ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ЗАСОБИ РОЗРОБЛЕННЯ; ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Про матеріал

В роботі розглянуті науково-теоретичні засади формування інформаційно-освітнього середовища, погляди науковців на визначення основних понять теми; особливості організації інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти; виокремлено основні засоби організації інформаційно-освітнього середовища та надана коротка їх характеристика.

Перегляд файлу

КЗПО «ЦДЮТ МЕТАЛУРГІЙНОГО РАЙОНУ» КМР

ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ: ЗАСОБИ РОЗРОБЛЕННЯ; ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

КЕРІВНИК ГУРТКА

СОКОЛОВ ЄВГЕН СЕРГІЙОВИЧ

м. Кривий Ріг

2025 р.

АНОТАЦІЯ

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………..……………. 4
Основна частина…………………………………………………………………...…..5
1. Науково-теоретичні засади формування інформаційно-освітнього середовища, визначення основних понять теми ………………………………....5
2. Інформаційно-освітнє середовище в освітньому процесі закладів освіти та закладів позашкільної освіти ...…………………………….……………..………7
3. Засоби організації інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти та закладах позашкільної освіти ……..……………………….……………………11
Висновки …………………………………………………………..……………...…..15
Список використаної літератури ..…………………………………………………..16
Додатки ……………………………………………………………………………….17

1. ВСТУП

У зв’язку з науково-технічним прогресом комп’ютерні технології все більше проникають в повсякденне життя людства, освітня галузь тому не виключення. В сучасних умовах організація інформаційно-освітнього середовища набуває все більшої актуальності, що пов’язано з переходом від традиційної форми здобуття освіти до дистанційної.

Людство неперервно накопичує знання та вдосконалює методи навчання, тому в період активної діджиталізації все більшої актуальності та поширення набуває використання інформаційних технологій в навчанні. Що ми можемо відслідковувати в документах реформації освітньої галузі України. Зокрема, можемо згадати Концепцію нової української школи, в якій визначається однією з ключових компетенцій інформаційно-цифрова. Однак, зважаючи на широкий спектр можливостей та засобів інформаційного-освітнього простору, розглянута нами тема буде пов’язана і з розвитком інших ключових компетентностей.

Метою роботи є розглянути теоретичні засади та засоби організації інформаційно-освітнього середовища освітнього процесу.

Завданнями роботи відповідно до мети є:

визначити погляди вчених на понятійний апарат організації інформаційно-освітнього середовища;
проаналізувати особливості організації інформаційно-освітнього середовища;
визначити засоби організації інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти;
схарактеризувати значення та чинники ефективності інформаційно-освітнього середовища в освітньому процесі;
сформулювати висновки проведеної роботи.

2. ОСНОВНА ЧАСТИНА

2.1. Науково-теоретичні засади формування інформаційно-освітнього середовища, визначення основних понять теми

Пропонуємо розглянути основні компоненти поняття «інформаційно-освітнє середовище» – інформаційні технології та освітнє середовище. Інформаційні технології – це методи та способи, що використовують комп'ютерні програмно-технічні засоби, окремі або сукупні інформаційні процеси та операції для досягнення поставленої мети [4, с. 15]. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, застосування електронних засобів для навчання, організація дистанційного навчання були предметом досліджень таких науковців, як В. Биков, В. Гаврилюк, Р. Гуревич, Н. Дементієвська, М. Жалдак, М. Кадемія, С. Литвинова, М. Смульсон, С. Тітов.

За відсутності єдиного підходу до визначення поняття «освітнє середовище», розглянемо його як комплекс умов, що впливають на навчання та розвиток особистості, включаючи фізичне, соціальне, психологічне та культурне оточення. Тобто, злучивши зазначені дефініції, для подальшого дослідження тлумачень можемо розглядати інформаційно-освітнє середовище як складову загального освітнього простору, основною характеристикою якого є застосування програмно-технічних засобів. Проблема створення інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти розглядалася в роботах А. Андреєва, В. Бикова, В. Грига, В. Ясвіна, С. Семеріков, Т. Габай, Ю. Жука, Є. Полат та інших дослідників.

Багато науковців дають різні визначення інформаційно-освітнього середовища (ІОС), основні з них структурувала І. Шахіна (таблиця 1).

Таблиця 1

Визначення поняття ІОС різними науковцями

ПІБ науковців	Визначення
О.А. Ільченко	системно організована сукупність інформаційного, технічного, навчально-методичного забезпечення, нерозривно пов’язана з людиною, як суб’єктом освітнього процесу.
Е.І. Ракітіна	частина інформаційного простору, найближче зовнішнє по відношенню до індивіда інформаційне оточення, сукупність умов, в яких безпосередньо протікає діяльність індивіда.
А.А. Андрєєв	педагогічна система та її забезпечення, тобто підсистеми фінансово-економічна, матеріально-технічна, нормативно-правова і маркетингова, а також підсистема менеджменту.
Ж.Н. Зайцева	антропософічний релевантний інформаційний антураж, призначений для розкриття творчого потенціалу і талантів учителя та учня.
В.А. Ясвін	Технічно ІОС будується за допомогою інтеграції інформації на традиційних і електронних носіях, комп’ютерно-телекомунікаційних технологіях взаємодії віртуальної бібліотеки, розподілені бази даних, навчально-методичні комплекси і розширений апарат дидактики. Під освітнім середовищем (або середовищем освіти) розумітимемо систему впливів і умов формування особистості по зразку, що задається, а також можливостей для її розвитку, що містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні.
Е.К. Марченко	системно організована сукупність освітніх установ і органів управління, банків даних, локальних і глобальних інформаційних мереж, книжкових фондів бібліотек, система їх наочно-тематичної, функціональної і територіальної адресації та нормативних документів, а також сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного організаційно-методичного забезпечення, що реалізовують освітню діяльність.

Як бачимо поняття інформаційного освітнього середовища визначається по-різному. Але багато вчених і практиків приходять до такої думки, що ІОС – це цілісна система, яка складається з сукупності підсистем, які функціонують і ведуть облік учасників освітнього процесу на основі сучасних інформаційно-технічних і навчально-методичних засобів [7, с. 246-247].

На нашу думку, інформаційно-освітнє середовище є основною складовою дистанційного навчання. Дистанційне навчання – сукупність інформаційних технологій та методик викладання, які передбачають здобуття освіти без фізичної присутності здобувачів в освітньому закладі. Основними рисами такого навчання є інтерактивна взаємодія із виокремлення часу для самостійного освоєння матеріалу, консультаційний супровід [5, с. 26].

Отже, інформаційно-освітнє середовище можемо визначити як сукупність матеріально-технічних та психолого-педагогічних умов організації освітнього процесу, основною рисою якого є застосування інформаційних технологій.

2.2. Інформаційно-освітнє середовище в освітньому процесі закладів освіти та закладів позашкільної освіти

Використання в освітньому процесі інформаційних технологій є не лише перевагою, але й необхідністю, оскільки в Україні, зважаючи на реалії сьогодення, навчання та викладання відбувається переважно в дистанційному форматі. Комунікації між учасниками освітнього процесу вибудовуються за наступною типологією: відеоконференції, синхронне, асинхронне, гібридне.

Дистанційне навчання за допомогою відеоконференцій. Відеоконференції більше не є новою концепцією. Зараз ця технологія використовується для навчання та викладання онлайн. Без фізичної присутності в класі учні можуть отримати класний досвід і вчитися у педагогів, які сидять за тисячі кілометрів. Швидкі дані інтернету та передові обчислення роблять дистанційне навчання справді доступним та ефективним.

Синхронний тип – це навчання в онлайн-чаті, телеконференції та сидячи в класі. Цей тип навчання пропонує меншу гнучкість і певною мірою впливає на життя учня. Тим не менш, це найпопулярніша форма дистанційного навчання та програм безперервної освіти, оскільки полегшує взаємодію між здобувачами освіти і педагогами;

Асинхронний тип. Таке навчання, як правило, не має обмеження часу, дітям надається свобода працювати за власним бажанням. Здобувачі освіти мають менше спілкування з іншими учасниками освітнього процесу та спілкуються через онлайн-дошки оголошень;

Гібридне дистанційне навчання є комбінацією синхронного та асинхронного навчання. Це курси, на яких діти повинні бути доступними у визначений час у кімнаті інтернет-чату чи класу. Хоча школярам дозволяється виконувати завдання у власному темпі, а пізніше подавати їх онлайн [5, с. 26].

На нашу думку, в умовах сьогодення першочерговою метою дистанційного навчання є забезпечити збереження життя і здоров’я всіх учасників освітнього процесу та підвищення ергономіки закладів освіти. Основним інструментом в цьому є організація інформаційно-освітнього середовища.

Метою інформаційно-освітнього середовища закладів освіти та закладів позашкільної освіти є забезпечення організації дистанційного навчання, формування в усіх учасників освітнього процесу інтелектуально та творчо розвиненої особистості, характеристиками якої є високий рівень розвитку інформаційних навичок та функціональна готовність до використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій в управлінській, методичній, навчальній, виховній, дозвіллєвій, самоосвітній діяльності [2].

В. Биков зазначає, що широке впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та функціонування освітнього середовища мають забезпечити освітні потреби суб’єктів педагогічної взаємодії, зокрема, завдяки створенню і використанню в освітній діяльності: електронних освітніх ресурсів; соціальних мереж навчального призначення; інноваційних педагогічних технологій, що базуються на використанні засобів ІКТ, комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання, що уможливлюють нову організацію навчання [1].

Інформаційно-освітнє середовище сучасного закладу позашкільної освіти має забезпечити реалізацію наступних завдань:

сформувати інформаційну культуру та компетентність керівних, методичних, педагогічних кадрів, вихованців гуртків, творчих об’єднань, батьків, сприяти їх інтеграції в інформаційний простір держави та світу;
забезпечити модернізацію та інтенсифікацію навчально-виховного процесу за рахунок використання сучасних засобів інформаційно-комунікаційних технологій;
удосконалити систему управлінського контролю, методичної роботи, науково-методичного (навчально-методичного, дидактичного) забезпечення освітньої діяльності гуртків, творчих об’єднань і закладу в цілому;
акумулювати перспективний досвід організації управлінської, методичної, навчально-виховної, інноваційної, дослідно-експериментальної діяльності, забезпечити його адаптацію та упровадження в широку педагогічну практику;
запропонувати вихованцям гуртків, творчих об’єднань нові технології, форми й методи навчально-виховної діяльності (на основі мережевого партнерства і творчої взаємодії, дистанційних навчальних курсів, веб-квестів, Інтернет-проектів тощо);
забезпечити діалог та мережеву взаємодію з батьківською громадськістю, сусідніми освітніми установами, органами влади, територіальною громадою тощо (форум, віртуальна приймальня, психолого-педагогічна он-лайн-консультація) [2, с. 52].

Ефективне функціонування інформаційно-освітнього середовища закладу позашкільної освіти дозволяє:

адміністрації – організувати раціональний електронний документообіг; автоматизовано управляти персоналом; здійснювати моніторинг освітньої, науково-методичної, господарської діяльності закладу, фінансовий облік; забезпечити учасникам освітнього процесу безпеку життєдіяльності в реаліях нашої держави;
методичній службі – створити електрону базу нормативно-правових документів, освітніх програм, дидактичних розробок, сучасних технологій надання освіти; забезпечити доступність медіатеки та електронної бібліотеки, віртуального методичного кабінету, віртуальних методичних об’єднань; використовувати інтерактивні форми методичної роботи з педагогічними працівниками з використанням ІКТ; отримати нову, активну форму фіксації процесу та результатів освітньої діяльності педагогічних працівників;
педагогічним працівникам – забезпечити модернізацію власної освітньої діяльності на основі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес гуртків, творчих об’єднань; мати доступ до електронної бази нормативних документів, освітніх програм, дидактичних розробок, сучасних технологій навчання та виховання медіатеки та електронної бібліотеки; надавати електронну звітність та самопрезентацію як ефективний засіб оцінювання й узагальнення власної освітньої діяльності та професійного розвитку; розробляти дидактичні матеріали для здобувачів освіти; використовувати електронні конструктори навчальних занять, застосовувати нові форми й методи організації освітньої діяльності вихованців з метою забезпечення їх освітніх потреб; здобувати самоосвіту, передача та отримання передового педагогічного досвіду;
здобувачам освіти – отримати вільний доступ до отримання освіти та забезпечення власних освітніх потреб; дозволяє дітям розвивати самостійність та вчитися розпоряджатися своїм часом, тобто отримувати необідні навички для подальшого життя; отримувати ключові компетентності та наскрізні навички та вміння; користуватися перевагами дистанційного навчання, віртуальними творчими лабораторіями, майстер-класами; отримувати індивідуальне та групове онлайн консультування; користуватися дидактичними матеріалами;
батькам дітей – ознайомитися з метою закладу позашкільної освіти, змістом та якістю його освітніх послуг; ознайомитися з матеріально-технічної базою закладу та умовами навчання дітей; отримати дистанційні консультації від адміністрації; побачити професійні здобутки педагогів і творчі досягнення вихованців [2].

Отже, ефективне функціонування інформаційно-освітнього середовища закладів освіти та закладів позашкільної освіти дозволяє організовувати дистанційну та ергономічну діяльність закладу, що дозволяє задовільнити потреби всіх учасників освітнього процесу – здобувачів освіти та їх батьків, педагогів, адміністрації закладу.

2.3. Засоби організації інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти та закладах позашкільної освіти

Розглядаючи інформаційно-освітнє середовище як складову загального освітнього простору, основною характеристикою якого є застосування програмно-технічних засобів, можемо виокремити, що основним засобом організації цього середовища є технічні і програмні засобів зберігання, обробки та передачі інформації, основним функціоналом яких є планування, дидактичне наповнення та контроль освітнього процесу.

У процесі проектування базових компонентів інформаційно-освітнього середовища виокремлюємо його змістову, організаційну та технологічну складові:

змістова складова представлена віртуальним контентом, що забезпечує навчальну науково-методичну, інформаційну підтримку освітньої діяльності закладу, мотивує суб’єктів навчально-виховного процесу до самоосвіти, сприяє якості прийняття управлінських рішень, упровадженню методичних інновацій, проведенню моніторингових досліджень тощо;
організаційна складова представлена системою інформаційного забезпечення освітньої діяльності, що передбачає функціонування єдиного банку даних навчальної інформації, що забезпечує зберігання та підтримку інформаційних фондів; підрозділами, які виконують роль структуроутворювальних елементів та забезпечують функціонування середовища (адміністрація, методична служба, методичні об’єднання, педагогічні працівники, вихованці); системою інформаційного маркетингу, що передбачає вивчення наявного попиту на освітню інформацію (виявлення потреб у видах інформаційних послуг, знаходження оптимальних механізмів розповсюдження навчальної інформації);
технологічна складова складається із системи технічних засобів, що забезпечує проведення робіт з усіма видами освітньої інформації і включає механізми її оброблення, збереження, оперативного пошуку та тиражування (інтранет, файлові сервери, сервери віддаленого доступу); системи засобів масової інформації та комунікації (веб-сайти, портали, блоги, сторінки в соціальних мережах); сервісної системи, що забезпечує введення в експлуатацію, обслуговування, ремонт і модифікацію використаних у роботі з освітньою інформацією технічних засобів (методист з інформаційно-комунікаційних технологій, координатор мережі тощо) [2, с. 53].

Пропонуємо розглянути найпоширеніші програмні застосунки та ресурси для організації інформаційно-освітнього середовища.

Основними сервісами для організації відеозв’язку є Zoom, Google Meet, Skype, Microsoft Teams. В даних сервісах наявний базовий функціонал для організації спілкування учасників освітнього процесу в реальному часі – демонстрація екрану, відправка файлів, чат, дошка для записів, функція «піднятої руки». Цікавою є функція від Google Meet «Breakout Rooms», яка дозволяє педагогу поділити учасників групового відеодзвінку на окремі кімнати, що дозволяє організувати роботу дітей в підгрупах. Microsoft Teams має можливість створення різних форм контролю. Хочемо відзначити також, що Міністерство освіти і науки України має співпрацю з компанією «Zoom», які розширили доступ до функціоналу для українських освітян за ліцензією Zoom Meetings for Education з розширеним доступом Large Meeting.

