6 Під скрип могутніх конарів дубових складались першії мої пісні, слабії відгуки твоїх пісень чудових. А в бурі рев, як громи навісні ламали твоїх велетнів корони, у твоїх криївках шукав я охорони. («Привіт тобі, мій друже вірний, гаю...») Трьохсотлітній дуб,названий у народі Франковим. Свідок дитячих та юнацьких років Івана Яковича.
Я щасливий, що ходив по тій землі, і тими стежками, якими колись ходив великий поет, носив своє сповнене любові до українського народу і ненависті до його гнобителів серце. Адже відвідати Франкові місця — це означає зрозуміти джерела таланту письменника, твори якого пробуджують любов до всього прекрасного, до рідної землі, до українського слова. І хочеться вірити, що до нього не заросте народна стежка, до нього приходитимуть все нові й нові покоління.23