Урок "Щоб у серці жила Батьківщина"

ЩОБ У СЕРЦІ ЖИЛА БАТЬКІВЩИНА

Тема: розширювати знання дітей про Україну. Розвивати патріотичні почуття, прагнення бути свідомим громадянином країни. Виховувати почуття національної свідомості, повагу до державних символів, почуття гордості за історичне минуле українського народу, любов до рідної землі, мови.

Обладнання: карта України, Конституція України, державні символи України, глобус, вишитий рушник, вінок-оберіг, рослини-символи: калина, мак, волошка, ромашка, запис пісні «Моя Україна», долоньки, вирізані з паперу.

ХІД УРОКУ

         Закінчилося літо і знову на шкільне подвір’я завітала осінь, а це значить, що закінчилися довгі дні розлуки і ми знову будемо разом.

         А ви підросли, подорослішали, і готові ступити на нову сходинку у країні Знань. Знову відчинені шкільні двері, завтра розпочнуться шкільні будні, а сьогодні свято – День Знань. В цей день всі дороги ведуть до школи.

Мій рідний край

Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки в синім житі.

Звідсіль ведуть дороги в світ.

(Н. Красоткіна)

         Ви уже зрозуміли, що на сьогоднішньому уроці ми будемо говорити про Україну. Нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

         Подивіться на карту України. Тут ви можете побачити славну річку -  Дніпро і Чорне море, і столицю України – Київ. А тут Тернопіль, неподалік наше село, рідна вулиця, домівка.

         На сьогоднішньому уроці ми сплетемо символічний вінок з українських квітів. Вінок – це не просто краса, це оберіг. Він має чудодійну силу, що від біди береже і добро посилає. Сьогодні, як ніколи, Україна потребує допомоги і підтримки. А цей оберіг залишиться в класі, де ми будемо спокійно навчатися, мріяти, жити.

         Вінок наш сплетений з барвінку – символу життя.

Роботящі люди засіяли землю хлібом, побудували міста і села, проклали дороги, народили дітей і почали ростити їх.

         Вплітаємо кетяг калини, адже усі добре знаємо українське прислів’я «без верби і калини нема України».

Легенда «Наша земля»

         Колись давно бог створив народи і кожному наділив землю. Одним народам дісталась земля біля моря, іншим – земля, покрита горами, а ще іншим – широкі степи. Наші предки на розподіл до Бога прийшли пізніше. Уже все було роздано. Бог тоді сказав: «Тоді я дам вам землю ту, що залишив для раю. Там усе є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша». Пішли предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною.

         Вплітаємо у вінок волошку, символ людської відданості.

Куди б людина не мандрувала, куди б не приїхала, найперше звучить запитання:

 - Хто ти, звідки?

Ми з гордістю відповідаємо:

Україно, я – твій син!

Дощ живий поллє з хмарин.

І розквітне Україна,

Сильна, вільна, неділима.

 - Якого ти роду-племені?

Я – українка! Живу в Україні.

У вільній, єдиній моїй Батьківщині,

В душі моїй солодко грає сопілка,

Бо я з України. Бо я – українка!

         Наша Україна одна така, неповторна і єдина. Де б ми не жили: на заході чи сході, півночі чи півдні, ми всі – українці.

Кияни запрошують у Київ, милуватися київськими вулицями, величними соборами, славетним Дніпром.

Діти Закарпаття запрошують в Карпатські гори, поласувати солодким виноградом.

Діти Донбасу хваляться: чи знаєте ви, що наш край багатий на кам’яне вугілля.

Одесити запрошують скупатися в Чорному морі.

Діти з Полісся запрошують подивитися на квітуче поле льону. Усі в  один голос промовляють.

Боже єдиний! Здійсни нашу мрію:

Не діли нашу землю на західну й східну,

Бо всі ми єдині, усі ми сім’я,

В усіх нас одна батьківщина, одна.

Вплітаємо безсмертник, символ довголіття.

Лише 25 років нашій незалежній державі. Це лише мить, незначна частина нашого минулого. Хочеться вірити, що вона підніметься з колін, встане із руїн, високо підніме голову і ми твердо скажемо: «Ми – українці». Погляньте, у нас є свої символи (коротко розповідаю про символи).

Україна буде жити вічно.

         Вплітаємо ромашку – символ віри, надії, любові.

Жоден народ не може існувати без мови. Наша мова чудова, солов’їна, мелодійна, співуча. Серце завмирає, коли слухаєш українську пісню. Пісня – душа народу. З нею українці не розлучалися ніколи: пісня була супутником у боротьбі з ворогом, під час роботи, в неволі на чужині. Давайте і ми з вами послухаємо укр. пісню і відпочинемо.

(Звучить пісня «Моя Україна)

         Вплітаємо мак – символ пам’яті і мрії.

Україно, що трапилося з тобою? Гинуть молоді люди, страждають від обстрілів мирні жителі, матері з малими дітьми залишають свої домівки, тікаючи від смерті, шахтарі сидять голодні в темних підвалах, а земляки – у ворожому полоні. Наша квітуча земля окроплюється кров’ю невинних людей.

А знаєте – війна колись закінчиться

І з часом відбудуються міста.

Але ніколи більше не повернуться

Всі ті, кого забрали небеса.

Керівники домовляться, але не стихне біль жінок і матерів, не повернуться живими сини та чоловіки, батьки не візьмуть синів на руки.

         Боже, зупини кровопролиття і покарай тих, хто розпочав цю безглузду, нікому не потрібну війну.

         Я вірю і сподіваюся, що весь український народ об’єднається заради миру і процвітання нашої держави. Обов’язково зацвітуть сади, засяє лагідне сонце, з’явиться веселка, а крапельки тихого дощу змиють всі болі та страждання.

         Зараз усіх нас об’єднує мрія про мирне небо над головою. А серце кожного українця, незалежно в якій частині України він мешкає, болить і плаче разом з нашою Батьківщиною. Візьміть символічні долоньки, які лежать у вас на партах і прикладіть їх до свого сердечка. Подумки побажайте Україні миру і спокою. Дбайливими і по-дитячому щирими долоньками обгорніть нашу Україну. Тепло цих долоньок захистить кордони України.

Нехай же мирним буде наше небо!

Нехай сміються діти на Землі.

Нехай цвіте, як мак, наша Вкраїна!

Любов і доброта увійдуть в кожен дім!

(Звучить музика. Діти чіпляють долоньки)

         Людина щаслива і радісна тоді, коли панує мир і злагода. Всі ми бажаємо миру. Миру на Землі, миру в Україні, миру в родинах, миру в душах і серцях кожного з нас. Давайте за це помолимось.

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас, як спокута летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

Боже, змилуйся, прошу над нами,

Нагадай нам, що всі ми – брати.

Хай синів не втрачатиме мама.

Дім від ворога нам захисти.

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро:

Бережи, Боже, край наш святий!