Презентація, присвячена відзначенню 83-ої річниці початку підпільного Партизанського руху в Україні "Україна пам'ятає мужність партизан. Партизанська боротьба сьогодні"

Тема: «До відзначення 83-ої річниці початку підпільного Партизанського руху в Україні «Україна пам’ятає мужність партизан. Партизанська боротьба сьогодні».

Перші загони партизанів з’явились в Україні восени 1941 року під Черніговом та Сумами під керівництвом Миколи Попудренка та Сидора Ковпака. Як відомо, організація руху опору в Україні проти німецьких окупантів та їх союзників у 1941—1942 роках була пов’язана з величезними труднощами. Офіційна концепція війни «малою кров’ю на ворожій території», що панувала напередодні війни, не передбачала дій партизанських загонів. До літа 1942 року на території України продовжувало діяти лише близько десятої частини створених владою підпільних груп, або лише дві тисячі осіб. В кінці 1941 року нетривалий час діяв загін в околицях Нікополя й Кривого Рогу (500 осіб), що мав завдання знищити не пошкоджені шахти, але окупанти цей загін швидко ліквідували. Така сама доля спіткала й загін, що діяв взимку 1941—1942 років біля Павлограда і на східній Дніпропетровщині (близько 400 осіб). Довше діяли партизани в Криму.

Основні аспекти діяльності та досягнення. Створення потужної бойової одиниці: Почавши у вересні 1941 року з невеликого Путивльського загону, Ковпак розгорнув його у багатотисячне Сумське партизанське з'єднання (пізніше — 1-ша Українська партизанська дивізія). Родоначальник рейдової тактики: Замість стаціонарного перебування в одній лісовій зоні, з'єднання Ковпака постійно переміщувалося, долаючи тисячі кілометрів. Це не дозволяло німцям заблокувати та знищити партизанів. Масштабні диверсії на комунікаціях: Підрив мостів, знищення залізничних ешелонів із технікою та живою силою ворога, розгром німецьких гарнізонів і комендатур. Карпатський рейд (літо 1943 року): Найвідоміша операція з'єднання, мета якої полягала в знищенні нафтопромислів Дрогобича та Борислава, а також перерізанні стратегічних шляхів напередодні Курської битви. Попри великі втрати через складні гірські умови та відсутність підтримки місцевого населення, рейд завдав суттєвих збитків німецькій інфраструктурі.

Ключові етапи діяльності та роль: Організація руху (1941 рік): Напередодні окупації як третій секретар Чернігівського обкому КП(б)У Попудренко безпосередньо займався формуванням підпільних структур, заготівлею баз та створенням Чернігівського обласного партизанського загону. Керівництво підпіллям: З серпня 1941 по березень 1943 року обіймав посаду другого секретаря, а з травня 1943 року — першого секретаря Чернігівського підпільного обкому партії. Також очолював обласний штаб партизанського руху. Військове командування: Спочатку був заступником командира відомого партизанського з'єднання Олексія Федорова. Навесні 1943 року, коли основні сили Федорова передислокувалися на Правобережну Україну, Попудренко очолив загін із 300 бійців, розгорнувши його у потужне самостійне Чернігівське партизанське з'єднання (налічувало понад 10 загонів). Бойові та диверсійні операції: Під його командуванням партизани здійснювали масштабні рейди Чернігівською та Орловською областями, руйнували залізничні вузли (зокрема, Гомельський), підривали мости та паралізували тилові комунікації німецьких військ.

Напрямки руйнування німецької логістики: Повітряний терор інфраструктури: Авіація США та Великої Британії методично знищувала німецькі залізничні вузли, мости та канали (наприклад, судноплавний канал Дортмунд–Емс). Це унеможливило перекидання військ між Східним та Західним фронтами. Паливний голод: Постійні бомбардування заводів із виробництва синтетичного палива в Німеччині та нафтових промислів у румунському Плоєшті (Операція «Приливна хвиля») позбавили Люфтваффе та танкові дивізії пального.«Рейкова війна»: На окупованих територіях України, Білорусі та Росії радянські партизани й підпільники влаштовували масові підриви колій, ешелонів та мостів. Це зривало постачання німецьких армій у критичні моменти (наприклад, під час Курської битви). Французький Спротив (Резистанс): Напередодні та під час висадки союзників у Нормандії (1944 рік) французькі партизани за планом «План Зелений» масово вивели з ладу залізничну мережу Франції, затримавши підкріплення нацистів на тижні. Морська блокада: Королівський флот Великої Британії заблокував доступ Німеччини до світового океану. Це позбавило Берлін імпорту стратегічної сировини (каучуку, вольфраму, нафти та продовольства).

Сучасний український партизанський рух на тимчасово окупованих територіях став ефективним другим фронтом у тилу ворога. Він поєднує розвідку, кіберспротив, диверсії та ненасильницький опір, координуючись із Силами спеціальних операцій ЗСУ та іншими структурами для руйнування логістики й управління окупаційних військ. Особливості та форми боротьби. Агентурна розвідка: Передача координат баз, техніки, складів боєприпасів та маршрутів пересування військ РФ. Диверсії: Підриви залізничних колій, мостів, автотранспорту та знищення колаборантів. Кіберспротив і пропаганда: Розповсюдження листівок, української символіки, злом місцевих ресурсів окупантів, передача даних про ворога через чат-боти (наприклад, «Стоп. Орків» чи «єППО»). Психологічний тиск: Створення атмосфери постійної небезпеки для загарбників та їхніх пособників у тилу.

