" Хто найкрасивіший "

В  осінньому лісі жили двоє друзів - Лисичка та Заєць. Вони завжди змагалися між собою, хто краще вміє стрибати, хто швидше бігає, але найбільші змагання виникали в них через їхню зовнішність.

Лисичка завжди хизувалася своєю гарною шерстю, яка блищала на сонці, та своїми довгими, пухнастими хвостами. Вона вважала себе найкрасивішою твариною у лісі і завжди намагалася це показати.

А Заєць, навпаки, не мав такої гарної шерсті. Він був короткозорим і мав довгі вуха та куций хвіст. Тому він завжди почувався не таким привабливим поряд з Лисичкою.

Одного разу, під час свого щоденного змагання, Лисичка і Заєць зустріли Красуню Павутиночку. Вона була найкрасивішою павутинкою у лісі, її нитки блищали на сонці і вирушали від одного дерева до іншого.

Лисичка і Заєць захоплено розповідали про свої змагання та похвалилися своїми зовнішніми ознаками. Красуня Павутиночка усміхнулася і сказала: "Але ж краса - це не лише зовнішність. Краса - це те, що ми маємо всередині.Кожна тварина в лісі має свою унікальну красу!"

Лисичка та Заєць здивовано подивилися на неї. "Але як це може бути?" - запитала Лисичка. "Я завжди говорила, що краса - це зовнішність".

"Це не так", - посміхнулася Павутиночка. "Краса полягає в доброті, милосерді, вмінні допомагати і бути чуйним до інших. Найкрасивіша людина - це та, яка має чисте і добре серце".

Лисичка і Заєць задумалися. Вони зрозуміли, що зовнішність - це не все, і що справжня краса починається зсередини. Вони обіцяли собі бути кращими друзями, допомагати один одному і бути чуйними до потреб інших тварин.

Таким чином, Лисичка та Заєць змінили своє ставлення до краси. Вони більше не змагалися, хто кращий, а стали просто радіти одне одному і жити у злагоді. А Красуня Павутиночка завжди нагадувала їм, що найкрасивіше - це доброта та любов до оточуючих.