ЗАТВЕРДЖЕНО:

 

Наказ від _________№ ______

__________________________

(підпис, прізвище, ім’я, побатькові директора)

“___”________________ ____р

 

 

ІНСТРУКЦІЯ №___

первинного інструктажу з безпеки життєдіяльності

перед початком зимових канікул для учнів

(інструкція розроблена відповідно до вимог Наказів Міністерства освіти і науки України від 18. 04. 2006 року №304 п.5.13 та від 01.08.2001 року №563 п.8.1.)

 

В усі часи існування людства старше покоління передавало наступному знання і навички уникнення небезпек – безпеки життя. У прадавні часи – це навички захисту від диких звірів, несприятливих погодних умов і стихійних лих. Згодом люди навчилися непогано захищати себе від природних небезпек, але натомість з’явилися небезпеки, пов’язані з життєдіяльністю самих людей. Це – небезпеки на дорогах, у побуті, на виробництві, а також екологічні небезпеки, які виникають через те, що люди забруднюють навколишнє середовище, роблять його непридатним для свого життя, небезпечним для свого здоров’я.  Тому, в наш час варто говорити  не лише про безпеку життя, а й про безпеку діяльності людини – тобто, про безпеку її життєдіяльності. І зараз ми з вами поговоримо про безпеку життєдіяльності під час зимових канікул.

 

1. Питання охорони здоров’я

 

Щоб жити, працювати, досягати успіхів, людина повинна піклуватися про своє здоров'я, захищати себе. Здоров'я є основною умовою самореалізації, а також найважливішою складовою особистого інтересу сучасної людини, оскільки навіть часткова його відсутність може стати перешкодою до здійснення мрій та життєвих планів.

Сучасні вчені виокремлюють чотири процеси, що визначають стан здоров'я як індивіда, так і населення в цілому:

відтворення здоров'я (стан генофонду; здоров'я, стан і реалізація репродуктивної функції батьків; умови перебігу вагітності; наявність правових актів, що оберігають генофонд і вагітних);

формування здоров'я (спосіб життя, тобто рівень виробництва і продуктивності праці, ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб, особливості харчу­вання, рухової активності та міжособистісних взаємин, шкідливі звички, стан довкілля);

споживання здоров'я (культура і характер виробниц­тва, стан виробничого середовища, соціальна активність індивіда тощо);

відновлення здоров'я (лікування, реабілітація).

Про стан індивідуального фізичного здоров'я людини роблять висновок за даними антропометрії (розміри тіла — зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та ін.), а також на підставі фізіологічних та біохімічних досліджень,  оцінка яких здійснюється з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів.

Найважливішими показниками здоров'я населення в цілому є народжуваність, смертність (у тому числі немов­лят), середня тривалість життя, інвалідність, захворю­ваність та ураженість певними хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, інфекційні, алергічні, онкологічні, шлунково-кишкові та інші захворювання).

Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок якого знижуються його пристосу­вальні можливості. І хоча організм частково компенсує виниклі порушення, хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.

У наш час, незважаючи на величезні успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих не змен­шується. Бурхливий науково-технічний прогрес, поява нових складних видів трудової діяльності змінюють звичний ритм і уклад життя. Зменшення обсягів фізич­ного навантаження, збільшення нервово-емоційного на­пруження, погіршення екологічних умов призводять до суттєвого порушення регуляції основних фізіологічних функцій організму.

Причин виникнення хвороб багато, проте здебільшого їх провокує сама людина: своїми шкідливими звичками, порушенням санітарно-гігієнічних норм, неправильним харчуванням, відсутністю режиму праці й відпочинку тощо. Більшість людей чітко не усвідомлює, що здоров'я — це найбільша індивідуальна й соціальна цінність.

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів у такій послідовності: недостатнє (неповноцінне) харчуван­ня; секс без засобів захисту; підвищення артеріального тиску; тютюнопаління; алкоголь; питна вода, що не відпо­відає санітарним нормам; антисанітарія; недостатній вміст заліза в крові; забруднення навколишнього середовища; ожиріння, надмірна маса тіла.

Ці фактори не тільки негативно впливають на здоро­в'я, а й спричинюють понад 40% усіх випадків смерті людей на планеті.

Поширеними є також хвороби, викликані генетич­ними наслідками (тобто зміною спадковості) забруднен­ня навколишнього середовища.

Нині майже третина населення нашої країни проживає в несприятливих екологічних умовах, що призвело до швидкого зростання рівня захворюваності, непродуктив­ної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції — явищ, пов'язаних з погіршенням навко­лишнього середовища.

Здоров'я не існує саме по собі, не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Про нього потрібно дбати,  його необхідно берегти й примножувати протягом усього свідомого життя.

Профілактика хвороб

Найчастішими в дітей є захворювання органів дихання (грип, ангіна, туберкульоз, пневмонія, дифтерія, трахеїт, бронхіт тощо) і травлення (гастрит, гельмінтоз, діарея тощо),

Оскільки туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк (коклюш), правець та кір є дуже небезпечними хворобами в Україні, згідно із законодавством, профілактичне щеплення дітям є обов'язковими.

Захворювання, пов'язані з розладом травлення, виникають в основному через так звані елементарні причини, тобто порушення харчування дітей. Забруднені продукти, посуд, руки, недотримання особистої гігієни викликають розлади у кишечнику, посилені процесами бродіння гниття, та інтоксикацію (отруєння) всього організму Тому профілактика цих хвороб прямо залежить від повноцінного вітамінного харчування та гігієни.

Найбільш поширеним серед дітей є гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВЗ), що характеризується нездужанням, нежиттю, температурою, утрудненим диханням і потребує ізоляції хворого вдома.

Грип спричинюють мікроскопічні віруси, що містяться в слизу, який виділяється з носової порожнини хворого. Для грипу властивий гострий початок захворювання ознобом, головним болем, високою температурою тілі Турбують слабкість, болі в м'язах, суглобах. При важком загальному стані виникають запаморочення, блювоті можливі непритомність, розвиток кровотеч. У першу доб хворі скаржаться на сухість і дерть в носоглотці, закладі ний ніс. Пізніше з'являється грубий, сухий, без харкотиння кашель, часто з болями за грудиною.

Грип небезпечний своїми ускладненнями: пневмонією, запаленням придаткових пазух носа (гайморитом), слухового апарату (отитом), ураженням нервової системи. Може розвинутися геморагічний набряк легень. Оскільки грип поширюється дуже швидко, хворих ізолюють; провітрювання приміщення і вологе його прибирання з використанням 0,5 %-го розчину хлораміну обов'язкові; рекомендується обробка повітря ультрафіолетовими лампами.

Основним засобом профілактики грипу є вакцинації різними протигрипозними вакцинами. Перед можливім початком і під час епідемії призначають стимулятор інтерферону, ремантадин, дибазол. Доглядаючи хворих в грип, треба прикривати (собі або хворому) рот і ніс марлевою пов'язкою, складеною вчетверо. Вона пропускає повітрі але затримує краплинки, в яких є збудники хвороби.

Ангіна — гостре запалення слизової оболонки зіва і піднебінних мигдаликів, спричинене стрептококами, стафілококами. Ознаки хвороби — відчуття стискання горла, біль під час ковтання, підвищена температура, загальне нездужання. Ангіна дає тяжкі ускладнення (ревматизм,  вади серця), тому слід берегти горло і не переохолоджу­вати ноги.

Бронхіт — запалення слизової оболонки бронхів. Йо­го ознаки — задишка, харкотиння при відкашлюванні. Якщо бронхіт не лікують вчасно, він може спричинити бронхіальну астму або пневмонію (запалення легень).

Найкращою профілактикою захворювань органів дихання є дотримання особистої гігієни. Крім того, обов'яз­ково слід підвищувати опірність організму до інфекцій­них хвороб за допомогою загартовування, фізичного навантаження, вітамінного харчування. Хворому не слід відвідувати людні місця.

Ефективними при лікуванні захворювань дихальної системи є народні методи. Щоб полегшити дихання під час застуди, бронхіту, потрібно робити парові інгаляції. Мож­на використати для цього відвари деяких рослин (евка­ліпта, шавлії, бруньок сосни) або промислові інгалятори.

Під час хвороби слід пити відвари таких рослин: анісу звичайного, багна болотяного, підбілу звичайного, первоцвіту весняного, сосни звичайної (бруньки), фіалки триколірної, кореня оману (дивосилу), мальви лісової (проскурника) тощо. Найкращим є відвар із суміші трав При сухому кашлі ефективно допомагає сік редьки.

У разі запалення верхніх дихальних шляхів необхідно полоскати горло відварами ромашки лікарської, шавлії. тощо або розчином питної соди. При катарах, бронхітах запаленні легень застосовують гірчичники, банки, а також компреси.

Надійним засобом профілактики всіх дитячих хвороб є ведення здорового способу життя.

Основи здорового способу життя

Здоровий спосіб життя — це такий стиль існування при якому, через застосування певних методів впливу організм і його оточення, рівень життєздатності організму стає оптимальним, потенціал організму постійно вдосконалюється і використовується без завдавання йому шкоди самої старості.

Ведення здорового способу життя є ключем до збереження здоров'я і працездатності. Особливе місце в організації здорового способу життя належить режиму дня певному ритму життя і діяльності людини.

Режим дня кожної людини повинен передбачати постійний час підйому, виконання ранкової гігієнічної гімнастики і водних процедур, сніданку, часу виходу на роботу або навчання, обідньої перерви і повернення додому, прийому їжі та відпочинку, спортивних занять і домашньої роботи, вечірньої прогулянки і засинання. Закріплений багаторічними повтореннями, такий розпорядок дня стає звичним, проявляється не тільки в організованості людини, а й у протіканні складних внутрішніх процесів її життєдіяльності.

Звичка в один і той самий час вставати й робити ранкову фіззарядку забезпечує ритмічну діяльність усіх систем організму, швидкий перехід до робочого стану і високу працездатність, бадьорий настрій на весь день.

Систематичне фізичне навантаження — один з на важливіших засобів оздоровлення організму; воно зміцнює і розвиває скелетну мускулатуру, серцевий м’яз, судини, дихальну систему, значно полегшує роботу апарату кровообігу, благотворно впливає на нервову систему.

Навіть за умови найбільшої зайнятості необхідно ви­діляти 15-20 хв для ранкової гімнастики, що є обов'язковим мінімумом фізичного тренування. Зарядку слід робити в добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі.

Корисно ходити пішки. При відсутності інших фізич­них навантажень щоденна мінімальна норма ходьби для молодої людини — 15 км. Такий вид навантаження, як біг (у повільному темпі, «підтюпцем»), можна рекомендувати більшості людей.

Щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1-1,5 год є одним з найважливіших компонентів здорового способу життя. Особливо важлива вечірня прогулянка, перед сном. Вона знімає напруження трудового дня, заспо­коює збуджені нервові центри, регулює дихання. Під час повільної ходьби доцільно виконувати прості дихальні вправи: глибокий вдих на чотири кроки, видих — на шість кроків (чотири-п'ять дихальних вправ підряд). При глибо­кому, рівномірному диханні відбувається масаж печінки, що сприяє виділенню жовчі і запобіганню таких захворю­вань, як холецистит, жовчно-кам'яна хвороба та ін.

Сон — невід'ємна складова частина режиму дня для відпочинку, відновлення і накопичення сил організму. Сприяючи поліпшенню живлення нервових клітин, що гостріше за інші реагують на втому, сон відновлює запаси енергії для нової діяльності. Потреба у сні, як правило, настає через 14-16 год. Якщо потреба дорослої людини у сні — близько 8 год на добу, то підліткам потрібно спати 9-10 год, при цьому лягати спати не пізніше 22-23 год.

Для швидкого засинання і міцного сну слід погуляти на свіжому повітрі, провітрити кімнату. Тому, хто дуже втомився за день, рекомендується лягти на годину-дві раніше. Раціональний режим і строге дотримання всіх гігієнічних правил запобігають безсонню.

Особиста гігієна дуже важлива для здоров'я людини як профілактика більшості захворювань, про що доклад­ніше йтиметься далі.

Режим харчування. Надзвичайно важливе значення для збереження здоров'я має правильно організоване хар­чування. Вам уже відомо з курсу біології, що їжа повинна бути різноманітною і повноцінною, містити в потрібній кількості і в певних співвідношеннях усі необхідні по­живні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі. Слід уникати надмірного вживання так званих легко засвоюваних вуглеводів (цукор, кондитерські вироби, варення, солодкі овочі і фрукти). Цукор дуже швидко всмоктується в кишечнику і потрапляє в кров різко підвищуючи в ній рівень глюкози, що веде до збільшення в підшлунковій залозі гормону інсуліну І,  зрештою до розвитку цукрового діабету. Добова кількість споживання з їжею цукру не повинна перевищувати 50 г.

Основним принципом раціонального харчування є дотримання енергетичного балансу організму, щоб кількість  енергії, спожитої з їжею, відповідала його енергетичним витратам.

Перерви між прийомами їжі повинні бути не більш 5-6 год. Шкідливо вживати їжу надмірними порціями, оскільки це створює занадто велике навантаження для кровообігу. Здоровій людині краще харчуватися 3-4 раз в день. При триразовому харчуванні найситнішим повинен бути обід, а найлегшою — вечеря.

Народний досвід давно уже виробив правильне ставлення до обіду: дотримання точного часу, розмірена ні квапливість і зосередженість під час їди — не можна їсти обпікаючись гарячою їжею, або ковтати, не пережовуючи великі шматки їжі. Шкідливо під час їди читати книжки або газету, вирішувати які-небудь складні завдання.

Людині, яка нехтує режимом харчування, згодом загрожує розвиток таких важких захворювань органів травлення, як виразкова хвороба, хронічний гастрит, ентероколіт та ін.

Загартовування має велике значення для зміцнені здоров'я, підвищення опору інфекціям і загальної працездатності. Сутність загартовування полягає в тренуванні терморегуляторного механізму і розвитку захисних реакцій організму на несприятливий вплив тих чи інші чинників довкілля.

При загартовуванні використовують природні чинники: сонце, повітря і воду. Ефективність відповідні процедур залежить від правильного їхнього  застосування.

При загартовуванні слід дотримуватися таких принципів: силу подразника потрібно підвищувати поступово, загартовуючі процедури мають бути систематичними, засоби загартовування треба постійно урізноманітнювати, не допускаючи звикання організму; процедури добирати урахуванням віку, здоров'я тощо.

Повітряні ванни найбільш щадні й безпечні. З них і рекомендується розпочинати систематичне загартовування.

При цьому починати треба з вищої температури повітря (15-20 °С) і згодом переходити до нижчої. Тривалість перебування на повітрі спочатку не повинна перевищувати 15-20 хв. При сильному вітрі або великій вологості перебування на повітрі скорочується.

Повітряні ванни слід приймати не менше, ніж за 1 год до їди, і не раніше, ніж через 1,5 год після їди, але не на­тщесерце. Поєднуйте процедуру з легким фізичним наван­таженням — ходьбою, бігом, рухливими іграми. Не забу­вайте про самоконтроль під час прийняття повітряних ванн. З появою негативних симптомів (сильне почервоніння шкіри, рясне потовиділення, «гусяча шкіра» і тремтіння) процедуру слід припинити і тривалість наступних дещо скоротити.

Спати при відкритих кватирках і вікнах рекоменду­ється не тільки влітку, айв осінньо-зимовий період. Ця звичка оберігає організм від охолодження і запобігає застудним захворюванням.

Загартовування водою — це обтирання, обливання, прийняття душу, купання. Вода викликає термічне і механічне подразнення шкіри і, маючи велику тепло­провідність, діє на організм людини значно сильніше, ніж повітря.

Шкіра перед водною процедурою не повинна бути холодною, ЇЇ треба розтерти, але не до появи поту. Розпо­чинати загартовування водою найкраще влітку, не припи­няючи його і в осінньо-зимовий період. У приміщенні, де проводяться водні процедури, температура повітря має бути не нижчою за 18-20 °С.

Для обтирання, як правило, використовують рушник або губку, змочені водою кімнатної температури. Спочат­ку обтирають верхню половину тіла (руки, потім шию, груди, живіт, спину). Після цього в тій же послідовності розтираються сухим рушником. Потім відповідно — ниж­ню половину тіла. Кінцівки розтирають від пальців до тіла, тулуб — круговими рухами в напрямку до пахвових і пахових западин.

Наступний етап загартовування водою — обливання. Починають обливання з температури близько ЗО °С. Надалі температура знижується до 15 °С і нижче. Тривалість процедури разом з розтиранням — 3-4 хв.

Ще більш загартовуючою є дія холодного душу. За­вдяки механічному подразненню падаючої води, душ ви­кликає сильну місцеву і загальну реакцію організму. Тем­пература душу на початку загартовування — 30-32 °С, тривалість прийому — не більше 1 хв. Далі температуру слід знижувати приблизно на 1 °С через кожні 3-4 дні, а тривалість процедури збільшувати на 1-2 хв.

При високому ступені загартованості застосовуються контрастні душі, поперемінно холодною і теплою водою. Контрастне загартовування розширює діапазон стійкості організму до впливу низьких і високих температур. При цьому в процесі сеансу спочатку обливаються теплою водою (35-36 °С) протягом ЗО с, а потім холодною (20 °С) також ЗО с. Усього за один сеанс проводять 3-4 цикли. Поступово різницю температур збільшують на 1 градус че­рез кожні 3-5 днів, температуру теплої води підвищуючи, а холодної — знижуючи. Таким чином, через 1,5-2 місяці загартовування почергово обливаються теплою (40-42 °С) і холодною водою (12-15 °С).

Підвищують стійкість організму до застудних захво­рювань і такі процедури, як обмивання стоп і полоскання горла холодною водою. Такий вид загартовування особливо корисний тим, хто схильний до захворювань носоглотки.

Стопи (до щиколоток) занурюють у таз з водою кімнатної температури на 1 хв. Потім їх розтирають мах­ровим рушником до відчуття тепла. Тривалість процедури щодня збільшують на 1 хв, доводячи її до 10 хв, при цьому знижуючи температуру кожні 3 дні на 1 °С. Через 2 місяці температура повинна бути не вищою 5-7 °С. Після обми­вання ступні ніг обтирають насухо і розтирають до почер­воніння. Корисно також загартовувати ноги, поперемінно опускаючи їх то в гарячу, то в холодну воду.

При полосканні горла початкова температура води повинна бути 25-30 °С, поступово її знижують — через кожний тиждень на 2 °С. Корисним є також обтирання шиї з поступовим зниженням температури води і збіль­шенням тривалості процедури.   

На щастя людський організм здатний відновлюватися. Якщо людини усвідомить причину захворювання і змінить поведінку, вона матиме змогу повністю одужати. Коли ж знехтує попередженням, то наступного разу може захворіти на іншу, набагато серйознішу і, можливо, невиліковну хворобу!

 

2.                   Питання пожежної безпеки

Найпоширенішими причинами пожеж є:

     1.  Необережне  поводження з вогнем. Користування   відкритим   вогнем   в   побуті:   викидання  непогашених  сірників  на  пальні  предмети  після  підпалювання  газової   плити,  печі  і.т.д.;  застосування  гасу,  бензину  і  подібного   для  розтоплювання  печей, плит,  використання  для  освітлення  свічки,  запальнички  в  місцях  де  є легкозаймисті  матеріали,   залишення   вогнищ  в  пожежонебезпечних  місцях  з  порушенням  правил  пожежної безпеки, висипання не залитих водою  вугілля, попелу.

     Паління:   викидання   непогашених   сірників   на   пальні  матеріали,   викидання  непогашених  окурків  цигарок  в  пальне  середовище  (на  стерню, солому  та  інші  пальні  матеріали  та  вироби)  занесення  та  перекидання  вітром,  повітряним потоком  або вентиляційним  обладнанням  тліючих цигарок з пожежобезпечних  місць до пальних матеріалів або предметів.

     2.  Дитячі  пустощі  з  вогнем. Пустощі дітей із сірниками,  запальничками,  електронагрівальними, освітлювальними приладами,  підпалювання  тополиного  пуху,  ігри  з  петардами, хлопавками,  бенгальськими вогнями.

     3.   Порушення   правил   експлуатації   електрообладнання,  несправність    електромережі    та    електроприладів.    Різні  несправності,   які   були  допущені  під  час  виробництва  цих  приладів  або, які виникли під час експлуатації електропобутових  приладів,    електрообладнання,    радіоприймачів,   телевізорів.  Залишення  без  догляду включеними тривалий час електрочайників,  електропрасок,   і   т.п.;   підвішування   електросвітильників,  рефлекторів   різних   конструкцій   біля   пальних   предметів;  руйнування  колб  електроламп та випадання ниток розжарювання на  целюлозні  матеріали  /вата,  папір,  дерев'яна стружка і т.п./;  доторкання колб електроламп до паперових абажурів  або до інших  пальних    матеріалів ,   коротке   замикання  в  електромережі,  спалахування  наповнювачів  конденсаторів  в  радіоприймачах  та  телевізорах і ін.

     4.   Несправність   та   неправильна експлуатація   пічного  опалення.   Відсутність   передтопочних   листів   та   потрібна    герметичність топливника;   тріщини    в   конструкціях   печей.  Порушення   правил  пожежної  безпеки  при  експлуатації  через:  відсутність  контролю  за  їх  справністю, допускається перегрів  печей  та димоходів при тривалому топленні, в топлівник вміщують  дрова  длінніші  топлівника,  піч обкладається дровами та іншими  пальними  предметами  для  їх просушування, застосовують бензин,  гас  для  розпалювання, залишення  без нагляду їжі, яка готується  на плиті та ін.

     5.  Іскри  різних  машин:  тракторів, паровозів, котельних,  автомобілів.  Особливо  це  небезпечно  в період збору урожаю та  при сухій погоді в лісах.

     6.  Недотримання  правил  пожежної безпеки при користуванні  гасовими  приладами.  Гасові  прилади майже завжди призводять до  пожежі,  якщо  їх  заправляють бензином. Використання гасових та  бензинових приладів поблизу пальних предметів, а також  ­­­залишення їх без нагляду часто призводить до пожеж.

     7. Інші причини.

Ось традиційні (відомі не перше десятиліття) рекомендації пожежних: 

•  не робіть «святкові пожежі», не користуйтеся саморобними електрогірляндами на ялинці, а бенгальські вогні, свічки  і феєрверк запалюйте тільки на безпечні відстані від ялинки; шкільні маскарадні костюми краще обробити вогнезахисним складом - ватяні бороди і паперові плащі можуть спалахнути від будь-якої іскри;
•  не захаращуйте горища, підвали, шляхи евакуації, балкони і лоджії; не зберігайте на балконах пальні речовини - відомі вертикальні пожежі від однієї каністри на декілька поверхів;
•  стежте за безпекою не тільки своєї квартири, але і будинку, двору: горища і підвали повинні бути зачинені для випадкових людей; будь-які господарські роботи в житловому будинку (майстерня в підвалі, користування зварювальним апаратом) становлять небезпеку - при порушеннях зверніться по допомогу до свого інспектора пожежного нагляду.

