Інсценізація казки "РУКАВИЧКА"

КЗО «Магдалинівський навчально - реабілітаційнй центр» ДОР

 

 

 

 

 

Інсценізація казки

РУКАВИЧКА

 

 

 

 

Вихователь: Лисенко М.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

смт. Магдалинівка

2014 рік

Тема: Інсценізація казки «Рукавичка»

Мета:  Сприяти бажанню дітей брати участь у театралізованій грі.

            Формувати артистизм; засоби емоційної виразності.

            Активізувати навички мовленнєвого спілкування дітей.

            Виявляти художньо-творчі здібності.

            Виховувати почуття взаємної приязні, дружби.

            Підтримувати позитивні емоції дітей.

 

Попередня робота: Читання та переказ української народної казки           «Рукавичка».

Малювання рукавички.

Вправи на формування виразних рухів: «Цікаві звірі», «Хто я?», «Різна хода», «Правильно відтвори».

Розподіл ролей, вивчення слів персонажів казки.

Репетиції інсценівки казки.

Обладнання: Декорації лісу, бутафорна рукавичка, маски та костюми       казкових героїв. Виставка творчих виробів на тему «Рукавичка».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вед:  Ми гостей вітаємо і казку починаємо! 

          Сьогодні ми казку сюди запросили,

          Щоб бачити казку і слухати  гуртом.

Вед:  Дивна хатка є у лісі – вся ворушиться, дрижить.

          Кожен в хатці  хоче жити. Дуже тісно новоселам,

          Вже по швам тріщить оселя. Що за дім ото лежить?

 Діти:  Рукавичка!

Вед:   Ми казку починаємо. Було це так давно,

           Про звірят і рукавичку ми вам розповімо.

Вед:   Якось зимової пори,  коли сніги упали,

           Занесло всі кругом двори, старий дідусь із псом своїм

           До лісу почвалали.

Дідусь:     Дивись, Дружок, як гарно скрізь усе зима прибрала.

                  Все загорнула, замела, про всіх вона подбала.

Дружок:   Гав, гав і справді, гарно тут: сніжинки ,наче, в казці,

                  І іній сріблом на гілках, лише замерзли лапки.

Дідусь:     Так-так, додому нам пора, поки не світять ще зірниці,

                  У мене вже померзли руки, тому одягну рукавиці.

Вед:   Пішов дідусь, побіг Дружок, у лісі тихо стало,

          Лише загублена дідком, прикинута ледь-ледь сніжком,

          Рукавичка на стежці лежала.

Вед:  Незабаром і Мишка з’явилась, якраз в пору вона появилась.

         (під муз. супровід біжить мишка)

Мишка:   Я маленька сіра Мишка, тоненький хвостик маю,

                Все смачненьке полюбляю, що знайду несу додому, бо старанна я у всьому.

Вед:  Глянь… А ж тут рукавичка лежить!

Мишка:  Ой, рукавичка  (розглядає)

                Нікого немає. Ось у ній я тепер буду жити.

                Пі-пі-пі, зігрію лапки, з рукавички зроблю хатку.

                (ховається в рукавичці)

Вед:  А тут Жабка стрибає замерзає.     (під музику скаче Жабка)

Жабка:  Невеличка, зелененька, на болоті проживає,

               Жабка квакає, співає. Ква-ква-ква!

Вед:   Глянь… А ж тут рукавичка лежить!

Жабка:  Ой, рукавичка! (розглядає)

Вед:  Жабка до рукавички питає…

Жабка:  Ква-ква-ква. Хто в рукавичці живе?

Мишка: Пі-пі-пі . Я, Мишка-шкряботушка, а ти хто?

Жабка:   Ква-ква-ква. А, я жабка-скрекотушка. Пусти мене в хатку.

Мишка: Заходь, тут будем жити.  Будем разом ми дружити.

                (ховаються в рукавичку).

Вед:   А тут два зайчики стрибають

          (під музику стрибають і зупиняються). Лапки перетирають.

Заєць1:   Зима прийшла, снігом замела,

                Білу шубку зайчику дала.

                Тепер я у шубці непомітний в сніжку,

                І вовк і лисиця не страшні вже мені.

Заєць2:  На землі сніжок лежить, зайчик по сніжку біжить,

               Куций хвостик, довгі вушка, шерсть м’якенька, як подушка.

Вед:       Гляньте, тут рукавичка лежить!

Заєць1: Ой, рукавичка!   (розглядають)

Вед: Зайці до рукавички питають…

Заєць2: Хто в рукавичці живе?

З рукавички: Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка.

                       А ви хто? (разом)

Зайчик1: Ми – зайчики!

Зайчик2: Пустіть нас в хатку.

Зайчик1: Бо нас морозить зима.

Мишка: Заходьте, тут будем жити. Будем разом ми дружити.

              (ховаються в рукавичку)

Вед: Білка в лісі любить жити. Білка весело біжить.

              (під музичний супровід біжить білочка)

Білочка: Із сосни на дуби  білочка стрибає.

                Гострі вушка, спритні ніжки

                Хвіст допомагає. Зима її не лякає.

Вед: Глянь, аж тут рукавичка лежить.

Білочка: Ой, рукавичка! (розглядає)

Вед: Білочка до рукавички питає…

Білочка: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають: Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка,

                                      Я, Зайчик побігайчик, Я, Зайчик-пострибайчик.

Разом звірята питають: А ти хто?

Білочка: Я Білочка-господарочка, пустіть і мене в хатку.

Зайчик1: Заходь! Тут будем жити. Будем разом ми дружити.

                (ховаються в рукавичку)

Вед: Вийшов лісом погуляти Кіт воркіт біленькі лапки.

        (під музичний супровід іде Кіт)

Кіт: По дорозі білий сніг вис тупа поважний кіт.

        З хвостиком і вушками, лапки з подушками.

Вед: Глянь, аж тут рукавичка лежить.

Кіт: Ой, рукавичка (розглядає)

Вед: Кіт до рукавички питає…

Кіт: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають: Я, Мишка-шкряботушка,  Я, Жабка-скрекотушка,

                                      Я, Зайчик побігайчик,  Я, Зайчик-пострибайчик.

                                      Я, Білочка-господарочка.

Разом звірята питають: А ти хто?

Кіт: Я – Кіт-воркіт. Пустіть мене до себе в хатку.

Білочка: Заходь. Тут будем жити. Будем разом ми дружити.

               (ховаються в рукавичку)

Вед: Сипле з неба вже сніжок , місяць грає в свій ріжок,

        По доріжці Лисичка йде…

        (під музику йде Лисичка)

Лисичка: Завірюха завиває, снігом землю засипає,

                 Хитра лисичка в лісі проживає,

                 Довгий хвіст пухнастий має, слід до лісу замітає.

Вед: Глянь, аж тут рукавичка лежить.

Лисичка: Ой, рукавичка! (розглядає)

Вед: Лисичка до рукавички питає…

Лисичка: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають: Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка,

                                      Я, Зайчик побігайчик, Я, Зайчик-пострибайчик.

                                      Я, Білочка-господарочка, Я, Кіт-воркіт.

Разом звірята питають: А ти хто?

Лисичка: Я руда лисичка, буду всім сестричка.

                 Пустіть мене до себе, лякатися не треба.

                 Будемо в мирі жити, разом всі дружити.

(ховаються в рукавичку)

Вед: Раптом вовчик братик біжить. Замерз. Від холоду дрижить.

(під музику біжить Вовчик-братик)

Вовчик: В лісі випав білий сніг, наступає Новий рік.

              Вовчик-брат купив кожуха,загорнувсь по самі вуха.

Вед: Глянь. Аж тут рукавичка лежить.

Вовчик: Ой, рукавичка.(роздивляється)

Вед: Вовчик до рукавички питає…

Вовк: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають: Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка,

                                      Я, Зайчик побігайчик, Я, Зайчик-пострибайчик.

                                      Я, Білочка-господарочка, Я, Кіт-воркіт,

                                      Я, Лисичка-сестричка.

Разом звірята питають: А ти хто?

Вовчик: Я Вовчок – сірий бочок пустіть мене до себе,

              Лякатися не треба. Будемо в мирі жити. Разом всі дружити.

(ховаються в рукавичку)

Вед: В кучугурах нелегко ходити, ось іде ледве ледве ведмідь.

(під музику іде ведмідь)

Ведмідь: Ведмедя в лісі добре знають, його всі в лісі поважають.

Вед: Глянь, аж тут рукавичка лежить.

Ведмідь: Ой, рукавичка. (роздивляється)

Вед:  Ведмідь до рукавички питає…

Ведмідь: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають: Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка,

                                       Я, Зайчик побігайчик, Я, Зайчик-пострибайчик.

                                       Я, Білочка-господарочка, Я, Кіт-воркіт,

                                       Я, Лисичка-сестричка,  Я, Вовчик-братик.

Разом звірята питають: а ти хто?

Ведмідь: Я Ведмідь волохатий пустіть мене до хати.

                Лякатися не треба. Будемо в мирі жити. Разом всі дружити.

(ховаються в рукавичку)

Вед: Сумно,сумно одному Кабану в лісі темному.

(під музику йде Кабан-іклан)

Кабан: Із щетиною жупан носить лісовий кабан.

            Він великі ікла має ,в лісі жолуді шукає.

Вед: Глянь, аж тут рукавичка лежить.

Кабан: Ой, рукавичка. (розглядає)

Вед: Кабан до рукавички питає…

Кабан: Хто в рукавичці живе?

Звірята відповідають:  Я, Мишка-шкряботушка, Я, Жабка-скрекотушка,

                                       Я, Зайчик побігайчик, Я, Зайчик-пострибайчик.

                                       Я, Білочка-господарочка, Я, Кіт-воркіт,

                                       Я, Лисичка-сестричка, Я, Вовчик-братик,

                                       Я, Ведмедюшка-батюшка.

Разом звірята питають: А ти хто?

Кабан:  Я – Кабан-іклан .Пустіть мене до хати,

             Лякатися не треба. Будемо в мирі жити. Разом всі дружити.

( повернення дідуся з собачкою)

 

Дід: Рукавичка невеличка подружила всіх звірят.

        Я так радий, що без діла не лежала,

        І усіх вас рукавиця зігрівала

 

Усі діти стають у коло та у хороводі прмовляють:

«Рукавичка – світлий дім,

Тепло й затишно у нім,

Разом весело в нім жити,

Працювати та дружити».

 

(Звучить пісня «Про дружбу». Діти в колі виконують танцювальні рухи)

 

Вед:  У садочку співи й сміх, головне для нас усіх –

         Добрих друзів тут зустріти, з ними міцно подружити.

 

Вед:  Рік пройшов так непомітно, знову рік новий спішить,

         Щоб в Новому році, друзі, ви були веселі й дужі.

        Не хворіти ані дня ви і вся ваша рідня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні матеріали для роботи з дітьми

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учасники середньої групи Б з ведучою Лисенко.М.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставка сімейних  робіт на тему казки «Рукавичка»