Індикатори формованості ідентичності на уроках історії та громадянської освіти

Індикатори 

формованості

ідентичності на 

уроках історії та 

громадянської 

освіти

Вчитель історії ОЗРЛ №1 РМР
Сирбу Олена Іванівна

Ідентичність

— це самоусвідомлення людиною 

того,

хто вона є

, які якості їй притаманні та до яких 

спільнот вона належить. 

Якщо пояснити просто: це відповідь на запитання

«Хто 

я?»

.

Основні види ідентичності:

Персональна (особиста):

твої унікальні риси (характер, 

хобі, зовнішність, ім'я). Те, що робить тебе неповторним. 

Соціальна:

приналежність до певної групи (учень 8 

класу, фанат футбольного клубу, член родини).

Національно-культурна:

усвідомлення себе частиною 

свого народу, мови та традицій (наприклад, «я —

українець»). 

Громадянська:

усвідомлення себе як громадянина 

держави, що має права, обов'язки та відповідальність за 

свою країну.

Чому важливо вивчати ідентичність 

на уроках історії???

Вивчення ідентичності на уроках історії є критично важливим для формування свідомих 
громадян, розуміння ними власного коріння, національних цінностей та збереження 
історичної пам’яті. Це допомагає учням усвідомити себе частиною нації, виховує патріотизм, 
розвиває критичне мислення та запобігає повторенню помилок минулого.
Основні причини важливості вивчення ідентичності на уроках історії:
•

Розуміння власного "Я":

Допомагає відповісти на питання, хто ми є, звідки прийшли та які 

цінності маємо.
•

Формування патріотизму:

Виховання любові до своєї країни через знання про подвиги, 

боротьбу за незалежність та культурну спадщину.
•

Розвиток критичного мислення:

Навчає аналізувати причини та наслідки подій, розвиваючи 

відповідальний погляд на сучасні проблеми.
•

Зміцнення суспільства:

Сприяє згуртованості нації, розумінню єдності та спільної мети.

•

Збереження національної пам'яті:

Забезпечує спадкоємність поколінь, повагу до предків та 

захист від історичних маніпуляцій.
Вивчення ідентичності також передбачає баланс між національною самобутністю та повагою 
до інших культур, що сприяє розвитку толерантності.

На уроках історії та громадянської освіти формування 

ідентичності є центральним завданням, оскільки ці предмети 
допомагають учням зрозуміти своє місце в суспільстві та часі.

Основні аспекти ідентичності в навчанні:
Національна та громадянська ідентичність:

Формування 

почуття приналежності до держави, усвідомлення прав, обов’язків та 
цінностей демократичного суспільства.

Історична пам'ять:

Переосмислення минулого для розуміння 

сучасного «Я» через призму долі свого народу.

Багаторівневість:

Учні вчаться поєднувати різні ролі — від 

локальної (мешканець міста/села) до глобальної (громадянин світу).

Критичне мислення:

Аналіз маніпуляцій та стереотипів, які 

впливають на сприйняття «своїх» та «чужих».

Емпатія та толерантність:

Вивчення історії меншин та різних 

соціальних груп для побудови інклюзивної ідентичності.

Мета:

не просто завчити дати, а дати відповідь на 

питання:

«Хто я є в контексті історії та сучасного суспільства?»

На уроках історії та 
громадянської 
освіти

індикатори 

формованості ідентичності

—

це конкретні результати 
навчання (знання, уміння та 
ставлення), які свідчать про те, 
що учень усвідомлює свою 
приналежність до певної 
спільноти та приймає її 
цінності.

Відповідно до концепції НУШ та чинних програм, ці індикатори поділяють на три 
основні групи:

1. Когнітивні (що учень знає та розуміє)

•

Розуміння термінів:

здатність пояснити, що таке «ідентичність», «нація», 

«громадянин», «держава».
•

Знання символів та традицій:

впізнавання та розуміння значення державних 

символів (Герб, Прапор, Гімн), а також національних традицій та пам’ятних дат.
•

Історична пам'ять:

знання ключових подій боротьби за незалежність та 

розуміння їхнього впливу на сучасність.

2. Діяльнісні (що учень вміє робити)

•

Громадянська активність:

участь у житті класу, школи чи громади (проєкти

, 

волонтерство

).

•

Критичний аналіз:

вміння розрізняти історичні факти та маніпуляції, зокрема 

російські наративи про історію України.
•

Використання мови:

вільне спілкування державною мовою в офіційних та 

неофіційних ситуаціях.

3. 

Ціннісно

-

орієнтаційні (яке ставлення демонструє)

•

Почуття приналежності:

вербалізація «ми

-

концепції» («ми — українці», «ми —

громадяни»).
•

Повага до різноманіття:

визнання прав інших груп при збереженні власної 

ідентичності.
•

Відповідальність:

усвідомлення обов'язку захищати інтереси своєї держави та 

громади.

Дослідження рідного краю — це перехід від «книжкової» ідентичності до

відчутої на 

дотик

. Це момент, коли історія перестає бути набором дат і стає «моєю».

1. Дослідження рідного краю (Краєзнавство)

Це пошук відповіді на питання:

«Чому я тут і що мене пов'язує з цією землею?»

Топоніміка:

Вивчення походження назв вулиць чи річок. Учень розуміє, що назва —

це «пароль» від предків.

Інтерв’ю з найстарішими мешканцями:

Це живий зв'язок поколінь. Коли дитина 

записує історію своєї бабусі, її власна ідентичність стає частиною великої історії 
громади.

2. Археологічні 

розкопки (Відчуття 

коріння)

Розкопки дають 

учням

«матеріальний 

доказ»

їхньої приналежності.

Дотик до вічності:

Коли учень 

тримає в руках уламки 

трипільської кераміки чи 

козацьку люльку, знайдено у 

своєму регіоні, виникає ефект 

«причетності».

Усвідомлення тяглості:

«Тут 

жили люди 500, 1000, 3000 

років тому. Вони так само 

дбали про цей дім, як і я». Це 

формує територіальну 

ідентичність.

Відповідальність:

Археологія 

вчить, що ми — лише черговий 

шар історії, і від нас залежить, 

що ми залишимо після себе.

3. Відвідування музею (Дзеркало ідентичності)

Музей 

—

це простір, де ідентичність візуалізована та 

структурована.
•

Вправа 

«

Предмет-двійник

»

:

Попросіть учнів знайти в музеї 

експонат, який найбільше резонує з їхньою родиною 
(наприклад, вишита сорочка, знаряддя праці чи лист із 
фронту).
•

Критичний аналіз:

Обговорення того, які періоди історії краю 

представлені в музеї, а які 

—

замовчувалися в минулому 

(наприклад, теми Голодомору чи УПА в радянські часи). Це 
формує чесну ідентичність.
•

Музейний квест:

Не просто слухати екскурсовода, а шукати 

відповіді на питання: 

«

Як наші предки вирішували проблеми, 

подібні до сучасних?

»

.

Головний результат:

Після таких занять учень каже не 

«

в 

підручнику написано про українців

»

, 

а

«

мої предки тут жили, будували й 

захищали 

—

це мій дім

»

. Це 

перетворення ідентичності з 
абстракції на особисту цінність.

Методичні вправи

«Квітка ідентичності»

Мета:

Візуалізувати багатогранність особистості.

Дія:

Учні малюють квітку, де всередині пишуть своє ім'я, а на кожній пелюстці — одну зі своїх ролей 

(наприклад: українець, підліток, музикант, житель свого міста, волонтер). Це допомагає зрозуміти, що 

ідентичність не є монолітною.

«Я через 10 років»

Мета:

Формування життєвих планів та громадянської позиції.

Дія:

Учні пишуть коротке есе або створюють колаж про себе у майбутньому: ким вони працюють, де живуть 

і який внесок роблять у розвиток своєї громади чи держави.

«Хто ми? Психоаналіз нації»

Мета:

Дослідження національної ідентичності через культуру та історію.

Дія:

Перегляд короткого документального відео або аналіз сучасних героїчних міфів (наприклад, про 

стійкість під час війни) з подальшим обговоренням: «Які риси роблять нас українцями?».

Дякую за увагу!

«

Виховуючи особистість у школі, ми спільно

будуємо фундамент здорового суспільства

».