 Не дозволяється:

1. Застосування саморобних  подовжувачів,  саморобного електронагрівального   обладнання.
2. Користування пошкодженими розетками, вимикачами   та   іншими   горючими   матеріалами.
3. Використання     роликів,     вимикачів, штепсельних розеток для підвішування  одягу та інших предметів.
4. Використання         електронагрівальних      приладів (прасок, чайників, кип'ятильників  тощо) без негорючих підставок.

Правила пожежної безпеки в побуті

• Рефлектори,  електричні  каміни, електроплитки не можна  ставити поряд  із диваном,  ліжком,  шторами (фіранками і ін.).
• Не  залишайте   без  догляду  включені в електромережу  обігрівальні прилади, телевізор, радіоприймач, і т.п.
• Не   вмикайте   одночасно   до  одної  розетки  велику  кількість електроприладів     -     це    може    призвести    до  перенавантаження мережі і спалахуванню ізоляції проводів.
• Не  включайте  в  електромережу несправні або саморобні  електроприлади.
• Не  намагайтеся  відремонтувати  програвач, магнітофон,  радіоприймач,    електроплитки,    якщо    вони    включені    в  електромережу.
• Не  доручайте  малим  дітям  слідкувати  за ввімкненими  нагрівальними приладами, не дозволяйте вмикати їх в мережу.
• Працюючи    з    електронагрівальними   приладами   ­­­паяльником, приладом  для  випалювання,   праскою  -  встановлюйте  їх на негорючій підставці.
• Йдучи з дому, виключайте електроприлади.
• Не  грайте з сірниками самі та не дозволяйте бавитись з  ними своїм молодшим братам і сестрам.
• Не   заставляйте   евакуаційні  люки  та  драбини  на  балконах та лоджіях.
• Не  обгортайте  електролампи  та  світильники папером,  матерією, іншими пальними матеріалами.
• Не підпалюйте в ліфті сірники, бенгальські вогні;
• Не грайтеся в ліфті з петардами,  хлоповками і т.п.
• Не  кидайте до шахти сміттєпроводу непогашені сірники,  легкозаймисті матеріали.
• Не  проводьте  хімічні  досліди  вдома,  без  нагляду  дорослих,  особливо  з  хімреактивами, що призводять до вибухів,  самозаймання:   з   фосфором,   бертолетовою  сіллю,  калієм,  натрієм, магнієм, карбіду кальцію). 
• Пам'ятайте,  що  продукцією  побутової  хімії не можна  користуватись   поряд   з  відкритим  вогнем:  лаками,  фарбами,  розчинами,   а   також   препаратами   в   аерозольній  упаковці  /предметами туалету та засобами боротьби з комахами та інше/
• Не  можна  нагрівати  банки  з  мастикою,  лаками,  та  подібними речовинами на вогні.
• Аерозолі  в балончиках перебувають під тиском, тому їх  не можна розбирати та нагрівати.
• Небезпечно  прати  в  бензині  одяг, промивати в ньому  деталі  та  інструменти.  Від  розряду  статичної електрики може  виникнути спалах.
• При користуванні газовою плитою:
  • не можна залишати плиту без нагляду;
  • сушити білизну, волосся над палаючою плитою;
  • йдучи з дому не забудьте відключити газ;
  • якщо  ви  виявили  запах газу не користуйтесь сірниками,  не включайте  світло, електроприлади,  та викличте газову службу  по телефону - 04.
• При користуванні пічним опаленням:
  • не залишайте печі які топляться без нагляду.
  • не сушіть одежу біля відкритих дверцят;
  • не  використовуйте бензин, гас та інші подібні рідини для  розпалювання;
  • не   висипайте   попіл,  не  погашене  вугілля  поблизу  приміщень;
  • не  розміщуйте  меблі,  одяг  в безпосередній близькості  біля печі, плити;
  • не складайте дрова та одежу, не сушіть їх на печі;
  • не  використовуйте  для  топлення  дрова,  довжина яких  перевищує   розміри  топливника,  не  топіть  піч  з  відкритими  дверцятами   топливника   -  вуглина,  яка  випаде,  може  стати  причиною пожежі;
  • не  розміщуйте  дрова, вугілля та інше паливо безпосередньо  перед топковим отвором;
• Знаходячись в лісі, полі, в парку пам'ятайте, що не можна:
  • залишати непогашені вогнища;
  • розводити вогнища поблизу хлібних масивів;
  • розводити вогнища біля торф'яних полів.

Дії при пожежі  в приміщенні:

• ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього прямо на підлогу;

• повзіть по підлозі під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу;

• обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте;

• якщо двері гарячі - не відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вам вийти;

• щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь – якою тканиною, щоб уникнути подальше проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення  і приймайте заходи до порятунку;

• присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть ”Допоможіть, пожежа!”.

• ви не в змозі розкрити вікно - розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

• якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення;

• обов’язково зачиніть за собою всі двері;

• під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

• якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі.

У всіх випадках, якщо ви в змозі, зателефонуйте  “01” і викличте пожежну команду.

Самозахист при пожежі

     У   випадку   пожежі   дуже  важливо  зберігати  спокій  та  утримувати   інших  від  паніки.  При  цьому:

     1. Викликати  пожежну допомогу (01).

     2.   Врятувати   людей,   які   знаходяться   в   палаючому  приміщенні.

     3. Оцінити обстановку.

     а)  Якщо  приміщення  має  незначне  задимлення  і  є змога  гасити   пожежу,  то  при  цьому  дії повинні  бути  швидкими  і  рішучими.   Але   потрібно  пам'ятати  що  прилади  ввімкнуті  в  електромережу,  під  напругою,  водою  гасити не можна - можливе  ушкодження   електрострумом.   Перед   їх   гасінням   їх  треба  відімкнути   від  електромережі  (виключити електоричний.  щит,  викрутити  пробки) і  тільки  потім  гасити  палаючий прилад. Масло, жири,  фарбу   водою гасити також  не  можна  бо  це  призводить  до  розбризкування,  розтікання,  що сприяє розповсюдженню вогню. Їх  необхідно  накрити  ковдрою  (не синтетичною), подібними речами,   можна   намоченими   в  воді,  для  усунення  доступу  кисню  до  палаючого предмету.

     б) При   сильному  задимленні  самозахист  зводиться  до  одного -  негайній  евакуації.  В  складних  умовах  переходу  із  задимленої  зони  в  безпечне  місце  необхідно  знати, що краще  дихати   через  сильно  змочену  водою  носову  хусточку,  шарф,  рушник і т.п.  Дим  завжди збирається під стелею, а біля підлоги  його  менше.  Тому  необхідно  низько  пригнутися  або повзти по  підлозі.

     У  всіх  випадках  сильного  задимлення приміщення потрібно  пробиратися  до  вікна,  і  відкривши  його, дати знати пожежним  про перебування людей в приміщенні.

Надання першої допомоги при пожежі

Найпоширенішими наслідками пожеж на організм людини є опіки та отруєння чадним газом.

Залежно від глибини ураження термічні опіки поділяють на легкі (І ступеня), середньої тяжкості (II ступеня), тяжкі  III ступеня) і вкрай тяжкі (IV ступеня).

Опіки І ступеня характеризуються почервонінням шкіри . місці опіку. При дотику теплого предмета до цього місця відчувається зростаючий біль.

Опіки II ступеня характеризуються не тільки почервонінням шкіри, а й появою пухирців, заповнених прозорою рідиною, тривалим ниючим болем.

Опіки III ступеня характеризуються сильним болем. Поверхня обпеченої шкіри вкривається пухирцями, вона втра­чає життєздатність. Окремі місця шкіри обвуглені, але глибокі тканини функціонують.

Опіки IV ступеня характеризуються обвугленням глибоких тканин, повною втратою ними життєздатності.

Розміри поверхні, що зазнала опіку, виражають у відсотках від усього шкірного покриву. Для дорослих людей поверхню голови і шиї, що приблизно дорівнює одній верхній кінцівці, приймають за 9 % усієї поверхні тіла, поверхня грудей та жи­вота, що приблизно дорівнює поверхні однієї нижньої кінцівки, — за 18 %. На ділянку паху припадає 1 %. Це так зване «правило дев'ятки». Другим способом визначення площі с «метод долоні». Як одиницю виміру використовують площу долоні, включаючи пальці, що становить приблизно 1 % по­верхні тіла. Будь-який опік II ступеня, який вразив 10 % поверхні тіла, слід вважати тяжким, так само, як опік III сту­пеня, що вразив більше, ніж 2 % поверхні тіла. Ураження очей, пальців рук, району геніталій і анального отвору вважа­ються потенційно більш серйозними,  ніж ураження інших частин тіла.

Якщо тіло уражене на 15 % опіками II та III ступенів, вини­кає тяжке ускладнення — опіковий шок, який за перебігом нагадує травматичний шок, але його дія вдвічі триваліша.

У потерпілого може також виникнути загальне тяжке ураження, відоме під назвою опікова хвороба.

Опікова хвороба — це гостре порушення водно-сольового обміну в організмі, що супроводжується загальною інтокси­кацією. Часто стан хворого ускладнюється запаленням легенів, ураженням печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту.

Надаючи допомогу, насамперед треба погасити одяг, що горить, ні в якому разі не допускати, щоб потерпілий при цьо­му бігав, бо повітря ще сильніше роздмухує полум'я. Найкра­ще накинути на нього пальто або куртку. Якщо це неможливо, повалити на землю і намагатися збити полум'я пере­кочуванням по землі. Потім обпечену частину тіла звільнити від одягу, обрізаючи його. Одяг, що приклеївся до шкіри, зали­шіть. Неприпустимо торкатися обпеченої поверхні руками, протикати пухирці, заповнені рідиною, оскільки це може при­звести до інфікування рани. Не можна змащувати сильний опік жиром та іншими речовинами. Після звільнення від одягу на уражені місця слід накласти стерильні пов'язки. Краще, як­що є спеціальні контурні опікові пов'язки, просочені проти-опіковим препаратом. У разі значних опіків нижніх та верхніх кінцівок їх іммобілізують за допомогою шин чи підручних засобів.

Якщо травмовано більшу частину тіла, потерпілого найкра­ще обгорнути чистим простирадлом. У всіх випадках потрібні знеболювальні заходи, напування підсоленою водою.

Найбільш небезпечні — опіки, отримані в результаті дії таких горючих речовин, як напалм, синтетичні в'язкі речови­ни тощо. Вони прилипають до тіла і одягу та, продовжуючи горіти, вражають тканини на значну глибину. Спроба збити по­лум'я призводить до розміщування горючої суміші по тілу, що веде до збільшення площі ураження. Припиняє горіння зану­рення у воду чи накладання змоченої у воді пов'язки.

Для лікування термічних опіків І та II ступенів з невеликою площею ураження народна медицина пропонує викорис­товувати компреси з обліпихової олії.

Отруєння чадним газом можливе під час пожеж та там, де він застосовується під час синтезу органічних речовин, у гаражах, якщо погана вентиляція, в домашніх умовах. Ранніми симптомами є головний біль, нудота, шум у вухах, важка голова. Пізніше спостерігаються прискорення пульсу, блювання, виникають сонливість, судоми, задишка, дихання стає поверхневим, навіть може настати його параліч, що призводить до смерті. Допомога передбачає забезпечення надходження свіжого повітря, короткочасне вдихання пари аміаку, розтирання тіла, прикладання грілки до ніг та гаряче пиття. Хворий потребує госпіталізації, оскільки отруєння може негативно вплинути на легені та нервову систему.

 

3. Питання радіаційної безпеки

На кожного мешканця Землі постійно діє так званий при­родний радіаційний фон, який формується з космічної радіації та випромінювань радіоактивних речовин, що містяться в земній корі. Сумарна річна доза природного опромінення дорівнює 70—200 мілірентгенів (мР) і не становить загрози для здоров'я людини. Навіть додаткова доза опромінення, яку людина дістає під час медичних обстежень, цілком безпечна. Робота у специфічних умовах, наприклад на атомних електро­станціях, хоч і пов'язана з деяким ризиком, але особливої небезпеки для здоров'я також не становить, оскільки суворо регламентована санітарно-гігієнічними вимогами.

Небезпека дії іонізуючого випромінювання виникає під час опромінень у набагато більших дозах. Подібні ситуації мають місце у випадку аварій на ядерних установках, коли відбу­вається забруднення води, ґрунту, повітря радіоактивними ізотопами, внаслідок ядерних вибухів під час випробувань ядерної зброї чи завдавання ядерного удару.

Так, під час аварії на Чорнобильській АЕС, де використовувався реактор типу РБМК, в який завантажувалося 180 т ядер­ного палива, в атмосферу потрапило багато різних типів радіонуклідів, що за сумарною активністю дорівнює 5 - 10⁷ Кі.

 Радіоактивність — це розпад ядер деяких елементів та ізо­топів, що мають надлишок нейтронів або протонів. Природна радіоактивність є довільним процесом. На Землі чимало місць із підвищеним радіаційним фоном. Це, як правило, родо­вища урану, радіоактивних сланців, торієві піски, радонові мінеральні джерела. В Україні до таких місць належать міста Хмільник, Миронівка, Жовті Води.

Космічне випромінювання складається з галактичного та со­нячного. Його досить мала енергія зростає в стратосфері та йоносфері Землі. Це випромінювання складається в основному з протонів і важких ядер. Потрапивши в атмосферу, вони, стика­ючись з різними атомами і молекулами елементів повітря, спричиняють появу радіонуклідів (Тритій, Карбон-14, Бери лій-7, Натрій-22 та ін.), що разом з опадами випадають на землю.

Штучна радіоактивність —  це радіоактивність,  спри чинена діяльністю людини. Зміст такої діяльності полягає в добуванні енергії під час ядерної реакції (взаємодії ядер з еле­ментарними частинками, що супроводжується перетворенням ядер і виділенням величезної кількості енергії). Радіоактивний розпад не залежить від таких зовнішніх фізичних факторів, як тиск, температура, склад повітря тощо. Під час цього процесу і виникає радіація.

Радіація — виділення елементарних частинок чи електро­магнітної енергії атомними ядрами під час їх поділу. Нині широко використовують термін іонізуюче випромінювання, під яким розуміють промені різних типів і походження, які в результаті проходження крізь речовину іонізують атоми і молекули. Так, іонізація може бути спричинена електромагнітними коливаннями (рентгенівським, синхро­тронним, гамма-випромінюванням) та частинками (елек­тронами, позитронами, протонами, альфа-частинками, π-мезонами, прискореними ядрами, нейтронами). Найважливішим для людини і в той же час небезпечним є  α-, β-, і γ - випромінювання.

α - промені — це потік позитивно заряджених ядер Гелію. Вони мають найкоротший радіус дії (кілька сантиметрів у повітрі і 0,1 мм у живій тканині). Небезпечні тільки під час прямого контакту зі шкірою чи слизовими оболонками, але мають надзвичайну руйнівну силу, спричинюють сильні опіки.

β - промені складаються з негативно заряджених електронів, що рухаються з величезною швидкістю. В повітрі вони поширюються на кілька метрів, у живій тканині — на кілька міліметрів.

γ - промені мають електромагнітну природу і становлять найнебезпечніше явище. Діють на відстані сотень метрів.

Крім типу випромінювання, важливе значення має фізич­ний стан та хімічні властивості речовин, що містять радіоак­тивні ізотопи (радіонукліди). Це визначає їх надходження в організм людини і локалізацію в тканинах, 3 трьох шляхів надходження радіонуклідів у організм (через шкіру, повітря, їжу) найнебезпечнішим є потрапляння їх з їжею.

У тканинах організму радіонукліди розподіляються по-різному. У кістках накопичуються Стронцій, Кальцій, Барій, Радій, у печінці затримуються Церій, Лантан, Прометій, у м'язах залишаються Калій, Рубідій, Цезій, в селезінці та лімфатичних вузлах утримуються Ніобій, Рутеній, щитовидною залозою поглинається Іод. Рівномірно по всьому тілу розподіляються Тритій, Карбон, Ферум, Полоній.

Радіонукліди, що потрапили в організм людини, а також ті, що впливають ззовні, іонізують речовини, що входять до складу живих тканин, діючи на молекулярному рівні і спричинюючи різні зміни залежно від дози опромінення.

Доза опромінення є кількісною оцінкою іонізації. Визначається кількістю енергії радіації, поглинутої одиницею маси тіла. Одиницею виміру є грей. Користуються також поняттям ефективна еквівалентна доза (Зв), або біологічний еквівалент радіації (Бер).

Для вимірювання ступеня іонізації повітря, потужності до­зи рентгенівського та гамма-випромінювання, загального рівня радіації користуються старою одиницею вимірювання — рентгеном. Кінцевий результат опромінення залежить перш за все від часу, протягом якого діяла радіація певної потужності.

Біологічна дія іонізуючого випромінювання

Розрізняють пряму дію радіації (наприклад, розрив молеку­ли ДНК в результаті проходження елементарної частинки) та непряму, коли, наприклад, іонізується вода, що входить до складу клітин (відбувається радіоліз). Ці первинні фізико-хімічні процеси діють паралельно й призводять до складних взаємопов'язаних змін, що порушують функціонування систем організму. У разі дії обох видів радіації головними об'єктами опромінення є великі білкові молекули.

Під час проходження елементарної частинки крізь живу клітину руйнуються хімічні зв'язки молекул (пряма дія). З утворених вільних радикалів виникають нові хімічні сполуки (непряма дія). Непряма дія іонізуючого випромінювання набагато більша, тому що утворені вільні радикали надзвичайно «агресивні», а під час проходження елементарних частинок крізь клітину утворюється цілий трек з таких радикалів.

Дуже небезпечний радіоліз води, під час якого утворюється супероксидний оксиген О₂, який завдає значних пошкоджень оточуючим органічним молекулам. Пошкоджуються також окремі ділянки ДНК внаслідок дезамінування основ амінокис­лот чи розривів карбонових зв'язків. Це призводить до гене­тичних та соматичних ефектів. Якщо радіація діє на білки, спостерігається їх часткова денатурація, вони втрачають свої функції. Таким чином, навіть дуже незначна кількість енергії, що потрапила в організм, призводить до значних змін у ньому. Це явище дістало назву радіобіологічного парадоксу — невідповідності між експозиційною дозою та ефектом її Дії.

Найвищою радіочутливістю характеризуються клітини, що мають велику швидкість поділу. До них належать кліти­ни кісткового мозку, лімфоїдної тканини, статеві, епітелій шлунково-кишкового тракту. Найменш уразливі нервові волокна, кістки, хрящі. Неоднакова чутливість до радіації організмів різного віку. Чим молодший організм — тим він чутливіший.

Виділяють три групи органів за їх чутливістю до дії радіації:

1.  все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;
2.  м'язи,  щитовидна залоза,  жирові тканини,  печінка,
   селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока
   тощо;
3. кісткова тканина, шкіра, кисті, литки, стопи.

Сила впливу радіонуклідів, які потрапляють усередину тіла, визначається   їх   фізико-хімічними   властивостями, способами й часом проникнення, швидкістю виведення. При цьому має значення розмір частинок, що містять радіонукліди. Наприклад, більші частинки затримуються у верхніх дихальних шляхах і можуть швидко видалитися. Також можуть бути швидко  видалені,   не  потрапивши  у  кров,   частинки,   які пішли з їжею. Ступінь видалення радіонуклідів з організму залежить від загальної швидкості метаболічних процесів (у молодшого організму вони швидші).

Розраховуючи дози опромінення, варто також враховувати і природний радіаційний фон.

Клінічна картина радіаційного ураження

Після опромінення організму людини під час зовнішнього чи внутрішнього впливу радіації може виникнути тяжке захворювання — променева хвороба. В її розвитку виділяють ряд синдромів, що свідчать про радіоактивне ураження окремих фізіологічних систем організму людини.

Церебральний синдром виявляється у вигляді підвищеного психічного та рухового збудження, інколи супроводжується непритомністю. Ці симптоми виникають та прогресують внаслідок променевого пошкодження клітин та судин головно­го мозку. Збудження поступово змінюється апатією. З часом людина втрачає здатність координувати рухи, орієнтува­тися у просторі та часі. Далі — судоми, зупинка дихання і смерть.

Шлунково-кишковий синдром виникає внаслідок ураження епітелію, що вистилає внутрішню поверхню кишечнику. Клітини кишечнику відповідають за всмоктування поживних речовин та рідини. Крім того, вони є бар'єром, який перешкод­жає проникненню в кров різних мікроорганізмів. їх загибель порушує процеси всмоктування, що призводить до зневоднен­ня організму і його інфікування кишковими бактеріями. Симптоми — біль у шлунку та кишечнику, швидка втрата ма­си тіла, нудота, блювання, пронос, під час якого видаляється багато рідини. Порушується водно-сольовий баланс і настає смерть.

Кістково-мозковий синдром може бути в результаті різкого порушення кровотворення і кровообігу. Кістковий мозок відповідає за відтворення основних структурних компоненті н крові — еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів. Радіоактивні ураження спричинює різке зменшення кількості кров'яних клітин, внаслідок чого розвивається анемія, з'являються кровотечі.

Прояв та тяжкість перебігу променевої хвороби залежать від дози опромінення. Так, променева хвороба виникає при одноразовому опроміненні з експозиційною дозою 100 Р (1 грей). Найстрашніше те, що в момент опромінення людина нічого не відчуває і не знає, що зазнала тяжкої травми. Розрізняють чотири ступені тяжкості перебігу променевої хвороби,   ні  залежать від отриманої дози.

І ступінь — легкий. Виникає під час одноразового опромінення дозою в 1—2 грей. ІІ ступінь — середній. Розвивається під дією радіації в 2—4 грей. ІІІ ступінь — тяжкий. Спричинюється дією дози в 4—6 грей. Нарешті, IV ступінь — вкрай тяжкий.  Спричинюється одноразовим опроміненням  понад 6 грей. У перебігу променевої хвороби кожного ступеня можна виділити чотири періоди.

Період  первинної  променевої реакції.   Виникає  відразу після опромінення або впродовж 1 —10 год і триває від і кількох годин до кількох діб.  Характеризується збудливістю, роздратованістю хворого.  Потім  настає загальна слабкість, нудота, блювання, головний біль, підвищення температури тіла. Після цього спостерігається пригнічення психічної  діяльності.

Прихований період починається з моменту зникнення симп­томів первинної реакції. Самопочуття хворого поліпшується, але він може скаржитися на загальну слабкість та зниження апетиту, неспокійний сон. Період прихованої дії триває кілька днів або тижнів. Чим коротший прихований період, тим важчі наслідки. В особливо важких випадках цей період відсутній.

Період загострення променевої хвороби характеризується проявом усіх ознак ураження: знову з'являються головний біль, безсоння, нудота, блювання, зростає загальна слабкість, виникають шлунково-кишкові розлади з сильним болем у животі, проноси, інколи з кров'ю. Температура тіла підви­щується до 40 "С і довго тримається. На шкірі з'являються кро­вовиливи та виразки. Спостерігаються кровотечі з внутрішніх органів, а через 2—3 тижні — випадання волосся. У цей період часто виникають такі інфекційні ускладнення, як ангіна, запа­лення легенів, сепсис. При легкому та вкрай тяжкому ступе­нях ураження цей період триває недовго: у першому випадку швидко переходить у четвертий період, у другому — настає смерть.

