Гурткова робота. "Гурткова робота-один із видів позакласної роботи у навчально-виховному процесі"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДНІПРОВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Циклова комісія                                                                                              «Зберігання і переробка зерна»

ГУРТКОВА РОБОТА-ОДИН ІЗ ВИДІВ ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Дніпро 2019

ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА СТУДЕНТІВ-ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ СТУДЕНТІВ

На сучасному етапі прискореного соціально-економічного розвитку суспільства, що характеризується поступовою й неухильною інтеграцією України в європейські політичні, економічні й культурні структури, важливого значення набуває підвищення освітнього рівня підготовки висококваліфікованих спеціалістів, збагачення інтелектуального та творчого потенціалу.
Для цього слід раціоналізувати організацію всього навчального процесу, удосконалити зміст, форми та методи навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів, що якнайкраще розвивало і формувало б творчі здібності студентів. При обмеженні навчального аудиторного часу, а також з урахуванням психологічних особливостей студента, для оволодіння знаннями повною мірою, виникає необхідність навчати студентів ефективно працювати в позааудиторний час.

Залучення студентів до різних видів позааудиторної роботи в навчально- виховному процесі сприяє розвитку інтересу до майбутнього фаху, удосконаленню самостійної роботи, посиленню потреби творчого пошуку, формуванню міцного студентсько-викладацького колективу.

Позааудиторна робота із студентами у ВНЗ має ряд суттєвих переваг у порівнянні із аудиторними, зокрема: не обмежена строго в часі, виключає авторитарне керівництво викладачів, студенти об‘єднуються за інтересами, позитивно впливає на міжособистісні відносини учасників, сприяє їх самореалізації, направлена на розширення і поглиблення професійних знань, організацію творчої діяльності   тощо.

"У кожного учня – є задатки якихось здібностей. Ці задатки як порох і щоб їх запалити, потрібна іскра" (В.Сухомлинський)

Гурткова робота – це традиційна форма навчально-виховного процесу, яка при правильній організації дозволяє розкрити інтелектуальний та духовний потенціал молоді. Це форма роботи, яка задовольняє психологічну потребу в спілкуванні з товаришами, яка повинна бути зорієнтована на створення такого середовища, в якому студенти не лише опановують майбутню професію, але і середовища для розвитку творчої особистості, яка в майбутньому стане гарним, досвідченим спеціалістом, оволодіє знаннями про самоосвіту і саморозвиток. А також в повній мірі зможе використати набуті професійні знання на виробничій ниві.

Гурткова робота розвиває пам’ять, мислення, допитливість; формує навички практичного застосування знань, навички зв’язано викладати думку; створює основи безперервної освіти, закладає фундамент для майбутньої спеціалізації, враховуючи перспективи розвитку сучасної науки, техніки, економіки.

У сучасних умовах шлях до нової парадигми виховання у вищих навчальних закладах лежить через переосмислення сутності національного виховання студентської молоді, його цілей, зміст, завдань, методів. У цьому контексті надзвичайно важливо визначити мету навчально-виховного процесу серед студентської молоді. Мета має враховувати відповідну модель сучасного фахівця, розроблену на основі теоретичного вивчення і порівняння різних поглядів вітчизняних і зарубіжних учених, практиків і обов’язково з урахування думки роботодавця. Така інноваційна модель майбутнього фахівця має включати перелік якостей особистості, професійного, соціального й особистісно значущих для майбутнього працівника – професіонала.

Пріоритетним напрямом організаційно-педагогічної діяльності є індивідуальний підхід у вихованні особистості студентів, стимулювання їхніх внутрішніх сил до саморозвитку й самовиховання. У своїй діяльності педагогічний колектив дотримується вимог науково-педагогічних принципів виховного процесу: науковості, гуманізму, демократизму, добровільності та культуровідповідності.

До найбільш вживаних форм виховної роботи доцільно віднести: бесіди, екскурсії, вікторини, круглі столи, ділові зустрічі, дискусії, турніри, тематичні конференції, диспути, брифінги, семінари-тренінги, вечори, свята, конкурси, фестивалі, дні відділення, тижні спеціальності, обряди, години спілкування, тренінг-курси, інсценування. І це далеко не ввесь перелік форм, які використовують керівники предметних гуртків.

Гурткова робота розвиває в студентів правильний світогляд, творче мислення, спостережливість, професіональний інтерес до праці, сприяє формуванню відповідних навичок із спеціальності, активізує пізнавальну діяльність, уміння застосовувати свої знання на практиці, прищеплює любов до професії, дає змогу студентам збагачувати програмний матеріал, розширювати пізнання із дисциплін, виявляти інтерес.

ГУРТОК «ТОВАРОЗНАВЕЦЬ»

Керівник гуртка – Стеценко Алла Віталіївна

Вже багато років в коледжі здійснює свою діяльність гурток «Товарознавець».

Головною метою діяльності гуртка є створення умов для досягнення успіху і розвитку студента, допомогти кожному усвідомити свої здібності, повірити у власні сили, побудувати в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, віру в себе. Всі ці вимоги ми реалізуємо на заняттях гуртка, які сприяють розкриттю творчого потенціалу студентів, пошуків нового підходу до використання сучасного обладнання та лабораторних методів на підприємствах галузі.

Протягом 2018-2019 навчального року відбулося 8 засідань гуртка, в роботі якого приймало участь 12 студентів І та ІV курсу.

Перше організаційне засідання включало в себе вибір старости, обговорення та затвердження плану роботи гуртка.

Тематика гурткових занять підпорядкована навчальному матеріалу та  відповідає інтересам студентів. На заняттях гуртка студенти удосконалюють свої знання, уміння і навички, переконуються в практичному значенні їх в майбутній професії, дістають нову цікаву інформацію, з користю проводять свій вільний час. Гурток готує студентів до самопізнання, самоутвердження і самовираження. 

           Студенти гуртка приймали участь у підготовці  та проведенні конференції за результатами переддипломної практики, виставці творчих робіт, створення колекції «Хвороби кукурудзи», «Різновиди квасолі».

Гурткова робота розвиває пам’ять, мислення, допитливість; формує навички практичного застосування знань, навички зв’язано викладати думку; створює основи безперервної освіти, закладає фундамент для майбутньої діяльності.

ЗАСІДАННЯ №1

На організаційних зборах відбувся вибір старости гуртка, розгляд та затвердження плану роботи гуртка протягом навчального року. Здійснили розподіл тем доповідей, рефератів.

Продумали план роботи та склали графік виступів.

Старостою гуртка було обрано Козаченко Анну.

ЗАСІДАННЯ №2

У жовтні місяці відбулося засідання гуртка по підготовці до участі у тижні спеціальності.

 Учасники гуртка приймали активну участь у створенні творчих робіт з сировини галузі.

Гуртківці проявили творчі здібності та креативність.

ЗАСІДАННЯ №3

Проведення науково-практичної конференції на тему: «Перспективи розвитку галузі»

Доповідач Катранич Д, студент І курсу

        Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно – кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення.

      Забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування залежить головним чином від обсягу виробництва сільськогосподарської продукції і насамперед зерна — важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. У переважній більшості країн світу виробництво зерна традиційно належить до провідних галузей сільського господарства. В Україні зернове господарство має не тільки важливе соціально-економічне, а й політичне значення для розвитку національної економіки, забезпечення продовольчої безпеки держави.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей. Зерно використовується людиною у вигляді хліба, крупів, макаронів, кондитерських виробів та ін. Ці продукти відзначаються високими поживними та смаковими якостями, містять достатню кількість білків, вуглеводів, вітамінів, амінокислот й мінеральних солей. Продукція вирощування зернових культур є сировиною для переробної промисловості. В результаті переробки зерна одержують спирт, крохмаль та іншу продукцію, з соломи — целюлозу, папір тощо.

Виробництво сільськогосподарської продукції формує основну частину продовольчих ресурсів, що в свою чергу гарантує продовольчу безпеку населення країни. В Україні, як і у світі, одним із найбільш болючих питань, що потребують першочергового розв'язання, є вирішення продовольчої проблеми.

 Виробництво зерна є ключовим для продовольчої безпеки людства. Нарощування його виробництва та більш раціональне його використання є однією з основних проблем сучасного сільського господарства України, як вирішальної умови поліпшення забезпечення населення продуктами харчування та подальшого економічного й соціального розвитку країни.

Зерно — головний і незамінний корм в галузі тваринництва. Воно має значно вищу поживну цінність порівняно з іншими видами кормів, характеризується високим вмістом кормових одиниць, перетравного протеїну, макро- та мікроелементів. Як корм використовується також побічна продукція вирощування зернових — солома й полова, а також відходи переробки зерна.

Зернова галузь є ключовою у розвитку агропромислового комплексу України. Українське зерно завжди належало до конкурентоспроможних продуктів на світовому ринку. При зберіганні воно практично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів. Це основа всього сільськогосподарського виробництва, яка визначає обсяги пропозиції та вартість основних видів продовольства, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту. З огляду на це проблеми формування та функціонування зернового господарства постійно перебувають у центрі уваги економістів-аграрників.

Загальна потреба країни в зерні визначається його кількістю, що витрачається на харчування, переробку, корми, насіння, експортне створення державних резервів. У цьому обсязі найбільшу питому вагу має зерно, яке споживається населенням і тваринами як продукт харчування. В Україні від загальної кількості виробленого зерна на корм худобі та птиці використовується 52-57%, на харчування — 15-17, насіння — 8-10, переробку 3-4 і втрачається при зберіганні й доробці до 6-8%.

             Виходячи з науково обґрунтованих норм споживання хліба та хлібопродуктів і зростаючих потреб тваринництва у концентрованих кормах, а також з урахуванням зменшення залежності країни від імпорту зерна та намагання вийти у перспективі на світовий ринок зерна в ролі одного з експортерів, виробництво зерна з розрахунку на душу населення необхідно довести до 1 т. найважливішим і стратегічним продуктом сільського господарства.

  Доповідач Калюга А., студент І курсу

        Концепція розвитку зернопродуктового підкомплексу АПК передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї ( рис.1.1).

Рис 1.1

Важливим чинником розвитку зернового господарства країни є дотримання гнучкого підходу до розвитку галузі та структури виробництва. У структурі зернових провідними культурами залишаються пшениця (озима та яра), ячмінь ярий та кукурудза на зерно, які займають понад 85% посівних площ.

ЗАСІДАННЯ №4

Проведення науково-практичної конференції за результатами проходження переддипломної практики

Студенти групи ЗП-15 2/9 представили презентації підприємств та розповіли про технологію роботи обладнання, яке знаходиться на підприємствах.

ЗАСІДАННЯ №5

Організація самостійної роботи студентів при вивченні спецдисциплін

            Одним із чинників підвищення ефективності професійної теоретичної і практичної підготовки майбутніх фахівців має стати чітко організована позааудиторна самостійна робота студентів.

Позааудиторна обов‘язкова самостійна робота студентів є логічним продовженням аудиторних занять, передбаченим навчальним планом і програмою. Цей вид роботи включає в себе: опрацювання лекційного матеріалу, підготовку до семінарських, практичних і лабораторних занять, модулів, виконання завдань, курсових і дипломних робіт. Додаткова самостійна робота студентів у позааудиторний час пов‘язана з глибоким і всестороннім вивченням дисциплін, по яких спеціалізуються студенти, має яскраво виражений творчий характер і виконується не тільки із метою здобуття знань, але й створення чогось нового. Цей вид занять не входить у навчальний план, але розширює і поглиблює їхні знання за обраною спеціальністю, тобто включає в себе самоосвітню роботу студентів.
            На сучасному етапі існує два види самостійної роботи: традиційна, тобто власне самостійна робота, яка виконується у вільному режимі та в зручний для студента час (поза аудиторією: у бібліотеці, навчальних кабінетах, лабораторіях, комп’ютерних класах, у домашніх умовах, в гуртожитку). Другий вид – це самостійна аудиторна робота під контролем викладача, коли студент може отримати необхідну консультацію.

У навчальному закладі неможливо дати освіту на все життя, а навчити методам самостійного опанування знань можна і потрібно. Отже, мета самостійної роботи студентів – це:

1. розвиток творчих здібностей та активізація розумової діяльності;
2. формування потреби безперервного самостійного поповнення знань;
3. здобуття глибокої системи знань як ознаки їх міцності;
4. самостійна робота студентів як результат їх морально-вольових зусиль.

Як доводить практика, новонабрані студенти недостатньо орієнтовані на самостійні види робіт, в основному вони надають перевагу репродуктивній діяльності. Щоб адаптувати студентів до умов навчання у вищому навчальному закладі, на початку навчального року проводимо методичні консультації, тематика яких:

• «Правила складання конспекту»;
• «Правила ефективного навчання»;
• «Раціональний режим навчальної діяльності» і т.д.

Тобто, відвідавши такі консультації, студент принаймні отримує базовий алгоритм щодо того, як слухати і записувати лекції, як готуватись до практичних занять, як конспектувати додаткову літературу, готуватись до заліків і екзаменів.

ЗАСІДАННЯ №6

Проведення науково-практичної конференції «Використання борошна різних видів у хлібопекарському виробництві».

Загальна характеристика борошна

Доповідач: Кутовий М., студент I курсу

       Борошно — продукт, який одержують у результаті подрібнення на порошок зерен хлібних злаків (пшениці, жита та ін.) або насіння бобових культур (гороху, сої). Борошно має дуже важливе значення у харчуванні людини. Воно широко використовується в кулінарії, хлібопекарській, макаронній та інших галузях харчової промисловості. Найбільше в нашій державі виробляють пшеничного борошна. На другому місці стоїть житнє. Невелику кількість борошна дістають з ячменю, кукурудзи, гороху, сої та інших культур.

Споживні властивості борошна залежать від хімічного складу борошна, його енергетичної цінності, використання.              Хімічний склад борошна близький до хімічного складу зерна, з якого воно виготовлене. Зокрема у нижчих сортів він близький до складу цілого зерна.

Проте порівняно із зерном у борошні міститься більше крохмалю і менше жиру, цукру, клітковини, мінеральних речовин і вітамінів.

Із сухих речовин у пшеничному борошні переважають вуглеводи (60—70%), насамперед крохмаль. Його вміст зменшується з пониженням сорту борошна. У вищих сортах загальна кількість білків менша, а гліадину і глютеліну більша. Гліадин і глютелін найбільш важливі білки пшеничного борошна. Вони здагні утворювати клейковину, яка відіграє велику роль у хлібопекарському виробництві. Вміст жиру, цукрів і клітковини у пшеничному борошні невисокий - відповідно 1,1-2,2%, 0,2-1,0% і 0,1-1,0%. Зольність від 0,5 до 1,5%. З пониженням сорту борошна вміст цих речовин підвищується.               Енергетична цінність борошна висока. Залежно від виду і сорту борошна вона становить: пшеничного від 300 до 330 ккал/100 г, житнього – 290-300 ккал.             

У житньому борошні на відміну від пшеничного міститься менше крохмалю (56-64%), білків (7-11%) і трохи більше цукрів та клітковини.

На формування споживних властивостей борошна впливають такі фактори: вид зернової культури, якість зерна, технологія виготовлення.

Борошно, виготовлене з різних видів зерна, характеризується неоднаковими споживними властивостями. Воно має різний вміст хімічних речовин, колір, різне використання. Борошно високих споживних властивостей можна одержати тільки з доброякісного зерна. Дефекти запаху, смаку та кольору зерна передаються готовому продукту. Погіршуються споживні властивості борошна, якщо для його виготовлення використовують зерно самозігріте, проросле, ушкоджене сільськогосподарськими шкідниками, особливо клопом-черепашкою. В такому борошні міститься менше клейковини і, крім того, якість її низька.

Класифікація та асортимент борошна

 На формування асортименту борошна впливають вид зернової культури, призначення борошна, технологія виробництва.

Залежно від виду зернової культури борошно поділяють на пшеничне, житнє, ячмінне та ін. Найбільш поширеним видом є пшеничне.

Пшеничне борошно. Його виготовляють із зерна м'якої пшениці або м'якої з домішками твердої (до 20%) і використовують для виробництва хлібобулочних виробів, борошняних кондитерських і макаронних виробів, для реалізації у торговельній мережі та інших цілей.

Залежно від технології виробництва його поділяють на сорти: вищий, 1-й, 2-й і оббивне.

  Борошно вищого сорту складається з однорідних дрібненьких частинок
(30-40 мкм). У ньому майже відсутні висівчані частинки. В борошні 1-го сорту частинки менш однорідні. Їхні розміри коливаються від 30 до 60 мкм. Це борошно трохи темніше порівняно з борошном вищого сорту і має у своєму складі 3-4% периферійних частинок. Борошно 2-го сорту складається з неоднорідних і порівняно великих частинок (30-200 мкм). Кількість висівчаних частинок у ньому досягає 80%. Борошно оббивне дістають оббивним помелом з виходом 96%. За хімічним складом борошно оббивне близьке до зерна, з якого воно виготовлене. Розміри частинок у борошні дуже неоднорідні - від 30-40 до 500-600 мкм. Висівки з цього борошна не вилучають.

Кулінарне борошно отримують додаванням до хлібопекарського борошна вищого або 1-го сорту солі, цукру, сухого молока, яєчного порошку, соєвого борошна, хімічних розпушувачів (двовуглекислої соди, вуглекислого амонію). Таким є борошно для млинців, вареників, пудингів і бісквітів.

Характеристика житнього борошна

Доповідач: Дюжник Д., студент I курсу

        З зерна жита виробляють три сорти борошна: сіяне, обдирне та оббивне.

      Сіяне борошно - це продукт, який одержують з ендосперму зерна жита, на долю периферійних частин припадає 1-2 %. Колір - білий, з ледь помітним сіруватим відтінком.     Вихід при односортному помелі складає 63%, а при двосортному (80% виходу) можна отримати 15-30%.

        Борошно житнє хлібопекарське сіяне - це продукт, який має крупність, обмежену залишком на ситі з шовкової тканини №27 не більше 2% і проходом крізь сито з шовкової тканини №38 не менше 90%, зольність не більше 0,75% і число падіння не менше 160 с.

 Борошно житнє хлібопекарське обдирне виробляють з ендосперму і приблизно 10%) периферійних частин зерна. Воно більш крупне у порівнянні з сіяним і темніше за кольором. Вихід при односортному помелі складає 87%, а при двосортному 65-50%. Борошно житнє хлібопекарське обдирне - це продукт, який має крупність, обмежену залишком на ситі з дротяної сітки №045 не більше 2% і проходом крізь сито з шовкової тканини №38 не менше 60%, зольність не більше 1.45%, колір сірувато-білий чи сірувато-кремовий, з украпленнями частинок оболонок зерна, число падіння не менше 150 с.

Борошно житнє хлібопекарське обойне виробляють при обойному помелі при подрібненні всіх частин зерна, з виходом 95%. Це продукт, який має крупність, обмежену залишком на ситі з дротяної сітки №067 не більше 2%> і проходом крізь сито з шовкової тканини №38 не менше 30%, зольність не більше 2%, колір сірий з частинками оболонок зерна, число падіння не менше 105 с.

На борошномельних заводах виробляють також борошно пшенично-житнє обойне хлібопекарське з виходом 96%. Це продукт, який одержують із суміші зерна у співвідношенні: пшениці 70% та жита 30%, і який має крупність обмежену залишком на ситі з дротяної сітки №067 не більше 2%, проходом крізь сито з шовкової тканини №38 не менше 40%, зольність не більше 2%, але не менше ніж на 0,07% нижчу від зольності зерна до очищення, колір сірувато-білий з помітними частинками оболонок зерна.

Борошно житньо-пшеничне хлібопекарське. Це продукт, який одержують із суміші зерна у співвідношенні: жито 60% і пшениці 40% з виходом 95%, і який мас крупність обмежену залишком на ситі з дротяної сітки №067 не більше 1%, проходом крізь сито з шовкової тканини №38 не менше 40%, зольність не більше 2%, але не менше ніж на 0,07 нижчу від зольності зерна до очищення, колір сірувато-білий з помітними частинками оболонок зерна.

За хімічним складом борошно житнє хлібопекарське відрізняється від пшеничного меншим вмістом білків, але більшою кількістю вуглеводів, водороз­чинних і солерозчинник азотистих речовин. За амінокислотним складом білки житнього борошна більш повноцінні у порівнянні з пшеничним. В житньому борошні значно менше глютеніна. При замісі тіста воно здатне утворювати клейковину, але якість її низька. Основним вуглеводом житнього борошна є крохмаль, кількість якого в різних сортах коливається в межах 60-78%, вміст цукру 3-7% і геміцелюлоз - 4-10%о, з яких переважають пентозани. Характерною особливістю житнього борошна є досить великий вміст слизу.

Житнє борошно багате вітамінами, такими як В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), Е (токоферол), але вміст вітамінів в потоках борошна не рівномірний. Так, найбільший вміст вітамінів в обдирному борошні, вміст вітамінів в сіяному борошні зменшується від І драної до 1 розмельної систем. Вміст вітаміну Е в обдирному борошні приблизно в 2 рази більший у порівнянні з сіяним. Подібна закономірність розподілу зберігається і для вітамінів групи В. При переробці жита в борошно, не залежно від сорту жита і виходу борошна, до 20% вітамінів групи В і до 10%  вітамінна Е направляється у висівки. В сіяному борошні залишається приблизно 35%о вітамінів групи В і 40% вітаміну Е, в обдирному - відповідно 45 і 50%. Характер розміщення вітамінів в потоках борошна з різних систем технологічного процесу свідчить про те, що добова потреба організму людини в вітамінах Е і групи В може бути досягатися завдяки вірному формуванні потоків при виробництв житнього борошна.

Характеристика гречаного борошна

      Доповідач: Мартинов В., студент I курсу

         Гречане борошно через специфічність смаку та кольору  зазвичай комбінують з пшеничним борошном (від 1/4 до 1/2 частини гречаного борошна на 1 частину пшеничного), що робить тісто більш крутим, а саму випічку більш "важкою" і щільною. З неї роблять традиційні російські млинці і бретонські хрусткі хлібці. Коли ви полюбите це борошно, випічка з нею стане одним задоволенням завдяки унікальним характеристикам гречаного борошна. Будь-який рецепт можна адаптувати так, щоб використовувати в нім це борошно.

Гречане борошно – дієтичний продукт, мало знайомий широкому колу споживачів. На відміну від пшеничного борошна, гречане борошно не використовують для випічки хлібобулочних виробів. Не дивлячись на це, гречане борошно володіє багатьма корисними властивостями. Так само, як і гречана крупа, борошно з гречки використовується в дитячому і дієтичному харчуванні. Одним з головних переваг гречаного борошна є менший вміст вуглеводів в зрівнянні з іншими видами борошна. Нарівні з гречаною крупою, борошно може використовуватися як засіб для схуднення. Страви з гречаного борошна і крупи входять до складу багатьох дієт.

   Гречане борошно  містить багато необхідних для здоров'я мікроелементів – залізо, калій, мідь, фосфор, цинк. До складу гречаного борошна  входять вітаміни групи В, рутинін. Страви з гречки можуть служити джерелом легкозасвоюваного рослинного білка. Вживання продуктів з гречки, у тому числі і гречаного борошна, рекомендується при важких фізичних навантаженнях, при порушенні обміну речовин, для зміцнення серцево-судинної системи, для профілактики атеросклерозу. Проте, перш ніж «сідати» на гречану дієту, необхідно проконсультуватися з фахівцем. Страви з гречаного борошна  були дуже популярні в традиційній російській кулінарії. Для випічки справжніх російських млинців використовувалася не пшеничне, а гречане борошно. Неповторний смак російським млинцям  додавало саме борошно гречане.

  Борошно з гречки використовувалось  для приготування млинців, оладок, коржиків, вареників, гречаних кульок. Придбати гречане борошно для приготування домашньої випічки можна в багатьох крупних магазинах. Сучасні виробники пропонують  також скористатися чудовими сухими сумішами для приготування оладок і млинців на основі гречаного борошна. Готові суміші, до складу яких входить гречане борошно, допоможуть швидко і без зусиль готувати

смачні і корисні блюда російської кухні.

  Гречане борошно володіє високою живильною цінністю, легкою засвоюваністю, хорошими смаковими якостями. Відміною особливістю гречки є високий вміст незамінних амінокислот, причому вміст білка в ній не поступається пшениці. Наприклад, за змістом лізину гречка перевершує просо, пшеницю, жито, за змістом валіну наближається до молока, лейцину - до яловичини, фенилаланина - до молока і яловичини. Такий незначний перелік показує, що білки гречки відрізняються високою мірою збалансованості за змістом незамінних кислот, мають хорошу засвоюваність, що і робить гречану крупу і гречане борошно особливо коштовним дієтичним продуктом.  Гречане борошно містить білки, що володіють найбільшою біологічною цінністю зі всіх зернових культур крім того, жиро-кислотний склад, вміст вітамінів, мікроелементів, рутина визначають високі харчові цінності продукції, що містять дане борошно.

Характеристика соєвого борошна

                                                                        Доповідач: Козачок А., студентка I курсу

        Схоже на пшеничне борошно. Має ніжний кремовий колір, легкий горіховий запах. Високобілковий продукт. Виробляють його із соєвих бобів, попередньо очищених, розщеплених і термічно оброблених. Соєве борошно підвищує біологічну й живильну цінність будь-якого продукту, збагачуючи його білками, вітамінами, жиром і лецитином. Особливо корисне воно для людей, що страждають діабетом і підвищеним вмістом холестерину в крові. Використовується в якості замінника яєць (1 яйце = 2 ст. л борошна + 2 ст. л води), молока й розпушувача при виготовленні хлібобулочних і кондитерських виробів. Додається в співвідношенні 1-3 частин до 100 частин пшеничного борошна. Із соєвого борошна виходять відмінні оладки й млинці. Використання соєвого борошна  знижує витрати м'яса, підвищує в готовому виробі на 50% вміст білка й на 20% - енергетичну цінність. Зберігається в сухому прохолодному місці.

Соєве борошно – це білковий продукт. За вмістом білка 500 г борошна можна порівняти до 1 кг сиру, 1,5 кг яловичини, 2,5 кг хліба, 40 курячим яйцям, 32 склянок молока.  100 г соєвого борошна відповідає 450 ккал, у той час як в 100г м'яса – 250ккал, пшеничне борошно - 360,  горохове – 320ккал. Багате соєве борошно незамінними амінокислотами. Так, лізина в ньому в 10 раз більше, чим у пшениці, кукурудзі й рисі, триптофану в 9 раз більше, чим у кукурудзі та в 3,5 рази більше в зрівнянні з пшеницею. Соєве борошно містить кальцію в 15 раз, фосфору в 7, заліза в 10, білку в 4,5 і мінеральних солей в 10 раз більше, ніж пшеничне борошно. При додаванні 5 % соєвого борошна в рецептуру пшеничного хліба збільшується зміст вітаміну В1 на 10 %, вітаміну В2 приблизно на 7%, підвищується зміст у ньому засвоюваного протеїну на 8 - 10 %, фосфатидів і лізина в 2 рази.

 Соєве борошно поліпшує хлібопекарські властивості тіста: поліпшує зовнішній вигляд хліба, його пористість. Він не так швидко черствіє, довше зберігає м'якість. Хліб із соєю має підвищену харчову цінність і знижує споживання м'ясопродуктів на 5 - 10 %.               Такий хліб корисний молодому зростаючому організму, який відчуває потребу у фосфорі для побудови кісткової й нервової тканини, а також для розвитку полових залоз. Хліб із соєю перешкоджає жировому переродженню печінки, стимулює ліпідний обмін. Соєве борошно можна додавати (до 20 %) до м'ясних продуктів (варені ковбаси, котлети, пельмені), що підвищує їх смакові якості й знижує кількість пуринових, що ведуть до захворювання подагрою. У соєвім борошні мало крохмалю, тому його рекомендують використовувати при захворюваннях травних органів і діабеті.

ЗАСІДАННЯ №7

З метою оптимізації засвоєння знань під час вивчення дисципліни «Товарознавство зерна та продуктів його переробки» використовують наочність. Студенти створили колекцію квасолі різних видів та колекцію типів і хвороб кукурудзи.

                             Колекція різновидів квасолі

Колекція різновидів хвороб кукурудзи

Колекція типів кукурудзи

ЗАСІДАННЯ №8

Підготовка  та допомога у проведенні інтелектуальної гри «Колесо фортуни» за результатами проходження навчальної практики.

П Л А Н

роботи гуртка "Товарознавець"

Кількість студентів – 12 чол.

Керівник – Стеценко А.В.

Дні і години праці гуртка – третя середа кожного місяця, 14 год.30 хв.

Місце проведення гуртка – ауд. 412, 409