19 квітня о 18:00Вебінар: Екологічна свідомість: від теорії до практики, або як почати сортувати сміття та зіровейстити

"Ігри з розвитку довільної поведінки"

Про матеріал
Щоденне проведення ігор має забезпечити: - м’який спосіб адаптації дітей, оскільки форма групових занять поступово готує дітей до шкільних умов; - збагачення прийомів спілкування дітей; - вироблення уміння правильно і гнучко спілкуватися з однолітками; - довільність поведінки дітей – уміння керувати своєю поведінкою, здатність діяти з власної волі; - розвиток уміння дітей свідомо підкоряти свої дії правилу; орієнтування дітей на певну систему вимог
Перегляд файлу

 

 

 Ігри з розвитку довільності поведінки 1-класників

 

 

Щоденне проведення ігор має забезпечити:

  • м’який спосіб адаптації дітей, оскільки форма групових занять поступово готує дітей до шкільних умов;
  • збагачення прийомів спілкування дітей;
  • вироблення уміння правильно і гнучко спілкуватися з однолітками;
  • довільність поведінки дітей – уміння керувати своєю поведінкою, здатність діяти з власної волі;
  • розвиток уміння дітей свідомо підкоряти свої дії правилу;
  • орієнтування дітей на певну систему вимог.

 

 

 

  1. Гра «Чорний, білий не беріть»
  2. Народна гра для виховання зосередженості.

Грати можна й у великій групі, але ефективнішою є гра вдвох. Ведучий звертається до партнера:

«Бариня надіслала сто карбованців.

Що хочете, те купіть,

Чорний, білий не беріть.

«Так» і «ні» не кажіть!»

Після цього ведучий починає спілкуватися з партнером, провокуючи до використання одного із «заборонених» слів: «чорний», «білий», «так», «ні». Усі учасники гри мають по кілька фантів; ті, що проштрафилися, віддають їх ведучому. Відповідати потрібно швидко, усі діти уважно стежать за виконанням правила. Бесіда вигляда­тиме орієнтовно так:

- Чи ти ходив колись до зоопарку?

- Один раз.

- А чи бачив там ведмедя?

- Бачив.

- Він був бурий чи білий?

- Полярний.

Бесіда триває доти, доки не пролунає «забо­ронене» слово. Тоді учасник віддає свій фант, для викупу якого він має виконати окреме завдання. Якщо дитина каже «Ага», «Угу», потрібно домо­витися заздалегідь, вважати це помилкою чи ні. Можна ввести додаткову умову: якщо діалог триває три хвилини з дотриманням правил, вважати, що дитина виграла.

 

 

 

 

 

 

2. Гра «Пташка»

Пізнавальна гра на розвиток самоконт­ролю

Перед початком гри ведучий ознайомлює дітей із різними породами дерев, може показати їх на картинці, розповісти, де вони ростуть. Перед грою всі обирають для себе фант — іграшку або будь-яку іншу річ. Гравці сідають у коло та оби­рають збирача фантів. Він сідає в середину кола і всім іншим гравцям дає назви дерев (дуб, клен, липа). Кожен має запам'ятати свою назву.

Збирач фантів каже: «Прилетіла пташка і сіла на дуб». Дуб має відповісти: «На дубі не була, полетіла на ялинку».

Ялинка викликає інше дерево і т.ін. Хто про­ґавить, віддає фант. Наприкінці гри фанти віді­грають.

Необхідно уважно стежити за грою та швидко відповідати. Підказувати не можна.

 

 

3. Гра «Намалюй пароплав»

Вправа на виховання довільності руху

Дитині пропонують якомога точніше змалювати пароплав, окремі деталі якого складені з елементів великих літер і цифр. Дорослий каже: «Перед тобою — аркуш паперу й олівець. На цьому аркуші намалюй, будь ласка, таку саму картинку, яку ти бачиш на цьому малюнку. Не квапся, постарайся бути уважним, щоб малюнок був таким самим, як зразок. Якщо ти щось не так намалюєш, то не стирай ластиком, а намалюй поверх неправильного або поруч правильно». Порівнюючи малюнок зі зразком, слід звертати увагу:

а) на співвідношення розмірів деталей;

б) на наявність усіх деталей;

в) на правильність зображення — чи немає дзеркального відображення, чи не плутає дитина верх і низ;

г) на кількість деталей і спосіб їхнього зображення — дитина малює «на око» чи ні?

