Інформаційно-дослідний проект "Ми і школа"

Про матеріал

Мета і завдання : узагальнити уявлення учнів про школу, про цінності шкільної дружби, розкрити значення понять «шкільний будинок», «школа - дружна сім'я»; розвивати прагнення добре вчитися, більше пізнавати; виховувати шанобливе ставлення до школи, до вчителів.

Актуальність: серед актуальних проблем важливе місце займає вивчення історії рідної школи, її сьогодення і внесок кожного учнівського колективу в її процвітання; переконання учнів дбайливо ставитися до свого другого дому, зважаючи на його цінність і значимість для кожної людини; шанобливе ставлення до вчителів, батьків.

Перегляд файлу

Відділ освіти виконкому

Лебединської міської ради Сумської області

Лебединська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5

Проект

«Ми і школа»

Підготували:

учні 7-Б класу та

класний керівник

О. В. Дрюхіна

Лебедин, 2017

Провідна ідея проекту: родина, школа, учнівський колектив, педагогічний колектив – партнери, які передають новому поколінню цінності, набуті попередніми поколіннями.

Характеристика проекту:

за характером діяльності – інформаційно – дослідницький;

за змістом – комплексний;

за складом учасників – учні одного класу;

за кількістю учасників – колективний;

за тривалістю – 2016-2017 н.р.;

за ступенем самостійності – частково – пошуковий.

Загальні принципи:

• добровільність;

• партнерство, рівноправна співпраця учнів, батьків та педагогічного колективу;

• повага до учасників проекту, підходів у їхній діяльності.

Очікувані результати:

• збільшення кількості батьків, які беруть активну участь у житті школи;

• організація та проведення спільних масових заходів;

• створення сценарію, презентації «шкільна родина», відеофільму;

• залучення випускників школи, педагогів до тісної співпраці.

Сценарій захисту проекту «Ми і школа»

Не за горами високими, не за морями глибокими, не в тридесятому царстві, а в райському куточку благодатної України розкинулося мальовниче місто Лебедин, а в центрі його – школа – місце, де сьогодні ми зустрічаємо вас, наші шановні гості, у нас на святі.

( Під ліричну музику)

Школо моя, рідна школо,

Казка тепла й доброти.

Стежка від тебе хрещата

В’ється в далекі світи.

Школа відкрила нам двері свої,
Кличе учитися всіх.
У школі навчаються друзі мої,
Пісня лунає і сміх.

Радість і мудрість у школі живе,
Школа — це рідний наш дім.
Мрія, усіх у політ нас зове,
Діти щасливі у нім.

Прапор майоріє – гімн шкільний звучить.

Серце хай зігріє ця врочиста мить.

( Звучить Гімн школи )

Добрий день, шановні вчителі, гості! Ми раді бачити вас усіх на цьому чудовому святі.

Забудьте про свої турботи і всі справи. Сьогодні ми проведемо незвичайний цікавий захід - «Ми і школа».

Ми поведемо мову про нашу велику шкільну родину, про всіх, присутніх у цій залі. Ми родина з того самого дня, як пролунав для нас перший дзвоник, з того часу, як ми переступили шкільний поріг. Породичала нас усіх школа. Ми живемо разом, ми вчимося разом, ми думаємо разом – і тільки разом школа сьогодні працює.

Дорогі наші гості!

Раді бачити вас,

Весь наш дружний сьомий клас

Із цим святом (всі): вітає вас!

Сьомий клас усіх вітає, щастя й радості бажає,

І здоров’я, і добра,

Щоб любила дітвора.

Довго думали ми разом,

Щоб іще вам побажать,

Та, мабуть, було б найкраще –

Більше вам відпочивать!

Шановні гості! Кожен із вас, безумовно, добре нас знає. Але ми хочемо, щоб усі ви були краще ознайомлені з роботою нашого класу в цілому і побачили ту роль, яку відіграє у роботі учнівського колективу кожен із нас.

Кожна дитина починає свою життєву стежинку зі шкільної парти. Тут проходять найбезтурботніші роки нашого дитинства.

Про школу згадують рідко, а жаль. Бо тут нам дуже добре. Саме тут ми починали навчатися дружити.

Дитинство — це слово близьке і знайоме. Із теплотою згадуємо веселі ігри, забави, гучний сміх, цікаві пригоди. Усі ми родом із дитинства.

