Ігри на знайомство для дітей 5-6 років

Прийшовши до дошкільного закладу, дитина опиняється в нових соціальних умовах, стика­ється з новим середовищем, зміною звичного роз­кладу та способу життя, тож у неї виникає відчуття нестабільності. Цей період життя малюка насичений неадекватними проявами поведінки, що пов’язано з труднощами адаптації до умов, що змінилися. Дітям не завжди вдається самим подолати стресогенні си­туації. Тому гостро постає питання активізації внут­рішніх психічних ресурсів дитини, забезпечення їй спокою та захищеності, повноцінного соціально-емоційного розвитку та соціального добробуту.

Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми п’яти-шести років полегшить адаптацію малюків до нових соціальних умов, допоможе їм адекватно сприйма­ти себе та інших людей, опанувати конструктивні форми поведінки й основи комунікабельності.

Упроваджуються ігрові техніки блоками: ознайомлювальним, реконструктивно-формувальним, закріплювальним на заняттях тривалістю 15-20 хв, які проводяться раз-двічі на тиждень у формі міні-тренінгу. Тривалість заняття залежить від педаго­гічних завдань, поставлених вихователем, умов, у яких ця гра виконується, від рівня підготовленості дітей, особливостей діагностики.

Заняття розпочинають на початку навчального року (вересень-жовтень), а фрагменти їх повторюють і закріплюють протягом року. Оптимальна кількість ді­тей у групі 8-10 осіб. Початок і кінець кожного за­няття мають ознаки ритуалу, тобто є обов’язковими та подібними. Ігри добираються диференційовано. Щотижня вводиться нова гра, яка розучується на початку тижня, а наступного тижня повторюється. Для систематизації використання ігор та координа­ції роботи вихователів доцільно скласти циклогра­му на місяць.

І.    Ознайомлювальний блок: “Нумо, позна­йомимося!”

(три-чотири заняття)

Завдання: знайомство у системі: “дорослий — дитина”, “дитина — дитина”; налагодження позитив­них контактів; корекція емоційного стану; розвиток навичок спільної діяльності; вправляння у ввічливо­му звертанні та актив­ному налагодженні контакту.

1. Гра “А мене звати…”

Мета: розвивати бажання познайоми­тися, вчити ввічливо звертатися одне до одного;розвивати відчуття єдності, при­четності до групи.

Матеріал : квітка або м’яч.

Хід. Кожна дитина, стоячи у колі, звертається (по черзі) до свого сусіда праворуч, передає йому квітку або м’яч, називає своє ім’я і за бажанням трохи розповідає про себе. Наприклад: “А мене звуть Настя, мені шість років, і я хочу ходити до дитячого садочка “Сонечко”.

1. Гра “Нехай наші пальчики стануть друзями”

Мета: вчити різноманітних способів знайомст­ва; розвивати координацію рухів, дрібну моторику, пам’ять.

Хід. Діти шикуються у дві шерен­ги обличчям одне до одного. Спочат­ку вони з’єднують долоньки одно­йменних рук, промовляючи слова:

Дружать наші малюки,

Подружімось я і ти.

На слова:

Раз, два, три, чотири, п’ять…

Оленко —

торкаються пучками пальців одне одного.

Розпочнемо рахувать.

Раз, два, три, чотири, п’ять… Маринко,

І скінчимо рахувать.

1. Гра “Луна”

Мета: вчити запам’ятовувати імена дітей гру­пи; розвивати єдність, задоволення від перебуван­ня в центрі уваги.

Хід. Діти сидять кружка на килимі або на стіль­цях. Дитина, яка сидить праворуч від вихователя, промовляє своє ім’я і плескає у долоні ось так: “Да-нил-ко, Да-нил-ко”, а діти всієї групи повторюють за ним це ім’я, як луна. Отож ім’я кожної дитини буде повторене кілька разів.

1. Рухлива гра “Равлик”

Мета: продовжувати знайомити дітей одне з од­ним; розвивати увагу, пам’ять, уміння відповідати на сигнал.

Хід. Діти довільно рухаються по кімнаті, а на сиг­нал: “Равлик!” — присідають, називаючи по черзі своє ім’я, і набирають пози равлика.

1. Гра “Велике дерево”

Мета: вчити відчувати, що разом, у гурті краще і гратися, і вчитися, і працювати, і відпочивати; роз­вивати позитивну мотивацію до відвідування до­шкільного закладу.

Хід. Діти стоять у колі, побравшись за руки, утво­рюючи велике, сильне дерево. Прислухаються, як шелестять його листочки, коли дме вітер (діти ра­зом розгойдуються). Відчувають, як воно живе, ди­хає (дихають разом: крок уперед — вдих, підніма­ють руки; крок назад — видих, опускають руки. Доходимо висновку: коли ми разом — нас багато, і ми велике, міцне дерево.

II.   Реконструктивно-формувальний блок: “Нумо, навчимося!”

(14-15 занять)

Завдання: корекція емоційного стану; вироб­лення позитивного ставлення до відвідування до­шкільного закладу; тренінг конструктивних форм по­ведінки, розвиток навичок позитивної соціальної поведінки; збагачення соціального досвіду; розви­ток почуття єдності, згуртованості.

1. Гра “Зустріч клоунів”

Мета: розвивати комунікативні навички, вправлятись у виявленні приязного ставлення одне до од­ного; вчити вербальних та невербальних способів знайомства; збагачувати соціальний досвід.

Хід. Вихо­ватель розпові­дає цікаву істо­рію: “Жили собі двоє клоунів: одного звали Бім, другого — Бом. Бім працю­вав в Одеському цирку, а Бом — у Київському. Вони ніколи не зустрічалися, хоча й чули один про одного. Якось на­весні діти з міста Бердянська запросили їх на дитяче свято “Бердянсь­кі кнопочки”. Приїхавши до Бердянська, клоуни на­решті зустрілися, познайомилися, зраділи один од­ному і…”

Дітям пропонують придумати й показати, як від­бувалася ця зустріч, що робили і казали клоуни. У разі виникнення труднощів педагог допомагає сво­їм вихованцям, демонструючи різноманітні способи знайомства.

1. Гра “Як познайомилися Робінзон і П’ятниця”

Мета: вправляти дітей в умінні знайомитися, розпочинати розмову, приязно поводитися; збага­чувати досвід знайомства та позитивної поведінки.

Хід. Педагог розповідає дітям про Робінзона Крузо та П’ятницю. Потім пропонує їм поділити між со­бою ролі Робінзона та П’ят­ниці, підготувати та показати сценку їхньої зу­стрічі. Діти по черзі відтво­рюють свій “сценарій” зна­йомства.

1. Гра “Радіооб’ява”

Мета: розвивати тур­ботливе ставлення одне до одного, спостережли­вість; соціальну компетент­ність.

Хід. Вихователь розпо­відає, що одного разу, коли діти були на морі, вони по­чули по радіо тривожне оголошення: “Увага/ Увага!

На пляжі загубився хлопчик (дівчинка)”. Потім вихова­тель дає опис когось із дітей: “Йому шість років, він ходить до дитячого садка “Сонечко”, у нього карі очі, темне волосся. Хто знає цього хлопчика — відгукніть­ся”. Діти за цим описом мають відгадати, про кого йдеться. Відгадавши, кличуть його на ім’я: “Данько! Данько!”

Методичні рекомендації.

Після виконан­ня аналогічних ігор варто провести бесіду з дітьми за такими запитаннями: “Як треба поводитися, щоб цього не сталося? Що треба робити, коли ти загу­бився? До кого звернутися? Що треба знати, щоб уміти розповісти про себе?”

1. Гра “Телефон”

Мета: вчити налагоджувати контакти за різних обставин, доброзичливо звертатися до співрозмов­ника, обирати коректні форми спілкування.

Обладнання: дитячі мобільні телефони або іг­рашковий телефон.

Хід. Діти грають по двоє, вихователь грає з ди­тиною, подаючи правильні зразкиспілкування. На­приклад, дзво­нить телефон, дитина  бере слухавку. Вихо­ватель на іншо­му кінці зв’язку починає роз­мову: “Добрий день!Мене звуть Наталя Ми­колаївна, я — вихо­ватель дитячого сад­ка “Світлячок” і хочу поговорити з дівчинкою, яку, здається, звуть Оленкою. Вона — новенька, зовсім недавно по­чала відвідувати дитячий садок”. Потім педагог під­тримує діалог з дитиною, з’ясовуючи: чи подобається їй у дитячому садку, що саме, в які ігри вона грає, з ким спілкується, товаришує. Відтак про­щаються.

1. Гра “Зіпсований телефон”

Мета: розвивати здатність входити в контакт;; продовжувати формувати добре ставлення до ровесників.

Хід. Грають по двоє: одна дитина — “новачок”. Дзвонить телефон. Сергійко (“новачок”) бере слу­хавку: “Добрий день! Скажіть, будь ласка, це телефон хлопчика, в якого сині очі і якому не подобається відвідувати дитячий садок “Світлячок?” На­зиваються різні якості, не притаманні “новачкові”. У відповідь він має заперечити, сказати протилежне:. “Ні, цехлопчик із зеленими очима, йому, навпаки, подобається ходити до дитячого садка…”

1. Гра “Потяг”

Мета: закріплювати вміння знайомитися в різ­ний спосіб; розвивати слухове сприйняття, координацію рухів; сприяти нейтралізації негативної емо­ційної енергії та агресивної поведінки.

Хід. Вихова­тель каже: “Зараз ми з вами утво­римо потяг. Спо­чатку я буду локо­ мотивом, і коли їхатиму по колу, то буду плескати  в долоні й промов­ляти своє ім’я: ^тНа-та-ля, На-та­ля… ” Я зробила коло, а тепер на моє місце нехай стане хтось із вас, а я стану, як і ви, вагончиком — причеплюся до “локомотива”. Тепер він поїде, а ми всі разом промовлятимемо його ім’я: “Дмит-рику, Дмит-рику…”Рушаймо!”\ так доти, доки всі діти по черзі не побудуть “ло­комотивом” і не візьмуть участь у грі.

1. Гра “Морський банан”

Мета: розвивати відчуття єдності, згуртованості; навички самоконтролю та комунікабельності.

Хід. Грають гру­пами по п’ятеро ді­тей, сидячи на лаві. Вихователь перед початком гри пояснює, що морський банан — це гумовий човен, формою дещо схожий на банан. Про­понує дітям уявити, що вони ка­таються на морському банані: для цього мають міцно тримати одне одного за лікті, щоб не ро­зірвався ланцюжок і ніхто не впав у воду. За командою вихователя діти нахиляються праворуч, ліво­руч. Завдання: не загубити нікого з “пасажирів”, не зробити нікому боляче. Якщо хтось “падає” з банана, усі разом мають вигукну­ти його ім’я.

1. Гра “Телефон довіри”

Мета: розвивати соціальну компетентність, емпатію; позитивне ставлення до відвідування дитячо­го садка.

Хід. Вихователь розповідає дітям, що таке “те­лефон довіри”, яка основна мета його працівників. Потім пропонує пограти у цю гру тим, хто хоче щось розповісти про своє перебування в дитячому садку, про те, що вони відчувають, поділитися своїми вра­женнями, сказати, добре їм там чи погано. Роль працівника “телефону довіри” виконує вихователь — він відповідає на запитання, подає слушні поради, під­тримує, консультує співрозмовників.

Методичні поради: під час гри вихователь має проявити такт, не нав’язувати дітям свої думки. Важливою є конфіденційність — “телефонну” роз­мову варто проводити в окремій кімнаті, куточку без свідків.