Тарас Шевченко. «Мені однаково, чи буду» (з циклу «В казематі»). Роздуми автора про власну долю, долю України.

 

Тема. Тарас Шевченко. «Мені однаково, чи буду» (з циклу «В казематі»). Роздуми автора про власну долю, долю України.

Мета: ознайомити учнів із поезією Т. Шевченка з циклу «В казематі»; показати художню 

            довершеність Шевченкових віршів; розвивати почуття патріотизму через символічний образ

            сина у поезії «Мені однаково, чи буду»; виховувати вміння витримувати всі випробування і

            вціліти на складних історичних перехрестях.

Обладнання:  портрет Т. Шевченка, його збірка «Кобзар»,  підручник,  фонозапис  вірша «Мені

            однаково, чи буду», фонозапис вірша «Мені однаково, чи буду» на музику М. Лисенка,

            Я. Смеречанського,  дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Тип уроку:  засвоєння нових знань.

                                                                                Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.  Актуалізація опорних знань учнів

1. Перевірка домашнього завдання.

   1).Тест.

1. Вкажіть рік народження Т. Шевченка:

    а) 1812;

    б) 1814;

    в) 1816.

 

2. В якому селі народився Т. Шевченко:

    а) Кирилівка;

    б) Моринка;

    в) Моринці.

 

3. Вкажіть прізвище пана, в якого Т. Шевченко був козачком:

    а) Енгельгардт;

    б) Ширяев;

    в) Сошенко.

 

4. Пригадайте прізвище українського художника, який допоміг Шевченкові стати вільним:

    а) Ширяев;

    б) Гребінка;

    в) Сошенко.

 

5. Яку суму грошей вимагав Енгельгардт за Шевченка:

    а) 2500 карбованців;

    б) 2000 карбованців;

    в) 3500 карбованців.

 

6. Вкажіть прізвище найталановитішого тогочасного художника, який намалював портрет російського поета Василя Жуковського:

    а) Рєпін;

    б) Брюллов;

    в) Сошенко.

 

7. Вкажіть рік, в якому Т. Шевченко отримав жадану волю:

    а) 1840;

    б) 1837;

    в) 1838.

8. В якому році вийшла перша збірка поезій «Кобзар»:

    а) 1838;

    б) 1839;

    в) 1840.

 

9. Вкажіть рік, коли Шевченко вдруге прибуває в Україну і задумує створити альбом «Живописна Україна»:

    а) 1843;

    б) 1846;

    в) 1845.

 

10. Як назвав Шевченко-поет свій «зоряний час» (1845—1847 pp.):

    а) Кирило-Мефодіївське братство;

    б) період «трьох літ»;

    в) політична діяльність у братстві.

 

11. Де народився цикл поезій «В казематі»:

    а) Петропавловська фортеця;

    б) Петербурзька в'язниця;

    в) Оренбурзька фортеця.

 

12. Де поховали Т. Шевченка:

    а) на Смоленському кладовищі в Петербурзі;

    б) на Чернечій горі в Каневі;

    в) на Аскольдовій горі.

 

Самоперев. Ключі: 1 — б, 2 — в, 3 — а, 4 — в, 5 — а, 6 — б, 7 —в, 8 — в, 9 — в, 10 - б, 11 - а, 12 - а.

 

2). Експрес-опитування (технологія «Незакінчене речення»).

-  «Він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені… нічого не значитиме…»,— так Т. Шевченка охарактеризував… (Його батько)

-  Земляк-художник, який познайомив Тараса Григоровича з видатними діячами російської й української культур. (І. Сошенко)

-  Спільними зусилліми митців… Шевченко був викуплений з кріпацтва. (К. Брюлова, 
В. Григоровича, О. Венеціанова, В. Жуковського, Є. Гребінки)

- М. Костомаров загітував Тараса Григоровича вступити до таємної політичної організації –  … (Кирило-Мефодіївського братства)

- Поета взяли художником у наукову експедицію для вивчення й опису… (Аральського моря)

-  Рада… надала Шевченкові звання… (Академії мистецтв, академіка — гравера)

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

 

3). Міні-дискусія (метод «Прес»).

    Вмотивуйте, аргументуйте або спростуйте тезу «Дитинство Т. Г. Шевченка було щасливим».

 

4).Виразне читання напам’ять уривка з поезії «Думи  мої, думи мої...» (за бажанням).

 

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.  Мотивація навчальної діяльності

ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

      1. Вступне слово вчителя. Історія написання поезії.

      —Твори геніальних поетів ніколи не бувають прочитані до кінця.

      Що більше пізнаєш справжнього Шевченка, то більше в його творах знаходиш незвіданого. Його феномен залишається до кінця не пізнаним. А чари його слова, мені здається, не будуть розгадані ніколи.

     Сьогодні ми спробуємо відповісти на питання: «В чому полягає найвищий прояв справжнього патріотизму?» А допоможе нам у цьому поезія Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду ...» із циклу «В казематі».

     У період «трьох літ» (1845—1847) Шевченко планує влаштуватися на роботу викладачем образотворчого мистецтва в Київському університеті. Саме тоді знайомиться з письменником Пантелеймоном Кулішем, письменником та істориком Миколою Костомаровим, які були ініціаторами створення таємної організації «Кирило-Мефодіївське братство». Підтримуючи приязні стосунки з відомими українцями, Шевченко стає членом їхньої організації. Його заарештували на Дніпрі 5 квітня 1847р., коли він їхав на весілля до М. Костомарова, де мав бути старшим боярином. Невдала спроба викинути у воду рукописні вірші була долучена до кримінальної справи. Усіх членів цього товариства: М. Костомарова, Т. Шевченка, П. Куліша відправили до Петербурга, де між 17 квітня і 19 травня 1847 р. велося слідство, під час якого Тарас Григорович тримався гідно. У застінках Петропавловської фортеці народився цикл віршів «В казематі», що нараховував 12 поезій:  «Ой одна я, одна», «За байраком байрак», «Мені однаково», «Не кидай матері!» – казали», «Чого ти ходиш на могилу?», «Ой три шляхи широкії», «Н.Костомарову», «Садок вишневий коло хати», «Рано-вранці новобранці», «В неволі тяжко», «Косар», «Чи ми ще зійдемося знову», «Згадайте, братіє моя» (дописана у Орській фортеці). Мотив поетичних творів: туга за рідним краєм, захоплення красю рідної природи, самотність, заклик бути вірним народові, Україні, тривожні думки про майбутнє.

     Згодом, в Оренбурзі, десь у кінці 1849 р. — на початку 1850 р. він переписав твори за 1847—1850 pp. начисто і об'єднав їх в одну книжечку, яка дістала назву «Мала книжка». Під час обшуку й арешту в квітні 1850 p. Т. Шевченко встиг передати «Малу книжку» своєму приятелеві К. Герну, в якого був на квартирі, а той згодом повернув її автору

     Написані в час допитів і слідства вірші свідчать, що поет був готовий до найважчих випробувань і не збирався зрікатися України, її народу та Бога. Тому І. Франко називає твори цього циклу перлинами найчистішої поезії. Одну із перлин ми читатимемо на уроці.

2. Прослуховування аудіозапису поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...».

     Виразне читання вірша. 

     Проблемне питання,на яке ми дамо відповідь в кінці уроку: який основний мотив  поезії “Мені однаково, чи буду”, його ідейний зміст?

 

3. Словникова робота за питаннями учнів.

4. Музична пауза.

   (Вчитель повідомляє учням про те, що вірш «Мені однаково, чи буду» вперше надруковано в журналі «Мета» під назвою «Сидячи в неволі,1847 р.» Твір поклали на музику М. Лисенко, Я. Смеречанський. Учням пропонується послухати фонозапис та створити образ ліричного героя).

5. Ідейно-художній аналіз поезії Т. Шевченка «Мені однаково, чи буду...».

     1). Слово вчителя.

