Хронологія аварії на Чорнобильській АЕС

Чорнобильська Аварія. Хронологія26 квітня 1986 рік

Чорнобильська атомна станція - зупинена атомна станція в Україні. Чорнобильську атомну електростанцію (ЧАЕС) побудували у північній частині України на березі річки Прип'ять (11 км від сучасного кордону з Білоруссю). Перший і другий реактори побудували у 1970-1977 роках, третій і четвертий – 1983 року. Будівництво п'ятого і шостого реакторів почали у 1981 році та зупинили після катастрофи. Станом на початок 1986 року ЧАЕС була найпотужнішою атомною електростанцією європейської частини СРСР.

Після повного завершення будівництва Чорнобильська АЕС мала виробляти 6000 МВт, до квітня 1986 року на повну силу працювали чотири енергоблоки, і виробляли вони 4000 м. Вт. Це був один із найпотужніших проектів не лише в СРСР, а й усьому світі. Місто Прип'ять почали будувати спеціально для працівників електростанції та членів їхніх сімей. Розбиремося, що сталося в ніч на 26 квітня 1986 року, після якої світ змінився назавжди.

25 квітня 1986 року. 01:00. Роботу 4-го енергоблока почали поступово зупиняти, щоб провести планово-попереджувальний ремонт. Це була стандартна процедура, під час якої працівники випробовують обладнання за спеціальними програмами. Цього разу роботу зупиняли, щоб перевірити так званий режим “вибігу ротора турбогенератора” - генеральний проектувальник запропонував його як додаткову систему аварійного енергопостачання. Між тим, головна причина Чорнобильської аварії полягала в тому, що Кремль хотів випробувати – як працює атомна електростанція в умовах, коли реактор вражено бомбовим ударом і його потужність різко знизиться. 

03:47. Теплову потужність реактора зменшили на 50%. Щоб провести випробування потужність не мала перевищувати 22-31%.13:05 Турбогенератор №7 відключили від мережі. Він входив у систему 4-го енергоблока. Електроживлення власних потреб перевели на турбогенератор №8.14:00 Згідно з програмою систему аварійного охолодження реактора відключили. Проте диспетчер "Київенерго" заборонив знижувати потужність далі, через що 4-й енергоблок кілька годин поспіль працював з відключеною системою аварійного охолодження реактора. Це стало першим пунктом у списку причин, які зумовили вибух.23:10 Диспетчер "Київенерго" дозволив продовжувати зниження потужності.

26 квітня 1986 року. 00:28 В процесі зниження потужності оператор не зміг утримати на заданому рівні потужність реактора (задана потужність для проведення експерименту повинна була становити 700 МВт), вона провалилася на 30 МВт. Для того, щоб стабілізувати реактор, співробітники намагалися перевести систему локального автоматичного регулювання на автоматичний регулятор загальної потужності.01:00 Команда зуміла підвищити та утримати потужність реактора на рівні 200 м. Вт.01:03 – 01:07 Щоб підвищити надійність охолодження апарата після випробувань, співробітники підключили два додаткові циркуляційні насоси до шести вже працюючих.01:19 Через те, що температура піднімалась, вода випаровувалась і рівень води почав падати, оператор збільшив подачу поживної води (конденсату). Крім того, співробітники ігнорували інструкцію і не зупиняли реактор, незважаючи на його сигнали про недостатній рівень води і тиск пари. Останні стрижні ручного управління, що дозволяють вручну керувати процесами всередині реактора (пришвидшувати або сповільнювати швидкість рекції в реакторі), вивели з активної зони.