Якщо з'ясовується, що завдання надто складне, придумайте простіші й запропонуйте дитині.

 

 

4. Гра «Візерунки»

Гра на розвиток зосередженості

У цю гру можна грати і з однією дитиною, і з групою дітей. Дитині дають аркуш паперу в клітинку. Ведучий каже: «Зараз ми вчитимемося малювати різні візерунки. Постарайтеся, щоб вони були красивими й акуратними. Для цього слухайте мене уважно — я казатиму, у який бік і на скільки клітинок провести лінію. Проводьте тільки ті лінії, які я називатиму. Коли намалюєте одну, чекайте, поки я не назву наступну. Кожну лінію починайте там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця від паперу. Усі пам'ятають, де права рука? Витягніть її убік. Зараз ви показуєте праворуч. А де лівий бік? Молодці!

Починаємо малювати перший візерунок. Узяли олівець. Малюємо лінію: одна клітинка праворуч, одна клітинка вгору, одна праворуч, одна вниз, одна праворуч, одна вниз, одна ліворуч, одна вниз, одна ліворуч, одна вгору, одна ліворуч, одна вгору. Що ми отримали? Правильно, хрестик!

Починаємо малювати наступний візерунок. Приклали олівець на наступну точку. Малюємо лінію: дві клітинки праворуч, дві клітинки вгору, дві праворуч, дві вниз, дві ліворуч, дві вниз, дві ліворуч, дві вгору. Потрапили в початкову точку? Молодці! А що отримали? Правильно, квадратики!

А тепер намалюємо найскладніший, третій візерунок. Поставте олівцем точку. Проведіть лінію на три клітинки вгору. А тепер — дві клітинки праворуч, дві вниз, одну ліворуч, одну вниз, дві праворуч. Повторіть спочатку (продиктувати). Подивіться, отримали орнамент, як на давньогрецькій вазі.

Якщо завдання не вдається виконати, корисно потренуватися на найпростіших, які можете придумати самі («Пила», «Зубчики» тощо). Не забувайте повсякчас хвалити дітей!

 

 

5. Гра «Палички»

Гра-тест

Для цієї захоплюючої гри знадобиться 30—40 паличок (можна сірників). Грати краще вдвох. Ведучий каже: «Я покажу тобі фігурку, складену з паличок, і через 1—2 секунди накрию її аркушем паперу. За цей короткий час ти маєш запам'ятати цю фігурку і потім викласти її відповідно до зразка. Потім, будь ласка, звір свою фігурку зі зразком, виправ і підрахуй свої помилки. Якщо паличку випущено або покладено неправильно — це вважається помилкою. Почали!»

Перша фігурка — «будиночок».

А тепер ускладнимо завдання!

Пропонуємо кілька фігурок — «зірочку», «сніжинку», «ялинку» одночасно. Самостійно виклавши фігурки, дитина може оцінити свою роботу в балах:

немає помилок — 10 балів;

одна помилка — 8 балів;

дві помилки — 5 балів;

три помилки — 3 бали;

чотири і більше помилки — 1 бал.

Якщо дитина не зуміє з першого разу отримати найвищу оцінку — поверніться до завдань цього розділу.

 

 

6. Гра «Сокіл та лисиця»

Гра моделює ситуацію навчання і сприяє розвитку довільності

Вибирають сокола й лисицю. Інші діти —соколята. Сокіл учить своїх соколят грати. Він бігає туди-сюди й водночас робить різні рухи руками (угору, у сторони, вперед тощо). Зграйка соколят біжить за соколом і стежить за його рухами, намагаючись точно повторити їх. У цей час із нори раптом вискакує лисиця. Соколята швидко стають навприсядки, щоб лисиця їх не помітила. (Лисиця з'являється після сигналу ведучих і ловить тільки тих, хто не присів.) «Піймане» соколя на деякий час вибуває з гри.

 

 

7. Гра «Сусіде, піднеси руку»

Гра виховує довільність, звичку дотримуватися правила й уважність до товаришів«однокласників»

Гравці, сидячи або стоячи (залежно від умов), утворюють коло. За жеребом обирають ведучого, який стає в середину кола. Він спокійно ходить по колу, потім зупиняється навпроти одного з гравців і голосно вимовляє: «Сусіде!» Той гравець, до якого звернувся ведучий, продовжує стояти (сидіти), не змінюючи пози. Ведучий має зупинятися точно навпроти тієї дитини, до якої він звертається. А обидва його сусіди мають піднести вгору одну руку: сусід праворуч — ліву, а сусід ліворуч — праву, тобто ту руку, яка ближче до гравця, що знаходиться між ними. Якщо хтось із дітей помилився, тобто підніс не ту руку або взагалі забув це зробити, він міняється з ведучим ролями. Вважається, що гравець програв, навіть якщо він намагався піднести не ту руку.

