потреб; гроші та кар’єризм стають головною цінністю. Занепад морального обличчя суспільства зумовлює економічну, політичну, соціальну кризу, що ми сьогодні і переживаємо.
16
Чому ж працелюбна нація хліборобів втратила духовну спадщину попередніх поколінь? Частина наших співвітчизників впевнена, що за кордоном усе краще, що головною причиною наших негараздів є народження в Україні. Це все наслідки багатовікового перебування у складі інших держав. Земля ще якого народу була настільки сплюндрованою? Відбувалося винищення нашої культури, мови, національної самобутності. У свідомості глибоко вкоренилося почуття меншовартості та закомплексованості. Ми звикли, що рішення приймаються не нами, що за все відповідає хтось інший, тільки не ми.
Прагнучи до матеріальних благ, захопившись технічним удосконаленням, люди занедбали внутрішнє, духовне. Криза духовної сфери найбільш небезпечна. Саме вона породжує кризу політичну та економічну. У таких умовах держава повинна виробити глибоко продуману гуманітарну політику, щоб виправити ситуацію. І тут чи не найголовніша роль належить гуманізації освіти, адже від рівня освіченості молоді залежить майбутній рівень розвитку нашої держави. Духовні цінності мають посісти провідне місце в усіх сферах людського життя, і саме освіта закладає фундамент усіх сфер буття.
Високий рівень корупції викликає недовіру до влади ( Додаток 1), що свідчить про падіння моралі у нашому суспільстві. Про наслідки дегуманізації свідчить і той факт, що Україна за «індексом щастя» у світі посідає не найкращі позиції ( Додаток 2 ). Якби рівень гуманності в Україні був на належному рівні, то українці не мали би найнижчі мінімальні зарплати в Європі (Додаток 3).
В умовах глобалізації суспільства першочергового значення набувають проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти, науки, культури, суспільних відносин. 1991 року у Ріо- де-Жанейро на екологічній сесії ООН було ухвалено низку важливих документів, серед них – «Порядок денний на ХХІ століття», що стало програмою нової моделі суспільного розвитку. Цей документ висвітлює базові ідеї розвитку суспільства та особистості, засновані на цінностях сучасного світу природи і людини, планетарної гуманізації їхнього співіснування.
17
Гуманістична спрямованість вищої освіти мала би бути спрямована і на вирішення проблеми доступності освіти. Так, наприклад, у США та Канаді для молоді із малозабезпечених сімей функціонує система позик, які надають студентам корпорації і благодійні фонди для оплати коштів за навчання.
Гуманізація освіти покликана піднести авторитет та покращити якість усіх гуманітарних дисциплін, збільшити кількість відповідних навчальних дисциплін.
Значна частина викладачів соціально-гуманітарного циклу залишається заангажованою марксистськими схемами розвитку суспільства. Складним питанням функціонування технічних ЗФПО залишається проблема подолання технократичної природи їхньої системи навчання. До цього часу гуманістичні ідеали не визначають суті освітніх систем. Незважаючи на нововведення, українська освіта ще мало пов’язана з реальними потребами людини і суспільства; для неї досі характерний великий рівень соціальної диференціації і практично відсутні механізми громадського контролю. Напівзруйнована кризою економіка не вимагає великої кількості спеціалістів високої кваліфікації. Існуюча система освіти практично повністю задовольняє потреби і економіки, і суспільства в цілому. Велика кількість високоосвічених і кваліфікованих кадрів залишається непотрібною для народного господарства. Навіщо ж їх ще готувати? Щоб вони поповнювали ряди безробітних чи розвивали економіку інших держав? Саме така позиція і визначає сьогодні кризу вітчизняної освіти в умовах задоволення кадрових потреб держави та суспільства. На гуманітарному рівні такий кадрово-професійний підхід держави означає відсутність особистості в системі освіти. Освітні заклади навчають учнів, студентів – але не особистостей ! Це одна з найбільших соціальних загроз, адже без уваги залишається основне джерело розвитку суспільства – здібності та творча енергія людей. Зниження потенціалу розвитку окремих індивідів веде до зменшення креативної спроможності українського соціуму. Кадрово-професійний підхід в освіті – це анти особистісна і антигуманна система, що стримує розвиток і індивіда, і суспільства.