      Чим уважніше вчитуєшся у Шевченкову поезію «Мені однаково, чи буду…», тим виразніше вимальовується перед нами постать поета як національного пророка. Участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства дозволила йому простежити пожвавлення національного руху в Україні. Поет розумів, що це тільки початок поступового накопичення визвольної енергії народу. Тому не дивно, що грубе придушення національного руху, розгром таємного товариства спричинили появу вірша «Мені однаково, чи буду…».

    2). Дайте відповіді на запитання:

        1. Поезія написана після викупу з кріпацтва. Чому ж помирати поет збирається “в неволі”? (Бо він - не кріпак  уже, а Україна   - поневолена і тому болить йому недоля неньки-Батьківщини.  Відкрито пише про гнобителів: “На нашій – не своїй землі…”-  про панство, що  гнітить народ.)

        2. Що ж байдуже Т.Шевченкові, окрім життя “в Україні”? (Байдуже  - людська пам’ять: “Чи хто згадає, чи забуде // Мене в снігу на чужині…” , Байдуже, що “ … не пом’яне батько з сином, // Не скаже синові: – Молись, // Молися, сину, за Вкраїну // Його замучили колись. – Байдуже, чи буде // Той син молитися,чи ні…”.)

   3).Знайдіть рядки, що відображають тему поезії, сформулюйте її.

      ( Оріентовна відповідь. Головне звучання теми у рядках:   Не однаково мені,    Як Україну злії люде    Присплять, лукаві, і в огні   Її, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені…

Зображення відданості митця Вітчизні, роздуми про важку долю рідного краю, привселюдна сповідь поета перед  народом - це і є тема твору.. Відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові.)

 

  4). Що свідчить про небайдуже ставлення поета до подальшої долі рідного краю?

       У яких рядках звучить ідея твору?

       ( Це  уславлення патріотизму та нескореності ліричного героя, віра автора у неминучість повалення царського гніту, відродження України, перемін на краще у долі свого народу.)

  5). Теорія літератури.

      Види ліричних творів.

      Залежно від змісту ліричні твори умовно поділяються на такі види: громадянська, філософська, пейзажна та інтимна лірика: а) громадянська лірика — поезія, в якій виражені думки і почуття, викликані суспільно-політичними тогочасними явищами; 
б) інтимна, або особиста, лірика — твір, де настрої поета викликані його спогадами про рідний край; в) пейзажна лірика — твір, в якому передані настрої ліричного героя, викликані спогляданнями природи; г) філософська лірика — поезія, в якій виражаються думки і почуття, викликані складними роздумами над проблемами буття.

  Жанр поезії : філософська лірика з патріотичним пафосом.

  6). Композиція.

      Вірш можна поділити на дві частини: 18 рядків — перша частина, 5 рядків — друга.

Побудований твір на протиставленні, функцією зв’язку й протиставлення між частинами наділений сполучник та.

  7). Зміст поезій.

       Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання не лякають його.

      Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою.

     Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.

     У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави:

Як Україну злії люди

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять.

     Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

     Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні».

     Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить.

      Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду».

     Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полише на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків:

 Та не однаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую збудять…

Ох, не однаково мені.

     У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

8). Опрацювання ідейного змісту твору. Бесіда за питаннями:

     - Як Тарас  Григорович Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій — не своїй  землі).

 

    - Що це за художній засіб? ( Це оксюморон.)

    - Прокоментуйте рядки з твору Шевченка.  Визначте в них  художні засоби.

 

« На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі.»  (епітет і оксюморон)

 

  - Знайдіть в тексті рядки – протиставлення.  Зачитайте їх.

   «Менi однаково, чи буду Я жить в Украïнi, чи нi.»  та «Як Украïну злiï люде Присплять… Ох, не однаково менi.»     (Тут в  тексті використовується  антитеза – художнє  протиставлення.)

 

  - Діти, а чи помітили ви у поезії народознавчі елементи? Назвіть їх. 

