І гайдамаччина, і коліївщина і опришництво

Презентація на тему:“Гайдамаччина. Коліївщина. Опришківство”

Після Івана Мазепи Правобережна Україна була ізольована від Гетьманщини політикою Росії та Польщі. Тож польські магнати розширяли свої володіння і намагалися взяти владу над життям країни. Протистояти цьому процесу було нікому: шляхта і знать була полонізовала, православна церква зосереджена на своїх церковних справах. Це призвело до повстання народного духу невдоволення.

Гайдамаччина– соціальний рух на Правобережжі у ХVІІІ столітті.  Причина повстання полягає в тому, що народні маси, серед яких ще жили традиції козацької волі, не хотіли коритися владі панів і зі зброєю в руках виступали проти поневолення. Учасниками гайдамаччини були переважно незаможні селяни, наймані робітники, дрібна шляхта й нижче духовенство. Гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, несподівані напади і стрімкі рейди на панські маєтки. 

1734р. – 1ший вибух гайдамацького повстання. В той час коли російська армія разом з козацькими полками увійшла на Правобережжя, щоб підтримати кандидатуру Августа ІІІ на польську корону. Влітку 1734 р. на престол у Польщі сів ставленик Росії Август ІІІ, і на прохання польських магнатів російське військо легко розбило повстанців.

1750р. -2гий спалах гайдамацького руху. Проте неспроможність створити цілісну організацію, а також відсутність плану дій спричинили поразку повстання.

Коліївщина (від слів “кіл”, “колоти”, “колій”)– найвідоміший виступ гайдамаків 1768 року. Основною його силою було селянство.  Це повстання спричинили декілька факторів:в південній Київщині, де зародилась Коліївщина, селяни довше користувались свободою від панських повинностей;панське господарство переживало складні часи перенесення збіжжевих ринків з-над Балтики до Чорного моря;значний вплив на селян мала близькість вільного Запоріжжя; на півдні Київщини загострилися релігійні суперечності.

Причинами поразки було те, що царизм вів двозначну політику щодо соціальних рухів на Правобережжі. З одного боку, він бачив у гайдамацькому русі процес дестабілізації та ослаблення Польщі, з іншого – боявся, щоб народний виступ не перекинувся на Лівобережну Україну.

Опришківство – визвольний рух у Галичині, який розпочався вже у ХVІ столітті і був викликаний посиленням експлуатації селянства й національного гніту. Опришки використовували методи партизанської боротьби, діяли невеликими загонами, користувалися масовою підтримкою населення. Найбільшого розмаху опришківський рух набрав у 30-ті – 40-ві роки ХVІІІ ст. під проводом Олекси Довбуша.

Висновок: І гайдамаччина, і коліївщина і опришництвостали невід’ємними складовими національно-визвольного руху всього народу;були вираженням невдоволення ущємлених верст населення;підточували підвалини кріпосницького ладу;мали антипольське, антишляхетське спрямування.