Google Classroom – вебсервіс для освітніх закладів з метою спрощення створення, поширення і класифікації завдань безпаперовим шляхом. Функціонал сервісу синхронізується з іншими сервісами компанії-розробника, що дозволяє керувати процесом навчання та створювати інтерактивні заняття, наприклад: інтеграція з Google Calendar, можна організовувати конференції та тестування, наявний журнал оцінок, батьки можуть контролювати успішність навчання своїх дітей. Для організації освітньої діяльності можна використовувати не тільки безпосередньо Google Classroom, але й інші сервіси від Google відповідно до конкретно поставленої мети.

Ресурси на яких можна знайти онлайн-курси це Prometheus, EdEra, Coursera, EdX, Udemy, Всеосвіта. Курси розміщені на цих платформах будуть корисні не тільки для підвищення кваліфікації педагогів, але і для просвіти батьків, самоосвіти дітей. Курси розміщені на більшості цих платформ охоплюють різну тематику для навчання, що дозволяє забезпечити різноманітні освітні потреби, що є перевагою використання інформаційних технологій в освіті – доступ до широкого кола інформації. Окрім того, на платформі Всеосвіта педагоги можуть знайти багато корисних доробок та дидактичних матеріалів, з такою ж метою можна використовувати платформи На урок та Розвиток дитини.

Міністерство цифрової трансформації України розробили сайт «ДіЯ. Освіта», на якому розташовано багато корисної і освітньої інформації, які можуть стати в нагоді абсолютно кожному – освітні серіали, гайди, дослідження, вебінари, симулятори. На цьому сайті можемо знайти національний тест на цифрову грамотність: «Цифрограм для вчителів», де педагог може перевірити свій рівень цифрової грамотності та вдосконалити відповідні навички.

Не менш важливим хочемо виокремити веб-сторінку закладу освіти. Сучасні технології дозволяють не тільки висвітлити діяльність закладу, а й розмістити на сайті закладу багато корисної інформації для батьків та дітей, що спрощуватимуть отримання освітніх послуг.

Як бачимо, наразі існує безліч сервісів і ресурсів, які допомагають цікаво та ефективно надавати і здобувати освіту. Хочемо поділитися ще кількома цікавими сервісами для оптимізації власної діяльності та створення цікавого освітнього контенту педагогами такі як: Prezi, Blush Design, Wordwall, Quizlet, Bouncy Balls, Розклад занять та календар (додаток 1).

У процесі проектування інформаційно-освітнього середовища можливо та педагогічно доцільно використовувати ще й такі засоби навчання як:

– геймифікація (gamiŝcation) освітнього, наукового та дослідницького процесу з використанням методів, характерних для комп’ютерних ігор, які застосовуються з урахуванням специфіки ігрового мислення в неігровому просторі; такий підхід дає змогу забезпечити поетапне занурення суб’єктів у процес навчання, отримувати вимірюваний зворотний зв’язок, забезпечувати динамічне коректування поведінки того, хто навчається;

– мультимедійні та інтерактивні технології для моделювання і прогнозування виучуваних процесів і явищ, експериментів (імітація на комп’ютері реального досліду або мисленнєвого експерименту (тренажери, телеприсутність, віртуальні лабораторії, віртуальна реальність, доповнена реальність тощо);

– соціальні медіа для сумісного формування і використання колективного знання (соціальні мережі, блоги, теги, вікіпроєкти, соціальні мультимедіа, соціальні пошукові системи та сервіси закладок, соціальні геоінформаційні системи, багатокористувацькі мережеві ігри, віртуальні світи тощо) [6, с. 31].

Корпоративні середовища вимагають наявності технічних стандартів, які дозволяють створювати системи електронного навчання з компонентів, що узгоджуються між собою. Розробленням найпоширеніших в електронному навчанні стандартів займаються такі організації:

Міжнародна асоціація AICC (Aviation Industry Computer – Based Training Committee), комітет з підготовки кадрів для авіаційної промисловості на основі комп'ютерних технологій;
АDL Initiative (Advanced distributed learning initiative), просунута ініціатива розподіленого навчання – американська організація, створена для того, щоб співробітники Міністерства оборони й інші державні службовці мали змогу повною мірою скористатися усіма досягненнями сучасних навчальних технологій для отримання знань і навичок, які потрібні їм для роботи у світі, що постійно змінюється;
IMS Global Learning Consortium (Всесвітній навчальний консорціум IMS) – організація, яка прагне забезпечити зростання і вплив технологій навчання в галузі освіти і в секторі корпоративного навчання по всьому світу. До IMS GLC входять такі відомі організації з розроблення стандартів як W3C і IEEE [3, с. 33].

На нашу думку, вивчення досвіду зазначених компаній матиме позитивний вплив на розробку інформаційно-освітнього середовища як аспекту державної політики в сфері освіти, так і в організації середовища в окремих закладах освіти.

Отже, ми розглянули найпопулярніші засоби організації інформаційно-освітнього середовища. Наявні інформаційно-комунікативні засоби у вільному доступі для всіх користувачів можуть повністю задовільнити базові потреби освітян. Вміле використання наявного інструментарію залежить від рівня цифрової обізнаності педагога та його педагогічної майстерності. Не менш важливим у цьому процесі є наявна-матеріальна технічна база, яка буде відповідати характеристикам, необхідним для належного функціонування інформаційних технологій.

3. ВИСНОВКИ

У роботі ми теоретично розглянули інформаційно-освітнє середовище та засоби розроблення й організації діяльності учасників освітнього процесу, а саме визначили погляди вчених на понятійний апарат організації інформаційно-освітнього середовища; проаналізували особливості організації інформаційно-освітнього середовища; визначили засоби організації інформаційно-освітнього середовища в закладах освіти; схарактеризували значення та чинники ефективності інформаційно-освітнього середовища в освітньому процесі.

Розробка та організація інформаційно-освітнього середовища є перспективним напрямком модернізації української освіти, вдосконалення матеріально-технічного, психолого-педагогічного, дидактичного, комунікативного забезпечення освітнього процесу, що включає засоби навчання, які базуються на нових інформаційно-комунікаційних технологіях. Дивлячись в ретроспективі українська освітня галузь за останні роки зробила великий крок вперед в залученні інформаційних технологій в освітній процес. Але інформаційно-комп’ютерні технології щоденно невпинно розвиваються, тому розробка та оновлення технічного та програмного забезпечення закладів освіти, підвищення цифрової грамотності педагогів та керівників закладів освіти, розробка нових дидактичних прийомів, методів та методик для забезпечення сучасних освітніх потреб здобувачів освіти завжди будуть актуальні. Українські заклади освіти перейшли від традиційного до електронного навчання не так давно, тому організація такого типу навчання в Україні потребуватиме структуризації, виділення єдиної державної стратегії з розвитку даної теми та вирішення питань, з якими стикатимуться педагоги надаючи освітні послуги.

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Биков В. Моделі організаційних систем відкритої освіти : монографія. Київ : Атіка, 2008. 684 с.
Гаврилюк В. Ю. Теоретичні аспекти створення та функціонування інформаційно-освітнього середовища сучасного позашкільного навчального закладу. Народна освіта. 2016. № 3. С. 49–57. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NarOsv_2016_3_10 (дата звернення: 20.04.2024).
Живцова Л. І. Дистанційне навчання з використанням сучасних інформаційних технологій. Український журнал будівництва та архітектури. 2022. № 2. С. 29–36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ujba_2022_2_5 (дата звернення: 21.04.2024).
Риндюк Д. Інформаційні технології : конспект лекцій. Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2022. 180 с. URL: https://ela.kpi.ua/server/api/core/bitstreams/160f637d-6241-4475-ba24-7e1c1281e9a2/content (дата звернення: 20.04.2024).
Рубльова Н. О. Цифрові напрями в освіті: дистанційне та онлайн-навчання – виклики сьогодення. Педагогічний пошук. 2023. № 1. С. 24–28. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pedp_2023_1_8 (дата звернення: 21.04.2024).
Топузов М. О. Проектування інформаційно-освітнього середовища навчальних закладів у сучасному суспільстві. Український педагогічний журнал. 2017. № 1. С. 26–36. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ukrpj_2017_1_6 (дата звернення: 22.04.2024).
Шахіна І. Ю. Визначення і напрями створення інформаційного освітнього середовища. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : зб. наук. пр. / ред.: Л. Л. Товажнянський, О. Г. Романовський. Харків, 2013. С. 245–255. URL: https://repository.kpi.kharkov.ua/server/api/core/bitstreams/8c3f9e32-a785-4617-bfe1-e6c8fae68566/content (дата звернення: 21.04.2024).