Інноваційний процес розгортається за такою логікою: 1) виникнення - відбувається теоретична розробка нововведення та організується інформаційно-роз'яснювальна робота; 2) засвоєння - здійснюється апробація нововведення; 3) насичення - якщо результат інноваційного проекту позитивний, відбувається широке упровадження інновації в масову педагогічну практику; 4) рутинізація - інновація перетворюється у звичайну норму, традицію; 5) криза - нововведення повністю вичерпує свої можливості, а його результати можуть погіршуватися; 6) фініш - інновація завершує своє існування, на її зміну приходять інші нововведення.
Учитель має створити освітнє середовище, яке: вчить дітей , ЯК думати, а не ЩО думати; надає їм рівні можливості, а не культивує «рівність»; мотивує на навчання впродовж усього життя, а не прагне навчити на все життя; підсилює спрямованість опанувати і самостійно продукувати ще не існуючі знання, а не змушує зазубрювати «вчорашні»; заохочує «створювати різноманітність», прагнення бути «не таким як усі», а не схильність до одноманітності, прагнення не виділятися від із загалу; сприяє становленню інформаційної культури особистості, здатної до активного управління інформацією,а не культивує пасивне некритичне сприйняття інформації (саме це є запорукою переходу від «суспільства телеглядачів» до інформаційного суспільства); стимулює розвиток горизонтальних партнерських зв’язків, мережевої взаємодії, а не зациклюється на вертикальних ієрархічних зв’язках.
Формування творчого інноваційного педагогічного середовища – запорука успішної реалізації учнів у житті! У процесі освіти ми вчимося у минулого, намагаючись відтворити й відновити його: настав час учитись у майбутнього, випереджаючи його… Зміни в освіті мають бути сфокусовані на якісні трансформації змісту і форми. Провідний спеціаліст ЮНЕСКО Раджа Рой Сингх