Які  вірування згадує  поет в цих рядках твору? Яка  їх  роль у тексті? Зачитайте їх.

«I, неоплаканий своïми, В неволi, плачучи, умру…» та «  Молись. Молися, сину: за Вкраïну Його замучили колись.» (Віра в Бога  і його захист – як остання надія на допомогу. )

 

    Коментар вчителя: Тут присутнє використання народознавчого мотиву – МОЛИТВА, як опосередкована згадка «Молись. Молися, сину: за Вкраïну  Його замучили колись.» У тексті є натяк на прообраз святих, а вони – як відомо, - безвинні.  Це пряме порівняння  до того, що Шевченка теж безвинно кинули  у каземат, і він ладен страждати за Україну.)

 

- Про який обряд з народознавства  згадує Шевченко?  Знайдіть і зачитайте його з тексту.

«I, неоплаканий своïми, В неволi, плачучи, умру…» та   «I не пом'яне батько з сином.» (Натяк на обряд поховання, коли небіжчика обов’язково мають оплакати, пом’янути  рідні люди.)

 

    Коментар вчителя: Згадка частин  ритуалу поховання «I, неоплаканий своïми, В неволi, плачучи, умру…» та   «I не пом'яне батько з сином.» - ЯК ПЕРЕДЧУТТЯ  наглої смерті, бо  лише   людину, що несподівано  померла на чужині, не поминають і не оплакують свої, рідні, як обов’язкове дотримання   ритуалу   проводу  померлих на той світ.                                               

 

- Який підтекст несуть в собі рядки: « Як Украïну злiï  люде  Присплять… і  збудять... Ох, не однаково менi.»

 

Коментар вчителя:   Антитеза : « присплять «  і «зудять»  натякає прямо таки на магічно-ритуальні дії. Натяк не лише на ворогів, а й мова  йде про «наслані», «наврочені»  нещастя, коли людина – а  в тексті: народ,Україна -  сама не може собі зарадити, допомогти, це про те, коли  людина не дає собі чіткого уявлення – як вона живе, що з нею відбувається.)

 

     Отже, у  тексті глибоко прихований також народознавчо-фольклорний мотив – обряд поховання, обряд насилання. Це є доказом того, що Шевченко добре знав народні звичаї, традиції, обряди, вірування, фольклор та непомітно нанизував їх у зміст своїх творів.

-    Як часто Шевченко використовує слово «ОДНАКОВО» ? ( 5 разів ! )

-    Як ви можете прокоментувати доцільність вживання  аж 5 разів одного й того ж  слова? На чому ним наголошує поет?

   - З’ясувати роль повторів слова : «ОДНАКОВО»

    Дана поезія – це  глибокі  внутрішні переживання героя. Тут є поєднання особистого і громадянського.

   А слово «ОДНАКОВО» звучить п’ять разів, бо має такі смислові відтінки значень:

1 однаково – спокійно, врівноважено;
2 однаково – байдуже, зневажливо;
3 однаково – висновок, підсумок;
4 однаково - пристрасно, рішуче, з болем; нестримно;
5 однаково – стримане ридання, емоційно;

 

Слово  вчителя: Отже, слово однаково змінює настрій і зміст поезії – герой , як і поет - переходить від  вдаваної байдужості, пригніченості – до палкого заклику. Бо останній рядок вірша “Ох, не однаково мені”, – що стає своєрідним рефреном, – це крик згорьованої душі, її стогін і ридання, що рвуться назовні. ”

(Додатковий матеріал)

 СЛОВО -  “Однаково”,  є  “головним словом вірша”,  поет вживає кілька разів. Який емоційний смисл вкладено у нього в кожному випадку? Повторюючись п’ять (!) разів, воно  ніби цементує твір. Кожного разу воно має іншу змістову функцію. “Перше мені однаково вимовляється спокійно, з ледь стримуваним хвилюванням. Друге однаковісінько – вдавано байдуже, тут герой уже опанував себе. Третє мені однаково звучить як висновок над роздумами про підпорядкованість особистої волі народним інтересам, тому тут вчувається інтонація категоричності. Та вже через рядок четверте слово у фразі “Та не однаково мені” звучить зовсім по-іншому: рішуче, пристрасно, з таким болем, що коли б вимовив його ще раз, то заридав би. Так воно й сталось.