 

8. Гра «Школа навпаки»

Використовується для програвання конфліктних ситуацій

Дитина грає вчителя, дорослий (мама, тато, бабуся) — неслухняного учня. Можна підказати такий сюжет для гри з лялькою, але це менш привабливо для дитини. Учитель дає завдання, учень пручається, не хоче його виконувати, наприклад:

Учитель: — А тепер ми намалюємо сонце...

Учень: — Яке сонце? Зараз похмуро. Я забув, як воно виглядає!

Учитель: — Нумо згадаймо. Воно червоне чи жовте?

Учень: — Зелене!

Учитель: — Молодець! А кругле чи квадратне?

Учень: — Довгасте!

Учитель: — Правильно! Наша Таня (Маша, Олена) — молодець, замість сонця — огірок! Ти, як завжди, відмінниця, заслужила хорошу оцінку — двійку! Я дуже похвалю тебе твоїй мамі! І навіщо такі здібні діти ходять до школи, якщо вони все знають?

Примітка. Важливо, щоб дитина розуміла гумористичний зміст діалогу. Можна програвати відмову виконувати завдання, будь-які спроби непослуху на уроці — при цьому дитина і дорослий мають знаходити несподівані, парадоксальні рішення.

 

 

 

9. Гра «Лісова школа»

Гра моделює типові шкільні ситуації. Вона придатна для навчання різних навичок зокрема арифметики (лічити горішки, листочки, зірочки тощо), розвиває довільність поведінки

Краще, якщо є можливість, зібрати невелику групу з двох-чотирьох осіб — запросіть взяти участь у грі сусідських дітей, друзів. Кожен грає якусь із тварин, учитель (ведучий) — мудра Сова.

Граючи вперше, краще призначити вчителем дорослого або найстаршу дитину. Лунає дзвоник, Сова влітає до класу й каже: «Здрастуйте, діти! Мене звати Сова — Велика Голова. На інші імена я не відгукуюся, а забудете мене — дуже ображаюся. А вас як звати?» Учні відповідають хором, кожен голосом тварини, якою він себе назвав, Сова каже: «Ой, які цікаві совенята, а які галасливі! Я таких ніколи не бачила! Давайте домовимося так: хто захоче відповідати, підносить лапу або розправляє крило. Як тебе звати, дитинко?» Продовжують знайомитися — кожен учень має підвестися й назвати себе, спочатку вітаючись як тварина.

Сова: «Ой, які ви різні! Ну що ж, усім треба вчитися. Давайте спочатку сядемо зручніше» — вони сідають, дотримуючись тих відносин, які існують у тваринному світі. «А тепер давайте домовимося про найголовніше слово — воно має бути всім зрозуміле, це слово «мир». Якою мовою ми його вимовлятимемо? Давайте всі вивчимо його. Тепер, якщо хтось із вас кривдитиме іншого, вимовимо це чарівне слово».

Далі моделюють будь-які шкільні предмети. Наприклад, природознавство.

Сова: «Хто знає, скільки триває ніч?»

Білка: «Ми спимо п'ять годин!»

Ведмідь: «Ми спимо чотири місяці!»

Сова: «Ось і неправильно! Що ж таке ніч? Кожен знає, що ніч — це час4 коли не сплять, коли приємно літати й полювати! Які дивні совенята! А ти як гадаєш?» — звертається до того, хто ще не відповідав (наприклад, до зайця) тощо.

На вищому рівні гри діти мають відповідати з позиції «своєї» тваринки, але поступово розуміти, що «правильною» можна вважати тільки відповідь з позиції Сови. У суперечках про істину діти можуть звертатися до товаришів і апелювати до думки батьків («А мама сказала, що ведмежатам шкідливо вночі бігати й полювати!»). Використовуйте замість оцінок призи — листочки, шишки, жолуді (можна вирізані з паперу). Переконайтеся, що діти уміють лічити до 5 і розуміють, яка оцінка хороша, а яка

погана.

Гра «Лісова школа» — зручна й захоплююча для ненав'язливих повідомлень з предметів природного циклу. Можливі модифікації — наприклад, гра «Хто де живе».

 

 

 

10. Гра «Хто де живе»

Колективна гра на розвиток довільності та шкільних навичок

Діти сідають у коло. Кожен із них зображує якусь тваринку (для наочності може використати маску або значок) і з'ясовує, де ця тваринка мешкає в природі (у лісі, у полі, на дереві, у дуплі, норі тощо). Ведучий звертається до дітей, називаючи місце свого перебування і пункт призначення. Наприклад: «Ой, я, здається, заблукав! Хто б мені допоміг у цьому дубовому лісі знайти дорогу до поля? Але ні, ніхто тут, напевно, не живе». Вискакує лісовий кабанчик: «Я, я тут живу! Дорогу показати можу!» — і веде до когось, хто живе у полі, наприклад, до мишки. Потім сюжет повторюється. Головне для мандрівника — не забувати дякувати проводирю.

 

 

 

 

11. Гра «Першокласник»

У грі закріплюються знання дітей про те, що потрібно першокласникові для навчання в школі, виховується бажання вчитися, зібраність, акуратність

Гру можна проводити як у сім'ї з однією дитиною, так і з групою дітей. На столі в дорослого лежить портфель і кілька предметів: ручка, зошит, щоденник, олівець, ложка, ножиці, ключ, гребінець. Після нагадування про те, що дитина незабаром іде до школи й сама збиратиме свої речі, їй пропонують подивитися на розкладені предмети і якнайшвидше зібрати свій портфель. Гра завершується, коли дитина складе всі речі й закриє портфель, Можливі модифікації: якщо беруть участь кілька дітей, увести елемент змагання, якщо одна дитина — лічити до п'яти. Потрібно звертати увагу на те, щоб складати речі не тільки швидко, а й акуратно; не забувати заохочувати тих, хто точно виконав ці правила гри.

 

 

 

12. Добре – погано

Мета: відкрите висловлювання своїх почуттів.

Основна процедура:

  1. Бесіда про те, які бажання найскладніше висловити: що в цьому складного? Про які почуття не можна говорити? Чому? Хто це сказав? А як сам вважаєш?
  2. Програвання наступної ситуації, де складно сказати про бажання або про свої почуття. При цьому теми й сюжет ситуацій мають бути взяті з бесіди. Наприклад:

  3 тобою не хочуть гратися. А ти хочеш. Що ти скажеш для того, щоб показати своє бажання

і щоб тебе взяли?

  • Б'ють твого маленького сусіда. Що ти ска­жеш? А що зробиш?
  • У тебе випадково влучили м'ячем. Потім ще раз, але навмисне і боляче. У тебе покотилися сльози. Що ти скажеш? Зазвичай достатньо трьох ситуацій: на бажання, на негативне і неприємне почуття.
  1. Правило, яке мають сформулювати діти: «Якщо я чогось хочу, я можу і знаю, як про це сказати», «Якщо мені боляче, погано, я скажу про це».

Результат: дитина вголос виявляє свої емоції, навіть тоді, коли це неприємно іншим.

 

 

 

13. Подобається – не подобається

Мета: вияв симпатії до себе та інших.

Основна процедура:

  1. Намалювати найприємніше для себе і трохи розповісти про нього. Коли діти розповідають, можна запитаннями звертати їхню увагу на те, що може бути ще приємним у житті.
  2. Бесіда «Що подобається нам, іншим дітям, мамі, татові, вихователю в нас?». Важливо допомогти кожній дитині знайти хоча б по одній якості, яка подобається в ній іншим.
  3. Вправа: «Знаєш, що мені в тобі подобається... (5 пунктів)» Кожна дитина, а також ведучий, каже це кожному.
  4. Правило дня: «Відтепер щоразу, коли відбуватиметься щось хороше, я не пропущу цього й не відмовлю собі в задоволенні цим насолодитися». Якщо мені щось подобається в іншому, я зможу сказати йому про це».

Результат: навчити дитину приймати похвалу, бачити позитивне в собі та інших.

 

 

 

14. Спільна мова

Мета: розвиток кооперативних навичок.

  1. Психогімнастичні вправи на збагачення сенсорного досвіду. Наприклад, «Поводир і сліпий». Обов'язкове обговорення того, що відчували діти.
  2. Вправа на два етапи. Завдання: кожний отримує кілька деталей і діти мають скласти з них картинку.

I етап: мозаїка «Будинок» (дах, вікно, двері, стіни, труба, огорожа).

ІІ етап: мозаїка «Квітка» (листя, пелюстки квітки, серцевина квітки, стебло, трава, бджола).

В обговоренні необхідно звернути увагу на те, що допомагає, а що заважає разом гратися або щось робити.

Результат діти вчаться знаходити спільну мову з іншими, набувають навичок спільної діяльності.

Примітка: якщо результат поганий, можна повторити заняття, давши дітям такі вправи:

I етап: малюєш будинок по лінії і мовчки;

II етап: можна пояснити, що збираєшся намалювати і обговорювати, якщо не хочеш, щоб хтось намалював якусь частину або деталь, оскільки у твоєму проекті їй немає місця.

 

15. Світ фантазій

Мета: занурення у світ фантазій.

Основна процедура:

  1. Пропоновані ігри можна відтворити як у дії, так і спочатку на папері, а потім у дії:
  • Якби ти міг перевтілитися в річ, то в яку? Чому? Покажи цю річ.
  • Якби ти міг на тиждень помінятися місцями з кимсь, з ким би ти помінявся? Уяви, що це відбулося. Покажи себе ним. Що ти відчуваєш?
  • Якби фея могла виконати будь-які три твоїх бажання, що б ти попросив? Уяви, що це відбулося. Покажи.
  • Якби ти міг стати невидимкою на один день, що б ти зробив? Уяви, що ти це робиш.
  • Намалюй собі листа. Уяви, що ти отримав цей лист. Роздрукуй і прочитай його. Що ти відчуваєш? Може, написати щось на майбутнє?

Результат: дитина занурюється у світ фантазій, вчиться виражати себе з несподіваного боку.

Примітка: можна дати на цю тему ще одне завдання такого типу:

  • Ти директор зоопарку і тобі треба зважити слона. Як ти це робитимеш?
  • Сконструюй велосипед для листоноші.
  • Сконструюй ліжко, на якому легко заснути і ніколи не проспиш.
  • Сконструюй дуже зручну парту для першокласника.

Вправи можна робити в таких варіантах:

а) у дії кожному по черзі;

б) по троє із себе або з іграшок;

в) кожен сам, але з усіх дітей.

Під час обговорення звертати увагу на те, чи можливо ці «винаходи» втілити в життя.

Наприклад, нехай дитина пофантазує над своїм реальним ліжечком.

Прощання: замість «До побачення» можна сказати, наприклад, «Щасливої дороги всім», або всі водночас, але кожний по-своєму, говорить те, що хоче сказати всім на прощання.

 

16. Гра «Знак питання»

Мета. Це ідеальна вправа для недавно сформованої групи, учасники якої не зовсім розуміють, чого від них очікують, як інші реагують на їхню поведінку тощо.

Інструкція: правила гри такі. Охочий щось дізнатися бере «знак питання», який я кладу в центр кола. Він може запитати про щось будь-якого учасника.

Питання може стосуватися не тільки того, що цей учасник уже сказав або зробив у групі, а й того, що він, можливо, зробить у майбутньому. Можна запитати, наприклад: «Як ти почувався, коли я тільки що тебе переривав?» або «Як ти реагував би, якби я зробив, наприклад, так?..» тощо.

Тільки-но ви почули відповідь, покладіть «знак питання» назад у коло і дайте можливість іншому учасникові поставити своє запитання.

Кожний може ставити скільки завгодно запитань. Хто хоче почати?

(Зупиніть вправу, якщо вам здається, що рівень енергії групи спадає. Обговорення можна не проводити.)

 

17. Гра «Що сказав китаєць»

Мета. Щоб припинити змагання, в основі яких— боротьба за владу, ведучий має звернути увагу групи на цю проблему. Ця вправа дає змогу учасникам реалізувати свою потребу у владі, обміркувати свої внутрішні установки з приводу впливу і прямого висловлення вимог.

Інструкція: Я хочу вам запропонувати пограти.  Це стара дитяча гра, що готує дитину до виконання дорослих обов'язків. Діти пробують себе в авторитетній ролі, тренуються приймати рішення давати вказівки й виражати при цьому свою індивідуальність. З іншого боку, вони вчаться підкорятися вказівкам інших. І, нарешті, ця гра вчить ще одного — здатності дивувати інших та іноді робити щось несподіване.

Напевно, ми, дорослі люди, часом стаємо надто передбачуваними, оскільки постійно повторюємо певні моделі поведінки. Часто це трапляється через те, що ми втрачаємо здатність впливати на інших.

Будь ласка, станьте в коло…

Кожний з вас по черзі упродовж 1—2-х хвилин виступатиме в ролі китайця. У нього є право давати розпорядження, інші мають їх виконувати. Що запропонує «китаєць», залежить тільки від його бажань і фантазії. Кожну свою фразу він починає словами: «Китаєць сказав...», а далі формулює якусь вимогу, наприклад: «...Щоб усі від душі позіхнули»тощо. 

Як атрибут влади, «китаєць» тримає в руці мою книжку (або щось, що йому дасть ведучий). Через1—2 хвилини він дякує всім і передає книжку новому«китайцеві». Хто почне?

 

18. Гра «Чужими очима»

Мета. У цій вправі учасники можуть подивитися на себе очима інших людей. Також це чудова можливість повідомити про себе щось важливе і продемонструвати групі різні аспекти своєї особистості.

Інструкція. (Група сідає в коло. У центрі кола стоїть порожній стілець.) Уявіть, що ви — новачок у цьому класі, але ви не самі представлятимете себе тут, це робитиме інша людина — хтось із ваших близьких, знайомих, друзів… З'ясуйте для себе, хто це буде.

Кожен із вас може вийти в центр кола і стати за спинкою стільця. Спробуйте побачити себе таким, що сидить на цьому стільці й уважно слухає, як вас представляє групі обрана вами людина. Ви самі стаєте цією людиною і починаєте говорити про себе від її імені, наприклад: «Я — Ганна, сестра Христини. Я знаю її від народження і можу розказати вам про неї»

(Під час цієї процедури ви можете попросити учасника сісти на стілець і повідомити групі щось уже від свого імені. До нього можна звернутися із запитаннями, які стосуються обох ролей. Запитання мають бути такими, щоб на них можна було відповісти коротко. Після того як учасник закінчить розповідь про себе, подякуйте йому. Можна обговорити те, що відбувалося, — одразу або після того, як виступлять усі учасники.)

 

19. Гра «Енергія»

Мета. Вправа спрямована на релаксацію та на постановку дихання. Вона викликає відчуття бадьорості, легкості.

Інструкція. Сядьте зручніше і заплющте очі. Зручна поза дуже важлива. Посовайтеся з боку в бік: потрібно, щоб ваше тіло відчувало опору. Голова, потилиця і хребет мають знаходитися на прямій лінії. Вдихніть стільки повітря, скільки зможете, спрямуйте його в живіт... Потім зробіть повний видих...

І ще кілька разів... Спробуйте спрямувати теплу енергію вашого дихання в усі напружені частини тіла, напруження виходить із вас... Відчуйте, як дихання проникає в найнапруженіші ділянки вашого тіла й розслаблює їх. Як зникає напруження, вам стає затишніше і спокійніше, поки ви уважно стежите за своїм диханням...

А тепер зверніть увагу на ваші плечі й потилицю. Злегка порухайте плечима й шиєю, стежачи, які м'язи розслаблюються й відпочивають, а які залишаються нерухомими (10 секунд). Уявіть собі, що у вас на рівні лопаток знаходяться двостулкові двері. Напевно, усі бачили такі у вестернах —через них відвідувачі салуна легко проходять усередину й назовні. Отже, такі дверцята є у верхній частині вашої спини... Коли ви робите верхній частині вашої спини... Коли ви робите вдих, уявляйте собі, що обидві стулки широко відчиняються... і зачиняються, коли ви видихаєте...Відчуйте, як прохолодний свіжий вітерець дме у груди й живіт, коли дверцята відчиняються... Можете зафарбувати його в якийсь колір — наприклад, блакитний або світло-рожевий...

Повітря, яке ви видихаєте, теж може бути забарвлене — наприклад, у колір антрациту, що стає світлішим, коли ви розслаблюєтеся...

Знайдіть правильний ритм свого дихання, що відповідає вашому тілесному й душевному стану, а поки що помовчу... (1 хв).

А тепер повертайтеся до кімнати. Потягніться кілька разів, відчуйте свої плечі й потилицю. Можливо, ви вирішите частіше звертати увагу на цю важливу ділянку тіла й більше піклуватиметеся про себе. Розплющіть очі й поверніться до нас бадьорими.

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
19 лютого
Переглядів
48
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку