ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Волк Н.В.,

Соціальний педагог,

Майська філія І-ІІ ступенів

с. Майське, Україна

ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 Сучасне суспільство перебуває в стані безперервного розвитку і зміни. Система освіти в такому суспільстві так само повинна змінюватися і вдосконалюватися, щоб відповідати запитам з боку суспільства і держави. І одним з таких способів, здатністю системи освіти відповідати викликам часу, є інновації - введення, причому якісно нові, в усталену систему освіти.

 Необхідність засвоєння учнями великого обсягу інформації, і вироблення практичних навичок щодо її застосування веде до створення педагогами нових способів подачі інформації, нових технологій і методів навчання, змушує шукати творчі підходи до методик навчання.

 Виходячи зі ступеня активності учнів в навчальному процесі, методи навчання умовно поділяють на два класи: традиційні і активні. Принципова відмінність цих методів полягає в тому, що при їх застосуванні учням створюють такі умови, при яких вони не можуть залишатися пасивними і мають можливість для активного взаємообміну знаннями і досвідом роботи.

 З цього можна зробити висновок, що одним з джерел інноваційних методів навчання є застосування саме активних форм роботи з учнями, які можуть працювати як в групі, так і індивідуально.

 Мета використання активних методів навчання вчителем - створення в учнів стійкої мотивації до навчання і пізнання світу в цілому.               Можливість не тільки дізнатися, запам'ятати і відтворювати інформацію, а й застосовувати її на практиці дозволяє учням значно підвищити результативність у вивченні шкільних предметів і розвиває здібності до обробки інформації (класифікація, узагальнення, схожість і відмінність і т.д.).

 Перевага використання активних методів навчання обгрунтована і підкріплена такими даними, отриманими педагогами і психологами в результаті досвіду педагогічної діяльності та експериментів, з яких випливає, що людина запам'ятовує:

10% того, що читає;

20% того, що чує;

30% того, що бачить;

50-70% запам'ятовується при участі у групових дискусіях;

80% коли навчається самостійно виявляє і формулює проблему;

90% коли навчається безпосередньо бере участь в реальній діяльності, в самостійній постановці проблем, у виробленні і прийнятті рішення, формулюванні висновків і прогнозів.

 Ці дані підтверджують твердження багатьох педагогів і психологів про необхідність використання активних методів навчання для досягнення результативності та мотивації учнів, як сказав Н. А. Умов:

 «Будь-яке знання залишається мертвим, якщо в учнів не розвивається ініціатива і самодіяльність: учнів потрібно привчати не тільки до мислення, а й до хотінням.»

 Таким чином, ми бачимо, що активні методи навчання розширюють творчу складову уроку, сприяють активній роботі на уроці кожного учня, цілком залучаючи його в процес вивчення нового матеріалу, дозволяють учневі сформувати свою точку зору і отримати реальний досвід застосування отриманих знань.

 Учитель, використовуючи інноваційні методи і форми роботи, щоб забезпечити пізнавальний інтерес і мотивацію до навчання, може включати в свій урок, в залежності від потреби:

ігрові форми;

групову, парну або індивідуальну роботу;

самостійну діяльність учнів;

проблемне навчання;

постановку питань, які активізують діалог;

проектну діяльність;

метод дискусії;

ІКТ.

 Розглянемо більш детально деякі з цих форм роботи з учнями.

 Ігрова форма роботи з учнями особливо важлива для періоду адаптації дитини до школи. Адже в дошкільному періоді основною діяльністю дитини була гра, таким чином вона здійснювала пізнання світу і отримання нових для себе знань. У школі основним видом діяльності дитини стає навчальна діяльність і безсумнівно, дитина переживає складний період становлення себе, як учня і потребує підтримки з боку вчителя. І таку підтримку учитель надає учневі використовуючи на уроках елементи ігрової діяльності. Це дозволяє дитині більш м'яко і без зайвих стресів поміняти основний вид діяльності і при цьому не втратити мотивацію до навчальної та пізнавальної діяльності, тому що навчальна діяльність в цьому випадку як би «виростає» з ігрової. Процес гри формує дитину як особистість, розвиваючи в ній якості необхідні в майбутньому для успішної пізнавальної діяльності та здійснення комунікації в середовищі як однолітків, так і дорослих. Необхідність гри в якості елемента навчання визнають провідні педагоги, ось як про це говорить

В. О. Сухомлинський: «... чудовий світ природи, гри, музики, казки, який оточував дитину до школи, не повинен закритися перед ним дверима класу. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять. Гра - це іскра, що запалює вогник допитливості ».

 Введення елементів гри дає можливість вчителю вирішити відразу кілька завдань, тому, що гра дозволяє одночасно розважати, вчити і виховувати.  Крім того, гра зміцнює мотивацію до навчання і впевненість в собі, як учня.

 В сучасних уроках вчителі використовують як основний елемент ігрової діяльності дидактичні ігри. Дидактичні ігри - це різновид ігор з правилами, спеціально створюваними педагогами з метою навчання і виховання дітей. Як правило, вони спрямовані на вирішення конкретних завдань навчання дітей. І до того ж це один з ефективних шляхів активізації пізнавальної діяльності молодших школярів. При цьому дидактичні ігри розрізняються:

навчальним  змістом;

пізнавальної діяльності дітей;

ігровим діям і правилам;

організації і взаєминам дітей;

за роллю вчителя.

 В цілому можна сказати, що чіткої класифікації дидактичних ігор

поки не розроблено. Наприклад, А. І. Сорокіна виділяє наступні види дидактичних ігор:

• гра-подорож необхіднадля того, щоб посилити враження, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч, розвинути спостережливість;
• гра-доручення в основі якої лежить дія з іграшками, предметами, словесні доручення;
• гра-припущення в основі якої лежить ситуація «а що було б», таким чином перед дітьми ставиться завдання і розвивається ситуація, що вимагає подальшого осмислення подальшого дії;
• гра-загадка - перевнює знання, тренує спритність, формує вміння міркувати, робити висновки;

 У дидактичній грі завжди є правила - вони містять моральні вимоги до взаємин дітей, до виконання норм поведінки і взаємоповаги, і в цілому покликані вирішити виховне завдання.

 Застосування  на практиці групових форм організації процесу навчання ставить учня в активну позицію і робить його суб'єктом процесу навчання. При цьому навчальний процес будується як пошукова, дослідницька діяльність, в ході якої відбувається обмін думками, розгортаються дискусії. Можна зробити висновок, що цей метод є однією з найбільш результативних активних форм освітнього процесу.

 Використання інформаційних технологій на уроках у початковій школі є одним з найсучасніших засобів розвитку особистості молодшого школяра, формування його інформаційної культури відповідно до запитів сучасного суспільства. Застосування вчителями інформаційно-комп'ютерних технологій дозволяє сформувати у молодшого школяра вміння працювати з інформацією, розвивати в учнів навички дослідницької діяльності і комунікативну компетентність, а також більш активно залучати учнів до навчального процесу. Застосування ІКТ робить урок видовищним, наочним, робота з комп'ютером викликає у дітей підвищений інтерес і посилює мотивацію до навчання.

 У цій статті ми розглянули деякі активні форми і методи навчання, що дозволяють вчителю при творчому підході до них зробити свої уроки по-справжньому новаторськими, яскравими та незабутніми.