18
Основним завданням значної частини навчальних закладів досі є надання знань, попри інноваційні розробки педагогічної науки та Міністерства освіти і науки [6]. Знання продовжують залишатися самоціллю роботи педагогів: студенти коледжів з високим інтелектуальним рівнем розвитку навчаються, щоб поступити до університетів, а решта студентів вважають, що для подальшого життя їм знання не потрібні. Адже у сучасному світі більше заробляє той, хто навчається гірше; він краще пристосовується до нелегких реалій ринкової економіки в Україні.
У сучасному суспільстві знання змінюються надзвичайно швидко, і ні школа, ні коледж, ні університет не можуть забезпечити людині достатній обсяг знань і навичок, необхідних для успішної діяльності хоча би протягом кількох років по їх закінченні, не кажучи вже про все життя. Спроби вийти з цієї ситуації приводять до ускладнення навчальних програм і перезавантаження студентів у ЗФПО. У дітей скорочується вільний час, необхідний для саморозвитку; погіршується стан їхнього здоров’я; пам’ять перезавантажується величезною кількістю непотрібної інформації. Величезні зусилля молодих людей витрачаються марно або з низьким рівнем самовіддачі, намагаючись запам’ятати і систематизувати інформацію, яка ніколи їм у житті не знадобиться. Такі безрезультатні зусилля – втрата для суспільства та індивіда.
Знання в якості самоцілі витісняють із навчального процесу людину. Юне покоління перетворюється в засіб досягнення чужих їм завдань: виконання програми, засвоєння матеріалу, успішної здачі лабораторної роботи чи захисту курсового проекту. Студенти практично не мають можливості стати повноправними суб’єктами навчання і залишаються у статусі безправних і пасивних об’єктів, яких використовують для засвоєння знань [7]. Таким чином індивідуальні риси студентів зовсім не враховуються, що суперечить основним цілям гуманістичної освіти. Така система ігнорує особистість, потреби її розвитку ті внутрішню мотивацію, оскільки діє однаковий стандарт для всіх. Діти різні за
19
здібностями, світосприйняттям, темпераментом – і це має враховуватися і
школами, і коледжами. Індивідуалізація навчання знаходиться на початковому
етапі розвитку. Державні стандарти повністю регламентують весь навчальний процес, не залишаючи місця для індивідуального та диференційованого навчання. Таке стандартизоване навчання веде до знищення індивідуальності.
Ще однією перешкодою на шляху до гуманізації навчання є штучне піднесення вчителя над учнем, викладача над студентом. Педагог володіє можливістю авторитарного тиску на студента та може застосовувати стандарт оцінювання молодої людини, виходячи з власного розуміння ситуації. Водночас у студента відсутній будь-який вплив на цей стандарт і він перебуває у повній залежності від наставника, що у поодиноких випадках може призвести до спотворення психіки та системи життєвих цінностей.
Гуманістична педагогіка на практиці повинна оцінювати діяльність викладачів та успіхи студентів настільки, наскільки вдалося розвинути здібності і потенційні можливості молодих людей. Студенти змушені пристосовуватися до традиційних методів у навчанні, навіть усупереч власним інтересам. Так, до деформацій української освіти належить і положення про те, що не навчальний процес для розвитку особистості, а особистість – для навчального процесу. Дуже багато наших педагогів переконані, що діти не зможуть жити без певного обсягу знань з фізики, історії чи української мови і стійко втовкмачують знання зі свого предмету у юні голови. Гармонійний розвиток – це не всезнайство. Серед геніїв планетарного масштабу маємо людей з енциклопедичними знаннями і навіть людей без спеціальної освітньої підготовки. Зате об’єднує їх усіх успішний розвиток внутрішніх сил та успішна реалізація у житті. Наша педагогіка зорієнтована на вирощування слухняного студента, адже так легше працювати, не потрібно мудрувати над особливими підходами до навчально-виховного процесу. Прояви самостійності повинні вітатися і стимулюватися. Це ж одна з умов
20
успішного розвитку особистості. Але у нас все навпаки, таких дітей намагаються
максимально обмежити.
До труднощів запровадження гуманізації навчання у наших коледжах належить і відсутність реального права у молоді на здійснення студентського самоврядування. Частина освітянських керівників вважають студентське самоврядування дурницею, бездумною забаганкою. Реального впливу на навчально-виховний процес студенти коледжів не мають. Студентське самоврядування часто залишається на рівні планів виховної роботи. У ньому відсутні елементи контролю по відношенню до педагогічного колективу. Студентське самоврядування хіба що означає щось для самих студентів, однак нічого не значить для викладачів та адміністрації освітнього закладу. Недієвість студентського самоврядування ігнорує потреби студентів у власній життєвій позиції та приводить до формування безвідповідальних індивідів. Звичайно, що за таких обставин студенти байдуже відносяться до своїх обов’язків: нема прав, то нема і обов’язків.
Ускладнює гуманізацію навчання і відсутність контролю з боку громадськості. Це суперечить світовій практиці.
До труднощів упровадження гуманізації навчання мав би належати недостатній рівень оплати викладачів. Одні працюють так, як їм платять. Інші витрачають усі сили на підготовку до навчальних пар, але не отримують ні належної матеріальної винагороди, ні схвального відгуку від адміністрації. Як наслідок – професійне вигорання.
Суспільні негаразди і авторитарний спадок є додатковими труднощами на шляху гуманізації освіти.
У 2005 році Україна формально приєдналася до Болонського процесу зі створення привабливого і конкурентоспроможного Європейського простору вищої освіти.
21
Сучасна освітня політика має реалізовуватись у контексті потреб модернізації країни згідно зі стратегією сталого розвитку «Україна – 2020» ( 2015р.), Угодою про асоціацію між Україною та ЄС ( 2014 р.) [7].
Освіта має бути визнана рушієм суспільного і економічного розвитку.
Гуманізація освіти поставила в центр роботи педагогічних колективів навчальних закладів формування особистості, здатної любити свою Батьківщину та примножувати багатства своєї країни. Тому кожна лекція у коледжах має містити в собі елементи формування такої особистості. На підтвердження вище висловленого хочу навести слова міністра освіти України у 1992-1994 рр. Петра Таланчука: «Уже в давнину говорили, що знання має бути передане тільки учням з певним запасом моральності, інакше зло в суспільстві примножується…Насамперед потрібно духовно вилікувати людину. Культура не може бути без знання історії, філософії, мистецтва, як без знань етики [8]”.
Багатство суспільства визначається сумою знань, нагромаджених у ньому, і вмінням творчо їх використовувати. Створення людського капіталу забезпечить перехід від індустріального суспільства до суспільства знань, провідною групою в якому стануть люди з високими знаннями, що вміють творчо застосовувати їх у роботі.
22
Висновки
Таким чином, однією з важливих концепцій сучасної педагогіки в Україні є випереджаючий розвиток системи освіти, орієнтованої на нові виклики суспільства, формування нової системи цінностей у молоді та нових етичних відносин між студентом і викладачем. Гуманізм пережив нелегкі часи, особливо у ХХ столітті, але сьогодні вже непотрібні докази того, що майбутнє цивілізації залежить від визнання особистості людини як найвищої цінності.
