Художнє конструювання об'єктів технологічної діяльності

Основні поняття: дизайн, дизайнер, художньо-конструкторська діяльність, композиція. Художнє конструювання об'єктів технологічної діяльності

Зміст 01 Дизайн як символ сучасної цивілізації02Історія розвитку української культури дизайну03 На чому ґрунтується дизайнерське проектування04 Закони композиції художньо конструктивних виробів05 Композиційні прийоми художнього конструювання 06 Засоби емоційно-художньої виразності

Дизайн як символ сучасної цивілізації!

Слово «дизайн» зазвичай пов'язують із багатьма речами, які нас оточують, і переважно це красиві, привабливі речі із сучасними формами та кольором. Дизайн інтер'єру. Дизайн одягу. Технічний дизайн

Дизайн (від англ. design, від італ. disegno — «позначення») — це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу.

Дизайн поділяють. Художній дизайн. Технічна естетика. Дизайн 01 Дизайн застосовують під час створення будь-якого технічного промислового виробу, в будь-якій сфері людської життєдіяльності, де соціально-культурно зумовлене спілкування між людьми.

створення прекрасних форм, предметів або створення речей, які б мали ринковий попит Зміст терміна «дизайн» має різні тлумачення діяльність художника-конструктора в галузі проектування масової промислової продукції і створення на цій основі предметного середовища. Дизайн — це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їхніх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найповнішої відповідності створюваних виробів і середовища загалом можливостям і потребам людини, як утилітарним, так і естетичним.

Художнє конструювання. Дизайн є невід'ємною складовою процесу проектування. Взаємодія двох видів діяльності визначає специфіку дизайну як особливого виду творчої естетичної діяльності, що поєднує естетичну і неестетичну діяльність у галузі матеріального виробництваяк практика дизайну є своєрідним методом проектування предметного середовища. Виникло воно на певному етапі культурно-економічного розвитку суспільства, є продовженням культури й перебуває на зламі двох своєрідних галузей людської діяльності — технічної та естетичної.

Міжнародною радою з художнього конструювання, до складу якої входять 67 професійних організацій із 37 країн світудизайн розглядається як творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей предметів, що випускаються промисловістю. Ці якості включають і зовнішній вигляд виробу, але головним чином — ті структурні і функціональні взаємозв'язки, що перетворюють виріб на єдине ціле як з погляду споживача, так і з погляду виробника.

{5940675 A-B579-460 E-94 D1-54222 C63 F5 DA}Дизайнер. Мета дизайнерської діяльностіДизайн сьогодніЗавдання дизайну1234 це фахівець, що відповідає за функціональний та естетичний рівень предметів і компонентів, створюючи певне середовище. Естетична організація предметного середовища. Враховувати вимоги споживачів до продукції, рівень розвитку нових технологій, особливості дизайнерських традицій національних шкіл, народних майстрів. це провідна технологія у створенні будь-яких речей, починаючи від літаків і суден і завершуючи модельним одягом та побутовими приладами.формування гармонійного предметного середовища, що найповніше задовольняє матеріальні й духовні потреби людини.

Дизайн класифікація. Естетичної діяльністіза своїм характером, методом (художнє проектування) і метою належить до. Промислового проектування. За предметом, засобами і результатами дизайнерська діяльність входить до структури Промислового виробництва. А через нього – в систему

Історія розвитку української культури дизайну!

010203 Саме художнє конструювання виникло на певному етапі культурноісторичного розвитку суспільства, воно є продовженням культури. Органічний зв'язок технічних конструкцій з їхньою художньою формою спостерігається в історії розвитку української культури дизайну, починаючи з її витоків. Втілення технічної конструкції в естетичній художній формі спостерігається в образах птахів, тварин тощо. Дизайн має безпосеренє відношення до культури

Сонце. Гончарний круг. Діжка для замішування тіста. Тарілка Можна назвати багато форм предметів побуту і технічних конструкцій, які зумовлені сонячним символом слов'ян — колом.

До основних складових українського сучасного дизайну варто віднести Дизайн середовища. Графічний дизайн. Промисловий дизайн. Художній розпис. Художнє ткацтво. Художня вишивка. Художня обробка дерева. Художня обробка кераміки

На чому ґрунтується дизайнерське проектування

В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Поняття «композиція» в мистецтвознавстві має кілька значень У перекладі з латини composition означає: Твір Поєднання Розміщення Зіставлення

Визначення композиції Композицією називають будь-який твір мистецтва незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис. Крім того, під композицією розуміють творчий процес (компонування) — побудову художнього твору, об'єднання його частин у єдине ціле. Композиція — це також цаука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу

Система композиційних закономірностей, прийомів і засобів художнього конструювання {5 DA37 D80-6434-44 D0-A028-1 B22 A696006 F}Провідні поняття та положення. Композиційні закономірностіКомпозиційна якість. Гармонійність, розмірність, цілісність. Види композиціїФронтальна, об'ємна, глибинно-просторова. Композиційні закони. Закон пропорційності, закон масштабу, закон контрасту. Композиційні прийоми. Ритм, симетрія, асиметрія, статика, динаміка, монохромія, поліхромія. Засоби виразностіАжурність, пластика, текстура, фактура, семантичні засоби

можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими самими ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки. Цілісність форми. Основу розмірності, або масштабності, становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їхніх частин. Як і гармонійність, розмірність форм — важлива умова композиційної цілісності. Розміреність форми. Однією з умов виразності об'єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, розмірності та цілісності, які є важливими чинниками естетичної досконалості виробів.характеризується узгодженістю, відсутністю в композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками. Гармонійність форми

Дизайн класифікація. Естетичної діяльністіза своїм характером, методом (художнє проектування) і метою належить до. Промислового проектування. За предметом, засобами і результатами дизайнерська діяльність входить до структури Промислового виробництва. А через нього – в систему

У художньому конструюванні існують три види композиціїФронтальна композиція— це композиція, що лежить в одній площині. Об'ємна композиція— це композиція виробу, яка сприймається з усіх сторін. Глибинно-просторова— це композиція, що виконується з передаванням глибини простору

Закон масштабу Серед об'єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що спричинено певними функціональними вимогами. Найзручнішими в користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об'єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масштабу розкриває логічно і художньо мотивовані метричні співвідношення між людиною і твором, навколишнім середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми.

Закон масштабу застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто має користуватися цим предметом — чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. у зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, пов'язані з оформленням інтер'єру, ритуальні і культові предмети. 010203

Закон масштабу. Відповідного масштабного ефекту можна досягти, не тільки змінюючи розміри, а й пластичними, графічними засобами декору. Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища. Твори надто великого масштабу без будь-якого логічно-художнього мотивування кваліфікуються як такі, що позбавлені масштабу, — амасштабні.

Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми. Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих розмірних величин. Простими співвідношеннями дизайнери досягають чіткої розмірності площинних і просторових форм, що ґрунтуються на їхньому гармонійному зв'язку з навколишнім середовищем та людиною. Складні ірраціональні співвідношення (наприклад, золотий переріз — 1,62...: 1) рідко трапляються в композиції виробів. Закон пропорційності

Закон пропорційностіВін дає змогу уточнити форму, знайдену на основі вже відомих загальних пропорційних законів (цілісності, тектоніки, масштабу), підпорядковуючись основній конструктивно-художній ідеї композиції

Поняття «контраст» означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об'єктів художнього конструювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній свідомості. Закон контрасту

Нюанс Композиційні співвідношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально — відтінок, ледь помітна різниця). Таким чином, нюанс — це співвідношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називаються контрастом композиції. В об'ємно-просторовій формі композиційні контрасти виражені переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме: метричний контраст форми(розмірів): низька — висока, вузька — широка; контраст матеріалу форми(текстура, фактура, тон, колір): виразна текстура — ледь помітна, світла — темна, тепла — холодна. Таким чином, за законом контрасту взаємодія контрастних пар (елементів) посилює і загострює їхню контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів ослаблює їхні якості.контраст конструктивної ідеї(функції) форми.пластичний контраст форми:елемент — частина, ввігнута — опукла, статична — динамічна, симетрична — асиметрична;

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно- орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо).це рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів в об'смно-просторовій та орнаментальній структурі й називається метричним. Простий ритм0102ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі. Складний ритм

Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаємного розміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох або чотирьох напрямках (сітчаста композиційна схема орнаменту).

Симетрія Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розміщенні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії спостерігається в природі

Відомо три типи симетрії. Осьова симетрія. Дзеркальна симетрія. Гвинтова симетрія Фігури або зображення, розміщені в одній площині, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відбитку в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. трансляція або перенесення частини форми предмета відносно осі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей.застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується відносно осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої

Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. їй підпорядковуються твори, наділені симетрією цього типу. У композиційному рішенні об'єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми. Асиметрія

Динаміка та її протилежність — статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Контраст співвідношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини Слабка динаміка виражається нюансними співвідношеннями елементів. Тотожні співвідношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру. Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Засоби емоційно-художньої виразності

(від лат. factum — «виконання»)Фактура. Фактура— спосіб подання, формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну.

Природна Технологічна Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів: різання, тесання, кування, карбування, шліфування, або внаслідок виготовлення самих творів: плетіння, ткання, вишивання тощо. До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю Рельєфна, дрібнорельєфна. Рельєфну фактуру мають твори з гостро вираженою пластикою поверхні, наприклад, плетені вироби з лози, рогози. Дрібно-рельєфна фактура характеризується слабко вираженою пластикою поверхніШорстка, гладка. Шорстку фактуру мають здебільшого не шліфовані вироби з дерева, металу, каменю. Гладку фактуру мають поверхні твердих матеріалів після шліфування, полірування, лакового покриття. Можна назвати багато форм предметів побуту і технічних конструкцій, які зумовлені сонячним символом слов'ян — колом. (від лат. factum — «виконання»)

Текстукстура. (від лат. textura — «будова», «зв'язок», «тканина») природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Вона є простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабко і чітко виражений.

Графічність позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети.

Семантичні засоби в художньому конструюванні

Метафора Символ (від грец. цєталлора — перенос) — художній засіб літературного походження, що ґрунтується на подібності явищ і предметів дійсності. Метафора вживається для підсилення смислу художнього образу виробу за допомогою схожого предмету, зображувального мотиву. Згодом метафора стає художнім символом. (від грец. aun. Po. A.ov — знак, прикмета, ознака) є зображення у вигляді намальованого елемента, знака або предмета об'ємно-просторової форми. Символ зображується, як заміна певних конкретних чи абстрактних понять, використовується для зберігання і передачі інформації та естетичних цінностей.

семантичний засіб композиції, що з часом замінює символ. Основа емблеми — вираження цілого за його характерною, але разом з тим простою частиною, елементом чи атрибутом. Вона зображає предмети, знаки або постаті символічного характеру. Розрізняють такі емблеми: міжнародні, державні, військові, спортивні, виробничі начала. Емблема один із семантичних засобів, суть якого полягає в тому, що в конкретних художніх образах виступають умовні зображення абстрактних понять. Так, алегорія мудрості, добра, миру, природи, весни, літа може бути показана умовно за допомогою символів, атрибутів, емблем, поєднаних у відповідну структуру твору. Алегорія — міфологічного походження. . Алегорія Художній символ відрізняється від інших семантичних засобів, зокрема й від художнього знака. Якщо перший наділений багатозначністю, то другий має переважно одне основне значення. Таким чином, група семантичних засобів композиції зберігає всі етапи історичного розвитку людства: знаки первісних культур, середньовічні символи тлумачення релігійно-християнського тлумачення, метафори народного етнохудожнього осмислення, сучасні символи, алегорії та емблеми декоративного спрямування

Основні закони кольорознавства

Закони кольорознавства для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, який унаслідок змішування з першим у певних пропорціях дає ахроматичний колір. Ці кольори називаються допоміжними, вони є контрастними один до одного. На колірному колі вони розміщуються на різних кінцях одного діаметра змішування двох не додаткових хроматичних кольорів різних колірних тонів дає новий колірний тон, що міститься на колірному колі на однаковій відстані від кольорів, які змішуються. Тому з трьох кольорів, розміщених у колірному колі на однаковій відстані один від одного, можна отримати, змішуючи їх у певних пропорціях, усі можливі кольорові тони та їхні відтінкирезультат змішування залежить від самих кольорів, але не від спектрального складу світлових потоків, що викликають ці кольори. Завжди є можливість замінити спектральний жовтогарячий сумішшю червоного з жовтим, і колір при цьому не змінюється. 010203

Гармонійні кольори{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}Колір Гармонійні кольори. Червоний. Зелений, сірий. Темно-червоний. Перлинно-сірий, рожево-білий. Рожевий Чорний, бежевий, блакитний. Насичено- рожевий. Світло-блакитний, зелений. Коричнево-рожевий. Блакитний,кремовий. Блідо-рожевий. Салатовий, блакитнийблідо-бузковий. Жовтогарячий Фіолетовий, блідо-блакитний, світло-синій. Солом'яно-жовтий Зелений, фіолетовий, блакитний{F5 AB1 C69-6 EDB-4 FF4-983 F-18 BD219 EF322}Колір Гармонійні кольори. Жовтий Світло-пурпуровий. Блідо-жовтий. Сірувато-рожевий, блідо-зелений. Золотистий Світло-сірий, зелений, темно- червоний. Блідо-зелений. Коричневий, бежевий,волошковий, рожевий. Сіро-зелений. Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий. Темно-зелений. Світло-зелений, Пурпурово-рожевий. Сіро-блакитний. Зелений, сірий. Синій Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий

Поняття про колір. Ахроматичні кольори характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття. Ахроматичні кольори відрізняються один від одного тільки яскравістю, тобто вони відбивають різну кількість світла, що падає на тіло. Сірий Білий Чорний Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на дві важливі групи: ахроматичні й хроматичні

Поняття про кольори це ті кольори та їхні відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними поняттями: колірний тон, насиченість і яскравість. Хроматичні кольори. Колірний тон і насиченість є якісними характеристиками кольору. Кількісний бік кольору визначає яскравість, тобто кількість кольору, відбитого від певної пофарбованої поверхні. Якість хроматичного кольору залежить від загального світлового потоку, що падає на зображуваний об'єкт.