«Небесна сотня» – українці, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Ці сміливці гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Сталося це 11 років тому.
Студенти Києва біля пам'ятника Шевченку оголосили безстроковий страйк. 26 листопада 2013 року. Люди, обурені діями влади, починають збиратися на мирні протести. Левову частку протистувальників складають студенти. Мітинги в підтримку євроінтеграції починають проходити в багатьох великих містах України. Та наймасовіший протест мирних українців відбувався на Майдані Незалежності.
Найбільші акції протесту збирали до мільйона людей. Загальна кількість учасників Євромайдану коливається від 3 до 4 мільйонів. Так розпочалася боротьба українців за свою Гідність та Свободу. За можливість бути українцями у своїй українській Україні. За власну українську ідентичність, яку російськоорієнтована «Партія регіонів» намагалася поставити на службу Кремлю з моменту приходу до влади Віктора Януковича у 2010 році.
Грудень 2013 року. Одна з найвідоміших світлин того часу, все в одному фото. Музикант проти озброєної міліції. За піаніно сидів львів’янин Маркіян Мацех. Саме він з батьком привіз музичний інструмент на головну площу країни і пофарбував у синьо-жовті кольори. Була ідея показати комунікаційний жест поліції, що ми проти них не воюємо.
Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників невпинно зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Загони спецпризначенців в чорній екіпіровці та з жовтими стрічками, які ведуть стрільбу з вогнепальної зброї по протестувальникам. 20 лютого 2014
Так тисячі мирних людей стали солдатами свого народу. Вони йшли голіруч проти озброєних, вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці підрозділу «Беркут» застосовували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.
- Стріляли бойовими кулями з калаша, стріляли по людях, вони стріляли і по вікнах, і по ногах, і в землю, їм було все одно – розповідає Роман. У розпал сутичок на Інститутській та Грушевського в об’єктив камер потрапив юний революціонер у касці. Знімок облетів увесь світ. На фото – Роман Савельєв. Тоді хлопцю було лише 12. Він - наймолодший учасник революції.
Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. Сергій Нігоян. Юрій Вербицький. Михайло Жизневський
Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя.
Назва "Небесна Сотня" виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона з'явилася під час прощання із загиблими Перші сотні самооборони майдану були створені 30 листопада, після першого побиття студентів. В результаті було сформовано 39 сотень самооборони, кожна з яких налічувала від 70 до 150 людей.
Ціна нашої перемоги і дорослішання суспільства дуже страшна, серце рветься на шматки від новин про полеглих Героїв. Та, напевно, це наше страшне випробування, яке треба пройти в муках і стражданні, але достойно і до переможного кінця. «Разом і до кінця» – проносячи з собою гасло Майдану.
Ми Сотнею пішли на Небо,Прийшла пора – йдемо з небес. В тяжку годину, в мить потреби. Господній Дух у нас воскрес. Смерть об’єднала Воскресінням. Героїв, страчених в бою. В кривавих ранах біль терпіння. За долю в рідному краю. Ми не померли. Разом з вами. В боях ми на передовій. З вогненно-сяйними мечами,У війську Божому наш стрій. Ми чуєм клятви побратимів:«За Україну, за народ!» –Святая Віра незборима. Серця підносить до висот. Цей клич: «Герої не вмирають!»З’єднав і мертвих, і живих. Уже ніхто не подолаєНароду воїнів святих.
Герої Небесної Сотні сьогодні дивляться з небес і просять, щоб ми й далі зберігали стійкість та віру в себе і Україну. Боротьба за право бути вільними на своїй землі триває. Наші захисники продовжують захищати Україну заради вашого щасливого майбутнього. А ви – майбутнє нашої землі, яку колись саме вам вдасться перетворити у сильну квітучу державу. Слава Україні!