Період одужання. Першою його ознакою є зменшення кровотеч і підвищення апетиту. Нормалізується температура, поліпшується загальний стан, збільшується маса тіла.

Під час опромінень невеликими дозами зовнішньої радіації чи вживання з їжею великої кількості радіонуклідів може виникнути так звана хронічна променева хвороба.  Ії перебіг залежить від сумарної дози опромінення та локалізації радіонуклідів у організмі. Першими симптомами є підвищена втомлюваність,  роздратованість,  зниження працездатності, погіршання пам'яті та  порушення сну.  Потім з'являються  шлунково-кишкові розлади, кровотечі з ясен і носа, біль у кістках.

Смерть настає у випадку продовження споживання забрудненої радіонуклідами їжі чи перебування протягом тривалого часу на забрудненій місцевості. Зміна харчування і евакуація, як  правило, сприяють одужанню.

Допомога населенню в разі радіоактивного забруднення місцевості

Характер захисних заходів залежить від часу, що минув з моменту виникнення небезпеки радіоактивного зараження. Основні методи захисту населення від зовнішнього опромінення надходження радіонуклідів у організм з повітрям, водою та їжею зводяться до обмеження перебування людей на забрудненій місцевості,  їх можна розмістити у тимчасових укриттях, герметизованих приміщеннях, евакуювати. Звичай­но, потрібно виключити вживання продуктів і води, забрудне­них радіонуклідами. В ранній період (до однієї доби) необхідно приймати препарати, що містять Іод (наприклад, йодид калію), оскільки щитовидна залоза дуже швидко накопичує радіоак­тивний Іод-132 з періодом напіврозпаду 2 доби. Після цього терміну вживання препаратів Іоду недоцільне, у деяких випад­ках навіть шкідливе. Слід зазначити, що вживання спиртових розчинів йоду не допоможе, а тільки спричинить зайве подраз­нення слизових оболонок шлунка, тому що всі елементи потрапляють в організм лише у вигляді іонів.

Враховуючи можливість потрапляння радіоактивних речо­вин з повітрям у легені, для їх захисту слід використовувати респіратори. Дуже небезпечно палити у забрудненому повітрі, оскільки паління сприяє надходженню радіонуклідів у ор­ганізм. Крім того, тютюн містить речовини, що посилюють дію радіації (радіосенсибілізатори).

На першому етапі після евакуації тіло людини необхідно промити струменем води протягом 15 хв з використанням мийних засобів. Рот, очі і ніс треба прополоскати 1 % - вим роз­чином соди. Всі губки і тампони, які застосовувалися для миття, слід зібрати, помістити у герметичні банки та направити на радіологічне дослідження. їх не можна закопувати і категорич­но забороняється спалювати. Обов'язковим є багаторазове про­мивання шлунка і кишечнику водою. Рекомендується вживан­ня сухого червоного вина по 25—50 мл на добу, продуктів, що містять Ферум. Уповільнюється всмоктування й приско­рюється виведення Цезію-137 з організму зі збільшенням у раціоні Калію та Натрію. Стронцій-90 набагато швидше вида­ляється з організму за умови частого вживання молока і про­дуктів, що містять Кальцій.

Рекомендується вживати речовини, що послаблюють чи перешкоджають впливу радіації на організм (радіопро-тектори). В основі дії радіопротекторів лежать різні механізми, наприклад, перехоплення вільних радикалів після проходжен­ня елементарної частинки, подовження періоду поділу клітин тощо. До таких речовин належать цистеїн, що міститься у жовтку яєць, каротин А, токоферол Е, який накопичується багатьма овочами. Дуже добре зв'язує Цезій-137 у шлунку протектор-адсорбент берлінська лазур.

Радіоактивне опромінення має ще один бік своєї підступної дії — так звані віддалені ефекти. До них належать:

• напрацювання та накопичення в організмі антитіл, що згодом починають «боротися» з білками організму;
• канцерогенез —  втрата контролю за ростом та  поділом клітин, що призводить до виникнення та розвитку ракових пухлин.

На жаль, сучасна медицина не має більш-менш дійових способів зупинення чи пригнічення цих процесів.

Незважаючи на різкий спад гонки ядерних озброєнь і послаблення загрози глобальної війни, немає гарантії, що ядерна зброя не буде захоплена і застосована, скажімо, терори­стами чи фанатично настроєними угрупованнями. Адже на­копичено її стільки, що можна кілька разів знищити всю планету.

У зв'язку з цим слід пам'ятати про те, що несе з собою ядер­ний вибух, і які заходи необхідно здійснити для зменшення дії уражувальних факторів ядерної зброї.

Атомні та термоядерні боєголовки ракет і снарядів діють з величезною руйнівною силою. Вибух проявляється сліпучим спалахом — вогненною кулею, яка перетворюється на грибо­подібну хмару, гуркотом. У місці вибуху руйнування всіх споруд досягає майже 100 %. Ця територія називається епіцен тром вибуху. Навколишня місцевість, яка також зазнала руйнування, пожеж, радіоактивного забруднення, називається осередком ядерного ураження.

Основними уражувальними факторами, що діють під час ви­буху, є світлове випромінювання, ударна хвиля, електро­магнітний імпульс, проникна радіація та слід радіоактивної хмари.

Світлове випромінювання — це сильний потік світла, який має дуже широкий спектр променів і здатний у разі безпосе­редньої дії спричинити опіки різного ступеня, тяжкі ураження очей з тимчасовою чи повною сліпотою. Якщо під час спалаху очі прикриті, вірогідність їх ураження незначна. Опіки можуть виникати внаслідок займання одягу чи пожеж.

Електромагнітний імпульс безпосередньої небезпеки для здоров'я людини не становить. Можливий лише у деяких випадках тимчасовий розлад нервової і серцево-судинної систем у людей, які мають схильність до відповідних хвороб. Ураження можливе внаслідок виведення з ладу електричного обладнання і виникнення у зв'язку з цим пожеж або уражень електричним струмом, високовольтною дугою.

Ударна хвиля характеризується величиною надлишкового тиску від 20 до 100 кПа. Люди можуть дістати переломи кісток, вивихи, розриви тканин чи органів, кровотечі, струси мозку і бо ураження вторинного походження уламками різних споруд, осколками скла, іншими предметами, що рухаються великою швидкістю. Тяжкість уражень зумовлюється відда­леністю від епіцентру вибуху.

Проникна радіація зумовлена дією потоку нейтронів та у-випромішовання, що діють у перші 10—15 с після ви­буху. Відбувається іонізація живої тканини, що призводить до порушення функцій організму та розвитку променевої хвороби

Слід радіоактивної хмари — радіоактивне зараження місцевості продуктами ядерного вибуху. Небезпека полягає у зовнішньому опроміненні у-променями, що йдуть від усіх забруднених предметів, а також внутрішньому опроміненні [3-променями у разі потрапляння забруднених частинок усе­редину організму з повітрям, водою, їжею. Це так само може призвести до розвитку гострої променевої хвороби.

Подаючи першу медичну допомогу в осередках ядерного ураження, слід вживати заходи, які забезпечать врятування життя людей. Потрібно зменшити дію зовнішнього у-випромінювання, для чого всіх направляють у захисні споруди. Потім здійснюють часткову санітарну обробку та дезактивацію одягу і взуття. Ця обробка передбачає обмивання чистою водою або обтирання вологими тампонами і губками відкритих час­тин тіла. Потерпілим промивають очі і дають прополоскати рот. Одяг дезактивують з урахуванням напрямку вітру, при цьому дихальні шляхи людей повинні бути захищені респіра­тором, ватно-марлевою пов'язкою чи рушником.

Під час уражень ударною хвилею і світловим випромінюван­ням, коли виникають різноманітні ушкодження —- кровотечі, вивихи, переломи, опіки тощо,— постраждалим подається допомога відповідно до характеру уражень.

Для попередження розвитку променевої хвороби слід застосувати радіозахисні препарати.

 

4.                   Питання безпеки дорожнього руху

Правила поведінки на залізничному транспорті

З метою попередження НС у районі залізничного вокзалу та заліз­ничних колій:

•                  не ходіть по коліях;

•                  переходьте залізничне полотно тільки в установлених місцях — по перехідному мосту або пішохідному настилу;

•                  стійте на відстані не менше двох метрів від краю платформи;

•                  не намагайтеся перебратися на інший бік потяга під вагонами або через автозчеплення;
•                  не залазьте на опори ліній електропередачі, не чіпайте їх руками, тримайтеся далі від електропроводів, що лежать на землі;

•                  не чіпайте стоп-кран без крайньої необхідності;
•                  не висовуйтеся з вікон;

— не відчиняйте зовнішні двері під час руху поїзда, не стійте на

підніжках;

 — виходячи з вагона на зупинках, не відходьте далеко від потя­га, не перетинайте колії;

НС на автомобільному транспорті

Аварійність на автомобільному транспорті в Україні вкрай висо­ка: на шляхах кожні 10 хвилин трапляється ДТП, кожну годину гине людина, кожну добу — 2 дітей, 20 дітей кожні 24 години одержують травми.

Важкість наслідків автомобільних аварій в Україні найвища: так, у СПІА із кожної тисячі потерпілих в ДТП гине 13 чоловік, в Анг­лії — 17, Німеччині — 22, а в Україні — близько 180.

У 2006 році робітники Київської ДАІ зареєстрували 1 млн. 461 тис 862 випадки порушень правил дорожнього руху.

Причинами дорожньо-транспортних пригод із участю дітей у 30—35 % випадків були порушення правил водіями, у 53—55 % -я необережність дітей, від 2 до 10 % дітей потрапили під колеса транспорту  на велосипедах і мопедах, у 5—6 % випадків причиною нещастя стала необачливість батьків.

Для збереження свого здоров'я і життя в безпеці необхідно пам'ятати:

_— найнебезпечніші на дорозі перехрестя, швидкісні траси та ділянки руху, зони обмеженої видимості, особливо небезпечна дорога під час ожеледиці;

•                  не можна переходити дорогу на червоне світло, навіть якщо немає машин;
•                  переходити дорогу можна, попередньо подивившись спочатку ліворуч, а потім праворуч;
•                  не можна вибігати на дорогу із-за перешкоди (транспорту, що стоїть біля узбіччя, високого замету, кіоску тощо). Водії не встигають загальмувати при раптовому виникненні пішохода;
•                  на зупинці автобус і тролейбус потрібно обходити ззаду, а трам­вай спереду;
•                  ходіть по тротуару; якщо ж його немає і доводиться іти узбіччям дороги, вибирайте той бік, де машини рухаються вам назустріч;
•                  ніколи не розраховуйте на уважність водія, сподівайтеся лише на себе!

Звичайно на зупинках міського транспорту (особливо в години пік) збирається багато людей. Коли підходить автобус, тролейбус або трамвай, багато хто прагне будь-як випередити інших. Дуже нетерпляча людина часто опиняється під колесами. Машина не може зупинитися відразу — це необхідно знати і пам'ятати.

Потрапивши до салону тролейбуса або автобуса, трамвая, спочат­ку огляньте усе, виберіть зручне місце, де вам ніхто не буде заважа­ти. Подивіться, де розміщені запасні та аварійні виходи.

Правила поведінки в автобусі, тролейбусі, поїзді метро:

• Якщо немає вільних місць, намагайтеся стояти у центрі про­ходу. Тримайтеся за поручень, інакше при поштовху ви ризи­куєте впасти і вдаритися.
• Не забувайте про свою сумку.
• Не стійте біля виходу, тому що саме тут вас можуть пограбу­вати; якщо буде велика давка, вас можуть виштовхнути, якщо двері будуть погано зачинені.
• Виходячи із транспорту, намагайтеся не штовхатися, не насту­пати пасажирам на ноги і не потрапити під колеса транспорту.
• На станціях не обходьте потяг, що стоїть, дуже близько від
  нього — він може раптово зрушити;
• Не намагайтеся їздити у товарному потягу. Під час поїздок пам'ятайте:
• Найбезпечніший вагон — у середині потяга;
• Якщо ви невпевнено почуваєтеся на верхній полиці, спробуйте помінятися місцями з сусідами або попросіть провідника пе­ревести вас на нижнє місце;
• Якщо ви знаходитеся на верхній полиці, подумайте, як заст­рахувати себе від падіння на випадок різкого гальмування;
• Пийте воду тільки із титана, що біля купе провідників, або воду у закритій упаковці.

Аварійні ситуації на залізниці і в прилеглих до неї районах мо­жуть виникати через екстрене гальмування потяга, зіткнення по­тягів, порушення струмонесучого провода, пожежі.

Пожежа у поїзді має специфічні особливості. В обмеженому про­сторі вагону зосереджено багато людей. Температура повітря у ва­гоні швидко підвищується, до того ж при горінні виділяються от­руйні гази. Вузькі коридори утруднюють евакуацію пасажирів.

Необхідно пам'ятати наступне:

•                  прохід до дверей купе повинен бути вільним. Якщо він застав­лений речами, необхідно звернути на це увагу провідника;
•                  якщо на випадок аварії ваш вагон перекинувся або пошкодив­ся, а вихід недоступний — вибирайтеся через вікно (якщо вікно не відчиняється — вибийте скло).

Для створення і гарантії безпеки у вагонах сучасної конструкції встановлена пожежна сигналізація і передбачені аварійні виходи — звичайно вони розміщені у вікнах пасажирських купе № 3 и № 6. Для того щоб пасажири знали про це, на стіні вагона біля електро­кип'ятильника є напис: «Вагон обладнаний додатковими виходами через вікна купе № 3 і № 6».

На випадок пожежі у вагоні потяга:

•                  негайно повідомте провідника про пожежу, повідомте паса­жирів про те, що сталося, розбудіть тих, хто спить;

•                  зачиніть вікна, щоб вітер не роздував полум'я;

•                  тікайте від пожежі в передні вагони. Якщо це неможливо, йдіть у кінець потяга, зачиняючи після себе усі двері — в купе, там­бурах і міжвагонних переходах;
•                  якщо існує загроза для вашого життя, не намагайтеся рятува­ти від вогню свої речі;
•                  без необхідності не вистрибуйте з вагона на ходу і не намагайтеся залізти на дах — це небезпечно! Але у крайньому випад. ку стрибайте, одягнувши на себе якомога більше одягу для амортизації або «обійнявши» матрац;
•                  якщо у вагоні виникла пожежа, то, перш ніж вийти в коридор, необхідно захистити органи дихання цупкою тканиною, головним убором;
•                  пам'ятайте, що навіть при пожежі не можна користуватися стоп-краном при знаходженні потяга на мосту, в тунелі та інших місцях, де є труднощі з евакуацією пасажирів;
•                  відчувши запах палаючої гуми, побачивши дим, негайно по­відомте про це провідника.

Аварії на залізничному полотні трапляються не часто. За рік в Україні гине ЗО—40 чоловік. Залізничний транспорт у 10 разів безпечніший за автомобільний.

Можливість залишитися живим і одержати мінімальні ушкодження при аварії потяга багато в чому залежить від дій пасажира. При загрозі аварії поїзда необхідно добре триматися за поручні або щось стійке, а також впертися ногами у сидіння, стінку вагона. Безпечні­ше бути на нижній полиці і спиною до напрямку руху потяга. Під час аварії не можна панікувати і боятися. Необхідно швидше вибра­тися із вагона. Звичайні шляхи евакуації — через виходи. При цьо­му краще виходити на той бік, де немає рейок для зустрічного руху. За необхідності можна використовувати вікна — аварійні виходи.

Попередження  дорожньо - транспортного  травматизму

        Ніколи не переходь дорогу на червоне світло навіть коли поблизу нема машин, краще переходити дорогу в спеціальних місцях для переходу – так безпечніше.

          Обходь стороною виїзди з гаражів, з автостоянок та інших подібних місць: автомобіль може виїхати заднім ходом і водій тебе не побачить.

          Якщо тобі треба перейти дорогу, а в тому місці нема світлофора, то уважно подивися в обидві сторони, щоб впевнитися, що поблизу немає машин, а тільки потім переходь.

          Якщо тобі страшнувато переходити вулицю самому, попроси кого-небудь з дорослих тебе перевести або навіть дочекайся, поки дорослий буде переходити дорогу, і йди разом з ним.

           Будь особливо обережним при переході вулиці, коли в очі світить сонце. Яскраве сонячне світло сліпить очі, і ти можеш не побачити машини, яка наближається. Якщо на тобі немає шапочки з козирком, заслони очі рукою чи книжкою.

            Не вискакуй на проїзну  частину  вулиці за м'ячем чи іншою іграшкою – ти ризикуєш не побачити машини і попасти під неї.

             Якщо на перехресті чергує регулювальник, слухайся його вказівок.

             Не катайся на велосипеді по проїзній частині вулиці, де ходять автомобілі і вантажівки.

 

5.                   Питання попередження побутового травматизму

Необережність і необачність у побуті можуть спричинити небезпечну ситуацію, а подальші по­спішні, необдумані дії — призвести до тяжких травм. Особливо це стосується дітей. Завжди варто пам'ятати деякі рекомен­дації щодо своєї поведінки у тій чи іншій неординарній ситуації.

Кровотеча з носа. Може виникнути через слабкість судин під час різкого чхання, сякання, в разі підвищення кров'яного тиску. Допомога полягає у накладанні холодного компресу на перенісся. Потрібно спокійно посидіти кілька хвилин, затис­нувши ніздрі двома пальцями. Рекомендується послабити комір і трохи витягнути вперед шию.

Інколи діти засовують у ніс сторонні предмети. У цьому випадку необхідно спробувати видалити їх шляхом сякання, закривши одну ніздрю. Якщо ж це не допоможе, потрібно доставити потерпілого у травматологічний пункт.

Якщо сторонній предмет (війка, смітинка, дрібний осколок чи ошурок) потрапив у око, ні в якому разі не можна терти око рукою. Слід відтягнути віко перед дзеркалом і, рухаючи очним яблуком у різні сторони, намагатися роздивитися, що саме потрапило в око. Якщо це металевий ошурок, можна спробувати подіяти на нього магнітом. Смітинку змити водою, для чого  підставити око під несильний струмінь води чи опустити обличчя у миску з водою. Найкраще скористатися спеціальною ванночкою для промивання очей, що входить у комплект будь-якої  аптечки першої допомоги. Треба кліпати, доки вода не змиє смітинку.

V разі випадкового потрапляння стороннього предмета у вухо не слід засовувати у вухо пальці з метою видалення цього предмета.   Так   можна   пошкодити   барабанну   перетинку. Необхідно крапнути у вухо кілька крапель соняшникової олії, нахилити голову вухом донизу і зачекати кілька хвилин. Можна обережно потягнути за краї вушної раковини, щоб розширити    отвір.   Якщо   у   потерпілого   пошкоджене   середнє   або внутрішнє вухо, барабанна перетинка, він відчуватиме «стрілянину» і гострий біль у вусі, може втратити слух. Можлива кровотеча з вуха з домішками жовтуватої рідини. У такому випадку прикрити вухо серветкою, але не затикати його, і прикласти лід, але ні в якому разі не натискувати на вражене  місце.  Потерпілому потрібна негайна хірургічна допомога.

Якщо під час відпочинку на природі у вухо потрапила комаха, не засовуйте туди пальці — це може роздратувати комаху і, якщо вона має жало, то скористається ним. Нахиліть голову і зачекайте  декілька хвилин. Якщо комаха не виповзає, спробуйте налити у вухо трохи теплої води.

Якщо потерпілий знепритомнів, у нього вибиті зуби, з рота тече кров, його необхідно повернути на бік, щоб попередити асфіксію. Звільнити рот від вибитих зубів і крові. Потім по­класти потерпілого у зручну для дихання позу. Якщо він у свідомості і немає підозри на серйозну травму, треба посадити його таким чином, щоб він міг нахиляти голову і спльовувати кров. Якщо вибито один зуб і ясна сильно кровоточать, варто на місце вибитого зуба покласти тампон зі стерильної марлі і запропонувати потерпілому сильно прикусити його на 10 - 15 хв. Потерпілий має регулярно спльовувати кров.

Дрібні предмети, шматочки їжі, краплі води, які потрапили у глотку та дихальні шляхи, можуть викликати асфіксію. Якщо потерпілий — доросла людина і у свідомості, треба нахи­лити його так, щоб голова опустилася нижче плечей, кілька разів вдарити долонею між лопаток (удари повинні бути досить сильними, щоб викликати кашель). Коли стороннє тіло видалиться з глотки і людина почне дихати нормально, напоїти її водою.

Якщо потерпілий — дитина у віці до семи-дванадцяти років, постукую­чи його по спині однією рукою, слід підтримувати груди дру­гою, у випадку з немовлям покласти його обличчям донизу на одну руку і стукати по спині пальцями другої руки. Треба бути особливо уважними.

Якщо вжиті заходи не допомогли і потерпілий не дихає, варто спробувати натиснути на його живіт, але зробити це обережно, щоб не травмувати печінку та інші органи. Для цього потрібно стати позаду потерпілого і обхопити його за живіт обома руками. Стиснути один кулак і притисну  до живота між пупком і грудною кліткою. Захопити цей кулак другою рукою, потягнути обидві руки на себе і вгору, намагаючись витиснути з легенів залишки повітря і разом з ними сторонній предмет і повторити надавлювання 3—4 рази.

У випадку з дитиною її слід посадити на коліна і натискувати  на живіт  однією  рукою.  Немовля треба  покласти на коліна обличчям догори так, щоб його голова була відкинута назад. Натиснути на животик двома пальцями над пупком.

Якщо людина знепритомніла, м'язи шиї розслабляються, повітря повинно  проходити,  обминаючи стороннє тіло.   Ви можете спробувати   видалити його. Для  цього перевернути потерпілого обличчям донизу  і  покласти грудьми на своє коліно. Постукати кілька разів по спині. Якщо сторонній предмет не виходить, покласти потерпілого на спину, відкинути його голову назад   і  впершись обома руками в точку  вищі пупка, сильно натиснути  на грудну клітку з боку живота кілька разів. Перевірити, чи не з'явився предмет у роті і чи не можна його дістати пальцем.

Незалежно від того, чи досягли ваші спроби успіху, чи ні, необхідно зробити штучну вентиляцію легенів (штучне дихан­ня).

Електричні травми.

Електрика є постійним супутником та помічником людини Немає такої сфери людської діяльності, де б вона не використовувалася. Разом з тим електрична енергія несе в собі постійну небезпеку. За даними ВОЗ, щороку на земній кулі від ураження електричним струмом гине 25 000 осіб, від удару блискавки — 150—300 осіб.

Якщо електрична мережа знаходиться під напругою, це по каже будь-який прилад, увімкнений у неї. Але якщо прилад не дає показів, то це зовсім не означає, що струм не проходить по лінії. Може статися, що цей прилад недостатньо чутливий чи просто несправний. Тіло людини — хороший провідник електричного струму. В разі прямого контакту зі струмом останній проходить крізь нього, уражуючи шкіру, тканини, внутрішні органи, спричинюючи опіки. У будь-якому випадку потерпілий   стає   учасником   електричного   ланцюга   згідно   і законом Ома. Відомі випадки, коли людина гинула навіть від напруги 40—60 В через зупинку дихання і серцевої діяльності.

