Ігор Калинець. Цікавий епізод із життя поета. «Стежечка », «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» (зб. «Дивосвіт»)

Восьме лютого. Класна робота

Сьогодні на уроці ми дистанційно продовжуємо захоплюючу мандрівку в чарівний світ художнього слова, завітаємо до творчої лабораторії сучасного українського митця, спробуємо подивитись на навколишній світ його очима, побачити і зрозуміти красу й небуденність цього світу.

Його називають «чарівним казкарем зі Львова». Письменник, громадський діяч, автор багатьох книг для дорослих, лауреат Шевченківської премії. Відзначений преміями ім. Івана Франка, ім. В. Стуса, Міжнародною премією родини Антоновичів, Міжнародною поетичною премією у Франції. Світ визнав його одним із кращих поетів нашого часу, вірші цього поета перекладено дванадцятьма мовами.

Ігор Калинець Цікавий епізод із життя поета. «Писанки», «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» (зб. «Дивосвіт»). Своєрідність форми його поезій. Образ найдорожчоїлюдини – мами Урок-знайомство

Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 року в місті Ходорів Бібрського повіту Львівської області

Майбутній поет виріс у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових арештів у Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників. Його світогляд виявився несумісним з офіційною думкою. Страждав, що доводилося мати одне обличчя для родини і близьких друзів, а інше – для школи, університету, тому свої думки почав висловлювати на папері.

У 1956 – 1961 роках навчався у Львівському Національному університеті на філологічному факультеті.

У березні 1961 року Ігор Калинець одружився із молодою поетесою Іриною Стасів, яка теж навчалась у Львівському університеті на філологічному факультеті. Вони творили мистецько-культурне товариство у Львові з художниками Карлом Звіринським, Богданом Сорокою, Олегом Міньком, Богданом Сойкою.

Стасів-Калинець Ірина (6 грудня 1940, Львів — 31 липня 2012, Львів) —українська письменниця, поетеса, шістдесятниця, багаторічний  політв'язень радянських таборів, діяч дисидентського руху, активістка українського національного і правозахисного руху, філолог.

Після закінчення навчання працював в обласному архіві аж до арешту 1972.Ігор Калинець, в момент зйомки – працівник Державного архіву Львівської області

Перша збірка віршів «Екскурсія», присвячена історії, мистецтву й архітектурі Львова, готувалася до друку у видавництві «Молодь». Вона зібрала найкращі рецензії відомих критиків, але так і не побачила світу. Часто читав вірші на неофіційних зустрічах у приватних помешканнях, де бувало 10-20 і більше осіб. Таких зустрічей було дуже багато. У їхній дім почали приїздити гості із Заходу. Ігор Калинець та його дружина беруть участь у громадських і правозахисних акціях: підписують заяви і протести проти сваволі властей, неофіційно, без дозволу виступають на громадських заходах.

Його було засуджено за участь у дисидентському русі на 6 років ув'язнення та 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з Іваном Світличним та Василем Стустом на Забайкаллі. У січні 1972 була заарештована дружина Ірина Стасів-Калинець, а згодом і сам Ігор Миронович.

Тим часом у Нью-Йорку у 1972 і 1975 рр. друкувалися його книги. Перебуваючи в таборі, Ігор Калинець став членом міжнародного ПЕН-клубу, лауреатом премії імені І. Франка (Чикаго). Вірші, написані до арешту, увійшли до виданого у Варшаві 1991р. тому «Пробуджена муза». Написане в таборах склало виданий у Канаді того ж 1991р. том «Невольнича муза».

Тут же відбувала заслання (на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області) і дружина Ірина Стасів-Калинець. 

До Львова Ігор Калинець повернувся 1981року. «Звичайно, це була свобода, було звичайне життя, – згадував, – але не було того натхнення, замовк як поет». 1991 в інтерв’ю журналові «Україна» письменник висловив свій погляд на майбутнє України: «Нема таких сил у народі, з якими можна було б вимостити для України велику дорогу… Може, вони цю Україну зроблять поряднішою, не примарною».

У таборі Ігор Калинець і у важких умовах продовжував писати вірші. І не тільки для себе (для дорослих), але й для дітей. «Моя дочка, — як розповідав згодом письменник, — закінчувала саме другу клясу. І мені (з туги також) хотілося щось і від себе вкласти в душу маленької школярки. Хотілося й собі бути причетним до її виховання, до формування і світогляду, і смаків». Найперше були віршики про явища природи, про все прекрасне, що є навколо нас, хотілося, щоб донька подивилася на світ з подивуванням. Так з’явився поетичний цикл «Дивосвіт, або Книжечка для Дзвінки».

Дзвінка — цим іменем, що належало й коханій ватажка карпатських опришків Олекси Довбуша, названа дочка Ігоря Калинця. Коли писався цикл «Дивосвіт», вона була ще зовсім юною. Для неї зовнішній світ поставав багатобарвним, багатоголосим, дивовижно-загадковим, тобто — образним. Він пробуджував найкращі почуття, що робили її душу чистішою, добрішою, а тому і щасливою. Он дівчинка Дзвінка повела стежечку на високу гору, щоб глянути звідти, який він — «всенький світ». А «світ красний — голова крутиться». Бо в ньому і пустотливий легінь-вітер, і хмара з малими хмаренятами на плечах, і криничка та її мудра підземна мати, і камінь, який «серце м’яке має і маленьку дівчинку любить…»

Ірина Калинець із донькоюІина Калинець із донькою та онукою. Дзвенислава Калинець-Мамчурпрацює завідувачкою кафедри екології біологічного факультету у ЛНУ. ім. І. Франка.

Барвистим, як веселка, глибоким, як криниця, і щедрим, як весняний дощ, стає життя людини серед природи, у злагоді з нею, у мирі, в любові.

Ігор Калинець Поетичний цикл «Дивосвіт»

Поезії циклу «Дивосвіт»Цикл — це кілька поезій, пов’язаних між собою єдиною думкою, настроєм та емоціями

«Писанки»Виводить мама дивним писачком,по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках,із цибулиним золотим узваром,з настоями на травах і корі,на веснянім і на осіннім зіллі –і писанка оранжево горитьу філіграннім сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ,то вже дзвенить, як згусток сонця,буяють буйно квіти у росі,олені бродять в березневім соці. І стилізовані сплітаються садиу маєві густих обрамлень,мереживом найтоншим мерехтитьгеометричний космацький орнамент.І я поплив у світ дитячих мрійна білі колискові оболоні... Котились писанками ізгориясні сонця у мамині долоні.

«Писанки»Тема: зображення чарівної краси, створеної маминими руками за допомогою «дивного писачка». Ідея: уславлення праці матері, її таланту любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини. Основна думка: мамині руки здатні створити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві.

Художні засоби:епітети: «дивний писачок», «золотий узвар», «стилізовані сади», «ясні сонця»;  метафори: «мандрує писанка», «писанка оранжево горить», «буяють квіти», «олені бродять», «сади сплітаються», «мереживом мерехтить», «полив у світ … мрій», «сонце котилось»;  порівняння: «…як дивовижний світ», «…як згусток сонця».

«Стежечка»

Ходім зі мною, стежечко. Обережно,не зачепися за камінець,переступи соломкуі під спориш не ховайся,–все одно бачу. А там,за городом,ого, як ти виросла!

Сама біжиш,через струмок перескакуєш,батіжком по пилюці цвьохаєш,за суницею збочуєш,топчеш горох при дорозі. Коли б глянути,стежко,он з тої горина всенький світ! Тільки не поспішай:така верчена ти,як дзиґа. Але ж світ красний-голова крутиться…

Тема: зображення стежечки, що мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи. Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе. Основна думка: тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання.

Художні засоби:метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвюхає, збочує, топче»; «голова крутиться»;  епітети: «світ красний», «стежечка верчена»;  порівняння: «…як дзига»;  риторичні оклики: «…ого, як ти виросла!», «на всенький світ!»

Обговорення змісту поезії за питаннями:- Чим відрізняється стежечка від дороги?- Чому стежечка у творі зображена як жива істота? За допомогою якого художнього засобу це вдалося І. Калинцю? - Якою зображено стежечку на початку твору? - А наприкінці поезії?- Що потрапляється стежці під час її подорожі?Чому світ названо в поезії красним? - Що свідчить про рухливість стежки? Як про це зазначено у творі? - Якби глянути «з гори на всенький світ», що можна було б побачити?- Чому навчає лірична героїня твору стежечку? Чим це пояснити?- Що вас вразило в цій поезії?

Живе собі королева –королева темряви,Кортить їй зазирнутиу дзеркало –а темно. Зблиснемить світлом –зазирне: Хто на світі найгарніший?Ви, Ваша темність,-відкаже дзеркалопохапцем. Заспокоїтьсякоролевана часину. Сказано, писана. Красуля. «Блискавка»

Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою. Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні. Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

метафора: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»;  епітет: «писана красуня»;  риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?»Художні засоби: Обговорення змісту вірша за питаннями:- Що вам відомо про блискавку як явище природи?- Чим ця поезія нагадує нам казку? Поміркуйте, яку саме?- Як зрозуміти висловлення: «Краса врятує світ»?- Якою ми уявляємо королеву темряви?- У чому небезпечність блискавки?- Чому, на ваш погляд, дзеркало на питання про красу королеви до нього відповідало їй «похапцем»?- Чи змогла б побачити власну красу королева темряви без блискавки? Чому? Відповідь обґрунтуйте.- Як люди ставилися до блискавки у давні часи?

Художні особливості твору:• метафора: «королева зблисне світлом», «відкаже дзеркало»;• епітет: «писана красуня»;• риторичні запитання: «Хто на світі найгарніший?»

«Веселка»

Надягла веселкастрічок-стрічок,як у свято. Взяла коромислоі пішла до річки. Дорогою перестрів їїкнязенко соняшникіз золотим черевичкому руці. Поміряла веселка –якраз на ніжку!От вони й побралися.

Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника. Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання. Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

метафора: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»; порівняння: «як у свято»;  епітет: «золотий черевичок»;  риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!»Художні засоби:

Обговорення змісту твору за питаннями:- Що вам відомо про веселку як природне явище?- З якою метою І. Калинець оживляє веселку?- Які чудодійні предмети ви знаєте?- Яким ви уявляєте подальше подружнє життя веселки і соняшника?- Яка атмосфера панує у вашій родині?- Коли людина відчуває себе щасливою?

«Криничка»Сплю глибоко-глибоко. А ще глибше –мати моя підземна. Я їй про зорі розповідаю,а вона – про коріння дуба. Я їй про хмаринку,а вона студеним молокоммене поїть. Я їй про метелика,а воназ водяного царстварусалку приводить. А оце весняна калинане хоче забрати з менесвою подобу. Тільки сонцеп'є та п'єкалинову водучерез золоті соломинки.

Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля. Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела. Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

повторення: «глибоко-глибоко»;  епітети: «підземна мати», «студене молоко», «водяне царство», «весняна калина», «калинова вода», «золоті соломинки»;  метафори: «криничка спить, … розповідає», «калина не хоче забрати…», «сонце п’є».

Обговорення змісту твору за питаннями: Чи бачили ви криничку в природному середовищі? Яке враження вона справила на вас? - Кого криничка вважає за свою матір?- Що свідчить про різницю розповідей кринички і її матусі?- Поясніть, що мав на увазі автор, висловлюючи «…весняна калина не хоче забрати з мене свою подобу?»- Згадайте, що вам відомо про русалок.- Чому сонце, як і все живе, теж п’є воду з кринички?- Що ми розуміємо під «золотими соломинками» сонця?- Від чого залежить смак води з криниці?- Чим пояснити те, що здоров’я кожної людини залежить від води?- Чому питання збереження питної води, криничок на сьогодні є актуальним?

«Дим»Втік дим від вогнища,просто у синіх джинсах,розпатланий,та й подався у мандри. Тільки спечену картоплинуприхопив. По дорозі місто. Сів у трамвай –принюхується. Зітхнула кондуктор:– Осінь мені запахла. Залоскотало водієві в носі –повернув трамвайі гайнув у гай.«Я не в той трамвай сів», –подумав димі через вікновистрибнув. Осінь мені запахла. Я не в той трамвай сів.

Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища. Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства). Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

Обговорення змісту вірша за питаннями.- Чому автор називає дим розпатлати?- Що свідчить про казкову форму даної поезії?- Що нагадав дим мешканцям міста?- З’ясуйте у творі реальні й уявні події.

- «Найбільше на уроці мені сподобалось…»- «Після цього уроку я ….»- «Сьогодні я зрозумів (-ла)…»- «Поезії Ігоря Калинця вкотре доводять, що…»► «Незакінчене речення»

Домашнє завдання. Вивчіть напам’ять поезію «Писанка».

Ратушна Наталія Миколаївна,- учитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу