І.Я. Франко "Фарбований Лис". Характеристика образу Лиса Микити

І. Франко «Фарбований Лис» Фарбований Лис. Риси його характеру

Народна мудрість. Брехнею світ пройдеш,але нічого не знайдеш. Слова ласкаві,а думки лукаві.

Авторська характеристика Лиса. Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий­прехитрий. Се незвичайне щастя й та його хитрість зробили його страшенно гордим. — Що ви собі думаєте! — величався він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста й просто з торговиці курку вкраду. А на вулиці й на торговиці крик, шум, гармидер,вози скриплять, колеса туркочуть, коні гримлять копитами,свині квичуть, селяни гойкають — одним словом, клекіт такий, якого наш Микита й у сні не бачив, і в гарячці не чував. Але що діяти! Наважився, то треба кінчити те, що зачав.

Але не встиг він добігти до торговиці, коли йому настрічу біжить пес, з іншого боку надбігає другий, там видитьтретього. Псів уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали,хто він, загарчали та і як кинуться до нього! Господи, яке страхіття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропі: що тут робити? Куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі отворені сіни, а із сіней — на подвір’я. Скулився тут і роздивляється, куди б то сховатися, а сам наслухає, чи не біжать пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвір’ї в куті стоїть якась діжка. От він, недовго думаючи, скік у діжку та й сховався. Щастя мав, бо ледве він щез у діжі, коли надбігли псицілою купою, дзявкаючи, гарчачи та нюхаючи.

У тій хвилі де не взявся Вовчик­Братик. Він ще вчора бувдобрий знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, усього в колючках і ґудзах, з такимздоровенним, мов із міді вилитим, хвостом, він аж завив ізпереляку, а отямившися, як не пішов утікати, — ледвехлипає! Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — усі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче:— Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж! «Гей, — подумав собі хитрий Лис, — та се не кепсько, щовони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стійте,лишень, я вам покажу себе!»

— Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і тіштеся! Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! У звірячім царстві запанував безлад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя та свойого добра. Іди на землю й будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді та не допускай нікому кривдити моїх звірів!»

Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним, тим більше, що тепер не потребувавсам ходити на лови, засідати, мордувати. Усе готове, зарізане,навіть обскубане й обпатране приносили йому услужніміністри. Та й справедливість його була така, як звичайно узвірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколине виграв справи. Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього І Лис Микита, ставши царем, жив собі, як у бога за дверима. Тільки одного боявся, щоб фарба не злізла з його шерсті, щоби звірі не пізнали, хто він є по правді.

Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли вінстав на царство. Звірі надумали святкувати врочисто той день і справити при тій нагоді великий концерт. Зібрався хор із лисів, вовків, ведмедів, уложено чудову кантату, і вечором після великих процесій, обідів і промов на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж вухо в’януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду,як задзявкає й собі по­лисячому!

І, не тямлячи вже ані про його добродійства, ані про йоговеличну мудрість, а люті тільки за те, що так довго давали йому дурити себе, усі кинулися на нещасного Лиса Микиту й розірвали його на шматочки. І від того часу пішла приповідка: коли чоловік повірить фальшивому приятелеві й дасть йому добре одуритися, коли який нас, обдере, оббреше й ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: «Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім лисі».

Риси характеру Лиса Микити. Позитивні-це хороші риси,які заслуговують схвалення. Хоробрість,винахідливість,спритність,обережність,терпляччість,спостережливість,мудрість. Негативні- це погані риси, що викликають осуд. Брехливість,лицемірство,гордість,несправедливість,хвалькуватість

В образі Лиса можна впізнати людину — сміливу, кмітливу, яка вміє знаходити вихід зі скрутних ситуацій і використовувати їх собі на користь. Разом з тим це ще й хвастлива й необережна людина, яка інколи переоцінює свої можливості, за що і страждає. Лис Микита- гордий , хитрий , корисливий , брехливий , хвалькуватий.

Побажання Лису МикитіЯкби ви мали змогу подарувати Лису Микиті квітку-семиквітку із бажаннями,які могли б змінити його характер, то що б ви порадили йому у майбутньому?

Домашнє завдання. Написати поради Лису Микиті як йому стати кращим.

ВИВЧИ ВИЗНАЧЕННЯЛітературна казка — це авторський художній твір у прозовій чивіршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, алеможе бути й цілком оригінальний. За основу казки взято вигаданіфантастичні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло У літературних творах розповідь ведеться від імені особи, її називають мовою автора, а реплікидійових осіб — мовою персонажів (або дійових осіб). Прозова мова не організована ритмічно, не віршована, вонаподібна до тієї, якою ми спілкуємося в повсякденні. Прозою написані народні казки «Мудра дівчина», «Летючий корабель», народнілегенди й перекази, літературна казка І. Франка «Фарбований Лис»

Рефлексія. Сьогодні на уроці я…Навчився. Було цікаво. Було складно. Мої відчуття. Більше за все мені содобалось