Електричний струм характеризується двома основними параметрами: силою і напругою. Смертельною вважається сила струму, що дорівнює 0,05—0,1 А. Саме силою струму зумовлюється тяжкість електротравми. Напруга відіграє хоч і меншу, але теж значну роль. Так, небезпечним вважається струм напругою вищою ніж 36 В. Сучасні побутові прилади, особливо радіотелевізійна техніка, використовують електрич­ний струм напругою від 12 до 25 000 В і силою від 0,001 до 6 А. У зв'язку з цим слід точно виконувати всі правила техніки без­пеки, експлуатуючи такі прилади, щоб не зазнати електротрав­ми. Перебуваючи під дією струму, потерпілий сам собі допомогти не зможе.

Електротравма — це ураження, що виникає під дією елект­ричного струму чи блискавки — розряду атмосферної електри­ки. Спричинює місцеві та загальні порушення в організмі людини. Серед місцевих уражень — опіки шкіри і тканин у місцях входу в тіло та виходу з нього електричного струму. Такі опіки бувають різними за тяжкістю, найчастіше нагаду­ють термічні опіки III—IV ступенів. Можливий розрив тканин, що оточують місця ураження.

Найнебезпечніші внутрішні пошкодження. Оскільки наша нервова система також працює за принципом електричних явищ, вона страждає передусім. Уражений, як правило, відра­зу непритомніє, його м'язова система дуже скорочується, спос­терігається параліч дихальної системи і глибоке пригнічення серцево-судинної діяльності.

У разі ураження блискавкою стан потерпілого ще гірший. І Характерними є розвиток паралічу, глухота, зупинка дихання. Стан потерпілого в окремих випадках може бути настільки тяжким, що він мало чим відрізняється від мерця — шкіра бліда, зіниці широкі і не реагують на світло, дихання і пульс відсутні. Встановити ознаки життя в цьому випадку можна лише дуже уважно прослуховуючи ділянку серця стетофонендоскопом чи за допомогою спеціальних  приладів — електрокардіографів.

За більш-менш легких електротравм можуть спостерігатися запаморочення, загальна слабкість. У більшості випадків потерпілого можна врятувати, якщо правильно і своєчасно надати йому допомогу. Відразу ж слід відключити джерело струму і звільнити потерпілого від його дії. Для цього потрібно викрутити електричні пробки, вимкнути перемикачі, обірвати чи перерізати дроти (інструментом з добре ізольованими ручками, сокирою) чи відвести їх від ураженого сухою палкою, гілкою). Можна перемкнути два дроти, що несуть струм, між собою. Якщо дріт, що перебуває під струмом, нічим перерізати, необхідно відтягнути потерпілого за нижній край сорочки чи пальта, обгорнувши руку шарфом, курткою чи якоюсь тканиною.

Це слід робити дуже обережно, тому що дотик до потерпіло­го незахищеними руками небезпечний. В окремих випадках небезпечно навіть наближатися до нього (якщо він має контакт з високовольтною лінією). Можлива небезпека виникнення високовольтної дуги довжиною до 6 м, що призведе до появи нових жертв. Пам'ятайте, що вологий ґрунт та мокрі взуття і одяг так само небезпечні.

Після звільнення від струму потерпілого відправляють у ме­дичний заклад. Всім постраждалим необхідна госпіталізація, навіть якщо травми незначні. У стаціонар хворого слід достав­ляти лежачим, його треба добре зігріти. Під час транспортуван­ня варто бути особливо уважним, оскільки в будь-який час можуть виникнути запаморочення, зупинка дихання тощо.

У випадку тяжких уражень струмом чи атмосферною елект­рикою, особливо під час появи ознак «смерті», потрібно негай­но приступити до штучного дихання, яке інколи необхідно про­водити кілька годин. Категорично забороняється ураженого блискавкою закопувати в землю. Це призводить до погіршення стану: утруднює дихання і кровообіг, спричинює переохолод­ження і,  звичайно,  затягує термін подання кваліфікованої допомоги.

Після того як до потерпілого повернеться свідомість, його треба напоїти водою, соком, чаєм. Кава та алкогольні напої не рекомендовані. Хворого тепло вкривають і доставляють у лікарню.

Деякі поради, як захиститися від електромагнітних випромінювань у побутових умовах

1.                      Збільшуючи дистанцію від джерела випромінювання у два рази, ви зменшуєте інтенсивність опромінення в чотири.
2.                      Електроприлади, телевізор, комп'ютер не повинні бути у спальні: їх заряди заряджаються електростатикою і тримають заряд 24 години.
3.                      Не допускайте, щоб електрошнури були дуже довгими — скручую­чись у клубки, вони утворюють сильне магнітне поле.
4.                      Заземлення електроприладу різко зменшує електромагнітне наванта­ження у приміщенні. Пам'ятайте: трьохжильна проводка під штука­туркою більш безпечна, ніж двожильна.
5.                      Власникам радіотелефонів: чим далі ви перебуваєте від антени, тим менше буде випромінювання. У закритих приміщеннях навантажен­ня збільшуються, тому, наприклад, у машині рекомендується вста­новлювати зовнішню антену. Металеві конструкції відбивають ви­промінювання.
6.                      Намагайтеся під час роботи приладів якомога менше перебувати по­ряд з ними, лише зрідка контролюючи їх.

Комп'ютери — джерела статичного електричного поля і електромагніт­них полів — можуть випромінювати рентгенівські промені. Сучасні комп'ю­тери більш безпечні, однак вагітним жінкам не рекомендується працювати тими. Сприятлива відстань від очей до монітора — 30—50 сантиметрів (для дітей — не менше півметра). Необхідно суворо стежити за тим, щоб задня поверхня монітора не була звернена на людей, тому що від неї йде найпотужніше випромінювання. У наш час встановлені дуже жорсткі нор­ми для магнітного поля комп'ютерів — 0,2 мікротесла (мкТл). Це швед­ський норматив, який став міжнародним і прийнятий в Україні. Усі ле­гальні партії комп'ютерів перед ввезенням у нашу країну проходять санітарно-гігієнічну експертизу.

Газ у побуті.

Ще в давні часи увагу людини привернули запалені блискавками факели газу, який виходив з надр Землі. Такі вогні горіли роками, ви­кликаючи в людей бажання якось їх підкорити і примусити служити собі. Спершу тільки найбагатші володарі прокладали глиняні трубопроводи для обігріву палаців. Сьогодні газ завітав майже до кожної оселі. Переваги га­зового палива очевидні: швидко і просто запалюється; згоряє повніше, ніж тверде па­ливо (не утворює попелу, сажі); легко транспортується; має високу теплоту згоряння; процесом горіння легко керувати.

Нам відомі такі прилади, як опалювальні печі, кухонні плити, автоматичні газові водонагрівачі (АГВ), і газові колонки.

До житла природний газ надходить по магістральних газопроводах  (прокладених під і над землею трубах). У районах, де прокладання газопроводу складне або невигідне, споживачі отримують газ у скрапле­ному стані в балонах (металевих ємкостях циліндричної форми). Ба­лони шлангами під’єднують до газо­вого приладу і варто лише відкрити кран, як рідкий газ переходить у га­зоподібний стан.

Природний та зріджений гази не мають кольору, запаху, смаку. Магі­стральний газ вдвічі легший за по­вітря і при витоку збирається вгорі, а зріджений вдвічі важчий за повітря і тому скупчується в низьких не провітрюваних місцях. У зрідженого газу вища теплота згоряння, але він токсичніший за природний. Потраплян­ня рідкої фази на шкіру людини спричиняє обмороження.

Балони для зрідженого газу мо­жуть мати різну ємкість: маленькі — туристичні, великі — для тривалого користування. Всі вони є багаторазовими, тобто повторно заправляють­ся на станціях. Це пофарбовані в чер­воний колір ємкості з написом білими літерами: «Пропан-бутан».

1.Категорично заборонено встановлювати балони в кухнях (або місцях, пристосованих під кухні) без природного освітлення, розташова­них у підвальних приміщеннях, де немає вікон для природної вентиляції  згоряє повніше, ніж тверде

2. Відкривати кран пальника тільки після піднесення запаленого вогню.

3.Не залишати ввімкненим газовий прилад без нагляду (особливо на ніч).

4.Перед користуванням нагрівальними приладами (печами, колонками) обов’язково перевірити тягу (полум’я запаленого сірника повинно затягуватись потоком повітря підтягопереривач чи в піч). За відсут­ності тяги користуватись приладами  категорично забороняється.

Ремонт та підключення газового приладу повинні проводити тільки спеціалісти.

Після користування перекрити кран пальника, а на ніч — газопроводу.

Не можна сушити одяг над полум’ям пальників.

Не можна користуватись газо­вими плитами для опалювання при­міщень, бо це викликає сирість через утворення водяної пари під час горі­ння, одночасно зменшується кількість кисню в повітрі та збільшується вміст чадного і вуглекислого газів.

Не можна використовувати для сну та відпочинку приміщення, де встановлені працюючі газові прилади.

За появи стійкого запаху газу в підвалах, під’їздах, сходових клітках слід негайно викликати аварійну службу (телефон 04).

Якщо балони встановлюються ззовні будівлі, то їх зберігають у спеціальних ящиках чи шафах з отвора­ми. Не допускається зовнішня установка в запасних виходах, проїздах та з боку головних фасадів будинків, де є інтенсивний рух.

Щоб слуга людей не став для них ворогом, не можна допускати недба­лості у поводженні з ним.

Головні правила безпечного користування газом:

1. Не допускати дітей до газових приладів.

2. Відкривати кран пальника тільки після піднесення запаленого вогню.

3. Не залишати ввімкненим газовий прилад без нагляду (особливо на ніч).

4. Перед користуванням нагрівальними приладами (печами, колонками) обов’язково перевірити тягу (полум’я запаленого сірника повинно затягуватись потоком повітря підтягопереривач чи в піч). За відсутності тяги користуватись приладами категорично забороняється.

5. Ремонт та підключення газово­го приладу повинні проводити тільки спеціалісти.

6. Після користування перекрити кран пальника, а на ніч — газопро­воду.

7. Не можна сушити одяг над по­лум’ям пальників.

8. Не можна користуватись газо­вими плитами для опалювання при­міщень, бо це викликає сирість через утворення водяної пари під час горі­ння, одночасно зменшується кількість кисню в повітрі та збільшується вміст чадного і вуглекислого газів.

9. Не можна використовувати для сну та відпочинку приміщення, де вста­новлені працюючі газові прилади.

10. За появи стійкого запаху газу в підвалах, під’їздах, сходових клітках слід негайно викликати аварійну службу (телефон 04).

Якщо запах відчутний у квартирі, необхідно:

а)закрити головний кран на га­зопроводі та приладах;

б)провітрити приміщення;

в) запалити сірник, щоб переконатись, що концентрації газу в повітрі ще недостатньо для занепокоєння;

г) перекрити крани на газопроводі та приладах, провітрити приміщення.

Коли витік газу не припинився, необхідно викликати аварійну служ­бу.

У разі появи запаху газу в при­міщенні категорично заборонено за­палювати відкритий вогонь або вми­кати чи вимикати електроприлади та вимикачі світла, бо концентрація скрапленого газу — 9 %, а природ­ного — 5—15 % в обмеженому про­сторі є вибухонебезпечною.

Сам газ практично не шкідливий. Основна його складова — метан не є токсичним. Цей елемент може ви­кликати задуху лише при вмісті його в повітрі понад 20 %.

Щоб люди могли виявити появу газу в повітрі, до нього додають паху­чу речовину — одорант. Одоризація робить відчутним витік газу уже за на­явності 1 % його в приміщенні.

Токсичність природного газу зу­мовлена вмістом у ньому сірководню та вуглекислого газу. Газ, як правило, повністю не згоряє. Якась частина його у вигляді окису вуглецю зали­шається у приміщенні і за поганої вен­тиляції збирається в місцях, де немає руху повітря. Окис вуглецю (чадний газ) викликає отруєн­ня. За концентраці 0,1 % через 1 год ви­никають головний біль, нудота, шум з вухах, сонливість, за паморочення, задуха блювота. Тому рекомендують часто про­вітрювати приміщення, особливо там, де газ горить відкритим полум‘ям.

У разі отруєння газом слід негай­но викликати швидку допомогу. Пе­ред прибуттям лікаря потерпілого по­трібно винести на свіже повітря, а взимку — в добре провітрене при­міщення. Для полегшення дихання — звільнити від затісної одежі.

Якщо постраждалий у свідомості, необхідно напоїти його чаєм чи ка­вою, накрити, примусити нюхати нашатирний спирт, зігріти грілками чи гарячою водою, налитою в пляш­ки і в жодному разі не давати йому заснути. Також добре діє розтирання всього тіла.

Якщо людина втратила свідомість, але дихання не припинилось, треба покласти її на бік, розстібнути одяг, збризкати холодною водою, дати по­нюхати нашатирного спирту, розтер­ти і зігріти тіло.

Якщо дихання переривається, не­обхідно зробити штучне дихання.

Не можна сушити одяг над полум’ям пальників, тому що він буде неприємно пахнути; він може загорітись і стати причиною пожежі; він пересохне і його буде складно прасувати.

Не можна користуватись нагрівальними приладами, у яких немає тяги тому, що  вони погано гріють,  продукти згоряння (чадний і вуглекислий гази) збираються у при­міщенні і можуть викликати отруєння.

 

6.                   Питання безпеки праці

Молодий організм у стадії розвитку особливо чутливий до шкідливих впливів. Тому діти, які ростуть в несприятливих умовах, швидше втомлюються при навантаженнях.

Вдома батьки і ви повинні створювати такий режим дня, в якому праця чергувалася б з розумовим відпочинком. Організований таким чином процес виховання не тільки служить здоров‘ю, але і є важливим фактором для розвитку особистості дитини.

Ви вже знаєте, що протягом доби для навчання і відпочинку, для їжі та сну є сприятливі і несприятливі години. Той, хто планує свій час, досягає успіхів у будь-якій справі, якою займається: в навчанні, роботі, спорті. Щоб добре вчитися, працювати, треба вибирати посильні та конкретні завдання.

Відомо, що розумова і фізична активність людини змінюється протягом доби та тижня. Найвища ефективність розумової праці припадає на 10-13 та 15-18 години.

Братися за серйозні справи рекомендується удень з 11 до 17 години. Вночі з 2 до 4 години людина припускається помилок навіть під час розв’язування простих математичних задач.

Досліджено, що у середині тижня працездатність більша, а на початку і в кінці – менша. Для відпочинку та відновлення сил маємо суботу і неділю.

Усе це враховується і під час складання робочого розкладу, і під час складання розкладу уроків, і під час складання режиму дня.

Слова “ритм”, “режим”, “розпорядок” – це  слова–синоніми, які мають однакове значення, але звучать по різному: “чергування чогось із чимось, в певній послідовності”.

Отже,  режим – це раціональний розподіл в часі і правильна послідовність задоволення основних фізіологічних потреб організму дитини (в активному способі життя, сні та їжі), а також правильне чергування різних видів діяльності (праця, відпочинок).

Праця для школяра, це перш за все – навчання у школі.

Щоб навчання було безпечним, треба дотримуватися певних правил.

Поговоримо про правила поведінки у школі, про причини травматизму дітей під час рухливих ігор та його попередження, про конфліктні ситуації, які виникають між дітьми. Навчимося вирішувати конфліктні си­туації без застосування фізичної сили, а мирним шляхом.

Школа — це не тільки приміщення, а й велика Країна Знань. А знання потрібні в житті кожної людини, зокрема і знання про особисту безпеку. На жаль, учні не завжди дотримуються правил безпечної поведінки в школі. Послухайте вірш про елементарні правила поведінки в школі

Заходить вчитель — треба встати,

Коли дозволить, тихо сядь.

Спитати хочеш — не гукай,

А тільки руку піднімай.

У школі парту бережи.

І на парті не лежи.

Щоб урок минув не марно,

Треба сісти рівно, гарно.

Не скрекочи на уроках,

Як папуга чи сорока.

А зараз поговоримо про місця у школі, які можуть бути небезпечними - це в коридор, на уроках трудового навчання, у спортзалі, на шкільному подвір'ї, в їдальні, на перерві.

Правила поведінки в коридорі.

• По коридору не бігайте.
• Не штовхайте присутніх.
• Не смітіть.
• Розмовляйте спокійним голосом, не кричить.
• Не кидайтеся сторонніми предметами.
• Не грайтеся біля вікна.
• Не стрибайте по сходах.

Правила поведінки на уроках трудового навчання.

• Роботу розпочинайте лише з дозволу вчителя.
• Використовуйте інструменти лише за призначенням.
• Користуйтеся прийомами роботи з інструментами, які показав учитель.
• У процесі роботи не розмовляйте, будьте уважними.
• Під час роботи тримайте своє робоче місце в належному порядку, а після роботи акуратно приберіть його.

Правила поведінки у спортивному залі.

• На уроки фізкультури приходьте у спортивній формі.
• Без дозволу вчителя не вилазьте на спортивні знаряддя.
• Будьте уважними, чітко виконуйте вказівки вчителя.
• На уроках фізкультури отримуйте задоволення від руху.

Правила поведінки на шкільному подвір'ї.

• Не ходіть по газонах, не кидайте недогризків, не лузайте насіння.
• Не бийтеся, не бешкетуйте.
• Не лізьте на дах чи дерева.
• Не кричіть
• Не ображайте менших, слабших.
• Грайтеся з друзями у різні ігри.

Правила поведінки в їдальні.

• У їдальню не забігайте, а заходьте спокійно.
• Сядьте за стіл і побажайте друзям: "Смачного!".
• За столом сидіть прямо, не кладіть лікті на стіл, ногу на ногу.
• Не їжте поспіхом, пережовуйте ретельно їжу, не плямкайте.
• Не розмовляйте, не смійтеся.
• Не грайтеся хлібом, не розкидайте його.
• Подякуйте кухарям і черговим за смачний обід.

Правила поведінки на перерві.

• Не кричіть, розмовляйте напівголосно.
• Не смітіть.
• Не бігайте.
• Не ображайте і не сваріться з однокласниками.
• Підготуйте шкільне приладдя до наступного уроку.
• Грайтеся з друзями у цікаві ігри, не порушуючи поведінки.

Недисциплінованих учнів, школярів, які не дотримуються правил поведінки, небезпека може підстерігати будь-де. Ви можете впасти, забитися, отримати струс мозку або завдати шкоди оточуючим.

Щоб цього не трапилося, повторимо правила попередження травма­тизму.

• Дотримуйтеся правил поведінки на перерві, в їдальні, на шкільному подвір'ї.
• Дотримуйтеся правил техніки безпеки на уроках трудового навчання, під час занять суспільно-корисною працею.
• Правильно організовуйте уроки фізкультури (справний спортінвентар, техніка безпеки під час роботи зі спортивними снарядами, навчання прийомів страхування та самострахування).

Нерідко до травм приводять і стосунки, які дехто з'ясовує за допомогою кулаків. Розпочинається все з легкого борюкання, а завершується серйозними травмами. А хіба багато глузду в таких "жартах", як підніжки, несподівані стусани в спину, удари по голові портфелем? За нерозумних розваг навіть проста річ може пошкодити.

Треба вміти відстоювати свої права, шануючи права інших людей. А для цього треба:

•                  передбачати наслідки своїх слів і вчинків для себе та інших людей;
•                  домовлятися з урахуванням інтересів усіх сторін;
•                  відстоювати власні погляди з повагою до опонента;
•                  ввічливо відмовлятися від того, що тобі не підходить, і рішуче - від того, що може бути небезпечним.

Запам’ятайте такі приказки:

• Бійка до добра не доводить.
• Захищатися треба словами, а не кулаками.
• Шляхом зла не доходять до добра.

 

А тепер поговоримо про працю, яка стосується школи, але виконуєте ви її вдома – це домашні завдання. Їх треба теж виконувати правильно.

Домашні завдання — одна з найважливіших частин навчання. Вони допомагають учителеві перевірити ваші знання, а вам закріпи­ти те, що вивчали на уроці. Та іноді здається, що їх занадто багато. Тому пропонуємо кілька порад, які допоможуть вам швидше впоратись із завданнями.

На уроці упев­ніться, що записали завдання у щоденник. Одразу перегляньте кожну вправу і задачу. Не соромтесь перепитати, якщо є потреба. Краще ви­тратити кілька хвилин в школі, ніж упрівати над цим удома, коли не­ма до кого звернутися за поясненнями.

Намагайтеся якнайбільше зробити в школі. Іноді вчитель залишає наприкінці уроку 10—15 хвилин на самопідготовку. Найкраще ви­користати їх для виконання домашнього завдання.

Дехто намагається не гаяти часу навіть дорогою від школи додо­му. Наприклад, очікуючи автобус на зупинці, вчить вірш. Та у транспорті робити цього не слід — зіпсуєш зір!

Удома сплануйте роботу так, щоб не витрачати на самопідготовку більш як 2 —3 години. Якщо вже випало так, що мусите готувати до­машні завдання на всі завтрашні уроки, то спочатку ретельно спла­нуйте роботу. Це конче необхідно й тим, хто відвідує спортивну секцію, музичну або художню школу, має інші важливі справи.

Не має значення, якою справою ви зайняті, — уміння зосере­дитися означає здатність відключитися від усього стороннього.

Якщо під час занять вам заважають шум з вулиці, розмови до­машніх, крики немовляти, можете скористатися навушниками.

Почніть роботу зі складного предмета. Хоча й спокусливо розпо­чати з чогось легшого, та сили краще витратити на те, що дається найважче.

Якщо не можете упоратись із завданням, зверніться по допомогу до домашніх. Або подзвоніть однокласнику. Та якщо ви любите поба­лакати по телефону, краще не торкайтеся слухавки. Зробіть завдання, як зумієте, і переходьте до наступного.

Ніхто не здатний бути увесь час зосередженим. Якщо ви відчули, що не можете пригадати щойно прочитаного, настав час перерви. Зазвичай достатньо 15 хвилин після кожної години занять. Та коли захопилися роботою, можна перепочити й пізніше.

Під час перерви:

• змініть місце - вийдіть з кімнати, пройдіться по квартирі чи навколо будинку;
• змініть вид праці - вимийте тарілки, винесіть сміття чи зробіть ще щось корисне;
• можете поїсти, випити чаю, перекинутися кількома словами з домашніми;
• у жодному разі не вмикайте телевізор! Фільм, мультик можуть заволодіти вашою увагою й надовго відволікти вас від уроків;
• щоб розслабити втомлену спину і розім'ятися, виконайте кілька вправ

Найщасливіша пора дня коли домашні завдання виконано, а до сну ще далеко. Тепер ви можете насолодитися почуттям викона­ного обов'язку, відпочинком, спілкуванням з рідними і друзями, а спершу складіть портфель на завтра, адже прикро забути вдома до­бре виконану роботу.

