Індивідуальний підхід в процесі формування вимови у дітей з порушенням слуху

                                                 КОРЕКЦІЙНА РОБОТА.

Індивідуальний підхід  в процесі формування вимови у дітей з порушенням слуху                                                                                                                                                                                                

Індивідуальний підхід в процесі формування вимови у дітей з вадами слуху

здійснюється в різних напрямках:

-         у змісті роботи над вимовою;

-         в термінах засвоєння вимовних навиків;

-         в методичних прийомах.

І. Зміст роботи над вимовою.

У відповідності з аналітико-синтетичним методом навчання вимові процес постановки звуку схематично виглядає так:

слово-склад-звук-склад-слово.

До закладу учні потрапляють з різним розвитком мовлення, мова дітей має

багато недоліків. На практиці відбувається значне відставання у засвоєнні слів і

звуків. Складається положення, коли учень має відповідний набір звуків, але

відсутнє вміння відтворювати слово. Практичний досвід показує, що в даному

випадку недоцільно  працювати над « постановкою» окремих звуків. Щоб

якісно змінити мовлення дитини, необхідно працювати над словом.

Під час планування роботи над вимовою, педагог визначає першочерговість

 шляхів по формуванню вимови:

-         робота над словом, а потім засвоєння артикуляції звуків;

-         робота по формуванню вимови, використовуючи «замінники»(промовляння звуків наближених  по артикуляції), наприклад: кіска(кішка), cотири(чотири), сітка(щітка).

В цей час на індивідуальних заняттях проводиться робота по «постановці» звука «Ш». Коли учень оволодіє  артикуляцією відповідного звука, слова з цим звуком будуть промовлятися правильно.

ІІ. Термін засвоєння вимовних навиків.

Навчальна програма з формування вимови у дітей з порушенням слуху визначає термін засвоєння різних її розділів. Але у відповідності до стану залишкового слуху, загального розумового та психічного розвитку дитини ці терміни можуть змінюватись.

Наприклад, у маленьких дітей тихі голоси. Діти зі значними залишками слуху швидко набувають правильної сили голосу, інші потребують постійної цілеспрямованої роботи, щоб укріпити голос. Сурдопедагог з досвідом повинен прогнозувати роботу по формуванню того чи іншого навику.

Індивідуальний підхід проявляється у термінах існування в мовленні дитини  «замінників», засвоєнні артикуляції звуків, вироблення нормального темпу мовлення.

ІІІ. Методичні прийоми.

Найбільш виражено індивідуальний підхід проявляється в методичних шляхах формування вимови: наслідування, від допоміжної артикуляції(від іншого звука), спеціальні прийоми з використанням зондів, шпателів.

Наслідування може здійснюватись в різних умовах, для тих чи інших учнів ці умови можуть різнитися. Наприклад: наслідування може здійснюватись на слухо-зоровій основі, на слухо-тактильній основі, на слухо-зоро-вібраційній основі.

Якщо не вдається досягти бажаного результату шляхом наслідування, переходимо до постановки звука шляхом наближеної артикуляції:

С ------ Ш

Т ------ К

С ------- Ц

М ------ Н

Ш ------ Р

Досить часто ні наслідування, ні наближена артикуляція не дає бажаного результату. Тоді на допомогу приходять механічні способи постановки звуків з використанням шпателів, зондів.

Таким чином шляхи формування навиків правильної вимови у дітей з порушенням слуху різняться. І лише творчий, індивідуальний підхід до виконання задач з формування вимови призводить до бажаного результату.