Інформаційно-психологічні війни: історія та сучасність

Підготувала Данека Марія

Одним з найдавніших історичних джерел, де йдеться про застосування прийомів інформаційного протиборства, можна вважати «Трактат про військове мистецтво» китайського полководця Сунь-Цзи.

Подальший розвиток військового мистецтва незмінно супроводжувався вдосконалюванням форм інформаційно-психологічного впливу: досяг досконалості спосіб залякування і поширення з цією метою чуток.

У середині XV ст. мешканець німецького міста Майнц Й. Гутенберг винайшов друкарський верстат, що кардинально змінило можливості поширення інформації, оскільки швидкість тиражування за допомогою нового технічного пристрою незрівнянно перевищувала швидкість переписування.

«Заволодійте газетами і керівництвом», – наказує Наполеон Мюрату у початковий період захоплення Піренейського півострова, вимагаючи наводнити Іспанію памфлетами проти скинутої династії.

При поданні матеріалів на сторінках наполеонівської преси одержали широке поширення методи замовчування і дезінформації.

Першим термін «інформаційна війна» використав Томас Рон у звіті «Системи зброї й інформаційна війна», підготовленому в 1976 р. для компанії Boeing. Т. Рон зазначав, що інформаційна інфраструктура стає ключовим компонентом американської економіки. В той же час, саме вона стає найбільш вразливою ціллю як у воєнний, так і мирний час.

У 1993 р. в директиві №30 Комітету начальників штабів Міністерства оборони США вже були викладені основні принципи ведення інформаційної війни. Починаючи з 1994 р., США, за участю представників військовополітичного керівництва країни, проводять офіційні наукові конференції, присвячені інформаційним війнам

В серпні 1995 р. національний Інститут Оборони США публікує роботу Мартіна Лібікі «Що таке інформаційна війна?», в якій автор визначає сім форм інформаційної війни: командно-управлінська; розвідувальна; психологічна; хакерська; економічна; електронна; кібервійна.

– «дії, спрямовані на досягнення інформаційної переваги в інтересах національної стратегії і здійснювані шляхом впливу на інформацію й інформаційні системи противника при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем».

– інформаційний вплив – це організоване застосування сил і засобів інформаційної боротьби для розв’язання завдань завоювання (підтримання) інформаційної переваги над протилежною стороною; – інформаційна атака являє собою сукупність активних інформаційних впливів сил і засобів окремих підрозділів на елемент або групу елементів інформаційних систем сторони, що протистоїть, з метою виконання поодиноких тактичних завдань інформаційної боротьби; – інформаційна битва – це сукупність об’єднаних спільним задумом інформаційних впливів і атак, які проводяться спеціально виділеними силами й засобами та спрямовані на виконання одного оперативного завдання інформаційної боротьби; – інформаційна операція – сукупність узгоджених за метою, завданням, місцем і часом інформаційних впливів, атак і битв, які здійснюються за єдиним задумом і планом для виконання завдань інформаційної боротьби на стратегічному чи оперативному напрямку.

діяльність по досягненню національних інтересів методом безконфліктного проникнення в інформаційну сферу з метою: поступової, плавної, непомітної для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії; витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і заміщення їх власними цінностями і ідеологічними установками; збільшення ступеня свого впливу і присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ.

– незаконні дії однієї із сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретного, відчутного збитку в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого і локального по своїх масштабах застосування сили

1) психологічні операції – використання інформації для впливу на аргументацію солдатів ворога; 2) електронна війна – не дозволяє ворогу отримати точну інформацію; 3) дезінформація – надає ворогові помилкову інформацію про наші сили і наміри; 4) фізичне руйнування – може бути частиною інформаційної війни, якщо має на меті вплив на елементи інформаційних систем; 5) заходи безпеки – прагнуть уникнути того, щоб ворог дізнався про наші можливості і наміри; 6) прямі інформаційні атаки – пряме перекручування інформації без видимого зміни сутності, в якій вона знаходиться.

Вперше термін психологічна війна в 1920 р. застосував британський історик Дж. Фуллер, котрий аналізував першу світову війну. Саме тут почали розроблятися теоретичні засади впливу на психологію людини, масову свідомість і проходити апробацію практичні методики в ході проведення різноманітних «психологічних операцій».

До теми «промивання мозків», що велася в США, було залучено щонайменш 185 вчених і близько 80 установ: тюрем, фармацевтичних компаній, лікарень, 44 медичних коледжів і університетів.

це діяльність спеціальних органів однієї держави, що справляють психологічний вплив на цивільне населення і (або) на військовослужбовців іншої держави заради досягнення своїх політичних, а також чисто воєнних цілей. Офіційно психологічна війна проти іноземних держав ведеться тільки з санкції президента, уряду або ради національної безпеки.

– Засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), тобто радіоелектронну розвідку (РЕР), радіоелектронний захист (РЕЗ) та радіоелектронне придушення (РЕП – Програмно-комп’ютерні технології. – Психотронні засоби, які завдяки відповідному випромінюванню призводять до порушення психічного чи психофізіологічного стану, впливають на загальне сприйняття реальності, створюють неможливості адекватного реагування на ситуацію. – Психотропні засоби, які через вплив біологічних чи хімічних реагентів впливають на психосоматику, змінюють загальний психофізіологічний стан особистості, погіршують самопочуття і розумові здібності людини, викликають депресію чи панічний страх, галюцинації тощо.

– Навіювання і гіпноз, нейро-лінгвістичне програмування, інші техніки сугестивного впливу. Використовують особливості людської психіки піддаватися навіюванню та програмуванню. – Лінгвістичні методи і засоби. Передбачають цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології, використовування семантично однозначно не визначеної інформації тощо. – Символьно-семантичний апарат впливу, в тому числі віртуальний символізм, передбачає використання існуючих і штучно сформованих символів, що здібні активувати, перш за все підсвідомо, у суб’єкта певні смисли. – Чутки, плітки. Використовується природність виникнення й поширення чуток та пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть бути не тільки скеровані, а й штучно поширені й керовані, в тому числі в форматі тривалості та ступені впливу (уразливості).

– Технології створення натовпу і керування ним. Передбачають спрямованість людей до утворення різноманітних видів натовпу. – Загальні системи обмеженого доступу до інформації. – Технології заданого інформування і дезінформації. – Цензуру. Являє собою систему нагляду за видавництвом та ЗМІ – Пропагандистську діяльність. Націлена на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів й ідеалів наслідування через аудіо- і відеопродукцію, посібники і підручники, словники та енциклопедії тощо. – Засоби масової інформації.

це дії, спрямовані на приведення в стан недієздатності комп’ютерних систем збору, опрацювання та розповсюдження інформації, а також оснащених комп’ютерами систем управління збройними силами противника. Під «приведенням у стан недієздатності» розуміють пошкодження як апаратної частини комп’ютерів, їхньої периферії, систем зв’язку, так і програмного забезпечення, а також пошкодження або знищення самої інформації, яка зберігається в комп’ютерних системах (у даному випадку під «знищенням апаратної частини комп’ютерів, їх периферії та систем зв’язку» мають на увазі приведення їх у стан недієздатності фізично, але не за допомогою людей, озброєних автоматами, чи мін, закладених в комп’ютерному операційному залі, а через різноманітні кібернетичні засоби, наприклад, комп’ютерні програми, що «садять» електронно-променеві трубки моніторів або різкими рухами головки накопичувачів пошкоджують їх

по-перше, це комп’ютерні злочини, які вчиняються за допомогою спеціалістів-хакерів, серед яких: махінації та маніпулювання системами обробки даних (несанкціонований переказ грошей тощо); шпигунство (проникнення до конфіденційних каналів зв’язку державних органів для отримання чутливої інформації); диверсія (завдання шкоди технічному та програмному забезпеченню, що порушує функціонування державних органів та інших установ); незаконне користування комп’ютерними послугами (програмами, купівля за рахунок інших тощо);

по-друге, розголошення таємниці, незаконний доступ до комерційної та конфіденційної інформації (що нерозривно пов’язане з першим видом): несанкціоноване отримання інформації для нецільового її використання особами, які не мають на це відповідного доступу; незаконний збір та переховування інформації; порушення правил користування конфіденційною інформацією

1) комп’ютерних програм та інформації: комп’ютерні віруси, «черв’яки», «троянські коні», логічні бомби, прорахунки в програмах і системах комп’ютерної безпеки (випадкові або навмисні), спеціальні функції чіпів; 2) апаратної частини комп’ютерів: мікроскопічні машини і мікроби, які знищують електронні схеми, високоенергетичні мікрохвильові випромінювачі, електромагнітні імпульси

це людина, яка добре розуміється на комп’ютерах та комп’ютерних мережах та вміє ці мережі створювати, змінювати та покращувати. Під терміном «активізм» розуміють різноманітні види людської діяльності, активності. Таким чином, об’єктивно поєднуючи активізм та хакерство, хактивізм є хакерством з метою досягнення політичних та соціальних цілей

1. Anonymous, найосвітлюваніша в ЗМІ складова руху. Члени цієї групи відомі своєю підтримкою свободи Інтернету і виступом проти всіх, хто, як вони вважають, заважає обміну інформацією. 2. Кіберзагарбники, справжні активісти. Вони використовують Інтернет і соціальні мережі насамперед для зав’язування пропаганди контактів, а також для поширення інформації 3. Кібервоїни або патріоти, які об’єднуються в «кіберармії», процвітаючи в багатьох країнах з тоталітарними тенденціями.