Літературно - музична композиція " І квіти шлють солодкий аромат"

      

 

 

 

 « І квіти шлють солодкий аромат »

Мета  заходу: збагатити знання учнів про чудодійні обереги

 нашого життя — квіти і виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого роду; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Обладнання: святково прибраний зал. На центральній стіні залу – рушник із квітами . Столи прикриті скатертинами, на столах розміщені букети і композиції із квітів.

                                                                 Хід заходу

                                                     Квіти – це історія нашого народу.

                                                      Квіти – це наша природа.               

Ведуча

Людина з'являється на світ маленькою і безпомічною. Як навчити її робити перші кроки, як виховати здоровою і розумною, чесною, кмітливою, працьовитою і доброю? Ці проблеми та їх вирішення протягом віків формувалися у велику педагогічну мудрість - народну педагогіку. Народознавство - це і ніжна, щира, заспокійлива мамина пісня над колискою немовляти і приваблива саморобна іграшка, подарована батьком, це бабусина чарівна казка й дідусева бувальщина, це праця, любов і повага до отчого дому, неозорих степів, зелених Карпат, поліських пущ до широких ланів Подніпров'я, вільних причорноморсь¬ких просторів і задумливих берегів зачарованої Десни — то великі і красиві землі України.

(Виконня пісні Софії Ротару «Одна калина»)

 

Ведучий

 Пізнання світу починається з добра, природа, зокрема рослинний світ, були добротворцем для людини, яких вона шанувала і яких обожнювала в усі часи. Тому сьогодні ми поговоримо про вічні супутники людського життя і в горі, і в радощах - квіти.

Квіти…І уява малює безмежне розмаїття форм і барв, дивовижну щедрість та велике багатство, що не вичерпується від своїх щедрот! Таке диво створити могла лише сама Досконалість-Всевишній.

 

(Інсценізація легенди « Господь і квіти»)

 

Був сонячний ранок. У райській долині квіти чекали на прихід Господа. Хоч тобі квітам ще дозволялося вільно рухатися по долині, цього ранку вони стояли непорушно у сподіванні ласки Божої

Ось надходить Господь. Першу помітив проліску. Вона зустріла Його поглядом синіх оченят, в яких було стільки надії. Господь ласкаво доторкнувся квітки

Почувши Господню мову фіалочка подумала:

За такі хороші думки Господь нагородив фіалочку ніжними пахощами. Відтоді вона стала пахучою весняною квіткою.

Підійшов Господь до троянди. Зарожевілася квітка від щастя і потягнулася вгору, щоб вдячно торкнутися Господньої руки. Від гарячого почуття захоплення і відданості її туго завиті пелюстки розгорталися і щоразу густіше наливалися чудовими барвами.

Біла лілея зустріла Господа з побожно схиленою голівкою, ледве чутно шепочучи слова молитви-привітання. Так і зосталася вона назавжди побожною квіткою, квіткою чистоти. З того часу люди несуть лілею у Божий храм і кладуть її перед вівтарем Божої Матері.

Пішов Господь далі долиною. Горицвіт, шавлія, м’ята, подорожник, звіробій, кропива,ромашка. І багато інших гуртом припали до ніг Милосердного. Господь поблагословив їх .

Поблизу стояв будяк. Почувши розмову, він запишався: коли невеликі квітки мають таке важливе призначення, то йому-будякові-буде дане ще важливіше! Він гордо випростався, розштовхав своїм жилавим листком менші рослини-того притиснув до землі, тому обірвав гілочки - і приступив до Господа. Тож був покарний за зухвальство та зневагу до менших…

Ішов Господь далі й далі. Кожній зустрічній квітці давав якесь доручення...

 

Ведуча. Скільки незбагненного, загадкового, мудрого знаходимо у квітах! Ці маленькі дива природи оживають у перлинах поезії, в музиці та живописі. Отож відчуймо їхню красу, розкриймо їх таємниці, і тоді озветься в нашій душі радість життя!

На сцену по-черзі виходять квіточки і представляють себе.

ПРОЛІСОК, ЛІЛЕЯ, КОНВАЛІЯ,ВОЛОШКА,БАРВІНОК, ТРОЯНДА.

(Звучить пісня «Троянда» у виконанні Коркушко Анастасії)

 

                                           Гра з глядачами

Ведучий

 Український віночок. Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля і слова, він був і є одвічним символом добра і надії. Віночок - це плетене коло із квітів, листя, гілок. Вони бувають різних видів. Є вінок лавровий. Його одягали на переможців. Терновий вінок завжди був символом страждання. А є ще віночок український, він символізує молодість і кохання, може визначити долю. Дівочий віночок носять юнки кожної весни і літа. Весільний віночок одягають тільки раз — на весілля.

 

 

Ведуча

 А чи знаєте ви ці квіти? Давайте проведемо квіткову вікторину "Віночок".

 1. На городі тичка, а на тичці - капличка.

   Без вікон, без верха, а в ній людей без числа. (Мак).

2. Синьоока чарівниця

       Де вінки вона спліта, -

       Часто в полі в нас вертиться; 

    Пшениці рідкі й жита.     (Волошка)

3. Без рук, без ніг, а на повітку збіг.     (Хміль)

     4. А що за квітка є, що і сліпий взнає ? (Будяк.)

     5. Стоять красуні на воді,

          Вінки на них білі й золоті.

  4. Цвіте синьо, лист зелений

      Квітник прикрашає,

      Хоч мороз усе побив - його не займає.

    (Барвінок)

                                Запрошуються  молодші учні

Хлопчик

   Краю золотавий,                        Сади пишноцвіті,

    Поля твої широкополі.              Пшениці ряснії,       

    Пісні дзвінкоголосі,                   Городи багатії.

Дівчинка

       Українська земле!              Тут ягоди червоні,

    Де є краще? Де миліше?             Тут пшениці золоті,

    Як не на Вкраїні?                         Тут ріки молочні, 

    Тут городи і сади.                        Кавуни красносочні,

    Тут яблука і гарбузи.                   Худоба і птиця

    Тут олія й буряки,                        І всяка пашниця.

 

Ведучий

Квіти супроводжують нас скрізь. З ними ми пов‘язуємо наше життя. За любов до квітів Леоніда Глібова називали Квітчастим Короликом, мужню Лесю Українку порівнювали з ломикаменем, а страдницьке життя М. Коцюбинського називали “таємницею агави”.

 

Ведуча

Наша прекрасна природа вже не перше покоління поетів, музикантів, художників надихає на високі творчі звершення. Це спостерігаємо і на картинах Катерини Білокур.

Особливе місце займають квіти в музиці.

Ось і добігло наше свято кінця. У народі кажуть: ”Хто тримає у руках квітку, не може зробити нічого поганого”. Хочеться вірити, що ми не будемо бездушно винищувати квіткові килими задля миттєвого задоволення, а насолоджуватимемося незайманою красою рослин у природі.

Ми впевнені, що є ще кращі квіти, не видимі для очей. І цвітуть вони у грудях, у наших квітнуть серцях…

                В Щирім серці, в чесних душах -

                                              Вірю, знаю! – квіти є!

Щастя їх коріння поїть,

Радість барв їм додає.

                  Звучить фінальна пісня « Край-мій рідний край»