Без портфеля не обходиться жоден школяр. Отже, він повинен бути зручним, щоб не псувати вам настрою і здоров'я. У продажу є великий вибір рюкзаків, сумок і власне портфелів: з широкими шлейками і з вузькими; з одним і багатьма відділеннями; шкіряних і синтетичних. Що обрати? Портфель, сумку чи рюкзак? Сумки й портфелі не дуже зручні й іноді можуть навіть зашкодити здо­ров'ю. У школярів, які носять важкий портфель в одній руці, сумку або рюк­зак на одному плечі, згодом фор­мується неправильна постава, викрив­люється хребет. Тому слід обирати рюкзак, який можна вдягати на обоє плечей. Тоді вага рівномірно  роз­поділяється на найсильніші м'язи тіла.

Найкраще вибирати рюкзак з широкими м'якими шлей­ками. Вузькі врізаються в плечі, пере­тискають судини, спричиняють біль і заніміння рук.

Повинно бити також багато відділень. Тоді у ньому буде більше порядку. Для всього знайдеться місце, і вага розподілиться рівномірно.

Шкіряний чи синтетичний? Краще  синтетичний.   Він  дешевший   і значно легший.  Це важливо!  Щоб не зашкодити собі, не перевантажуйте  рюкзак. Маса рюкзака не повинна перевищувати 15% вашої ва­ги. Отже, якщо хтось важить 35 кг, маса його рюкза­ка не повинна перевищувати 5 кг. Визнач максималь­ну масу для твого рюкзака. Для цього свою вагу в кілограмах поділи на 100 і помнож на 15.

Щоб бути здоровим, встигнути багато зробити, добре вчитися, достатню кількість часу бувати на свіжому повітрі, ви повинні привчитися лягати спати в один і той же час, вставати і робити ранкову гімнастику, вмиватися, їсти, вчити уроки, працювати. А це значить дотримуватись розпорядку та режиму дня.

Значення режиму полягає перш за все у тому, що він сприяє нормальному функціонуванню внутрішніх органів. Правильний режим забезпечує врівноважений, активний стан здоров’я дитини, захищає нервову систему від перевтоми, створює сприятливі умови для фізичного і психічного розвитку дитини.

 

7.                   Питання реагування на надзвичайні ситуації

Надзвичайними ситуаціями і в мирний і в воєнний час, що впливають на довкілля і безпеку життєдіяльності людини, є аварії, катастрофи, стихійні лиха, наслідки застосування хімічної та бактеріологічної зброї, зброї масового ураження, звичайних засобів ураження, тероризм.. їх класифікують за причинами та наслідками виникнення, масштабами завданих збитків та ушкоджень, знищення матеріальних цінностей та ураження людей.

Утоплення

Виникають у разі заповнення дихальних шляхів водою або іншою рідиною. В бронхи та легені утопаючого по­трапляє вода, внаслідок чого розвивається гострий кисневий голод та припиняється серцева діяльність. Необхідно якомога швидше витягнути потерпілого з води, роздягнути його до по­яса і ретельно очистити рот і ніс від мулу, водоростей, слизу. Потім покласти його на високий валик чи пагорб (у крайньому разі, на власне коліно) животом донизу і видалити воду з ле­генів та шлунка шляхом надавлювання на груди і живіт. Після цього слід перекинути потерпілого на спину і негайно присту­пити до штучної вентиляції легенів і непрямого масажу серця. Найбільш ефективною вентиляцією легенів є спосіб «рот у рот». Після відновлення стійкого дихання і серцевої діяльності потерпілого потрібно зігріти і напоїти гарячим чаєм. Обов'яз­кова консультація лікаря.

Обмороження

Якщо людина тривалий час перебуває на холоді, в неї може виникнути переохолодження всього організму, або загальне замерзання. Як правило, таке трапляється, якщо людина заблукала, скажімо, в лісі, вибилася з сил чи виснажена хворобою. Найчастіше замерзають люди у стані алкогольного сп'яніння.

У розвитку загального переохолодження виділяють кілька фаз:

1) людина відчуває втому, скутість, сонливість, байдужість. до навколишнього;

2)  за подальшого зниження температури тіла спостерігається запаморочення;

3) зупинка кровообігу, серцевої діяльності.

Потерпілого насамперед слід перенести в тепле приміщення і приступити до поступового зігрівання. Краще зігрівати  у ванні з водою кімнатної температури. Проводячи обережний масаж усіх частин тіла, температуру води поступово доводять до 36 °С. Коли шкіра порожевіє, починають проводити ре­анімаційні заходи (штучне дихання і непрямий масаж серця). Як тільки з'явиться самостійне дихання і потерпілий опритом­ніє, його переносять у ліжко, тепло вкривають, дають гарячий солодкий чай, каву, молоко, можна тепле вино.

Якщо переохолодження організму незначне, непогані результати дає зігрівання потерпілого власним тілом того, хто подає допомогу. Так доцільно робити, коли немає можливості зігріти потерпілого іншими засобами.

Після зігрівання слід визначити, чи не відбулося обморо­ження кінцівок та інших частин тіла. Якщо такі ознаки є, треба вжити заходів щодо обробки обморожених місць.

Обмороження — це ушкодження тканин у результаті дії низьких температур. Може виникнути навіть за температури, вищої від 0 °С. Мокре та тісне взуття; тривале перебування у не­рухомому стані на вітрі, в снігу, під холодним дощем; хвороби, втрата певної кількості крові, алкогольне отруєння тощо можуть стати причиною обмороження. Найбільш уразливі для обморожень частини тіла з найслабшим кровооттоком: ніс, вуха, кінцівки.

Симптоми обмороження розвиваються під час перебування на холоді. По-перше, виникає відчуття холоду. Потім людина відчуває поколювання, її шкіра набуває блідого відтінку, втрачає чутливість. Пізніше німіє і набуває синюшного відтінку. Втрата чутливості робить непомітною подальшу дію низької температури і часто є причиною тяжких незворотних змін у тканинах. Справжню глибину обмороження можна встановити тільки після припинення дії холоду, інколи через кілька днів (на ураженій ділянці з'являється набряк, запалення чи змертвіння тканин).

За тяжкістю та глибиною розрізняють чотири ступені обмороження.

І ступінь (легкий) характеризується ураженням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів,  потім  поступово проходить.   Уражена ділянка надовго залишається дуже чутливою до холоду.

II ступінь (середньої тяжкості) проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. Після відігрівання уражене місце синіє. В зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені пророзорою чи білуватою рідиною. З'являється сильний біль. Серед загальних симптомів спостерігаються підвищення температури тіла, погані сон та апетит.

ІІІ ступінь (тяжкий) — відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. В перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з’являються  ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту та ознобами, апатією.

IV ступінь (вкрай тяжкий) характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, запов­неними чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділян­ка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5—2 місяці).

Перша медична допомога у разі обморожування полягає у якомога швидшому зігріванні ушкодженої частини тіла і відновленні кровообігу. Найбільш ефективно це можна зроби­ти за допомогою теплих ванн. Упродовж 20—30 хв температу­ру води підвищують з 20 до 40 °С. Після ванни, якщо в ткани­нах не спостерігаються зміни, обморожені ділянки протирають спиртом, горілкою або одеколоном і розтирають ватним тампо­ном чи сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж пошко­дження тканин все ж таки відбулося, уражені частини тіла протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку.

Не рекомендується розтирати обморожені ділянки снігом - це може призвести до погіршення стану потерпілого.

Під час перебування на холоді треба закривати, де це можливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок. Якщо ви використовуєте різні мазі для профілактики обморожень, пам'ятайте, що вони можуть дещо захистити від вітру, але не від морову. Перед виходом на вулицю у холодну погоду слід ситно поїсти.

З настанням перших морозів річки, озера замерзають і на їх поверхні утворюється крига.

В цей час небезпечні випадки бувають головним чином через те, що діти недостатньо знають правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримуватись особливої обережності, уважності та таких правил.

Правила поведінки на кризі.

• Переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами або жердинами;
• Не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кризі і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки із швидкою течією, із стіканням теплих вод і виходом ґрунтових вод;
• Не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись біля крутих обривистих берегів під час льодоходу і повені, наближатись до крижових заторів;
• Під час появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих;
• Чисте, не запорошене снігом місце на засніженій поверхні криги, а також темна пляма на рівному сніжному покрові говорить про те, що крига в цьому місці ще не зміцнилась. По такій кризі не можна ходити чи кататись на ковзанах;
• Якщо ви йдете рибалити або кататись, попередньо продумайте про засоби рятування на випадок, коли ви провалитесь. Обумовте дії при рятуванні із своїми товаришами;
• Особливо небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки з швидкою течією замерзають повільно і нерівномірно, і крига над проточною водою менш міцна, ніж над стоячою;
• Особливої обережності необхідно дотримуватись в місцях впадання стічних вод і каналізації;
• В зимовий період на водоймищах нарізають кригу для господарських потреб. Місця заготовки криги небезпечні, тому що вони, як правило, покриті кіркою тонкої криги. Ополонки і тріщини необхідно позначати табличками, дошками, жердинами з прикріпленими шматками кольорової тканини;
• Рибалки повинні ставити попереджувальні знаки біля лунок (гілки, жердини);
• Не рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і розміщуватися тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля одної також не слід;
• Особливу небезпеку являє крига на прибережних ділянках моря, коли вітер дує із суші. В цьому разі береговий припай може відірватись від берега і швидко віднестись у море. Навесні, коли починається потепління, крига починає танути від берега і тому в прибережній зоні стає тонкою;
• Ні в якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах, навіть якщо вони великих розмірів.

З метою попередження випадків загибелі людей на кризі необхідно знати правила безпеки і бути обізнаними з прийомами надання допомоги людині (дитині), що провалилась під кригу:

Правила самостійного рятування

• Якщо ви провалились під кригу, не втрачайте мужність і спробуйте діяти самостійно.

Вибираючись  із води, ні в якому разі не можна робити різких рухів, щоб не обламувати крижану кромку. Спираючись на неї спиною або грудьми широко розведіть руки і обережно треба висовуватись на кригу, ноги при цьому потрібно оперти об край ополонки напроти, або робити ногами плавні рухи.

• Коли ви вибрались, необхідно або відкотитись в ту сторону, де крига міцніша.
• Якщо ви провалились недалеко від берега, то можете, розбиваючи кригу руками, пливти до нього.

Якщо є свідок пригоди, то він повинен сказати потерпілому як себе поводити, тобто щоб потерпілий розкинув руки в сторони, поклав їх на кригу і залишився в такому положенні поки не надійде допомога, а сам повинен організувати допомогу.

При рятуванні потерпілого необхідно дотримуватись таких правил:

• Наближуючись до потерпілого обережно повзком, необхідно подати йому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв'язані ремінці або знятий одяг;
• Коли потерпілий ухопиться за поданий йому предмет, треба витягувати його на берег або на міцну кригу;
• Для страховки використовують мотузку, один кінець якої прив'язують до власного тіла, до драбини, дошки або до іншого предмету, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі;
• Якщо потерпілого затягнуло під кригу, пірнати за ним можна тільки в разі, коли рятувальник обв'язав себе мотузкою, другий кінець якої знаходиться в руках особи, яка підстраховує. Слід пам'ятати, що навіть загартовані рятувальники не можуть знаходитись в холодній воді  більше однієї хвилини. Тому всі дії по рятуванні потерпілого повинні здійснюватись швидко. Перед тим, як рятувальник буде пірнати, він домовляється з підстраховуючим про подачу сигналів мотузкою (смикати за мотузку).

Реанімація.

Штучне дихання.

Метою штучного дихання є забезпечення газооб­міну в організмі, збагачення крові потерпілого кис­нем і виділення з крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання го­ловного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

Способи штучного дихання можуть бути апарат­ними та ручними. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.

Підготовка до штучного дихання:

1. Звільнити потерпілого від одягу — розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонталь­ну поверхню — стіл, гімнастичний мат або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально на­зад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. У цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим під час такого положення голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик зі згорнутого одягу.

4. Пальцями обстежити порожнину рота, і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, за допомогою носовичка або бережка сорочки вичис­тити порожнину рота. Обов'язково провести штучне дихання.

Виконання штучного дихання

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибо­кий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вду­вання повторюють кілька разів, з частотою 12—15 разів на хвилину: з гігієнічною метою рекомендуєть­ся рот потерпілого прикрити шматком тканини (но­совичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» неможливо, треба застосовувати метод стиснення і роз­ширення грудної клітини шляхом складання і при­тискання рук потерпілого   до грудної клітини з наступним  їх розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітини при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна кліти­на потерпілого не розправляється, — це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов:

максимальне відведення голови назад;

відкривання рота;

висування вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

Штучне дихання у більшості випадків треба роби­ти одночасно з масажем серця.

Зовнішній масаж серця — це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти роз­пізнавальну точку — мечовидний відросток грудини, він міститься знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти доло­ню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх — долоню другої руки. Тепер ритмічними рухами тре­ба натискати на грудину (з частотою 60 разів на хви­лину). Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалась у глибину на 4—5 см. Масаж серця до­цільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2—3 штучних вдихів роблять 15 стис­кань грудної клітки. У разі правильного масажу сер­ця під час натискування на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіють шкіра об­личчя і губи, з'являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

Транспортування потерпілого

Наслідки своєчасної і правильно наданої допомо­ги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо під час підготовки до транспортування і доставки потерпілого до медичної установи не будуть дотри­мані відповідні правила. Основне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечи­ли максимальний спокій і зручне положення потер­пілого.

Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби:

дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з іншого боку ношів. Один підводить руки під голову і грудину, інший — під криж) і коліна потерпілого. Од­ночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, й опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під рука­ми, — одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю цього можна використати ковдру, пальто. В такому разі потерпі­лого кладуть на живіт.

Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпі­лого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов'язково треба підклас­ти валик із вати, рушника, сорочки.

По рівній поверхні потерпілого несуть ногами впе­ред, під час підйому на гору або на сходах — голо­вою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизон­тальному положенні. Щоб вони не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

Під час перевезення потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м'яке (ковдру, солому тощо).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Післямова

Що є життя? Хто до кінця збагне?

Воно прекрасне, як би все не сталось.

Та є у ньому правило одне,

Що нам у спадок з давнини досталось.

Торкаєш Душу, а чи грішну плоть –

Біда прийти від тебе не повинна.

Ні словом, а ні ділом не зашкодь,

Якщо ти справді на Землі Людина!

 

 

 

 

Інструкція розроблена:

Класний керівник

 

 

Погоджена:

Спеціаліст з охорони праці 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   Сасівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Компаніївського району Кіровоградської області

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ _________________

(посада керівника і

_______________________

найменування закладу)

_______________   №____

                                                                                                                   (число, місяць, рік)   

 

ІНСТРУКЦІЯ  №

вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для учнів

(інструкція розроблена відповідно до вимог Наказу  Міністерства освіти і науки України  від 01.08.02 року №563)

 

Фактори ризику  або Те, через що ми вмираємо

Це:

• СТИХІЙНІ ЛИХА
• НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ПОХОДЖЕННЯ
• НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЯ ТЕХНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ
• НЕЩАСНІ ВИПАДКИ
• КРИМІНАЛЬНІ ПОДІЇ
• ХВОРОБИ ТА ЕПІДЕМІЇ
• НЕБЛАГОПОЛУЧНА ЕКОЛОГІЯ
• ПСИХОЛОГІЧНІ СТРЕСИ
• ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ й інше.

 

Фактори виживання  або Те, що нам допомагає вижити

Це:

• УМІННЯ РОЗПІЗНАВАТИ НЕБЕЗПЕКУ
• ПРОФІЛАКТИКА НЕБЕЗПЕКИ
• ЗНАННЯ ПРИЙОМІВ САМОПОРЯТУНКУ
• НАВИЧКИ  САМОПОРЯТУНКУ
• ПСИХОЛОГІЧНА  ТА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ УМОВАХ
• КОЛЕКТИВНЕ ВИЖИВАННЯ
• УМІННЯ ВЗАЄМОДІЯТИ  З АВАРІЙНОРЯТУВАЛЬНИМИ СЛУЖБАМИ

1. Загальні відомості про заклад освіти, його структуру (кабінети, спортзали  тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданах, на навчально-дослідних ділянках тощо.

БЕЗПЕЧНА ПОВЕДІНКА В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

 На перший погляд  навчальний заклад являє собою безпечне місце. Багато зусиль  у ньому докладає  педагогічний та обслуговуючий персонал  закладу. В той же час, як працівників так учнів, у приміщенні  та на подвір’ї  підстерігає  дуже багато всіляких небезпечностей.

 Небезпеку складають такі фактори як:

• Великі прийоми засклених вікон;
• Ходіння по сходинках;
• Невміле поводження з фізкультурним та лікувальним обладнанням  у залах фізкультури, медичному кабінеті;
• Дуже часто учні травмуються на відкритих спортивних майданчиках під час пустощів на спортивному обладнанні;
• Наявність електроструму який використовується для роботи електроприладів, аудіотехніки, відеотехніки  та комп’ютерної апаратури;
• Ями, котловани, які знаходяться  на території чи поряд  із навчальним закладом;
• Новобудови на території закладу. Дуже часто незважаючи  на те що вони огороджені парканом  учні проникають  на територію  будівельного майданчика  і влаштовують там різноманітні ігри;
• Причиною серйозних випадків травмування буває лазіння по деревах  на території закладу;

Тому без дозволу дорослих самостійно нічим не можна  користуватися.

 Навколо  приміщення  розташована  зелена зона, спортивні  майданчики,  обладнанні спортивним обладнанням. Так само, як  і в приміщенні  дітям  не дозволяється  лазити по обладнанню, деревах, виходити за межі площадки, спортивного майданчика.

Щоб уникнути таких небезпечностей, треба:

• Прийшовши до школи необхідно пам’ятати, що протягом дня слід поводити себе  спокійно, не галасувати, не зчиняти бійок, не ображати товаришів.
• Забороняється приносити в школу  небезпечні іграшки, мілки, колючі та ріжучі предмети.
• В рухливі ігри дозволяється грати  в безпечних місцях (подалі від вікон та обладнання  на майданчику).
• Забороняється самім виходити  на територію школи. По приходу батьків  не йти додому, не попередивши про це вчителя.
• Слідкувати за своїм зовнішнім виглядом: не перегріватись  і не переохолоджуватися, бути одягненому по сезону.
• Шикуватися в колону по сигналу вчителя, бути уважному, заходячи в приміщення, не вставляти пальці між одвірком і дверима.
• Підніматися та спускатися по сходах  дозволяється спокійно. Не штовхаючись, тримаючись за перила.
• Забороняється вилазити на підвіконня, вставляти пальці в одвірок, стрибати зі стільців.
• В умивальній кімнаті – водою, милом, рушником  користуватися за призначенням.
• Бути уважним при користуванні туалетною кімнатою.
• У спальні не дозволяється шуміти, заважати спати товаришам. Лягати в ліжко  треба обережно, щоб не вдаритися головою об спинку ліжка.
• Під час їжі треба дотримуватися правил користування ножем і виделкою – не розмахувати приборами, не користуватися ними як іграшками.
• Не розмовляти, не сміятися під час їжі.
• Під час ігор на перерві забороняється брати  до рота мілкі деталі, ґудзики, бусинки  і т.д.  засовувати їх в ніс, вухо.
• Забороняється виходити із школи без дозволу вчителя  та вихователя групи  продовженого дня.
• Олівцями ручками, пензликами  дозволяється користуватися  тільки за столом, за призначенням  цих предметів.
• Забороняється вмикати в електромережу магнітофони, телевізори  програвачі, фільмоскопи. Це робить тільки дорослий.
• На майданчику забороняється вилазити  на дерева та забори .
• Не чіпати  випадково забрідших котів та собак, попередити про їх появу дорослих.
• Забороняється брати до рота різні дикоростучі ягоди, рослини, гриби.
• Граючись із піском, забороняється кидати  пісок один на одного.
• Під час ігор дотримуватися  вказівок учителя  та вихователя групи продовженого дня.
• Перебуваючи в школі забороняється вступати в контакт  із незнайомими людьми,  навіть якщо вони  пропонують вам солодощі  або іграшку.
•  Дотримуватися правил гігієни:
  • вчасно користуватися носовою хусткою;
  • слідкувати за чистотою свого тіла .

-       Грати в сніжки, кататися на льодових доріжках тільки в присутності дорослого.

2. Загальні правила поведінки навчально-виховного процесу. Обставини та причини  набіл характерних нещасних випадків, що сталися в дошкільних закладах.

Небезпечні для маляти

Струм, вогонь та хімікати,

Витік газу і води...

Як уникнути біди?

Ще не знаєте? Невже?

Допоможуть ...

ІНСТРУКТАЖІ

  У школі з дітьми проводяться уроки, організовуються  різноманітні заняття, ігри, розваги, прогулянки.

 Діти вчаться самостійно, працюють,  спілкуються з дорослими, товаришами, користуються як і великими, так і дрібними предметами, знаряддям праці, навчаються. Тому треба  бути уважним, обережним протягом  усього часу у школі.

 Зараз ми поговоримо про те як правильно поводити себе за столом

Робочий стіл

 Ви не раз бачили по телевізору виступи спортсменів на змаганнях. Візьмемо, наприклад гімнастів. На помости виходять  високі, гарні  стрункі дівчата  й хлопці, а також і діти, які мають красиву ходу, правильну поставу  і гарну будову тіла. Усе це вони мають завдяки фізичним вправам та їхньому бажанню гарно вигладити  та бути  здоровими. Усім  приємно дивитися на цих людей. Краса завжди зачаровує, дивує, викликає захоплення, милує зір.  А чому б і ні ! Кожна людина у світі хоче бути красивою, гарно ходити, високо тримати голову.

 А хто цьому заважає?  Та ніхто! Людина сама собі господар, від неї самої залежить, чи буде вона мати гарну поставу чи ні, ходитиме вона красиво, чи човгатиме ногами, стоятиме рівно, чи згорбиться та втягне плечі... А щоб допомогти дітям виростат и красивими, вчителі у школах та батьки вдома вчать своїхз дітей правильно стояти, сидіти, ходити, працювати, бо від цього залежить не тільки краса, але й  здоров’я.  Так-так, саме краса і здоров’я, вони тісно переплетені між собою. Ви і не здогадуєтеся, що від того, як ви сидите за столом, чи просто на лаві залежить ваша постава. То не так часто вчителі звертають увагу на те, як ви сидите, поправляють вас, роблять зауваження коли ви горбитесь, кажуть підняти голівки, вирівняти плечі. Це тому, що вони хочуть бачити вас здоровими й красивими.

 Іноді дитина раптом стає калікою, соває за собою ноги, не вміє правильно ходити. Статися це може не раптом, а з часом. Дитина росте й розвивається. І поки ви маленькі, у всіх у вас формується кісткова система, розвиваються м’язи, ростуть кісточки й хребці. А хребець складається з багатьох хребців, які теж ростуть і розвиваються, поки ви маленькі. Хребет формує і поставу, і ходу. Якщо він розвивається правильно, то людина виростає струнка, а якщо дитина сидить косо, криво, спирається грудьми на стіл, то хребет викривляється: хребці деформуються, займають неправильне положення і це приводить до того, що людина виростає кривобокою, калікою, страждають внутрішні органи. Ось чому вас, діти, привчають змалку правильно сидіти, гарно ходити, розправляти плечі, тримати рівненько спину. Від цього залежить ваша краса і здоров’я. А правил є не так уже й багато, лише їх варто запам’ятати  й виконувати, не забувати, бо ж кожен із вас  хоче вирости красивим і здоровим.

Розкажу вам зараз, діти,

Дуже правила прості.

Як за партою сидіти –

Це потрібно ужитті.

Як іде урок читання,

Книжку рівно покладіть,

Не сидіть як знак питання,

Гарно плечі розведіть.

Спинку рівно тримайте,

Рук на книжку не кладіть.

Голову не нахиляйте,

Як окличний знак сидіть!

Будуть у вас здорові очі,

Швидко будете рости.

Хто здоровим бути хоче –

Умій здоров’я берегти.

Якщо буде малювання,

Дуже любите? Авжеж!

Малювати є бажання,

Але правило є теж.

Сісти треба тут красиво,

Не як – небудь, косо-криво,

Не складайтесь, як конверт,

Ніг не треба закладати,

Опустіть їх до землі.

Про здоров’я треба дбати

Поки ви іще малі.

На письмі сидіти важко.

Правил тут багато є.

Хтось зігнувся, бідолашко,

Мало носом не клює.

І забув про все, до речі,

Животом на парту ліг.

І зібрав до купи плечі,

Ще й зсутулився, як міг.

А тим часом усе страждає:

Шлунок стиснув і болить, ще й печінка набрякає,

Селезінка, аж пищить.

І не бачать добре очі,

Серце дрібно стукотить.

Кожен орган волі хоче

І здоровим хоче жить.

А тому запам’ятайте

Дуже правила прості

Спинку рівною тримайте –

Це потрібно у житті.

Буде гарною постава.

І красивою хода.

Будь, дитино, вправна, жвава,

Не спіткає тебе біда.

Бережіть здоров’я власне,

Поки є на це ще час.

Бо життя таке прекрасне

І одне воно у нас!

 

 Не забувайте та використовуйте основні правила сидіння за партою та робочим столом:

1. Учень повинен глибоко сидіти на стільці, спираючись попереково-крижовою частиною хребта  на спинку.
2. Голова – у вертикальному положенні. Або трохи  нахилена вперед (під кутом не більше 15˚)
3. Тулуб теж трохи нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на парті.
4. Плечовий пояс розміщений горизонтально.
5. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.

Запам’ятайте ці правила, а також те, що життя й здоров’я у вас одне, бережіть себе, любіть себе. Нізащо не набувайте поганих звичок, які зашкодять вашому здоров’ю. Будьте всі здорові  і красиві.

 На уроках.

У класі дітей чекають цікаві речі, заняття із предметами, літературою, із папером та картоном. Але є не тільки безпечні речі й інструменти, а небезпечні речі та предмети. Дитина отримує в руки ножиці, пензлик, олівці, при користуванні якими потрібно бути дуже обережними. Ні в якому разі не можна бігати й гратися з указаними предметами в руках. Ви можете поступитися й попасти собі гостряком в очі або в інші частини тіла. Можна проковтнути те, що тримаєш у роті, можна і задихнутися від цього.

 Перед кожним уроком ви повинні виконувати певні  правила:

• Зайняти своє місце і приготувати все необхідне для уроку.
• Сидіти за столом рівно.
• Бажаючи відповісти на запитання вчителя, або запитати його про щось, підняти руку вгору, не відриваючи ліктя від парти.
• Уважно слухати відповіді своїх товаришів.
• Відповідати, коли вчитель запитує.
• На заняттях не відволікатися, не займатися сторонніми справами, не заважати товаришу по парті.

Навчальна праця та аплікація.

 Пригадаймо основні правила навчальної праці.

 При сидінні за партою або робочим столом треба займати правильну позу, правильно тримати ручку або олівець, правильно розміщувати папір на столі, зошит, слідкувати за правильним освітленням робочої поверхні, стола, постійно провітрювати приміщення кімнати.

 Про правла сидіння за робочим столом ми згадали, а тепер поговоримо про інші правила.

 Як правильно тримати  ручку (олівець):

Важливо виробити звичку правильно тримати ручку (олівець):

1. Олівець (ручку) слід тримати трьома пальцями:  великим, вказівним і середнім на відстані 1-1,5 см., від кульки.
2. Він має проходити біля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказівного пальця, кінець спрямований на праве плече.

Як правильно класти зошит (підручник):

1. Безпосередньо перед письмом варто простежити чи правильно лежить зошит, відстань від очей до зошита (підручника) повинна становити не менше 30 см.
2. Нижній лівий кут його повинен співпадати із серединою грудної клітки дитини.
3. Права рука перпендикулярна од верхнього краю зашита, а відстань від стола до грудей дорівнює ширині затиснутого кулачка.

Як слідкувати за освітленням робочої поверхні стола.

1. Робочий стіл треба розміщувати зліва від вікна, слідкуючи щоб пряме сонячне проміння не потрапляло в очі.
2. Найкращим освітленням вважається таке, яке достатнє по силі, рівномірне, не дає різких тіней та відблисків.
3. При виконання завдань ввечері обов’язковим є використання штучного освітлення. Лампу треба розміщувати зліва або попереду себе. Оскільки при освітленні ззаду чи справа тінь від тулуба, голови чи руки буде лягати на робоче місце.

Як ви гадаєте, якої шкоди можна завдати собі, якщо невміло користуватися гострими, ріжучими та колючими предметами?

 В умілих руках ці приладдя творять дива, а в невмілих?

 Вони колють, вони ріжуть.

 Якщо ви хоч порізали ножем пальчик, або вкололися голкою ви знаєте, що вони небезпечні. Тому всі гострі, колючі та ріжучі предмети обов’язково слід класти на свої місця.  Лад у квартирі не тільки для краси, а й для безпеки.

Щоб уникнути біди,

Усе на місце поклади:

Ніж, виделки – у шухлядку,

Голки теж тримай у порядку.

Прибери зі столу шило,

Лиха щоб не наробило.

Заховай всі зайві речі

Будеш ти тоді в безпеці.

Якщо речі знаходяться на своїх місцях – вони безпечні. А якщо ні? Отже

Пам’ятайте, друзі,

І не тільки  у моїй окрузі:

Порядок у садочку – запорука безпеки!

 Не можна направляти на іншу дитину гостру предмети (олівець, ножиці).

Ножиці

Слід дотримуватися правил поведінки й поводження з інструментами. Так під час користування ножицями необхідно:

• ножиці класти кільцями до себе і не залишати їх розкритими;
• передавати ножиці тільки кільцями вперед;
• не гратися з ножицями, не підносити їх до очей;
• користуватися лише за потребою.

Голка

Голку зберігають у вольниці, не граються нею, не беруть у рот, не втикають у одяг. Голки завжди повинні бути з ниткою. Гольниця з голками повинна  зберігатися спеціально відведеному місці.

 Діти у школі працюють. Під час трудової діяльності користуються інструментами (молотком, шилом, ножем). В такому разі треба сидіти від товариша на відстані 1 м., інструменти здавати лише вчителю.

Фізкультура

 Щоб росли діти здоровими, із ними організовуються уроки фізкультури. Постарайтеся не пропускати без поважних причин.

 Для уроків фізкультури у вас повинна бути спеціальна спортивна форма. Це – спортивний костюм або спортивні штани й футболка, а також кеди або кросівки.              Краще, якщо спортивна форма буде бавовняна чи шерстяна, а не синтетична. Синтетичні матеріали хоч і красиві, але погано пропускають вологу, і ви швидко спітнієте.

 Спортивна форма, яку ви приносите на рок фізкультури, завжди має бути чиста. Після уроку слід неодмінно перевдягтися, бо, залишившись у спортивній формі, яка під час уроку стає вологою від пату, ви можете застудитися.

 Без дозволу дорослих не можна лазити по драбинах, щоб не впасти. Не дозволяється в залі високо кидати м’яч. Під час лазіння по гімнастичній стінці треба руки тримати  в “замочку”. Одяг повинен бути зручним, м’який, спортивного зразка. Не можна під час занять із фізкультури обганяти один одного, штовхатися, стрибати просто так, ставити підніжку. Пролізаючи в обруч, під дугу, лаву треба пригнути голову.

Екскурсії.

 З дітьми організовуються екскурсії по ознайомленню з працею дорослих, природою. Як слід поводитися, якщо доведеться йти   по вулиці  чи дорозі  з класом?

• вишикуватися у ряд по два чоловіки
• вас супроводжуватимуть дорослі з червоними прапорцями
• іти треба кроком, дотримуючись правої сторони, із строю не виходити, на ліву сторону не забігати, не заважати пішоходам
• по дорозі де немає тротуару група рухається узбіччям назустріч транспорту, дотримуючись особливої обережності
• по узбіччю групам дітей дозволяється ходити тільки вдень
• під час руху по вулиці  виконуйте вказівку дорослих, що супроводжують вас. Без їхнього дозволу із строю не виходьте .
• не затримуйтесь на проїжджій частині, намагайтеся пройти нею якомога швидше
• під час посадки у громадський транспорт  дотримуйтесь організованості, не поспішайте, не штовхайтеся
• при вході не зупиняйтесь на посадочному майданчику, інакше заважатимете тим, хто хоче сісти в транспорт

Щоб бути людиною, треба вміти жити  з людьми: говорити, сміятися, переживати, допомагати один одному, радіти, приязно дивитися  один одному  в очі. Все це  називається спілкуванням

Значення свіжого повітря під час навчальної діяльності

1. В теплу пору року  проводьте  заняття  при відкритому  вікні або квартирці.
2. В зимовий та осінній період, провітрюйте  приміщення  на 1-2 хвилини, широко відчиняйте вікна та двері балкону.
3. Щоденні прогулянки на свіжому повітрі  поєднайте з рухливими іграми .

Запам’ятайте: перебування  на свіжому повітрі має велике значення  для вашого здоров’я. Чисте повітря сприяє  укріпленню вашого організму, воно підвищує опір інфекціям  та застудам.

Активний відпочинок

 Після занять найкращим відпочинком  для школяра  є рухливі ігри, катання на велосипеді, лижах, санчатах,  фізична праця на свіжому повітрі та плавання.

Запам’ятайте: під час активного руху ви розвиваєтеся  фізично і стаєте сильнішими. Про це говорить і народна мудрість:

Ходіть більше – проживете довше

Де повітря, там і життя

Як дитина грається, так їй здоров’я усміхається.

 Спілкування

Для спілкування потрібні люди:

Мама	Дідусь	Родичі
Тато	Бабуся	Приятелі
Сестра	Брат	Подруга
Товариші	Друг	Учителі
Однокласники	Сусіди	Незнайомці

Уміння спілкуватися – важлива ознака вихованої людини. Є прості секрети  спілкування, котрі допомагають бути щирим другом, вірним товаришем.

Секрети спілкування з другом

1. Називайте друга по імені.
2. Будьте уважним до тих хто тебе оточує.
3. Умій уважно  і терпляче слухати  іншого.
4. Будьте ввічливим.
5. Умійте поставити себе на місце іншого.

Правила спілкування  хлопчиків і дівчаток

1. Зустрівши знайомих привітайтеся.
2. Коли вітаються хлопчики з дівчатками вони повинні зняти шапку.
3. Не перебивайте якщо хтось говорить.
4. Якщо зайшла дівчина і не має вільного місця, хлопчики повинні поступитися своїм.
5. Якщо хтось що-небудь загубив, підніміть і подайте.
6. Хлопчикам не можна ображати і тягати за волосся дівчинку.
7. Дівчатка не повинні дражнити хлопчиків.
8. Не підкладайте жувальну гумку на стілець.
9. Умійте зберігати таємницю.
10. Не  дражніть іншого.
11. Поважайте право кожного на власну думку.
12. Поважайте себе та інших.

Люди спілкуються між собою по різному. Дуже добре, коли  в результаті  спілкування вони знаходять спільну мову  і разом  вирішують  спірні питання.

 Потрібно контролювати свої емоції.  При вирішенні будь-якої проблеми спершу треба  подумати, а потім зробити.

Правила вирішення суперечок.

1. Знайдіть причину суперечки.
2. Терпляче вислухайте співрозмовника.
3. Намагайтеся зрозуміти його.
4. Шануйте почуття іншого.
5. На грубість ніколи не відповідайте грубістю.
6. Уникайте іншого, якщо він нав’язує вам бійку або сварку.
7. Вирішуйте проблеми по – дорослому без синців.
8. Відповідай за те, що ти робиш.
9. Перед тим як щось зробити, добре подумайте.

Бійка – серйозна й небезпечна дія. Слід намагатися й обійтися без неї. Адже під час бійки травмувати себе  і свого супротивника.

 Звичайно бійку не завжди можна попередити  або уникнути її, і тому потрібно знати основні правила  боротьби, які допоможуть зберегти  й захистити здоров’я й життя.

Основні правила боротьби

1. Перед тим як почати бійку, подумайте, чи треба її починати. Якщо все-таки вирішили це зробити, знайдіть безпечне місце(двір, двір, поле, стадіон).
2. Бийтеся тільки для того, щоб захисти себе або когось іншого(друга, брата, сестру, молодших).
3. Не бийте іншого чимось, що може його травмувати. Якщо супротивник намагається чимось вас побити, краще не вступайте з ним у боротьбу.
4. Ніколи не розпочинайте бійки з молодшими себе: ви сильніші, доросліші, тому можете завдати йому шкоди.
5. У бійці намагайтеся свої очі, особливо якщо носите окуляри: розбитим склом можна травмувати орган зору.
6. Не бийте супротивника, якщо він упав. Ніколи не продовжуйте бійку, якщо суперник „здався” і може продовжувати її.
7. Після бійки намагайтеся помиритися. Не тримайте у собі злоби, образи, помсти. Будьте милосердними.

3.Вимоги пожежної безпеки  в навчальному закладі. Знайомство  з правилами  пожежної безпеки  для  для закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти  України.

 Людина здавна  дружить із вогнем. Він є першим помічником у багатьох справах. Але в деяких випадках вогонь може стати ворогом, якщо з ним поводитися необережно.

Стала, діти, людина стосила

Відтоді, як вогонь приручила,

Але й іншим буває вогонь –

Злим, як змій, і жорстким як ворог.

Не зігріє він ваших долонь –

Може все спопелити на порох.

Будьте ж, діти, із вогнем обережні,

Вивчіть правила протипожежні!

 Вогонь уміє робити багато корисних справ: він може зігріти, допомогти приготувати смачний обід, запалити бенгальський вогонь. Але, тихий і ласкавий у пічці чи на гнотику  свічки, він стає могутнім і страшним на пожежі. Там від нього гине усе живе.

 Уникнути пожежі вам допоможе дотримання таких правил:

-      не гратися із сірниками і запальничками;

Не слід гратися  із сірниками, і запальничками  бо може статися пожежа. Ось послухайте такий віршик:

СІРНИК І ЗАПАЛЬНИЧКА

Спитав  сірник  у запальники:

“Чого похнюпилась сестричко?”

Вона зітхнула: Бо щоднини

Мене бере до гри хлопчина.

Того не хоче розуміти,

Що небезпечно так робити

В мені ж хоч я і невеличка,

Страшний вогонь! Я – запальничка!

Сірник сказав: “Тут не до сміху,

Бо від вогню буває лихо ...

А там, де я живу, хлопчина –

Розумна змалечку дитина:

Мене ніколи не займає,

Від сірника- він добре знає –

Пожежа може запалати...

Про це всім треба пам’ятати

• не палити вогнища, легкозаймисті предмети;

Послухайте ось таку історію:

Одного разу до Мальвіни прийшов у гості Буратіно. Але вона  була зайнята  роботою – поливала квіти  і попрохала Буратіно почекати її. Дала йому переглянути журнали. Але він  не схотів їх дивитися  й ходив по будинку, шукаючи, куди сунути свого довгого носа.

І ось він побачив фарбу, яка стояла на підлозі і сунув  у банку свого довгого носа  і вимазав його. Потім пішов шукати ганчірку, щоб витерти його.

Ганчірку він не знайшов, зате він побачив,  у шухляді якісь баночки, скланочки і самовільно взяв  їх і поніс ці всі речі  на кухню. Де в цей час горіла плита, показати Мальвіні  і спитати в неї, коли вона прийде, що це таке.

Буратіно дуже зголоднів, а Мальвіна все не йшла.

Він вирішив відкрити баночки, пляшечки, які він приніс на кухню, може там щось таке що можна їсти.

І ось нарешті прийшла Мальвіна. Коли вона побачила, що Буратіно поклав біля вогню, то дуже злякалася бо це були ацетон, фарби, спитр, одеколон, балончики з аерозолями. Вона сказала, що це легкозаймисті речовини  і тримати їх біля вогню заборонено, бо це дуже небезпечно тому, що може призвести  до пожежі або вибуху.

Також ці речовини труйні, їх не можна  тримати біля продуктів  і користуватися  ними  може лише дорослий, тому, що дорослі знають правила безпечного користування ними.

Вони знають, де і як можна  використовувати ту чи іншу  легкозаймисту речовину.

НЕ ЗАЙМАЙ!

Якось  вранці  на  вітрині

В  господарчім  магазині

Говорили  хімікати:

„Дуже  люблять  купувати

Усіх   нас  господині

Допоможемо  їм  прати,

Чисто  дім  прибирати,

Колір  сукні  відновити,

Гарну  зачіску  зробити…

Та  не  треба  забувати,

Що  хімічні  речовини,

Коли  візьме  нас  дитина,

Можуть  лиха  їй  завдати

І  страшенно  налякати.

Бо  з  нас  більше  половини

Вибухонебезпечні,

Украй  отруйні,  безперечно,

Зроблять  пляму  на  одежі,

Обпечуть  вогнем  пожежі…

Пам’ятай  про  це,  малеча!

Не пошкодитись  щоб  сильно,

Не  займай  нас  самовільно!”

• не  розпалюйте  вогнище  у  лісі

 При  необережному  поводженні  з вогнем  у  лісі  може  загорітися  опале  листя,  хвоя,  трава,  хмиз.

 Щоб  цього  не  трапилось,  вам  потрібно:  

            ─  обкопати  територію,  яка  охоплена  вогнем

            ─  засипати  вогонь  землею  або  піском

            ─  викликати  на  допомогу  пожежників,  якщо  вогнем  захоплена  велика  територія

Діти,  сірники-не  втіха!

Ви  не  грайтесь  ними.

Якщо  хочете  у  лісі

Теплий  вогник  мати,

Треба  вибрати  гарне  місце

Й  зразу  обкопати.

Коли вже з привалу йдете, треба загасити

Чи піском, якщо знайдете,

Чи усе залити

• не вмикайте електроприлади;

Послухайте віршик

• Як лагідно сонце сяє у високості

Лисичка до Лева зібралась у гості

Вона біля шафи крутилася радо:

Свої розглядала багаті наряди.

Ось вибрала сукню найкращу для себе:

• Хороша, та тільки погладити треба...

Увімкнула утюг, а як гладити стала,

Сусідка  - Сорока якраз завітала.

І про се і про те, бач Сорока  тріщить.

Лисичка все слухає, а сукня горить.

• Ой, що я накоїла! Як мені гірко!

На сукні новій з’явилася дірка!

Лисичко –сестричко! Ти друзів стрічай

Але при розмовах утюг виключай!

• Що неправильно зробила лисичка?
• А ви допомагаєте прасувати мамам білизну?
• Молодці.
• А яких же правил ви повинні  дотримуватися.

Правила

•                   Ввімкнувши праску – будь біля неї.
•                   Не торкайся мокрими руками до праски.
•                   Після закінчення роботи вимкни її, але брати треба за вилку, а не за шнур.

 

•                   Ось послухайте, який випадок стався з мавпою.

До дзеркала мавпа підходить вдесяте

•                   Чи сукня в порядку?. Пальто не зім’яте?

Узяла ридикюля й двері замкнула,

А світло тоді погасити забула.

В кіно поспішає  вона по дорозі,

Аж чує:-Пожежа!.. – гукають на розі,

А мавпа байдуже не  знає в ту мить,

Що то електрична проводка горить.

І полум’я у вікнах зловісно розквітло

В кімнаті де мавпа залишила світло.

Пожежна машина по вулиці мчить,

Вона поспішає вогонь погасить.

Щоб нам на пожежі з плачем не стояти,

Ми прикладу з мавпи не будемо брати.

А ви робитимете як мавпа?

Ні, молодці. Тож пам’ятайте:

Як  виходиш  у  двір  із  хати,

Завжди  все  перевіряй.

Треба  все  повисмикати,

А  тоді  йди  гуляти

• Не  сушити  одяг  біля  відкритого  вогню, газової  плити  чи   електроприладів.

Скажіть, а  без  чого  не  будуть  працювати  ні  комп’ютери ,  ні  телевізор , ні  магнітофон? ( без  електроструму).

Для  того  щоб  працювали електроприлади ,  потрібний  електричний  струм .  цей  струм  у дім  проводиться  спеціальними  проводами.  Електричний  струм  виконує  багато  роботи ,  якщо  ним  користуватися  правильно.

Якщо  порушити правила його  використання, він  може  травмувати  і  навіть  вбити .

Якщо йдеш  надвір  гуляти –

Телевізор  треба  вимикати.

Не тягни  за  електричний  шнур,

Щоб  тебе  не  вразив  струм

Телевізор ,  плитку ,  праску

Вимикати вчасно  слід

Пам’ятай  про це  будь  ласка ,

Бо  наробиш  безліч  бід!

Якщо ж  виникла  пожежа  від електроструму ,  запам’ятайте , не  гаси  таку  пожежу  водою. Як побачите  іскріння  в  електричному  приладі  або  відчуєш  запах  горілої  гуми,  негайно  вимкніть його  з  розетки  і  покличте  на  допомогу  батьків  або  інших  дорослих.

• Не запалюй  бенгальських  вогнів  у  приміщені

Під час свята новорічної ялинки  не можна палити свічки, бенгальські вогники, гратися петардами, хлопавками.

Увійшла у зал Іринка,

А навколо жарти, сміх,

Ой, як весело ялинка

Зустріча гостей своїх!

Лісова красуня сяє

На гілках свічки рядком,

Ті свічки Іринка знає,

Не засвічуй сірником.

Також знають всі хлоп’ята,

Що ходили у дитсад:

У костюм із марлі, вати,

Не приходь на маскарад

І розвішувати негоже

Паперові прапорці,

Бо вогонь бенгальський може

Підпалить прикраси ці

Скрізь порядок. Хай співають,

Хай танцюють малюки,

Тут нікого не злякають

Хвалькуваті сірники.

 Але якщо вже виникла пожежа, то ви повинні знати правила, як діяти під час пожежі.

Правила поведінки дітей під час виникнення пожежі:

1. Якщо виникла пожежа в приміщенні, не треба лякатися й ховатися.
2. Якщо пожежа виникла в домашніх умовах і вогонь невеликий, потрібно швидко залити його водою, накрити ковдрою або  засипати піском.
3. Якщо будинок охоплено полум’ям, швидко накривайся з головою мокрим простирадлом і вибігай.
4. Якщо в приміщення з’явилося багато диму,  слід пробиратися до виходу повзком.
5. Якщо приміщення заповнюється чадним газом, дихати необхідно через зволожену тканину.
6. В разі спалаху одягу негайно лягай на землю перекочуючись, збивай з одягу полум’я. Ні в якому разі не треба бігти.
7. Якщо в приміщенні є менші діти, треба негайно вивести їх на вулицю.
8. Не гаючи часу, потрібно повідомити про пожежу когось із сусідів або дорослих.
9. Якщо під час пожежі поблизу немає нікого з дорослих, дитина сама повинна вміти викликати пожежну команду. Для цього потрібно набрати номер “01” та повідомити про місце пожежі (назвати своє прізвище, вулицю,  номер будинку й квартири або іншого об’єкта).

Чи для пустощів, чи гри

Сірників ти не бери!

Бо з вогнем погані жарти –

Жартувати з ним не варто!

Не розпалюй сам багаття,

Не пали удома , в хаті –

Легко вогник запалить,

Та не просто загасить

Пам’ятайте, кожен із вас:

Де бензин, мастило, газ,

Там вогню не підпускай –

Спалахне усе і край.

Усе ж як трапилась біда,

Що ж тоді робити?

Не ховатися в куток,

А вогонь гасити

4. Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Тату, ти знаєш чого мені треба?

Синього дощику із синього неба;

Треба і чути і бачити літом,

Як вищебечує жайвір над житом;

Як підпадьомкають в стиглій пшениці

Досвітком  тихим  перепилиці ;

Як  чеберяйчик , збиваючи  роси,

Скаче  гречками, вівсами та просом;

Як до  гнізда на  прабабиній  хаті

Бусол  несе жабеня  бусленяті;

Треба,  щоб в лісі  для  лиса  і  лося

Місця  живого  хоч трошки  знайшлося;

Треба  ще  рибок  малих  і великих

В чистих-пречистих  озерах і  ріках ;

Треба, щоб  я  по  морському   купанні,

Не  омивавсь од  мазуту  у  ванні;

Треба  сніданків і треба  обідів,

Тільки, будь-ласка,  аби  без нуклідів.

Треба, виходить, не  так  і  багато.

Прошу,  татусю, про  все  це  подбати.

Як не почую того  й  не  побачу,

То,  слово честі, візьму й заплачу

.

         Як  ви гадаєте, про  що  цей вірш?

          Правильно,  про  навколишнє  середовище, про  наше  довкілля,  про  те,  яким  воно  повинно  бути. Поговоримо зараз саме про це.

Довкілля.

Поля й гори, моря й ріки, ліси й степи а також звірі, птахи, комахи – усе це оточує нас щодня впродовж усього життя і називається довкіллям.

 Повітря – це те, чим ми дихаємо і без чого не змогли б прожити і п’яти хвилин. Рух повітря створює вітер, вода в повітрі утворює хмари, в повітрі літають комахи, птахи і навіть літаки.

 Земля – це родючі ниви і високі гори. У Землі мільярди років зберігаються незліченні багатства – золото, срібло, діаманти. А також корисні копалини – вугілля, нафта, газ і метали. По землі людина ходить і їздить, на землі вона будує міста і вирощує хліб.

 Вода – це океани, ріки, моря, озера. Без води не було б ні рослин, ні тварин, ні людей. Без неї планета Земля стала б пустелею.

 Рослини уміють перетворювати неживе на живе. Вони беруть із Землі поживні речовини і за допомогою Сонця перетворюють їх на свої стебла, листя, квіти і плоди.

 Тварини – наші вірні помічники й друзі.

 Якщо ви поглянете довкола, то побачите, що вас оточую іще щось. На приклад, у школі – це стіни столи, шафи. Твої однокласники і учителі також довкола тебе.

Люди і все, що вони створили,- це теж довкілля.

Небезпеки довкілля.

 Але світ, що нас оточує таїть у собі чимало небезпек. Ці небезпеки називаються стихійними лихами.

 Стихійне  лихо – це явище природи, яке виникає раптово і призводить до порушень нормального життя, а іноді і до загибелі людей.

 До стихійних лих відноситься:

Землетруси – це раптові струси земної поверхні, які ми відчуваємо як поштовхи й коливання. Тривають землетруси від кількох секунд до декількох хвилин і можуть повторюватися. Слабкі землетруси спричиняють у будинках дзенькіт посуду, розгойдування люстр, хитання меблів. Під час сильних – тріскаються стіни в будинках,  обвалюється стеля. Дуже сильні землетруси призводять до тріщин на поверхні землі, обвалів у горах, руйнування будівель.

Як діяти під час землетрусу:

• при перебуванні у будинку негайно вийти з нього. З одноповерхового можеш вибратись через вікно. З багатоповерхового будинку виходь сходами. Ліфтом користуватися не можна  він може зупинитися між поверхами.
• На вулиці швидко відійди від будинку на відстань, рівно його висоті,  у напрямі скверу, широкої вулиці, спортивного майданчика.
• Будь особливо організованим, якщо землетрус застав тебе в театрі, магазині, громадському транспорті.

 

Повені – вони з’являються після раптового і довгого танення снігу, під  час сильної зливи. Вода при цьому виходить із берегів річок і затоплює все навколо. Недарма в народі кажуть, що найстрашніше для людини – це вода й вогонь.

Як діяти під час повені:

• Якщо ти знаходишся на першому поверсі, піднімись вище.
• При знаходженні  в одноповерховому будинку піднімись на горище, дах.

Снігові замети – у наслідок тривалих снігопадів з’являються снігові замети. Вони також викликають різні порушення транспортного зв’язку, пошкодження електричних ліній, ліній радіопередач. При цьому трапляються випадки обмороження частин тіла, замерзання людей.

Як діяти при снігових заметах:

• Під час початку снігопаду, треба подбати, щоб снігова лопата була біля дверей.
• Коли снігопад припиниться, відчиняючи двері,  натисніть на них, сніг зсунеться, спресується, він легкий.

Засухи і бурі – засухи виникають, коли влітку тривалий час не випадають дощі. Вони наносять значну шкоду сільському господарству, несуть людям неврожай. Під час засухи важко забезпечувати людей продуктами харчування. Засухи часто викликають пожежі.

Бурі  - це силь тривалі вітри. На морі вони викликають великі хвилі, а на суші – руйнують будинки, ламають дерева, перекидають лінії електропередач.

Як діяти під час бур:

• Якщо ви опинилися на вулиці, сховайтеся в найближчій будівлі, заглибленому приміщенні, природному захистку.
• Якщо вина відкритій місцевості, треба лягати на дно ями, канави, будь якого заглиблення.

Радіація

Діти , чи   знаєте  ви  , що  означає   слово    „ радіація „ ? адже  слово  „радіація”   ви  чуєте   дуже  часто .  Його  промовляють  диктори  радіо . Про  радіацію  розповідають   у  програмах   телебачення . То  ж ,  що  таке  радіація ?  Слово  „радіація”  походить  від   іноземного  латинського  слова  „радіус” ,  що  означає  „промінь” .  Тобто  те,  що  рухається   в  просторі  , як  промінь  світла .

      Радіація   викликає  у  людей  променеву  хворобу .  Якщо  доза  опромінення  значна ,  людина   помирає  за  кілька  годин , через  ураження  нервової  системи. Дещо менші дози  призводять до смерті приблизно за тиждень через пошкодження внутрішніх органів чи втрати організмом здатності протидіяти хвлообам (імунодефіцит). Ще менші дози викликають рак (тяжка смертельна хвороба) та генетичні порушення, що проявляються у дітей, батьки яких були опромінені.

 Радіація належить до канцерогенів. Канцероген – це речовина, яка спричиняє рак. Назва ця походить від латинських слів “канцер” – рак і “ген” – продовжувати. Коли людина захворює на рак, в її організмі починають розмножуватися клітини – повтори. Вони нічого не вміють робити а лише знищують інші клітини й утворюють пухлини в різних частинах  тіла.

 Канцерогенів у нашому житті дуже багато. Це й отрути,  якими обробляють рослини  від шкідників і відходи багатьох заводів, і вихлопні гази автомобілів і радіація. Канцерогени містяться скрізь – у повітрі, у воді, на зелі, в рослинах і тваринах.

 Навіть у чистих продуктах можуть утворюватися  канцерогени. На приклад, якщо масло розігріти до кипіння, то  в ньому з’являться канцерогени. Тому смажена їжа шкідлива.

Набагато корисніше їсти просту свіжу їжу, ніж ковбаси, солодощі та напої до яких додають консерванти, барвники. Ароматизатори – ці речовини також є канцерогенами.

 

Забруднена зона

Чи знаєте ви, діти що таке забруднена зона? Про це ми зараз поговоримо. Ви повинні знати, що на Землі вже не залишилося  цілком чистих місць. Вітер, ріки, морські течії розносять шкідливі речовини по всьому світу. Навіть у снігах Антарктиди вчені знаходять канцерогени.

  Та є на нашій планеті місця, де канцерогенів так багато, що жити там неможливо. Їх називають зонами екологічного лиха. На щастя, таких зон ще небагато.

 На території України є така зона екологічного лиха. Це 45 – кілометрова зона до вкруги Чорнобильської атомної електростанції. В 1986 році на електростанції сталася аварія, і в повітря потрапило багато радіоактивних речовин. Вітер розніс їх на таку величезну відстань, що підвищений рівень радіації виявили навіть у Китаї. Та найбільше постраждали жителі Білорусі, України, Росії.

 Після аварії минуло чимало років. Радіоактивні речовини осіли на землю. Потрапили в ріки, просочилися в підземні води. Тепер вони найчастіше потрапляють у людський організм  із водою та їжею.

Як захиститися від забруднень.

Для того щоб захиститися від забруднень, треба дотримуватися певних правил:

• Гратися у дворі або парку, а не біля дороги;
• Не пити сирої води, перед кіп’ятінням воду з під крана треба відстоювати декілька годин;
• Ретельно мити овочі та фрукти;
• Щоліта  хоча б на місяць виїжджати у чисту зону, не засмагати на сонці, сонячна радіація шкодить тим, хто живе у забрудненій зоні;
• Намагатися не їсти харчі, для вирощування яких використовують хімічні добрива, віддавати перевагу свіжим продуктам, а не консервованим, вареним стравам а не смаженим.

Природа – наш дім

 Люди не завжди використовують розумно природу. Не рідко своїм утручанням або необережним поводженням вони завдають їй непоправної шкоди.

 Вихлопні гази автомобілів, неочищені стоки промислових підприємств, отруйні викиди в атмосферу забруднюють і нищать природу.

 Перш ніж зламати гілку або деревце, зірвати квітку подумайте про те, що станеться, коли кожна людина вчинить так як ви. А всі ж ми любимо літнього спекотного дня посидіти  в затінку дерев.

 Кожен папірець, пляшка, жуйка, кинута на землю, можуть перетворити наймальовничіший куточок природи на смітник.

 Народна мудрість каже, що людина, яка посадила бодай одне дерево, прожила життя не даремно. Якщо ви ще не зробили цього, попросіть батьків принести з  лісу саджанець і посадити ого біля будинку. Доглядаючи своє деревце, ви на вчитеся бережливо ставитися й  до інших рослин, до природи.

5. Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, знайомство з правилами дорожнього руху.

Ми живемо в суспільстві людському

Так багато є правил у ньому.

Знати правила ці треба дуже,

Тай виконувати їх добре дуже.

Правило – це вимога єдина.

Ну а ти  у суспільстві – людина!

А тепер тобі стало все ясно –

Усі вимоги виконувати вчасно!

Хай засвоїть твоя голова

В нашій мові чарівній слова.

І знання запасай на майбутнє –

Для людитни – це сила могутня.

А здоровим щоб бути силі і духу,

Треба знати щей правила руху.

Хоч питання це досі складне,

Але знай, що життя в нас одне,

Неповторне, як утратиш – не буде!

Будуть інші сміятися люди,

Будуть інші співати пісні,

Зорі будуть стрічати росяні.

А щоб цього не сталось ніколи,

Ми підемо до садочка рідного.

Набирайся і сили й духу –

Йдемо в гості до Правил Руху,

Де б люди не жили, вони завжди будують дороги.

Як ви вважаєте, секунда – це багато чи мало? Для пішохода – це мало. За секунду він робить заледве один крок. А для машини? Чи відомо вам, що машина, яка мчить із швидкістю 60 км/год, за секунду проїжджає понад 16 м?

І навіть якщо водій загальмував, машина не зможе зупинитися одразу, вона проїде ще кілька метрів.

Цю відстань називають гальмовим шляхом. Чим важча машина, тим довший її гальмовий шлях. Щоб зупинити поїзд, який мчить на повному ходу, потрібно майже кілометр гальмового шляху.

Тому ніколи не сподівайтесь на те, що водій устигне загальмувати, і не переходьте дорогу там, де водій не побачить вас здалеку.

У школу маленьких дітей ведуть дорослі або вони ідуть туди самі, для цього їм слід знати основні правила дорожнього руху.

А саме такі:

- не рекомендується бігти по вулиці;

- перед виходом на проїзну частину необхідно зменшити крок, зупинитися на краю тротуару, подивитися ліворуч і праворуч, переконатися у відсутності транспорту;

- проїжджу частину треба переходити на зелене світло світлофора, тримаючись за руку дорослого;

- не дозволяється гратися на проїзній частині, кататись на велосипеді.

На дорозі якось зрання

Готувались до змагання

Вовченя, лисичка й зайчик.

„Чи ж спортивний тут майданчик? –

Сполошилися машини

З проїзної йдіть частини:

Тут на вас наїдуть вмить,

Тут не стійте й не ходіть!”

І малеча зрозуміла,

Що не правильно вчинила:

На шляху не можна грати

Ні дорослим, ні малятам!

Велосипедисти, особливо не досвідчені, можуть створювати небезпечні ситуації на дорогах. Дітям до 14 років заборонено їздити на велосипеді автомобільними трасами. Зате усім велосипедистам дозволяється їздити спеціальними велосипедними доріжками.

Але ця доріжка не призначена для катання на роликах чи роликових дошках. Для таких занять треба знайти спокійніше місце.

• З дому треба виходити завчасно, щоб не  поспішати. Побачивши необхідний транспорт, який стоїть із протилежного боку, не біжи – це небезпечно. При виході з траспорту не треба обходити цого ззаду чи спереду. Для перходу потрібно пройти по тротуару до найближчого пішохідного переходу.
• Пішоходам дозволяється зодити тільки по тротуару, дотримуючись правої сторони. У вузькому місці треба зупинитися і пропустити старшого. Коли проходите повз арку, виїзд із гаража, автостоянку, будьте обережними: звідти може виїхати автомобіль. Там де немає тротуарів, ходити треба по краю проїжджої частини, а на дорогах по лівій стороні.
• Переходити вулицю треба по пішохідному переходові, позначеному лініями або знаками  “Пішохідний перехід”,  а  на перехресті  з непозначеном переходом – по лінії тротуарів.
• Знати сигнали світлофора, якщо світлофор не працює – йти по сигналу регулювальника.

Світлофор указує водіям і пішоходам, хто з них може рухатися, а хто повинен стояти. Світлофори розмовляють світловими сигналами. Червоний сигнал, звертаючись до водія чи пішохода, каже: “Стій!”, жовтий – “Зачекай!”, а зелений  -“Можна йти!”.

 Такий світлофор, звичайно, встановлюють на перехресті. Якщо на дорозі намальовано “зебру”, то на зелене світло спершу йдуть  пішоходи, а відтак повертають  машини.

 Такий світлофор установлюють  спеціально для пішоходів. Для транспорту він дублюється  звичайним світлофором.

 Якщо  зелене світло миготить, починати  вже переходити  вулицю не можна, воно от-от перемкнеться на червоне.

 А є ще й такий світлофор, який  перемикають  пішоходи. Коли ти натискуєш кнопку, світлофор перемикає  червоне світло на зелене. Але не одразу, тож не поспішай, дочекайся, поки на світлофорі спалахне зелене світло.

Не загадка, а морока

Не дракончик він, не джин

Має він три гарних ока,

Але дивиться одним.

Два завжди відпочивають,

А одне ж таки не спить.

Кольори всі різні мають-

Кожне полум’я горить.

То червоне, то зелене,

Й жовте сонечком блищить.

Ви підходьте всі до мене,

Відгадаєте умить!

Транспортом я регулюю,

Як справжнісінький актор.

Усім свої права диктую,

Ну , а звуся –Світлофор

 

Правила руху в нашій країні

Для всіх пішоходів усюди єдині.

Тож світлофора накази

Чітко виконуй одразу

Вивчіть ви закон простий:

Горить червоний значить “Стій!’’

Жовтий каже: “Поспішай звільнить дорогу!”

Ось зелений уже горить . Каже він усім :

“Ідіть!”

• Пішохід повинен пропускати транспорт.
• Якщо діти йдуть вулицею колоною, то спереду та позаду колони йдуть супроводжувачі з червоними прапорцями .
• Правильно користуватися громадським транспортом.

Автобуси, тролейбуси, трамваї, метро - це громадський транспорт, без якого не можуть обходитись люди у великих містах. Якщо вам доводиться користуватися громадським транспортом, ви повинні  засвоїти деякі правила.

• Чекати треба транспорт тільки на спеціальних зупинках
• Якщо автобус переповнений, чекайте наступного
• Після того, як автобус зупинився, стати збоку від дверей і заходити в салон, коли з нього вийдуть пасажири
• Треба сідати на вільне місце, або стати так, щоб зручно було триматися за поручень
• Треба придбати квиток
• Підготуватися заздалегідь до виходу

Пам’ятка

“Безпека дорожнього руху - це життя”

 

1. На вулиці транспорт повинен рухатись проїзною  частиною, а пішоходи- тротуарами, тримаючись праворуч. Особливо уважним слід бути під час переходу доріг, по яких рухається транспорт.
2. Підійшовши до проїзної частини обов’язково зупиніться на узбіччі дороги. Подивіться спочатку ліворуч, потім-праворуч і, коли ви переконалися у відсутності транспорту, починайте переходити дорогу.
3. Ні в якому разі не перебігайте проїзні частину, це дуже небезпечно!
4. Не виходьте на проїзну частину з-за транспорту, що стоїть. Водій, який об’їжджає автомобіль, вчасно може вас не побачити та раптово загальмувати.
5. Якщо на вулиці є підземний пішохідний перехід, переходячи вулицю, обов’язково користуйтеся ним.
6. Не грайтеся на проїзній частині вулиці або поблизу неї. Ваші пустощі можуть стати причиною дорожньо-транспортної пригоди.
7. Велосипедистам до 14років виїжджати на дорогу, де рухається транспорт, суворо заборонено.
8. У місцях, де рух регулюється світлофорами, пішоходи повинні користуватися його сигналами.
9. Переходьте дорогу тільки на зелене світло. Перш, ніж зійти з тротуару на  проїзну частину, переконайтесь, що транспорт зупинився.
10. Червоний сигнал світлофора забороняє переходити дорогу.
11. На жовтий сигнал світлофора переходити дорогу заборонено, але, якщо він з’явився, коли ви вже почали перехід, чекайте зеленого сигналу на середині дороги, в жодному разі не намагайтеся бігти назад або вперед. Якщо ж ви перейшли середину дороги, спокійно закінчуйте перехід.

Усе місто - повне руху:

Машини в ряд біжать.

Яскраво світлофори

І день, і ніч горять.

Проходь же обережно,

Свій кожен крок узгодь, -

І тільки там, де можна,

Дорогу уважно переходь!

• Але є тільки автомобільний транспорт, а й залізничний, і з кожним роком швидкість поїздів зростає.

      Залізничні колії проходять через міста й села, перехрещуються з багатьма вулицями й дорогами, по яких ідуть пішоходи, рухаються транспортні засоби. Вони не огороджені і тому є великою небезпекою для пішоходів.

      На багатьох станціях для переходу через колії споруджуються мости чи прокладають під коліями тунелі.

      На тих станціях, де їх немає, пішоходи повинні переходити залізничну колію по настилах, там, де встановлені вказівними “Перехід через колію”. Не можна переходити колії, коли видно поїзд, що наближається.

      Підходячи до залізничного переїзду, пішоходи повинні уважно стежити за світловою й звуковою сигналізацією й указівками чергового. Залізничні переїзди , бувають і шлагбаумами чи без них. При наближені до залізничних переїздів попереджують знаки.

      При наближені поїзда, то в одній, то в другій секції світлофора загоряється червоне світло і подається звуковий сигнал. Шлагбаум закривається. Рух забороняється.

      Після проходу поїзда гасне червоне світло, шлагбаум відкривається і знову дозволяється рух через переїзд.

• Не можна підлізати під закритий шлагбаум чи виходити на переїзд, коли шлагбаум починає закриватися.
• Переходити залізничні переїзди, де немає шлагбаумів, треба особливо обережно. Переконавшись, що не видно і не чути поїзда, який наближається.
• Не можна ходити по напису біля залізниці, адже можна потрапити під колеса.
• Забороняється гратися на колії, ходити по рейках, а взимку кататися на санчатах і лижах із залізничного насипу. Це може призвести до нещасних випадків.

6. Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

Сам у дома

          В домашніх умовах слід обов’язково дотримуватися й знати правила поводження в побуті.    

          Кожному з вас доводиться залишатися самим у дома. Здавалося б, ну, що тут страшного? І справді, нічого. Особливо незнайомі пригадуєте казку про семеро козенят? Тож і за вашими дверима може стояти такий вовк.

          У житті є не тільки небезпечні предмети, але й небезпечні люди. Їх називають злочинцями. Вони можуть пограбувати квартиру, викрасти людину чи навіть убити людину. Якщо ви залишились у дома  самі, пам’ятайте дуже важливі правила поведінки: ніколи не слід відкривати двері незнайомим людям, лікар, чи міліціонер, все одно не відчиняйте , якщо ви не знаєте цих людей. Злочинці можуть одягти будь-яку форму. Вам можуть запропонувати покататися на автомобілі чи даватимуть усілякі солодощі, іграшки. Не вірте, не спокушайтеся і не відчиняйте двері.

Якщо ти сам залишився удома -

Вхідні двері добре зачиняй

І незнайомих тьотю й дядю

У свою квартиру не впускай.

Щоб не забрали цінні речі,

Не причинили тобі зла –

Не відчиняй дверей нікому,

Хто б не просив й щоб не казав.

Одразу подзвони до мами

Чи татові дзвінок зроби –

Вони тобі завжди порадять,

Як тут уникнути біди

        Якщо до вас телефонує незнайома людина, ніколи не можна називати своє прізвище, номер своєї квартири , чи давати будь-яку інформацію про себе та своїх рідних. На запитання, чи в дома мама, тато, слід відповідати, що мама пішла в магазин чи вигулює собаку, а тато, скажімо, миється  в ванній. Проте на всі запитання краще не відповідати взагалі. Можна поцікавитися, хто дзвонив і попросити зателефонувати пізніше.

Ключі від квартири

• Не носіть його так, щоб він був помітний, - це може спровокувати злочинця заволодіти ними;
• Шия хоч і надійне, але не найкраще місце для носіння ключа на міцній мотузці: зачепившись мотузок під час гри за будь-який виступ, можна випадково зашкодити своєму життю;
• Мотузкою, ланцюжком, на яких висить ключ, може скористатися нападаючий, щоб задушити власника;
• Не відкладайте ключ у сторону, якщо він вам заважає, наприклад, перерватися на турніку: загравшись, забудете – краще попросіть потримати товариша;
• Не ховайте ключ під килимок під дверима, не кладіть під обшивку дверей, або в електрощит – ці “тайники” відомі всім;
• Не пишіть на ключі, брелоці до нього номер будинку й номер квартири;
• Якщо все ж таки ключ не вдалося надійно сховати в одежі без ризику загубити його та він помітний, не поспішайте незнайомцю свою адресу, навіть, якщо він обіцяє завтра зробити тебе багатим, взагалі не називайте дорослим свою адресу – запропонуй зустрітися увечері разом із батьками ;
• Ключ, якщо він достатньо великий, може бути непоганою зброєю для самозахисту;
• Не давайте ключ в чужі руки, ні в якому разі – надто просто можуть замінити;
• Не намагайтесь своїм ключем відімкнути чужі двері – можна зламати, пошкодити.

Правила поведінки під час зустрічей з незнайомими людьми

1. Не розмовляйте з незнайомими людьми.
2. Нікуди не йдіть з незнайомцями.
3. Ніколи не сідайте в машину до незнайомих людей.
4. Не беріть від людей, яких ви не знаєте, подарунків, іграшок, солодощів.
5. Якщо вас забирають силоміць – клич на допомогу.

Якщо ви заблукали у великому місті, вийти зі скрутного становища вам допоможуть:

1. Знання свого прізвища, імені, домашньої адреси, номеру домашнього та робочого телефону батьків.
2. Допомога:
   • постового міліціонера;
   • касира магазина;
   • чергового метро;
   • кондуктора в транспорті;
   • адміністратора в готелі, офісі.

Побутові засоби

            У вашій домівці є багато різних речовин. Відомо, що є такі речовини, які діють як отрути. Вони можуть бути рідкі, тверді та у вигляді газу. Деякі отруйні речовини використовуються лише на виробництві (заводах, фабриках, у сільському господарстві). Але є й такі, якими користуються в побуті. У вас удома вони теж є. Ними перуть, чистять раковини та ванни, фарбують вікна й двері, діють на комарів та мух, використовуються для особистої гігієни. Це – побутові засоби.

            Правила користування побутовими засобами:

1. Користуйтесь побутовими засобами за призначенням.
2. Завжди точно виконуйте вимоги інструкції, які є на упаковці.
3. Зберігайте побутові засоби за умовами, призначеними на упаковці.
4. Знайте правила першої у випадку отруєння або ушкодження побутовими засобами.
5. Негайно повідомляйте про отруєння чи ушкодження цими речовинами дорослих, звертайтеся до лікаря.

Ліки

           Ліки рятують твій організм від хвороб, але треба вміти користуватися ними. Якщо їх використовувати не за призначенням, ними можна отруїтися.

Правила користування ліками:

1. Не приймай ніяких ліків без дозволу.
2. Ліки потрібно вживатися за призначенням лікаря.
3. Не можна вживати ліки, в яких закінчився термін зберігання.
4. Якщо після вживання ліків твій стан погіршився, неодмінно скажи про це дорослим.
5. Ліки потрібно зберігати тільки в домашній аптечці, їх не можна розкидати.

Домашні тварини

          Тварини, які здавна поряд із людиною, називають домашніми. Їх часто можна побачити у сільській садибі, в домі чи у міській квартирі.

          Домашні тварини потребують хорошого догляду, інакше вони можуть захворіти й стати небезпечними для людей, бо чимало хвороб, на які хворіють тварини, передаються людям.

          У деяких випадках домашні тварини також можуть бути небезпечними.

• Ніколи не чіпай тварин, коли вони їдять. Вони вважатимуть, що ти хочеш відібрати в них їжу і захищатимуть її.
• Такі укуси й подряпини довго не гояться й болять, їх треба одразу промити водою з милом та змазати зеленкою чи йодом.
• Не дозволяй домашнім тваринам лизати тобі обличчя. З їх слиною може потрапити інфекція.
• Якщо ти грався з домашніми тваринами, обо’язково добре вимий руки. Особливо перед їдою.

         Утримання собак і котів удома вимагає певних правил. Їх виконання може зберегти вам здоров’я:

1. Тварина повинна мати своє місце в дома.
2. Не дозволяйте їй спати на дивані чи в ліжку.
3. Раз на місяць мийте її теплою водою з милом.
4. Для виведення бліх використовуйте спеціальні засоби .
5. Не дозволяйте тварині ритися в смітнику.
6. Щороку водіть її до ветлікаря для огляду та щеплення від сказу.

Бродячі тварини

На вулиці можна зустріти багато різних тварин. Найчастіше – це коти й собаки. Деякі з них мають господарів, а деякі – ні. У бродячих тварин занедбаний вигляд: шерсть збита, брудна і не блищить. Інколи ці тварини мають виразки на шкірі. Їх дуже шкода, але з ними слід поводитися обережно. Більшість людей зазнає нападу собак через власну необачність та невміння правильно поводитися з твариною. Щоб такого не сталося з вами. Запам’ятайте правила:

• Не зачіпайте незнайомих собак.
• Не наближайтеся до собаки, яка щось охороняє або їсть.
• Не наближайтеся до собак під час шлюбних ігрищ.

     Трапляється, що собака нападає на людину з невідомої причини. Що робити?

• Не тікайте, бо  він обов’язково кинеться за тобою і наздожене вас, бо бігає краще вас.
• Не махайте руками і не робіть різких рухів. Собака може сприйняти це як вияв агресії з вашого боку і почне готуватися до нападу.
• Тварина не повинна відчувати вашого страху.

     Пам’ятай: у кожному населеному пункті є ветеринарна служба. В ній працюють лікарі-ветеринари, які лікують тварин. Про всі випадки контакту з бродячими тваринами повідомляйте батькам.

    По допомогу вашому чотириногому другові звертайтеся теж до них!

Якщо ви розбили термометра

• Не можна втрачати жодної хвилини. Відчинити навстіж усі вікна, виведіть із кімнати дітей. Захистивши дихання хоч вологою марлевою пов’язкою.
• Негайно збирайте ртуть. Великі краплини збирайте спринцівкою і складайте у банку з щільною кришкою, малі – пензликом на аркуш паперу та також у банку.
• Усі забруднені поверхні після очистки від ртуті обробіть міцним розчином хлорного заліза (у гіршому випадку – хлорного вапна). Не намагайтеся залити водою або відмити милом металеву ртуть – це неможливо. Її сліди та пари видаляються тільки хімічними методами – демеркуризацією.
• Пам’ятайте, що не кваліфіковані дії з її прибирання можуть суттєво ускладнити подальше проведення демеркуризації

      Тому за сильних забруднень об’єктів ртуттю або її сполуками організуйте негайну евакуацію із зараженої місцевості. Ізолюйте ці приміщення від інших, забезпечте інтенсивне провітрювання. Про те, що сталося, негайно повідомте органи місцевого санітарного контролю та викличте по телефону спеціалізовану бригаду оперативно-рятівної служби для проведення демеркуризації та утилізації зібраної ртуті.

Газ

      Дітям дошкільного віку категорично забороняється користуватися газовими приладами. У зимовий період зростає небезпека отруєння газом або продуктами його згорання.

      Тому потрібно пам’ятати правила:

• Ніколи не вмикати газові прилади
• Не закривайте кватирки вікон під час користування газовими приладами
• При появі запаху газу в приміщенні треба негайно сказати дорослим, щоб вони припинили користуватися газом
• Якщо немає дорослих, треба відкрити вікно і покликати аварійну службу по телефону, повідомити своє прізвище та адресу тощо
• Якщо немає телефону, сказати сусідам
• Якщо ви відчуваєте запах газу, не запалюйте вогню, не вмикайте електроприлади, освітлення
• Перевірте чи закриті крани на газових приладах
• Не можна класти іграшки та інші предмети на запалені плити
• Не можна з газової плитки чайник або інший посуд із гарячими стравами

Поки біди у вас не сталось,

Згадуй правила мерщій!

Так... відразу пригадалось –

Усе відкрити в хаті цій...

Вікна, двері ширше зразу,

І нічого не вмикай!

Якщо чутно запах газу

Ніль чотири набирай!

Усе як треба слід зробити:

Не вмикати, не світить!

Вікна, двері відчинити, щоб у повітря не злетіть.

 

Вода

Що прозоре, прохолодне

Напуває кого завгодно?

Умиє дуже-дуже чисто

Малюка, машину й місто?

              (вода)

       Вода вкрай потрібна кожній людині.

       У містах її наливають із водопроводу. А у сільській місцевості – здебільшого беруть із колодязів. Поводитися біля колодязя треба дуже обережно.

       Аби не впасти в його глибину, ніколи в колодязь не заглядай! Не стій біля корби, щоб при опусканні відра вас не вдарило.

       А водопровідні крани слід завжди добре закривати.

 

Обережно: електрика!

Що дім освітлює щоднини,

Без полум’я вечерю зварить,

працює в електромашинах,

а необачних сильно вдарить?

                 (електрострум)

      Електричний струм – наш вірний помічник у багатьох домашніх справах. А ще без нього ні телевізор не подивишся, ні музику не послухаєш, ні на комп’ютері не пограєш. Та при невмілому поводженні електрика з вірного помічника може перетворитися на смертельного ворога.

      Щоб цього не сталось дотримуйтесь певних правил:

• Учіться користуватися електроприладами під керівництвом старших;
• Користуйтесь електроприладами лише з дозволу дорослих;
• Перед використанням електроприладів перевірте разом із дорослими їхню справність; включайте електроприлади сухими руками у справну розетку;
• Виконуйте всі настанови або інструкції кожного окремого електроприладу.

      Пам’ятайте, що

Телевізор, плитку, праску

Вимикати вчасно слід .

Пам’ятай про це, будь-ласка,

Бо наробиш безліч бід

      Але електричний струм зустрічається не тільки вдома, а і в інших місцях. Зараз ми з вами повторимо деякі правила як уберегти від удару електричним струмом:

• Якщо побачите дріт, який висить або стирчить будь звідки, не чіпайте його руками і не наступіть на нього. Інакше ви зможете отримати сильний удар електричним струмом.
• Не стійте під деревом під час грози: блискавка може попасти в дерево.
• Не торкайтеся до людини, яка знаходиться під дією електричного струму: торкнувшись до неї, ви самі отримаєте удар струмом.
• Якщо ти купаєшся в річці чи морі і несподівано почалась гроза. Відразу ж вилізайте з води: вода притягує розряди блискавки.
• Ні в якому разі не торкайтесь електричних приладів, чи, то пральна машина, чи праска, чи міксер або навіть розетка чи настільний вимикач, коли у вас мокрі руки, або коли ви приймаєте холодну ванну. Ви можете отримати сильний удар струмом, тому що вода є провідником електричного струму.
• Ні в якому разі не можна лізти до розетки, тим більше пхати в неї цвяхи, палички та інше
• Йдучи з дому, не залишайте електричні прилади ввімкненими.
• Перед використанням електроприладів перевірте разом із дорослими їхню справність
• Не вмикайте одночасно великої кількості електроприладів, це може викликати пожежу
• Не залишайте електроприлади на тривалий час без нагляду

При тимчасовому вимкненні світла треба вміти:

1. У темряві орієнтуватися в помешканні.
2. Користуватися свічками, газовими пампами, сірниками. Знай місце, де вони знаходяться.

Комп’ютерні ігри

        Знаєте, що станеться, якщо діти перестануть гратися? А от що: вони будуть погано рости та розвиватися. Адже, граючись, діти виробляють навички дорослого життя, вчаться бути сильними, сміливими, спритними, вчаться мислити і швидко находити вихід із будь-якого становища і, нарешті, вчаться спілкуватись один з одним.

      От і виходить, що дитячі ігри – дуже серйозна річ.

      Є ще такі ігри, які підвищують рівень розумового розвитку, або інтелекту. Ці ігри називають інтелектуальними.

      Але багато хлопчиків мають вдома комп’ютери чи ігрові приставки до телевізорів і із задоволенням грають в них. Здається навіть, що комп’ютери створено спеціально для дітей, адже будь-який малюк, що тільки-но звівся на ноги, засвоює гру на комп’ютері швидше за своїх освічених батьків, а тим більше – за досвідчених бабусь і дідусів.

     Комп’ютерні мають багато переваг перед іншими видами ігор.

• По-перше, вони не надто дорогі і з часом стають все дешевшими
• По-друге, у більшості випадків вони не потребують партнерів для гри
• По-третє, існує дуже широкий вибір найрізноманітніших комп’ютерних розваг
• І, нарешті, комп’ютерні ігри розвивають винахідливість, швидку реакцію, гнучкість розуму тощо.

     Особливої подяки заслуговують інтелектуальні комп’ютерні ігри, а також ігри – тренажери.

     Так, наприклад, завдяки комп’ютерам американські діти отримують права водіїв у 16 років, а не у 18, як у нас

      Але комп’ютерні ігри мають кілька суттєвих недоліків.

• По-перше, ігри на комп’ютері такі цікаві, що, граючись, дитина не помічає часу і не встигає погуляти на свіжому повітрі, допомогти батькам.
• По-друге, комп’ютери та, особливо, телевізори комп’ютерними приставками – це джерело шкідливого для здоров’я випромінювання, вони також можуть зашкодити твоїм очам
• По-третє, комп’ютерні ігри збуджують нервову систему, і тому в них не можна гратися перед сном
• І, нарешті, те, що для гри на комп’ютері вам не потрібен партнер, є не тільки його перевагою але й суттєвим недоліком. Адже, граючись лише за комп’ютером, ви не навчитесь спілкуватися з іншими людьми

    Щоб комп’ютер приносив користь, а не шкоду, грайте на ньому тільки вранці або вдень не більше однієї години.

Ігри в небезпечних місцях і з небезпечними предметами

      Подвір’я – чудове місце для ігор, занять спортом, прогулянок і розваг. Та дітей часто тягне туди, де небезпечно. Особливо приваблюють їх будівельні майданчики, старі звалища, руїни.

      Ви повинні знати, що діти, які граються в небезпечних місцях і з небезпечними предметами, часто падають із  великої висоти, дістають опіки, залишаються без очей, пальців, рук, а нерідко і гинуть. Останнім часом діти часто отримують серйозні травми від ігор і піротехнічними засобами: петардами, освітлювальними ракетами тощо.

      А скільки порізів і дірок на одязі з’являється у них під час таких ігор, знають лише їхні матусі

      Тому не   слід гратися у небезпечних для здоров’я місцях.

Вибухонебезпечні предмети і правила поводження з ними

      Інколи ви можете потрапити на незнайомі предмети. І хоч би як тобі не було цікаво, не бери їх у руки. Вони можуть бути небезпечними.

      Ви, напевно, читали книжки, бачили кінофільми про Велику Вітчизняну війну. Вона давно минула, але в землі ще находяться бомби, знаряддя, патрони, гранати, міни. Вони є вибухонебезпечними предметами і при найменшому  дотику до них можуть вибухнути.

      Саме тому, після війни загинуло багато людей і серед них – діти.

       Пам’ятайте: при виявлення вибухонебезпечних предметів негайно повідомте дорослих або зателефонуйте у міліцію за номером  02

Відпочинок на воді

      Бути на повітрі, плавати та загоряти в помірних кількостях дуже корисно. Тому пляж є одним з улюблених місць відпочинку людей.

      Та, відпочиваючи на пляжі, пам’ятайте, що при тривалому перебуванні на сонці можна отримати сонячні опіки або тепловий удар. Тому на пляжі більшість часу будьте у тіні і завжди одягайте головний убір.

      А коли відчуєте нудоту, головний біль або запаморочення , відразу ж скажіть про це дорослим. Якщо дорослих немає поряд, покладіть на голову змочену у воді хустинку  і полежте у затінку, поки покращає. А вдома неодмінно розкажіть батькам про своє погане самопочуття.

 Ніколи не купайтеся до втоми, або коли хоч трохи змерзнете, бо від цього м’язи може звести судома.

 Судома дуже болюча. Якщо під час купання ви відчуєте у м’язах ноги різкий біль, то відразу ж перестаньте цією ногою рухати. А щоб скоріше ущух біль, порозтинайте ступню ноги, що болить, рукою.

 При неправильному поводженні під час купання можна зазнати травми чи захлинутися водою. А тому ніколи не пірнайте у незнайомих місцях, особливо вниз головою і не бешкетуйте у воді.

Плавайте неодмінно з гумовим кругом.

 Якщо випили щось холодне чи з’їли крижане морозиво, можна застудити горло і захворіти. А тому на пляжі ніколи не пийте і не їжте нічого холодного.

 Ніколи не ходіть у воду одні: дітям вашого віку купатися дозволяється тільки з дорослими.

 Ось послухайте, яка історія сталася із зайчиками.

Улітку усі поспішають    І почав на дно іти.

На курорт, у ліс, у сад.    Хтось із них перелякався

На подвір’я до водички,     І собі почав тонуть.

В гори їдуть, і в село.    Хтось же рятувати взявся

І до озера, й до річки,     І за вуха їх тягнуть.

На пісочок, у тепло...    Та не можуть врятувати -

От пішла сім’я до річки    Крик зчинився на річці!

На пісочку полежать     Можна тільки жалкувати,

У хвилях чистої водички    Що потонуть всі Зайці.

І поплавати, й попірнати.    Водна служба врятувала,

Тато всіх попереджає,    Хоч були вже всі на дні.

Щоб самим у ріку не йти,   Та й рядочком поскладала

Хай ніхто не запиває    Зайченяток у човні.

На глибину, щоб уберегти   Надали їм допомогу.

Дітлахів від небезпеки,    Ох, нещасні всі тепер,

Щоб від них біда пішла...    Та живі, і слава Богу,

А стоїть страшенна спека   Що ніхто з них не помер

В воду вся сім’я зайшла.    Тато з мамою чекали,

Зразу діти стали в коло,     Але що вони могли?

Гралися всі, як могли    Ледь самі не повмирали,

Потім грались у водне поло,    Доки їм дітей везли.

А тоді, як попливли!    В сотий раз їм говорили,

Хто найшвидше і якнайдалі.   Щоб вели себе, як слід.

Діти лапками грибіть.    Насварили, та не били,

Ніби їм якісь медалі    Серце ж у грудях, а не лід!

На тім березі дадуть!    Діти й так перелякались,

Та й стомились. Повертати   Ледь живі, усі дрижать.

Уже назад зайцям пора    І просились, й вибачались,

А до дна тут не дістати.    Більш не будуть запливать...

Хвилі котять, як гора    Обняли ж їх мама й тато

Тут один із них як крутнувся,    І рядком поклали спати.

Щоб до берега пливти,     Як же діток у них багато,

Та й водою захлинувся.    Усім їм треба дати лад.

Діти, скажіть, чому із зайченятами сталося таке лихо? Яких вони не

Дотримувалися правил?

     Запам’ятайте такі правила:

• Не можна довго купатись у воді, тому, що це призводить до переохолодження тіла ознобу, судом, тому тривалість кожного купання не повинна перевищувати 10-15 хвилин;
• Не можна пірнати у незнайомих місцях;
• Не можна запливати за буйки;
• Не випливати на судновий хід і не наближатися до суден;
• Не влаштовувати ігор у воді, пов’язаних із захватами;
• Не плавати на надувних матрацах;
• Не купатися наодинці, бо в разі біди тобі ніхто не допоможе;
• Не підпливати до вирів. Вир затягує на глибину з такою силою, що навіть досвідчений плавець не в змозі випливти з нього;
• Не заходити у воду вище пояса, якщо не вмієш плавати.

Відпочинок на льоду

 Багато людей люблять відпочивати на річці або на ставку не тільки влітку, але й узимку, коли вода замерзає.

 Хтось рибалить, хтось катається на ковзанах, а хтось навіть пірнає в ополонку.

 Але купатися в ополонці можуть тільки дуже загартовані люди. А для решти опинитися в крижаній воді – це величезна біда і найбільша небезпека на льоду.

 Пам’ятай, на слизькому льоду можна впасти й сильно забитися або покалічитися. Можна послизнутися й шугонути в лунку. І врешті, що найстрашніше, можна потрапити під лід.

        Тому дітям вашого віку перебувати на льоду можна тільки з дорослими.

 Міцність льоду протягом зими неоднакова. На початку її та в кінці він значно слабший, аніж у середині. Тому ймовірність провалитися під лід значно зростає перед льодоставом та льодоходом.

 Міцність льоду можна визначити за кольором. Запам’ятайте!

• Тільки на лід, що має синюватий або зеленуватий відтінок, модна виходити.
• Лід жовтого та білуватого відтінку – ненадійний.
• Біля берегів та на ділянках, вкритих заметами чи снігом, льод тонший.

А тому, перш ніж іти на такий лід:

• Подивися, чи є на ньому стежка або свіжі сліди. І якщо є, то неодмінно іди далі по них, бо міцність льоду там уже перевірена іншими.
• Візьми палицю та вдар нею перед собою. Якщо на льоду з’явиться вода, то далі йти не можна.

Особливо уважним треба бути на льоду у відлигу. У період потепління лід стає дуже крихким, у цей час краще на нього не виходити зовсім.

А якщо ти все ж таки провалився під лід, перш за все не лякайся і не панікуй, а відразу клич на допомогу і водночас намагайся вилізти з ополонки.

 Вилазити з ополонки треба обов’язково з того самого краю, із якого ви в неї впали. Для цього:

1. Широко розкиньте руки, підтягніться, і правильно, без різких рухів виповзайте на лід;
2. Обережно вийміть із води одну ногу, відсуньтесь від краю ополонки, а потім вийміть і другу;
3. Не піднімайтеся з льоду! А повзіть по-пластунськи до берега тією самою дорогою, якою тільки що йшли, бо там міцність льоду вже перевірена.

На березі швидко ставайте на ноги і якомога скоріше біжіть, щоб зігрітися.

 У дома відразу ж переодягніться в сухий одяг, зігрійте руки під теплою водою і випийте чогось гарячого.

 Повідомте дорослих про те, що з вами сталося, і сідайте біля тепла, щоб добре зігрітися.

 Обережно розітріть долонями собі руки та ступні ніг, а пальцями ніс та вуха, тому що при переохолодженні та обмороженні вони страждають найпершими.

 Якщо ви побачите, що в ополонку впав хтось інший, відразу кричіть і кличте дорослих на допомогу. Візьміть палицю, гілку чи будь – що довге і спробуйте простягнути потерпілому.

 А віддавши, обережно повзіть назад, допомагаючи товаришу вибратися з води.

 Наближатися до ополонки можна тільки повзком. Краще, якщо при цьому ви підкладете під себе лижі або якусь дошку. Ні в якому разі не можна підповзати до самого краю оболонки, бо лід може обломитися.

 Пам’ятайте: вилізти із ополонки чи витягнути з неї когось дуже важко. Це буває інколи не під силу найдужчій дорослій людині. І тоді постраждалий гине. А тому, якщо на льоду немає дорослих, не йдіть на нього ніколи.

Давайте з вами пограємо у гру:

     Гра “Так чи ні?”

Правила гри: вчитель запитує, а діти відповідають одним словом: так або ні.