У теорії гуманізації навчання у ЗФПО пропонується професійна підготовка спеціалістів та професійне самовиховання індивідуально-особистісних якостей. Ці процеси взаємопов’язані, оскільки метою освіти є самоактуалізація та самореалізація особистості. Основним напрямом гуманізації навчання виступає спрямованість на ціннісно-розумовий та морально-естетичний зміст навчально-виховного процесу. Дефіцит гуманності породжує кризу усього суспільства в цілому. Кризові ситуації та глобальні суперечності ставлять під загрозу саму можливість існування людини. Тому необхідною умовою виживання людства стає гуманізація відносин у суспільстві.
Духовні цінності повинні зайняти належне місце в усіх сферах людського життя, тому що саме духовні начала є основою життєдіяльності людини. Велику роль тут повинна відіграти саме освіта, яка закладає фундамент усіх сфер людського життя. Від рівня освіти української молоді залежить майбутній добробут нашої держави. Першочергове значення у сфері трансформації складових педагогічної системи набуває проблема гуманітаризації освіти, науки та культури.
Особливе значення розвиток гуманістичних напрямів освіти має для нашого суспільства, яке переживає період кризи та внутрішньої нестабільності.
Рекомендаціями до упровадження у навчально-виховний процес ЗФПО можуть слугувати наступні положення:
23
- більш широке включення до навчальних програм із гуманітарних дисциплін питань, які мають значення для адаптації молоді до європейських реалій, до формування європейської свідомості;
- перетворення інформаційного середовища в засіб отримання знань;
- створення умов для здійснення реального студентського самоврядування
- широке залучення студентів до волонтерської діяльності;
- спрямувати зусилля викладачів на формування у студентів уміння визначати цілі власного життєвого успіху;
- активізувати участь студентів у громадському житті;
- сформувати психологічну готовність студентів до законного фінансового забезпечення;
- діяльність соціологічної служби, що виявлятиме проблеми студентів із подальшим їх вирішенням.
Сучасні новації в Україні популяризують студентоцентрований підхід в освітній сфері, що в майбутньому покликаний покращити навчальний процес.
24
Інтернет-ресурси:
1. https://buki.com.ua/blogs/finska-model-osvity-tsikavi-fakty/
2. https://osvita.ua/school/method/1300/
3. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/896-93-%D0%BF#Text
4.https://pidru4niki.com/13761025/sotsiologiya/gumanizatsiya_gumanitarizatsiya_osviti
5. https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14862/
6. http://osvita.ua/vnz/high_school/2003/
Нормативні документи:
Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (Із змінами і доповненнями).
Про освіту: Закон України від 05.09.2017 року № 2145-VIII.
25
Джерело: http://www.myshared.ru/slide/1381450/
Додаток 1
26
Міжнародний рейтинг «індексу щастя»
Джерело: https://zbruc.eu/node/77730
Додаток 2
27
Джерело: http://www.myshared.ru/slide/1381450/
Додаток 3
28
Рецензія
методичної розробки на тему:
«Гуманізація навчання у ЗФПО : трансформація
складових педагогічної системи»,
виконану викл. ЛАДАНІВСЬКОЮ О.В.
З проведеного аналізу методичної розробки можна зробити висновок, що авторка роботи ретельно підійшла до вибору теми розробки; до визначення мети методичної розробки; до складення плану і визначення її структури.
Тема методичної розробки є надзвичайно актуальною для української держави та української освіти, зокрема.
Методична розробка чітко структурована, логічно побудована.
Зміст методичної розробки чітко відповідає темі та її цілям.
Методична розробка спрямована на вирішення визначених навчально-виховних завдань.
Матеріал роботи є систематизованим та викладеним максимально просто і чітко; мова методичної розробки чіткою, лаконічною, переконливою; без граматичних помилок.
Методична розробка має глибоке виховне духовне спрямування, що є особливо актуальним для виживання сучасного світу в умовах глобалізаційних процесів.
Рецензована робота засвідчує підвищення професійно-педагогічної майстерності викладача, у процесі її написання були досягнуті мета та поставлені цілі.
Рецензент:
викладач-методист ДЯКІВ О.Ю.
19 січня 2023 р.
29
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку