Імунна система людини, особливості її функціонування.

ТЕМА .  Імунна система людини, особливості її функціонування. Мета уроку:

• Освітня: • розширювати, узагальнювати знання про середовище існування організмів; з’ясувати особливості пристосування живих організмів до кожного з цих середовищ.

• Розвивальна:  розвивати у здобувачів освіти пам’ять і увагу, вміння логічно мислити та знаходити зв’язки між особливостями будови та функціями біологічних структур; продовжити формувати навички пошукової роботи, уміння аналізувати,  систематизувати та узагальнювати інформацію, робити висновки.

• Виховна: виховувати свідоме ставлення до навколишнього середовища, розуміння єдності всі біологічних процесів у живих організмах і важливості цих процесів для існування життя.

Обладнання й матеріали: мультимедійний комплекс; презентація; інтерактивний плакат  . https://www.thinglink.com/scene/1678493409775452161 ; https://www.thinglink.com/card/1678502599986249729 ; веселка імунітету https://www.liveworksheets.com/6-fk227836pz  САМООЦІНЮВАННЯ https://forms.gle/iR9bT9UXzDckboks7 запитання на платформі «На Урок».  https://naurok.com.ua/test/imunna-sistema-imunitet-1976535.html

Базові поняття і терміни: адаптація, екологічний фактор, анабіоз, планктон,  нектон,  бентос,  симбіоз,  мутуалізм,  коменсалізм,  паразитизм.

Методи і методичні прийоми:

розповідь з елементами бесіди, фронтальне опитування, , дидактична гра «фантастичний звір», , робота з таблицями, робота в малих групах, вправа «асоціативний кущ», інтерактивні вправи на платформі  LearningApps.org, тестові 

Тип  уроку: комбінований .

Ключові та предметні компетентності: спілкування державною мовою, основні компетентності у природничих науках і технологіях, екологічна грамотність і здорове життя, уміння вчитися впродовж життя.

Очікувані результати:

• учні мають називати види середовища існування та характеризувати їх;
• учні мають наводити приклади пристосованості організмів до умов середовища, подібності у пристосуванні різних видів до однакових умов середовища;
• учні мають пояснювати шляхи пристосування організмів до умов існування.

Наскрізні змістовні лінії

•                 Екологічна безпека та сталий розвиток: націлена на формування в учнів екологічної культури, соціальної активності, відповідальності і готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля і сталого розвитку суспільства.
•                 Здоров’я і безпека: забезпечує формування здоров’язбережувальної компетентності учнів як духовно, емоційно, соціально і фізично
•                 повноцінних членів суспільства, які здатні дотримуватися здорового способу життя і формувати безпечне життєве середовище
•                 Громадянська відповідальність: формування діяльного члена громади й суспільства та орієнтація на формування біотичних норм поведінки в природі, розуміння відповідальності за свої вчинки в природі і суспільстві

• Структура  уроку

1. Організаційний етап .....................................     1 хв

IІ.  Мотивація та актуалізація навчальної діяльності….5 хв

IIІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку……       2 хв

IV.   Вивчення нового матеріалу  ..............................     21 хв

V. Узагальнення і закріплення матеріалу................      10 хв

VІ.  Підбиття підсумків уроку   ...............................       4  хв

VIІ.  Домашнє завдання  .....................................     .      1 хв

Хід  уроку

1. Організаційний етап

І.1. Привітання

І.2. Перевірка готовності здобувачів освіти до уроку

І.3. Ознайомлення з критеріями оцінювання на уроці.

В Google Класі учні отримають посилання на Google Форми, в якій буде анкета для самооцінювання. 

  IІ.  Перевірка домашнього завдання

Вправа «Позитивні і Негативні стресори» LearningApps.org «пазли» https://learningapps.org/display?v=pdxc53odc23

Стресори:

• Виробничі:

• перевантаження організму: фізичне і психічне;
• зміни розпорядку і режиму;
• погане устаткування на робочому місці.

• Навчальні:

• іспити;
• негативні бали;
• змагання різного характеру.

• Кар’єрні:

• несправедливість у колективі;
• конфліктність в колективі;
• повільне просування по службі;
• конфлікти з керівництвом;
• конфлікти з підлеглими;
• стосунки з клієнтами;
• відсутність підтримки;
• відповідальність за людей.

• Соціальні:

• стан економіки країни;
• відсутність роботи;
• зростання цін;
• зростання злочинності.

• cтосунки в сім’ї;
• обставини життя;
• відсутність батька (мами);
• відсутність роботи;
• відсутність грошей;
• конфлікт “батьки і діти”.

Виконавши вправу, учні  відкривають картку – відповідь з назвою теми уроку. 

IІІ.  Мотивація та актуалізація навчальної діяльності

Два сторіччя тому, коли у світі від страшної хвороби – чорної віспи – щороку помирало багато тисяч людей, англійський лікар Едвард Дженнер помітив, що доярки часто хворіють на безпечну для людини коров’ячу віспу і ніколи – на чорну. В 1796 році Дженнер вирішив провести дослід на людині. З дозволу батька увів під шкіру здорового восьмирічного хлопчика збудник коров’ячої віспи. Спочатку хлопчик нічого не відчував, але на сьомий день у нього підвищилась температура тіла, зник апетит, з’явився головний біль, а на шкірі – незначний рожевий висип. Через ніч хлопчик уже був здоровий. Через півтора місяця лікар увів йому під шкіру рідину справжньої чорної віспи. Хлопчик не захворів на цю страшну недугу

Питання чому? :

Відповідь : Він уже мав імунітет від чорної віспи на все життя!

Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Учні самостійно, під керівництвом викладача, визначають мету  та завдання уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу (розповідь викладача з елементами бесіди; опрацювання схем, які учні отримають як додатки в кінці уроку (прикріпленим документом у Google Класі );

Вправа  «Асоціативний кущ».  (сл. 2)

Учні пригадують усі поняття і називають асоціації, що пов’язані з терміном «Імунітет ».

Імунітет – Це реакція організму на чужорідність, сукупність захисних механізмів, які допомагають організму протистояти чужорідним чинникам. Він зумовлюється сукупністю успадкованих і набутих біологічних особливостей та механізмів організму, здатних протистояти шкідливій дії чужорідних організмів і речовин.

Органами імунної системи є:

Центральні:

• Червоний кістковий мозок

• Тимус (загрудинна залоза)

Периферичні:

• Селезінка

• Лімфатичні вузли

• Скупчення лімфатичної тканини у стінках порожнистих органів травної і дихальної систем (лімфатичні вузлики червоподібного відростка і клубової кишки, мигдалики).

Червоний кістковий мозок є головним органом кровотворення. Там утворюються В-лімфоцити, здатні виробляти антитіла для боротьби з інфекцією та інші клітини крові. Тимус або загрудинна залоза – місце дозрівання і «навчання» Т-лімфоцитів. Він добре працює у молодих людей, а з віком втрачає активність. У селезінці також утворюються лейкоцити, знешкоджуються деякі небезпечні речовини, руйнуються пошкоджені еритроцити. Лімфатичні вузли – найбільш чисельні органи імунної системи. Вони є у більшості органів, і утворюються на місці злиття лімфатичних судин. Лімфатичні вузли є бар’єром на шляху проникнення інфекції у наше тіло і поширення її організмом.

Імунітет – складна реакція. Він є сукупністю багатьох ланок. Спробуємо розібратись, як він працює і які існують його види:

За особливостями розвитку імунітету протягом індивідуального розвитку та специфічністю до конкретного збудника імунітет може бути специфічним (його ще називають набутим або адаптивним) і неспецифічним(вродженим, спадковим).

Неспецифічний (або вроджений) імунітет здійснює загальний опір

організму проти всіх патогенів, має багато механізмів дії і причетний до роботи багатьох органів. До нього належать так звані фактори природної опірності – наприклад, шкіра і слизові оболонки є механічним бар’єром для проникнення в організм більшості бактерій, вірусів, багатьох отруйних речовин. Миготливий епітелій дихальних шляхів злагодженою роботою війок видаляє з них пил і мікроорганізми. До речі, у курців ця функція порушується. Рідини, які виділяє наше тіло у місцях контакту з навколишнім середовищем, містять лізоцим – фермент, що руйнує клітинні стінки бактерій. Найбільше його у сльозах, він є у слині, грудному молоці тощо. Хлоридна кислота у шлунку також знищує патогенні мікроорганізми.

Вроджений імунітет є спадковим. Наприклад, у людей є такий імунітет проти чумки собак, ми нею не хворіємо. Навколо нас – у повітрі, воді, на предметах, на поверхні нашої шкіри та слизових оболонок, у кишечнику - є безліч бактерій, вірусів, найпростіших. Але більшість з них не викликає у нас хвороб саме завдяки вродженому імунітету. Вроджений імунітет також є неспецифічним, тобто він не розпізнає конкретного патогену за притаманними тільки йому ознаками.

Навпаки, Набутий (або адаптивний) імунітет виникає протягом життя під час контакту з інфекційними агентами і не успадковується нащадками. Саме він є специфічним проти певного патогену. Наприклад, після захворювання на кір або скарлатину до них виробляється такий імунітет. Адаптивний імунітет виникає також внаслідок щеплення. На формування адаптивного імунітету потрібен час.

Він може діяти кілька місяців, років або все життя.

За механізмом дії розрізняють гуморальний і клітинний імунітет.

До гуморального імунітету належить та його ланка, яка забезпечується певними хімічними речовинами. Він може бути неспецифічним або специфічним. Ми вже говорили про антибактеріальний фермент лізоцим і хлоридну кислоту у шлунку. Це фактори неспецифічного гуморального імунітету. Таким фактором є й інтерферони – антивірусні білки широкого спектру дії. Вони блокують розмноження вірусів і стимулюють інші імунні механізми.

Специфічний гуморальний імунітет пов'язаний зі Спеціальні білки – антитіла або імуноглобуліни виробляють В-лімфоцити крові у відповідь на дію чужорідних речовин – антигенів. Кожний В-лімфоцит може виробляти тільки один тип антитіл, високоспецифічних до свого антигену. Антигенами можуть бути білки на поверхнях бактерій і вірусів, токсичні речовини тощо. На поверхнях клітин злоякісних пухлин також є певні антигени. Антитіла міцно зв’язуються з антигеном. Це може спричинити руйнування токсичної речовини, бактеріальної клітини або клітин, заражених вірусом чи злоякісних.

Специфічний імунітет є адаптивним, тобто ми його набуваємо упродовж життя.

Це потребує певного часу, за який виробляються В-лімфоцити, що утворюють необхідні антитіла. Наприклад, коли роблять ІФА-аналіз на коронавірусну хворобу, шукають у зразку крові так звані імуноглобуліни М (IgM). Якщо вони є – тест позитивний. Їх можна знайти у крові людини через 1-2 тижні після контакту зі збудником, як правило, через кілька днів після появи симптомів хвороби. Є також антитіла інших типів.

Але як швидко відбувається продукція антитіл? Чи за всіх обставин цей процес відбувається з однаковою швидкістю? Розрізняють первинну і вторинну імунну відповідь. Первинна імунна відповідь виникає за першого контакту зі збудником.

Саме вона потребує достатньо часу на формування, кількість антитіл зростає поступово і спочатку не може забезпечити достатнього захисту. Настає хвороба. Але після одужання в організмі залишаються клітини імунної пам'яті, що живуть роками і навіть десятиліттями. За вторинної імунної відповіді (під час повторної зустрічі зі збудником) кількість антитіл зростає значно швидше і досягає вищого рівня. Хвороба не настає.

Клітинний імунітет також може бути специфічним і неспецифічним.

Специфічний клітинний імунітет Пов'язаний із Т-лімфоцитами. Ці клітини здатні розпізнавати антигени на поверхні інших клітин. Т-лімфоцити поділяються на Т-кілери, Т-хелпери та Т-супресори. Перші вбивають заражені клітини, другі – взаємодіють з В-лімфоцитами, стимулюючи їх розмноження. Т-супресори пригнічують імунну відповідь на завершальних етапах хвороби.

Неспецифічний клітинний імунітет Здійснюється завдяки NK-клітинам і фагоцитам, наприклад, макрофагам. NK-клітини розпізнають білки на поверхні своїх і чужих клітин або клітин, що зазнали злоякісного переродження чи заражені вірусами, і вбивають такі клітини. Літери NK означають “natural killers” – природні вбивці. Фагоцити здійснюють імунний захист завдяки фагоцитозу, наприклад, поглинаючи хвороботворні бактерії. Якщо імунітет Формується імунною системою власного організму, це - активний імунітет. Він виникає після перенесеної хвороби (натуральний активний імунітет) або після введення профілактичної вакцини (штучний активний імунітет). Про вакцинацію ми поговоримо на уроці, присвяченому профілактиці інфекційних хвороб.

Пасивний імунітет пов'язаний з дією факторів зовнішнього середовища.

Наприклад, у крові новонародженої дитини є антитіла, які вона отримала від матері через плаценту або отримує із материнським молоком. Так формується натуральний пасивний імунітет. Штучний пасивний імунітет виникає після введення лікувальної сироватки з готовими антитілами.

Імунна система - сукупність молекул, клітин, тканин й органів, які захищають організм від генетично чужорідних клітин або речовин, що надходять із середовища або утворюються в організмі.

 Імунна система функціонує в нерозривній єдності з іншими системами, що беруть участь у транспортуванні її клітин і речовин та регуляції. Деякі органи й клітини імунної системи є компонентами кровоносної, дихальної, травної, ендокринної, нервової систем, у складі яких вони виконують свої додаткові функції (іл. 1).

 Як організована імунна система в організмі людини?

 Системний рівень. На відміну від інших фізіологічних систем імунна система поширена по всьому тілі. Цікаво, що в організмі людини є органи, до яких імунна система має обмежений доступ. Це т. зв. імунопривілейовані органи, до яких належать мозок, очі, плацента, сім'янники. Вважається, що імунні привілеї є механізмом адаптації для запобігання пошкодженням найбільш важливих органів з боку власної імунної системи та її реакцій.

 Рівень органів. Органи імунної системи поділяють на центральні та периферичні. До центральних органів імунної системи відносять кістковий мозок і тимус, а до периферичних - мигдалики, лімфатичні вузли, селезінку, апендикс.

 Тканинний рівень. Лімфоїдна тканина є скупченням лімфоцитів і допоміжних клітин у складі слизових оболонок багатьох органів. Так, в тонкому кишечнику розташовуються пеєрові бляшки, в бронхах - лімфоїдні фолікули, в носоглотці - аденоїди. Для цієї тканини характерна рання вікова інволюція (старіння). Так, лімфоїдна тканина тимусу до 40 років повністю замінюється жировою.

  Клітинний рівень. Клітини імунної системи здатні до рециркуляції, тобто можуть проникати крізь стінки капілярів і переміщуватися між клітинами за допомогою рідин внутрішнього середовища. Основними клітинами імунної системи є лейкоцити, серед яких Т-лімфоцити й В-лімфоцити. Імунна система постійно підтримує певну кількість своїх клітин завдяки стовбуровим клітинами червоного кісткового мозку.

 Молекулярний рівень. Молекули імунної системи секретуються її клітинами і можуть функціонувати як самостійні агенти. Характерним прикладом таких речовин є імуноглобуліни (антитіла), що утворюються В-лімфоцитами. Зв'язок між клітинами та органами імунної системи здійснюється за допомогою особливих сигнальних білків - цитокінів.

 Отже, структурними й функціональними компонентами імунної системи людини є молекули, клітини та органи, що забезпечують здатність організму розпізнавати й знешкоджувати чужорідний матеріал.

Порушення функціонування імунної системи

Як і у роботі будь-якої системи організму, у функціонуванні імунної системи можуть виникати порушення:

• Імунодефіцит – формується за недостатньо ефективної роботи імунної системи. Буває вродженим (первинним) і набутим (вторинним). Найвідоміший приклад - СНІД.

• Алергічна реакція – підвищена чутливість імунної системи організму на певні, як правило, безпечні антигени. Такі речовини називаються алергенами.

• Автоімунні захворювання – виникають у разі атаки імунною системою власних клітин. Прикладом такого захворювання є цукровий діабет І типу.

До аутоімунних захворювань належать:

• ревматоїдний артрит;

• аутоімунний тироїдит;

• системний червоний вовчак;

• системна склеродермія;

• васкуліти;

• деформуючий остеоартроз (хвороба Бехтєрєва);

• розсіяний склероз;

• неспецифічний виразковий коліт;

• хвороба Крона та інші.

Для нормалізації роботи імунної системи використовують імунокорекцію.

За імунодефіциту вона є стимулювальною, за алергічних чи автоімунних захворювань – пригнічувальною, наприклад, препаратамиімуносупресорами. Також проводять заміщувальну імунокорекцію – вводять готові антитіла, імунні клітини. Вона потребує регулярного повторення або трансплантації червоного кісткового мозку. Сучасним методом є генна терапія, що дозволяє замінити ген, відповідальний за порушення роботи певної ланки імунної системи.

Імунотерапія – сукупність методів лікування хвороб імунобіологічними

препаратами: вакцинами, сироватками, моноклональними антитілами тощо.

Імунітет, його роботу, практичні методи імунокорекції та імунотерапії вивчає наука імунологія.

V. Узагальнення і закріплення матеріалу

 Рубрика  «Відповідь ерудита»

Чи знали ви, що захворювання можуть бути місцевими і загальними? Місцеве, це коли хворіє маленьке місце у нашому організмі (наприклад подряпинка), а загальне – це коли хвороба добре відчувається і хворіє весь організм. Причому місцеве може перерости в загальне (з подряпинки в зараження крові)

Питання: (слайд 19)

1. Які з перерахованих захворювань відносяться до загальних, а які – до місцевих: прищ (місцеве), хворий зуб (місцеве), віспа (загальне), грип (загальне)?

2. Чому не можна давити прищі? (Щоб місцеве захворювання не перейшло в загальне).

3. Всі колись падали і збивали коліна. В місцях ураження кров згорталась і утворювала тромб. Чи є це захисною реакцією організму? (Так, тому що зупиняється кровотеча, і відновлюється бар’єрна функція).

4. Під словом мікроби мають на увазі..? (віруси і хвороботворні бактерії)

5. Чи можна вважати захисними реакціями організму кашель, чхання, нежить і підвищення температури? (Так, оскільки організм таким чином бореться з мікробами).

Кросворд «Імунітет»

Запитання.

1. Імунітет, при якому збудники хвороб знищуються фагоцитозом.

2. Хвороба, від якої загинуло 100 тисяч людей у Візантійській імперії. Тривала 50 років.

3. Імунітет за якого клітини виробляють антитіла, що паралізують, чи ослаблюють збудників хвороби.

4. Речовини, що виробляються В-лімфоцитами і здатні нейтралізувати антигени.

5. Вірус, що спричиняє хворобу імунодефіциту людини.

6. Імунітет, що утворився внаслідок щеплення, чи вакцинації.

7. Введення в організм людини ослаблених збудників хвороб.

8. Вчений, що розробив способи профілактичної вакцинації проти сказу, курячої холери та сибірської виразки у ХІХ столітті.

V.3.Тестові  запитання на платформі «На Урок» (викладач виконує необхідні налаштування безпосередньо перед уроком вибираючи опцію «в режимі реального часу»)

VІ.  Підбиття підсумків уроку

Оцінювання учнів

VІІ. Домашнє завдання