01:22 – 01:23 Рівень води у реакторі зуміли стабілізувати. Команда отримала роздруківку параметрів реактора, де було видно, що запасу реактивності критично мало. За інструкцією це означало, що реактор слід глушити. Але персонал вирішив, що з реактором можна продовжити роботу і проводити випробування далі. У цей час теплова потужність вже почала зростати. Як би оператори 4-го енергоблоку ЧАЕС дотрималися інструкції і поступово починали глушити реактор за 24 години ситуація стабілізувалася б і не сталося катастрофи.1:23:38 Усвідомивши небезпеку ситуації, начальник зміни 4-го енергоблока наказав старшому інженеру керування реактором натиснути кнопку аварійного глушіння реактора АЗ-5. Після цього в активну зону повинні вводитися стрижні аварійного захисту, але опустити їх до кінця так і не вдалося - тиск пари виявився надто сильним, і стрижні затрималися на висоті 2 метрів (висота реактора становила 7 метрів). Теплова потужність продовжує швидко зростати, реактор почав саморозгін. Через недоліки самої конструкції реактора кнопка АЗ-5 не врятувала ситуацію, а навпаки стала фінальним штрихом у звершенні катастрофи.

1:23:44 - 1:23:47 Прогриміли два потужні вибухи. Реактор 4-го енергоблока повністю зруйнувався. Зруйнувалися і стіни, і перекриття машинної зали, з'явилися вогнища пожежі. Співробітники ЧАЕС масово покидають робочі місця. Вибух вбив оператора насосів ГЦН (Головний циркуляційний насос) Валерія Ходемчука. Чоловіка накрили уламки двох барабан-сепараторів, кожен вагою 130 тонн. Його тіло не знайшли і досі. Клуби радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора потрапили в атмосферу.

01:24 На пульт чергового воєнізованої пожежної частини №2 з охорони Чорнобильської АЕС надійшов виклик. На станцію виїхала чергова варта пожежної частини, очолювана лейтенантом внутрішньої служби Володимиром Правиком. Із Прип'яті на допомогу виїхала чергова варта 6-ї міської пожежної частини, очолювана лейтенантом Віктором Кібенком. Керував гасінням пожежі майор Леонід Телятников. Із усіх можливих засобів захисту у пожежників були лише рукавиці, каска і  брезентова роба, через що всі отримали величезну дозу радіації.

02:00 У рятувальників з'являються перші симптоми сильного радіоактивного опромінення – слабкість, нудота, блювання, “ядерна засмага”. Першу допомогу їм надавали у медпункті станції, а потім направляли до МСЧ-126.

4:00-6:00 Вдалося локалізувати вогонь на даху машинного залу, завдяки чому він не перекинувся на 3-й енергоблок.4-й енергоблок повністю погасили. У Прип'ятській МСЧ помер Володимир Шашенок – співробітник пуско-налагоджувального підприємства. Причина смерті – чисельні опіки і перелом хребта.

09:00 – 12:00 Першу групу постраждалих пожежників і співробітників станції було вирішено евакуювати у Москву. Загалом у 134 працівників ЧАЕС і рятувальників, які перебували на станції під час вибуху, розвинулася променева хвороба – протягом кількох наступних місяців 28 з них загинули. 23-річні лейтенанти Віктор Кібенок і  Володимир Правик померли 11 травня 1986 року у Москві.

27 квітня 1986 року 13:10 Таке повідомлення почала передавати місцева радіостанція: “Увага, шановні товариші! Міська рада народних депутатів повідомляє, що у зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції у місті Прип'ять складається несприятлива радіаційна обстановка. Партійними і радянськими органами, військовими частинами вживаються необхідні заходи. Проте з метою забезпечення повної безпеки людей, і, насамперед, дітей, виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста до найближчих населених пунктів Київської області. Для цього до кожного житлового будинку сьогодні, 27 квітня, починаючи з 14:00 години будуть подані автобуси у супроводі працівників міліції та представників міськвиконкому. Рекомендується взяти з собою документи, дуже необхідні речі, а також на перший випадок продукти харчування. Керівниками підприємств та установ визначено коло працівників, які залишаються на місці для забезпечення нормального функціонування підприємств міста. Усі житлові будинки на період евакуації охоронятимуться працівниками міліції. Товариші, тимчасово залишаючи своє житло, не забудьте, будь ласка, зачинити вікна, вимкнути електричні та газові прилади, перекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою, організованості та порядку при проведенні тимчасової евакуації”. Цього дня з міста вивезли понад 45 тисяч людей. Усього до кінця року евакуювали близько 116 тисяч жителів зі 188 населених пунктів - усі вони потрапили до “зони відчуження”.