Розквітай, наша школо чудова —

Світлих мрій і надії світлиця

Хай сіяють усмішки діток,

Тепле сонце рум'янить їм лиця.

Хай щасливою буде сім'я,

І багатою — кожна родина,

Хай квітує Вкраїна моя,

А із нею — моя Сумщина!

( пісня Пісня” Маленькая страна” )

Мы называем нашу школу «маленькая страна».
Тут люди с добрыми глазами,
Тут жизнь любви полна.
Тут могут дети веселиться,
Тут зла и горя нет,
Тут не давали нам лениться
И всем дарили свет.

Припев:
Маленькая страна ( 2 р. )
Всем мы расскажем, всем подскажем,
Где она, где она.
Маленькая страна ( 2 р.)
Там, где всегда весна.

Эту страну мы не забудем
И первый наш урок.
Всех, кто учил нас, помнить будем,
Пусть много лет пройдёт,
Если уроки не учили,
То вы ругали нас.
В школе мы знания получили,
Благодарим всех вас.

Наш клас – це велика дружна сім’я. Ми разом навчаємося, проводимо безліч цікавих і корисних справ.

Наший клас —

Це віночок із квіток!

Кожна квіточка в нім — неповторна.

Це весела ріка,

Гомінлива й дзвінка,

Це казок і пісень світлий човник.

А цікаво, чи пам'ятаєте ви, якими ми до вас прийшли? Сьогодні у вас є така можливість, пригадати нас маленькими.

Першого вересня 2010 року перед нами гостинно відчинилися двері у світ знань. У нас з'явилися новий дім — школа, нова сім'я — однокласники та вчителі. Першою нашою вчителькою була Моргун Любов Миколаївна. Разом із нею ми пізнали прекрасний та неповторний світ, історію та культуру українського народу, абеткові істини життя, природи та суспільства.

Перша вчителька!
Добра, терпляча.
Наче мама була нам малим,
І любов була щира, гаряча.
Зігрівала сердечко усім.
Ми пам'ятаємо перший дзвоник
У шкільному нашому житті.
Ми пам'ятаєм ваші руки,
Що в перший клас нас повели.

Ви повели нас ще маленьких
У цю країну дивних знань
І ми побачили підручник,
Підручник з назвою Буквар.

Нічогісінько не вміли,

Як прийшли у перший клас!

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас.

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

Та такого не було,

Щоб робив хтось щось на зло.

Ой, мороки було з нами

Вчительці багато,

Як по 100 слів за хвилину

Вчились ми читати!

До успіхів було далеко,

Нам заважали балачки.

І виявилось — ой нелегко

Писати палички й гачки!

Так поступово ми звикали

Тримати ручки й олівці.

Вже нас контрольні не лякали,

Ми часто чули: «Молодці!».

Разом зі своє другою мамою ми провели разом 2450 уроків. За час навчання в початковій школі ми вивчили 33 літери українського алфавіту, 10 цифр, безліч правил та невідомих слів.

Уч. 7. Ми перечитали, недочитали, зачитали до дірок 460 художніх книжок та 231 підручник.

Уч. 8. Загубили 40 поганих звичок, 65 авторучок, 30 гривень 48 копійок.

Уч. 9. Над важкими завданнями „поламали” 17 голів, зламали 19 замків у портфелях і стільки ж замків у курточках, а також зламали 96 олівців та 53 лінійки.

Уч. 10. На території шкільного подвір’я розбили 4 носа; вибили одні двері і написали 234 записки.

Уч. 11. Ми провели за партою 1800 годин і це не рахуючи часу на уроки фізкультури, фізкультхвилинки , виходи до дошки та вставання під час відповіді, а також часу, витраченого на приготування домашніх завдань.

Уч. 12. Отримали 1698 оцінок високого рівня, 2356 достатнього, 1142 – середнього. (Про початковий – промовчимо).

Уч. 13. Списали 11 кілограмів крейди, 27 шпаргалок, 34 руки, 3 щоки.

Разом Отакі наші «досягнення»!

Сьогоднішнє свято сповнене сюрпризами і несподіванками.

Перший сюрприз пісенно-поетичний. Для всіх гостей ми склали частівки про наш дружний клас.

Частівки

Ми частівки заспіваєм

Вам сьогодні від душі,

Як віднині ми вже стали

Горезвісні школярі.

У ту школу ми ходили

На початку зі слізьми.

Та сьогодні ми вже плачем,

Бо не хочем в старшу йти

З нами клопоту зазнали

І батьки, і вчителі,

Поки букви ми вивчали

У нещаснім букварі.

Та й навіщо нам потрібна

Математика оця?

Щоб так мучити щоденно

Бідних діток без кінця.

А у зошиті у мене

Букви лягли спати:

Скільки їх не ставлю,

Не хочуть стояти

Ой, провчились всі ці роки

Ми ну просто залюбки!

На уроках ми - сороки,

На перервах — козаки!

Ми навчились рахувати

І письмово, і в умі.

Нам не треба калькулятор,

Калькулятор — ми самі.

Всі навчилися писати,

Ну і я навчився теж.

Кажуть вчителька і мати:

«З ліхтарем не розбереш».

Слава Богу, що скінчили

Ми нарешті вже цей клас

Хай скуштує цього хліба

Ще хтось інший після нас.

Та знову дзвінок нас в дорогу покликав,

І весело, й сумно всім одночас.

І як не хитруй, а вже стали великі,

Бо всі перейшли в п’ятий клас.

Ми здружились між собою,

Дружба справжняя у нас.

Разом з нами, наша дружба

Переходить в п'ятий клас!

І тут нас зустріла наш класний керівник Дрюхіна Олена Володимирівна. Для нас вона стала опікуном, другом, нянею, адвокатом і просто порадницею.

Учитель: Заходжу в клас – і серце б’ється часто,

Я віддаюся праці залюбки…

Моє важке, моє тривожне щастя –

Учительське, найбільше щастя на землі!

Учні мого класу є яскравими особистостями, здатними реалізувати свої творчі здібності, ви зараз самі переконаєтеся:

Урок (якби діти вчителями стали)
Дзвенить дзвінок. Вчителі розсаджуються в класі за парти, як учні. Входить учень, який представляє себе вчителем.
Учень. Ну, хто готовий відповідати?
Учитель фізкультури (тягне руку). Можна?! Можна?! Ну-у…
Учень (здивовано). Фізрук? Вивчили домашнє?
Учитель фізкультури. Ні, я хочу вийти.
Учень. Сидіти! Надумалися – вийти! Ще чого! Дітей не можна на уроці випускати з кабінету! Так хто відповідатиме? Н-дя, як завжди добровольців немає. Нулі! Тоді нам відповість, нам відпові-і-сть (дивиться в журнал)… Учитель географії.
Учитель географії. Тільки що, так відразу я! А чого я?
Учень. Ну, Миклуха-Маклай, розповідайте нам, куди впадає Чорне море. Не підказувати! Хто підказував? Не знаєте? Соромно! Знову двійка! Ні! Це забагато! Одиниця! Третя поспіль! Дуже погано. Ай-яй!
Учитель фізкультури (тягне руку). Ну, пустіть… Я хочу вийти! Ну дуже-ее…
Учень. Навіщо?
Учитель фізкультури. А я на вушко. (Шепоче)
Учень. А перерви вам було мало, га? Знову ухилятися від уроків? Знаю я вашу породу. Чи може вуха пухнуть, га? Перекур? Та я вас наскрізь бачу! А табличка множення, га? А 7 на 8, га? Мовчимо? Не вийде, Олександре Петровичу! Математика — цариця полів.
Учитель математики. Не полів, а наук… Смію замітити….
Учень. А вас ніхто не питав! Ясно? Мені краще знати! Відповідайте, Людмила Павлівна, чому дорівнює сума квадратних катетів?
Учитель математики. Яких-яких катетів?
Учень. Не знаєте? Може, ви й про квадратну гіпотенузу нічого не чули? Два, Людмило Павлівно, два! Несіть щоденника! Прийдете завтра з батьками! А ви, Валентине Миколайовичу, чому сяєте, з хімією у вас все в порядку? Не повірю! Відповідайте, при якій температурі кипить прямий кут? Що, повний нуль? Абзац? Не знаєте? Ваша вчорашня виплакана трійка наказала довго жити! А контрольну ви здерли, копір, так і поясните батькам, що влаштувалися тут у школі ксероксом! І з лугами у вас теж… Не краще. Зовсім погано. Тупо один бал. Так що ваша карта бита. На другий рік! Хай батьки порадіють, яку ледацюгу виростили на мою голову.
Учень. А це що за сторонні звуки? Учитель літератури! Хто би подумав! Сидять і базікають. Ха!.. А ось хай Ірина Валентинівна нам розповість, в якому році Шевченко написав свою «Лісову пісню».
Учитель літератури. Я забула… Я вчила…
Учень. А-а-а-а!.. Вчила вона! Я знаю, як вона вчила! Через пень-колоду! Переучила!.. Книжки в сумці, а хлопці в думці! Називається, приїхали! Добре, хоч про Шеву чула. Великий футболіст! Хоч за це «три» втулю. Слабеньке…
Заступник з виховної роботи гортає журнал мод.
Учень (вихоплює журнал). Люди добрі! «Бурду» гортає! Встати, Світлана Юріївна! Вирядилась, як на дискотеку! І губи нафарбувала! Скромнішою треба бути! Тут вам не гульки! Не гульки, я сказав!.. Щоденник! Бігом!
Завуч. Я забула…
Учень. А голову ви вдома не забули?! Пам’ять у неї! Дівоча! Якщо завтра щоденник не принесеш, зараз же додому відправлю! За батьком! Хай виховує батьківським вихованням!
Англійка. М-можна увійти?
Учень. Привіт, Ніно Олександрівно, явилися-не запилилися! Де це ви пропадали? Знову каву пили? Швиденько до дошки. Відповідати.
Англійка Говорить по-англійськи.
Учень. Два, Ніна Олександрівна.
Англійка. Чому? Я все вивчила.
Учень. У нас зараз не англійська мова! Ні, любі мої, так справа не піде. Кінець року на носі. А ви, нехлюї, лобуряки, двійок нахапали! Одиниць! Так ви ніколи зі школи не підете! Завтра батьківські збори!

Ведуча. Про людей, що несуть знання, великий французький письменник Ромен Ролан говорив: «Вони освітлюють інших, бо носять у собі сонце». Ці слова про нашу працьовиту сім’ю вчителів, які із зернини добра і справедливості вирощують душу людини, із цеглини знань – складають розум. А головне, своїми справами і своїм словом вчать дітей – бути людьми.

- Нас вчать хороші люди, досвідчені вчителі. Ці слова для вас

Учителю! Вклоняюся тобі

За працю, нелегку й невдячну,

За місію важливу на Землі

Людину виховати вдячну.

За те, що ти такий близький,

Хоч відстань ти тримаєш завше.

А бал, високий чи низький, -

Лиш показник, кого навчав ти.

Для учнів ти завжди Дажбог,

Земний вершитель долі,

Куєш, упертий, мов Сварог,

Усім щасливі зорі.

За те вклоняюся тобі,

Що ти – будиночку початок.

Тобі всі почесті земні.

І слава вчителю одначе!

Але іноді у шкільному житті трапляються й кумедні історії.

Математика

-Настусю, які дроби утворяться, якщо розрізати пополам кусень мяса, а потім кожну частинку знову пополам?

-Чверті

-Добре, а далі?

-Восьмі

-А потім?

-16

-А далі?

-Тридцять другі

-Ну а потім?

-А потім, Олено Анатоліївно, буде ФАРШ!!

******

Костик, Женя, Сергій та Дмитро запізнилися на урок:

- Костику, ти чого спізнився?

-У нас годинник поламався

-А ти, Женю?

-У мене дуже голова боліла

-А ти, Дмитрику?

-У мене мати захворіла і я викликав лікаря

-А ти чому плачеш, Сергію?

-Вони вже все сказали, а я не знаю, що б іще придумати-и-и…

******

- Що трапилося, Олю, чому ти така засмучена?

- Не знаю як здивувати батьків.

- Візьми мого щоденника. І здивуєш, і злякаєш.

Усі учні нашого класу дружать зі спортом.

2 уч. Займатися спортом –

Справа нелегка.

Але нашi хлопцi –

Просто молодцi:

Про їхнi досягнення знають усi.

(Виконання рiзних фiзичних вправ)

Усi ми в класi рiзнi,

Хоч порiвну всiх нас

14 дiвчаток та 14 хлоп’ят.

І всi талановитi:

На кого ти не глянь.

Нема у нас не здiбних,

У кожного - талант.

Вiзьмiть ось цих дiвчаток -

Танцюють — просто клас.

Своїми реверансами

Зачаровують всiх нас.

( танець)

Школа по-материнськи любить усіх: і відмінників, і порушників дисципліни, які не піддаються вихованню. Саме без них, без складних дітей, школа була б занадто правильною, а отже, нецікавою. Таким учням учителі віддають найбільше свого часу і сил.

За те, що ви все витримуєте, що з будь-якої ситуації можете вийти гідно, перед вами схиляють голови ваші «найулюбленіші» учні.

Пред вами я - ребенок сложный.

Дорогу в школу не забуду.

Теперь уже признаться можно,

Что я по-детски вас люблю.

Но покуражиться хочу.

И показать, что я «крутой».

Смотрите, мол, какой я смелый,

Отчаянный и удалой,

Только потом сумею я понять:

Бравада глупая моя

Вас огорчала,

И на прядки легла так рано седина.

Морщинок на лице добавил

И сделал неспокойным сон.

Давайте все теперь исправим.

Вот мой вам до земли поклон.

Вірними нашими союзниками і надійними помічниками є віддані й мудрі наші батьки. Ви багато років тому так само, як і ми, переступили поріг цієї рідної для всіх нас домівки.

Від першого класу вони завжди були з нами - ласкаві, привітні, терплячі, дорогі батьки. Ви разом з нами вчили літери і здавали техніку читання, ремонтували парти і брали участь у святах.

Свою любов і повагу до вас, батьків, діти висловили під час проведення письмового конкурсу «За що я люблю своїх тата й маму, і хочу бути, як вони».

Я люблю своїх батьків за те, що вони прикладають всі старання, щоб я росла вихованою, привчають вишивати і пекти. Я своїх батьків шаную.
Мене батьки вчать добра, безмежно люблять і допомагають у навчанні.
Я люблю свою маму за те, що вона добра, лагідна, смачну їжу готує, а тато вчить майструвати.
Люблю маму за її ласку і смачну їжу. Тата — бо допомагає у навчанні.
Я люблю батьки за те, що вони ласкаві, вміють простити мої провини, працьовиті і дбайливі.
Мама вчить мене акуратності, тато — спритності у роботі. Батьки хочуть; щоб я була щаслива й вихована.

Дорогі мами й тата! Хоч ми. ще маленькі, та в нас є теж свої
бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги. І не завжди хочеться відповідати на ваше «Чому?»

Гумореска

Ну і мама! Ну і тато!
Наче справжні дошкільнята!
Нічогісінько не знають —
Смішно і казать комусь —
Бо щодня мене питають
Лиш одне: «Чому?» й «Чому?»
— Ти чому образив Віту?
— А чому отримав двійку?
— І чому прийшов так пізно?
— Та чому в шкарпетках різних?
— Ти чому такий непослух?
— А чому не стелиш постіль?
— Ти чому це вірш не учиш?
— А чому портфель без ручки?
— І чому такий синець?
— Ох, настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи —
Хоть би й дуже захотів...
Треба їх віддать до школи —
Хай питають вчителів!

А зараз, дорогі батьки, поринемо з вами у дитинство і трішечки пограємося і позмагаємося. Але не забудьте, ви потішні бути рухливі, активні, затяті і усміхнені.

Конкурс 1. Казковий (без підготовки для всіх батьків).

Назвіть головних героїв казки «Колобок».
Скільки героїв у казці «Рукавичка»?
Якими словами починається казка «Ріпка»'?
Яку казку знають усі українські діти, навіть ще не вміючи добре говорити? («Курочка Ряба»)
Хто «битий не биту везе»? («Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат»)

Ось і закінчується наше свято.

Нехай життя ваше буде безхмарним,

Навчання – буде цікавим,

Доля – щасливою на квітучій землі!

Учитель: Любіть свою школу, все зробіть для того, щоб вона була найкращою, щоб вам у ній було затишно і добре. Все залежить саме від кожного з вас. Бо школа — це ваш рідний дім, будьте господарями в нім!
У стінах рідної школи учень сам собі Кутузов, Рафаель. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра пробуджена у нескінченному ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творить із усіх найдовершену суть самої природи, ім’я їй – Людина! Тож будьте завжди Людьми з великої літери.