Відомі рухи та організації: Маріупольське та Мелітопольське підпілля

Маріупольське та Мелітопольське підпілля — це потужні осередки українського Руху Опору, що виникли після тимчасової окупації міст російськими військами під час повномасштабного вторгнення. Вони стали символом безкомпромісної боротьби цивільного населення та спецпризначенців у глибокому тилу ворога. Ці два підпілля мають спільну мету — деокупацію Півдня та Сходу України, проте відрізняються специфікою дій через різні умови окупації міст.

Мелітопольське підпілля: Рейкова війна та ліквідація живої сили. Мелітополь отримав статус «столиці українського партизанського руху». Оскільки місто є ключовим логістичним вузлом для забезпечення південного фронту РФ та Криму, підпілля (включно з рухом «С. Р. О. К.») зосередилося на знищенні комунікацій ворога. Рейкова війна: Систематичні підриви залізничних колій, мостів та військових ешелонів, які транспортують паливо та боєприпаси з Криму. Зафіксовано десятки успішних диверсій на залізниці. Полювання на патрулі: Ліквідація поодиноких військовослужбовців РФ та нічних патрулів безпосередньо в місті (за перші місяці окупації було знищено понад 100 окупантів). Партизанський рух підлітків: Відомі випадки, коли підпільні групи формували підлітки (наприклад, група «Пугачі» з хлопців 14–18 років), які збирали розвіддані та нищили символіку ворога. Полювання на колаборантів: Регулярні підриви колаборантів, які брали участь в організації псевдореферендумів чи очолювали окупаційні заклади освіти й адміністрації. Психологічний тиск: Позначення будинків, де живуть окупанти, написами «200» або «Смерть ворогам», що деморалізує особовий склад ворога.

Як 16-річний школяр організував підпілля під носом у ФСБ: історія партизанів-підлітків, що діяли у Мелітополі та на ТОТ Запоріжжя. У тимчасово окупованому Мелітополі 16-річний підліток на ім'я Ігор організував молодіжне партизанське угруповання «Пугачі», до якого увійшло восьмеро хлопців віком від 14 до 18 років. Вони облаштували штаб у закинутому гаражі, зривали російські прапори з адміністративних будівель, малювали українську символіку та передавали Силам оборони України координати ворожої техніки. Створення та діяльність підпілля. З перших днів повномасштабного вторгнення Росії підліток почав шукати однодумців через чати у соцмережах, You. Tube та Tik. Tok. У закинутому гаражі підпілля розробляло акції, готувало патріотичні листівки та малювало жовто-блакитні стяги. Першими операціями групи стали зриви російських триколорів із будівель поліції та адміністрації міського ринку. Головним завданням юнаків було коригування вогню та передача координат базування окупаційних військ ЗСУ.

Жовта стрічка — це український громадський рух ненасильницького спротиву, створений у квітні 2022 року в Херсоні після початку повномасштабного російського вторгнення. Його мета — показати окупантам, що територія є українською, та надихати людей в окупації. Основна інформація. Початок: Квітень 2022 року, місто Херсон. Символ: Жовта стрічка на вулицях, деревах та будівлях. Суть: Ненасильницький опір та інформування про те, що Україна поруч. Діяльність руху. Розвішування жовтих стрічок, малювання українських графіті та патріотичних листівок. Поширення правдивої інформації та бойкотування російських заходів чи паспортів. Передача даних про пересування та позиції ворога Силам оборони України.

Особливої слави зазнала операція у Сімферополі, коли «АТЕШ» заклали вибухівку біля будівлі, де збиралися колаборанти з російськими військовими. Удар знищив ключових координаторів окупаційної адміністрації та став символом того, що підпілля може діяти навіть у «столиці Криму». Ще один приклад — атака на військовий склад біля Джанкоя: після вибуху кілька днів над містом стояли стовпи диму, а росія була змушена перекидати сили для охорони тилових об’єктів.«Нам не потрібні ордени. Найбільша нагорода — бачити, як ворог тікає з української землі», — заявили представники руху «АТЕШ» після успішної операції у Криму.

Сучасний рух опору «Зла Мавка»«Зла Мавка» — це підпільний, винятково жіночий ненасильницький рух опору на тимчасово окупованих територіях України, який виник на початку 2023 року в Мелітополі. Ідея руху: Символізує гнів, спротив та непокору українських жінок проти російських загарбників. Діяльність: Учасниці поширюють патріотичні листівки, малюють графіті, ведуть підпільний щоденник окупації, випускають власну газету, розклеюють нагадування для ворогів («Вам тут не раді») та психологічно тиснуть на окупаційну владу. Анонімність: Обличчя учасниць суворо засекречені задля їхньої безпеки.

Сучасний партизанський рух (з 2022 року)Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році на тимчасово окупованих територіях знову відродився партизанський рух. Українці об’єднувалися у підпільні групи, щоб протидіяти ворогу. Партизани проводять диверсії проти окупаційної адміністрації, знищують військову техніку, підривають залізниці, передають дані Збройним Силам України. У 2023 році група підпільників на Луганщині підірвала вузол зв’язку, через що кілька днів окупанти втратили координацію своїх підрозділів. Подібні удари змушують ворога почуватися беззахисним навіть далеко від лінії фронту.

Підсумок. Партизанський рух — доказ незламності народу. Тоді і зараз: українці не підкоряються окупантам.Єдність фронту і тилу наближає мир. Слава українським партизанам усіх поколінь!