Евакуація населення

28 квітня 1986 року, 21:00 Всесоюзні ЗМІ передають перше офіційне повідомлення про катастрофу на Чорнобильській АЕС, одне з них: “На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один із реакторів було пошкоджено. Вживаються заходи для усунення наслідків інциденту. Потерпілим надано необхідну допомогу. Створено урядову комісію для розслідування інциденту”.

"Чорнобильські водолази" Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора розплавлювали нижні шари конструкцій під собою. Під ними в резервуарах накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн. У випадку, якщо б активна зона (теплоносії) дісталась води, була ймовірність повторного вибуху, тому було розроблено план: троє водолазів мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора до теплоносія, знайти два запірних клапани й відкрити їх, спустивши воду. Добровольцями згодилися йти троє: старший інженер Олексій Ананенко, інженер середньої ланки Валерій Беспалов і начальник зміни Борис Баранов. Після цього, вони всі вижили, Борис Баранов помер в 2005 році, а інші досі живуть.

Очищення даху ЧАЕСДля того, щоб над 4 енергоблоком ЧАЕС побудувати саркофаг потрібно було очистити дах від радіоактивних уламків (графітових стержнів, які до вибуху знаходились у самому реакторі). Ліквідатори вручну очищали дах, де тримався смертельно високий радіаційний фон. Для допомоги ліквідаторам намагалися використовувати роботів, однак користі від них на ЧАЕС було мало: німецький “Джокер” швидко відключився, зконструйовані з нуля радянські роботи теж не могли довго витримувати потужне випромінювання. Відносно ефективним виявився місяцехід – створений для роботи на супутнику Землі.

Укриття ЧАЕС (Саркофаг)«Укриття» (більш відомий як «Саркофаг») — ізоляційна споруда над четвертим енергоблоком ЧАЕС, побудована до листопада 1986 року після вибуху 4-го реактора. Термін експлуатації саркофага був запланований на бл. 20-40 років.

Конфайнмент. Оскільки термін придатності першого укриття добігав кінця, у 2000 році було прийнято рішення зводити сучасний конфайнмент над ЧАЕС з терміном роботи до 100 років. Основна функція нового саркофага полягає в обмеженні поширення радіоактивних речовин, які перебувають в об'єкті «Укриття». Ця умова має виконуватися як за умов нормальної експлуатації, так і в разі аварії (руйнації) існуючого об'єкту «Укриття». Проєктом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватися впродовж 100 років. Особливість спорудження нового саркофага полягала в тому, що його будували на відстані 180 метрів від об'єкту «Укриття». Це дало змогу суттєво знизити опромінення персоналу, задіяного на будівництві. Для будівництва було створено спеціальний майданчик. Після завершення будівництва арки її насунули на існуючий об'єкт «Укриття» за допомоги спеціальних механізмів.

Потрібно завжди пам’ятати подвиги ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції, адже вони зашкоджуючи своєму життю і здоров’ю проявили неймовірну мужність і героїзм, намагаючись зменшити руйнівні наслідки трагедії. Ці герої першими прийняли на себе радіоактивний удар і ціною власного здоров’я зупинили катастрофу і не їй поширитися далі.14 грудня в Україні  відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли подолати страшну трагедію ХХ століття.

Дякую за увагу!

Список використаних джерел та літератури1. https://chnpp.gov.ua/ua/about/labour-glory/heroi-likvidatory - сайт ЧАЕС2.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D0%BB%D1%8 C%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B0 - сайт Вікіпедії3. https://vesti.ua/uk/strana-uk/poka-vse-spali-chto-tvorilos-na-chernobylskoj-aes-v-rokovuyu-noch-26-aprelya - стаття Марії Солодухіної на vesti.ua