9).ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА (для тіла)                                                                           

     Шевченко любить Україну? Коли так- підіймись! В долоні плескай - раз, два, три !

     Тарас страждає на чужині ? Руки вгору підійми. Він чудовий на портреті, він красивий, молодий? Якщо так – руки в боки  відведи, зроби два кроки вліво. Згодні ви, що наш Тарас Пророком для всіх нас? Поверніться вправо, вліво, До товариша всміхніться. Перевели дух і сіли, Щоб ми тему закріпили.

 

V. Закріплення вивченого матеріалу

    1. Творча робота. Завдання за варіантами.

         Прийом  « Гронування. »  Складіть інформаційне ґроно: «Що байдуже і  не однаково  в житті  для Т. Шевченка?» Складіть таблицю , опираючись на текст.

Завдання І варіанта. Визначити, що байдуже ліричному герою.
Завдання ІІ варіанта. Визначити, що не однаково ліричному герою.

Т. Шевченку
байдуже	не однаково
Чи буде жити на Україні, Чи хто згадує про нього, чи забуде, Чи буде син молитись за Україну, В неволі, плачучи, умре	Як Україну злії люди присплять, Лукаві присплять рідній край, В огні Україну, окрадену, збудять, Чи буде молитися син за долю рідного краю

 ***Перевірка виконання  вправи -  учням  зачитати відповіді.

2. Евристична бесіда:

-  Над чим Т. Шевченко розмірковував у творі?

-  Чому поет хвилюється за долю України?

-  Чому «Мені однаково ...» вважається одним із художньо найдовершеніших творів із циклу «В казематі»?

- В чому полягає найвищий прояв справжнього патріотизму?

-  Яке покоління постає в образі батька? Як воно оцінювало творчість Шевченка?

- Хто зображений в образі сина? Чому ліричний герой не потребує від нього хвали й слави?

-  Чого вимагає поет від символічного образу сина? Доведіть свою думку. Чи актуальна ця поезія для наших сучасників?

-  Через що Т. Шевченку байдуже стосовно до того, чи будуть про нього згадувати, чи забудуть?

-  Про що поет згадує, живучи у неволі?

-  Яким чином дана поезія пов’язана з життям письменника?

-  Як Т. Шевченко характеризує Україну? (На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі)

- Що таке молитва? Чому Т. Шевченко хоче, щоб молодь не забувала тих, хто загинув заради волі, щасливого життя на Україні, і молилася за неї?

-  Хто і як окрав рідну землю? Як їх називає письменник.

-  Чим закінчується поезія? Яким чином змінюється настрій ліричного героя?

-  До чого закликає письменник у цій поезії?

-  Чи виконав наш народ заповіт Т. Шевченка? Відповідь вмотивуйте.

3.  Літературний футбол.

(Команда дівчат іхлопців. Учні по черзі виймають по одній смужці обмірковують та дають відповідь. Перемагає та команда, яка дала більше правильних відповідей).

— До якого циклу належить поезія «Мені однаково ...»? («В казематі».)

— Вказати час написання і місце поезій циклу «В казематі»? (Між 17 квітня і 19 травня 1847p., Петербург.)

— Скільки поезій нараховував спочатку цикл «В казематі»? (12.)

— До якого різновиду лірики належить вірш «Мені однаково ...» (Філософська лірика.)

— Вкажіть ідею поезії. (Зречення всіх здобутків, слави, почестей в ім'я того, щоб рідний народ гідно витримав усі випробування і вцілів.)

— Вкажіть художні засоби. (Повтори, звертання, метафори, епітети, пряма мова.)

— Назвіть символічні образи поезії. (Ліричний герой, батько, син, Україна.)

— Вкажіть тему вірша. (Прояв справжнього патріотизму.)

4. Робота на картках.

Картка № 1

   1. Що мав на увазі Т. Шевченко, зазнаючи у творі: «На нашій — не своїй землі»? Свої міркування обґрунтуйте.

   2. Яким чином, на вашу думку, дана поезія пов'язана з біографією письменника? Наведіть   переконливі приклади.

   3. Твір «Мені однаково, чи буду» поет пише під час свого перебування: а) у Петербурзі; б) на службі у пана Енгельгарда; в) В казематах; Г) на солдатчині.

 

Картка № 2

  1. Дослідіть, чому поет називає Україну славною?

  2. Що зумовило поета під час перебування в казематі написати даний твір? Чи було це закономірним? Особисту думку аргументуйте.

  3. Поезія «Мені однаково, чи буду» Т. Шевченко написана у: а) 1951р.; б) 1947р.; В) 1899р.; г) 1927р.

 

Картка № З

  1. Доведіть, що Т. Шевченко не був байдужим до важкого становища, життя народу на Україні? Відповідаючи, наведіть переконливі факти з поезії «Мені однаково».

  2. Як ви вважаєте, яким чином поет свою недолю пов'язує зі стражданнями уярмленого народу? Свої міркування обґрунтуйте.

  3. Люди, які Україну «присплять», у творі названі:

А) лихими; б) Лукавими; В) жорстокими; г) щирими.

 

5.Слово  вчителя:

   Тепер ми можемо зробити  підсумки з  нашого проблемного завдання: який основний мотив  поезії “Мені однаково, чи буду”, його ідейний зміст.

 

   (Орієнтовні відповіді учнів)

-  у поезії звучать мотиви неволі,

-  є мотиви стійкої громадянської позиції,

-  наявні уболівання ліричного героя  за Україною,

-  наявне  в поезіях дивовижно правдиве передбачення долі України,

-  бачення  можливих нещасть і духовних утрат України,

-  провідний мотив: патріотичні почуття відповідальності за Батьків­щину.

 

6.  Висновок вчителя:

     Провідний мотив поезії: Головний  мотив поезії - це заклик бути вірним народові, Україні, своїй Вітчизні. Шевченко виступає як патріот, його найбільше хвилює не особиста доля, а доля України. Бо якщо порівняти  інтереси свої і народні, то власні доля, особисте щастя, і навіть слава – ніщо. А  любов до знедоленої України та її народу, до Бога, своїх побратимів і співчуття до всіх нещасних - це ідея твору: і життєве кредо Шевченка - любити ближнього, свій народ, Батьківщину. Про що  ж   попереджав Шевченко українців? Сумна доля чекає в’язня, але не це головне, а те, що трагічна доля чекає  на Україну! І як справжній патріот саме через це найбільш карається поет.  Тому у цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації -  і найзлободеннішу проблему  сьогоднішнього дня: окраденість у час оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду...» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців. Останні рядки поезії можна назвати пророчими.

 

VІ. Підсумок уроку

  1. Вчитель пропонує продовжити речення: «Мені не однаково ...»

   2 .Експрес-опитування (метод «Незакінчене речення).
Поезія «Мені однаково, чи буду...»
1.«Мені однаково, чи буду
Я жить ... чи ні». (В Україні).
2. «Чи хто згадає, чи забуде
Мене ... на чужині». (В снігу).
3. «В неволі виріс між...
І неоплаканий своїми». (Чужими).
4. «На нашій славній Україні,
На нашій – ... землі». (Не своїй).
5. «Мені однаково, чи буде
Той син..., чи ні». (Молитися).
6. «Та не однаково мені,
Як Україну ... 
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окрденую, збудять». (Злії люде).
 

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

     Вивчіть вірш « Мені однаково...» напам'ять. Прочитайте кілька поезій із циклу «В казематі», визначіть ідею віршів.

* Зробити ідейно-художній аналіз поезії Т.Г.Шевченка «Минають дні, минають ночі...».