Інтегроване заняття "Обряди мого народу"

Тема: Обряди мого народу.

Мета: познайомити учнів з народними оберегами: віночками, ляльками-оберегами; їх призначенням у народних святах та в повсякденному житті; розширити уявлення про використання лікарських рослин; вдосконалювати навички роботи з тканиною; відроджувати призабуті звичаї нашого народу;

розвивати дослідницькі навички учнів, їхні творчі здібності;

виховувати інтерес до культурної спадщини свого народу; виховувати дбайливе ставлення до свого волосся; охайність при виконанні роботи.

Обладнання: віночки різних видів, різнокольорові стрічки, плакат із зображенням віночка; тканина, ножиці, нитки.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Очікувані результати:

Змістова лінія «Моя культурна спадщина:

- долучається до підтримання родинних і шкільних традицій, бере участь у громадських урочистостях тощо; пояснює їхнє значення для себе [2 ГІО 3-7.1- 4];

- виготовляє доступні атрибути до свят та урочистостей [2 ГІО 3-7.1-5].

Змістова лінія «Я серед людей»

- встановлює, чим його / її дитинство відрізняється від дитинства старших родичів [2 ГІО 2-1.3-1];

-  описує різницю між дитинством сучасних дітей та у минулому ( одяг, іграшки, заняття тощо) [2 ГІО 2- 1.3-2];

- пояснює, що життя кожного покоління відрізняється  від життя іншого [2 ГІО 2-1.3-3];

- зауважує і виокремлює зміни, які відбулися у його / її правах ) [2 ГІО 2-1.3-4].

- формулює запитання до батьків, інших родичів про історію родини і передає в різних формах цю інформацію [2 ГІО 2-3.1- 1];

- розпитує старших людей про минуле [2 ГІО 2-3.1-2]

          Змістова лінія « Технічна творчість та техніка»:

-добирає конструкційні матеріали відповідно до їх властивостей для виготовлення виробу: папір, пластилін, полімерна глина чи солене тісто, тканина, нитки; неткані, природні та інші матеріали [2 ТЕО 1-1.3-3];

- розрізняє види паперу, картону, ниток та визначає сфери їх застосування [2 ТЕО 1-1.3-4]

- прогнозує, яким має бути виріб [2 ТЕО 1-1.1-1];

- планує послідовність технологічних операцій з допомогою дорослих (використання технологічних карт) [2 ТЕО 1-1.1-2];

           - створює виріб за зразком (шаблоном) та власним задумом самостійно чи із допомогою дорослих із використанням паперу, картону, ниток, нетканих чи природних матеріалів (предметні та сюжетні аплікації з природного матеріалу, нескладні сюжетні композиції, вироби в техніці орігамі, макети виробів із штучних матеріалів та картону, вироби об’ємної форми з паперу) [2 ТЕО 1-1.4- 4];

- розкриває послідовність дій та дотримується її під час виготовлення виробів із природних матеріалів, під час виготовлення та оздоблення об’ємних виробів, самостійно або з допомогою дорослих [2 ТЕО 1-1.4-7]

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повторення вивченого.

а) Бесіда. На минулому уроці ми говорили про український одяг. Обов’язково і у хлопців і у дівчат була вишита сорочка. Що ви можете про неї розказати?

- Сорочка  була провідником магічної сили. прихованої в кожної людини, тому що облягала тіло, оберігала від холоду, і від злого ока. Прикрашалася вишивкою, яка теж виконувала функцію оберегу. Вишивали комір, або смужку, яка облягала шию, манжети рукавів та поділ сорочки. Вишивка, ніби обрамляла тіло людини, і тому не могло на неї подіяти ніяке зло.

б) Робота в групах. Пояснити прислів’я:

У наших хазяйок та по 100 сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.

Зустрічають по одежині, а проводжають по розуму.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Наш народ з давніх – давен славився своєю працьовитістю, а інше прислів’я вчить, ще і постійно дізнаватися щось нове. От і сьогодні ми з вами спробуємо повернути життя ще одному із призабутих звичаїв народу – вшанування дівочої коси.

ІV. Робота над темою уроку.

а) Відгадування загадки.

Ніхто не саджає – саме виростає,

А порахувати не можна.

                              (Волосся)

Пропоную помандрувати у країну Золотоволоски. Про кого кажуть «Має золоте волосся»(Хто має красиве, доглянуте волосся. Воно блищить мов золоте).

б) Розповідь учителя.

Діти, як правило, народжуються з коротким волоссям, а якщо траплялося, що народжувалася дівчинка з довгим волоссям, то говорили, що її чекає життя у багатстві й розкоші. Стригти дитину до року не дозволялося. Коли ж їй виповнювався один рік, влаштовували обряд «пострижин». Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як стригти дитину, він мав посадити її на вивернутий кожух і виголосити побажання: «Щоб росло густе волосся, щоб коса лягла до пояса». Після пострижин волосся спалювали, а одне пасмо залишали на згадку.

З цього часу хлопчиків стригли часто, а дівчаток заборонялося стригти взагалі.

Особливу увагу приділяли мами дівчаткам, щоб виростити  чудове волосся. А які зачіски з довгого волосся можна зробити, на сьогоднішньому святі вам покажуть наші дівчатка.

в) Конкурс «Трави» Назвати трави, якими можна мити волосся. Виступ учениць:

Нехай волосся пахне м'ятою і чебрецем,

І пам'ятай ти правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

То мий її в барвінкові та вишні.

Блискучою косу хай зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Шукай поради у жалючої кропиви.

Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона, як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов'я.

Купай її в любистку й м'яті,

Щоб була пишна та густа.

Ти збережи її нащадкам, —

Це ж не позичена краса.

г) Розповідь учителя: Колись в Україні існував звичай: прокинувшись, дівчина мусила перш за все «навести лад» на голові. Волосся, залишалося на гребінці, обов'язково спалювали, бо вважали, що з нього може вити гніздо ворона, і тоді голова болітиме.

Вважалося найбільшим нехлюйством братися за будь- яку роботу з розпушеними косами. Про таких казали: «У неї на голові ворона гніздо звила». Перш ніж з'явитися на людях, дівчина обов'язково заплітала косу, бо знала народний закон «Яка коса, така й краса».

До п'ятирічного віку дівчатка могли ходити з розпущеним волоссям, яке для зручності підв'язувалось стрічкою. Перший раз заплітали коси у визначений час — коли дівчина йшла до першого причастя. В коси вона вплітала святкові білі стрічки, а зверху чіплявся вінок із білих квітів.

 Вінок – це теж оберіг та ще й дуже барвистий. Відомо, що зображення кола – це магічний знак, оберіг, символ сонця.

Дівочий вінок обов'язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, — такий головний убір, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.

Віночки-обереги зроду-віку були неодмінною ознакою не лише краси, а й оберегом, «знахарем душі», бо в ньому є така сила, що болі знімає, волосся береже. Шановні присутні, хто з вас знає, з якого віку дівчата починали носити вінки? Про це розповість мама Даринки.

д) Виступ мами: Дівчата починали носити віночок з трьох років. Перший віночок для трирічної дівчини плела мама. В цей віночок вплітали три квітки: барвінок — квітка-тато, який оберігає доньку, годує її; чорнобривець — квітка-мама, яка захищає дитину від усього лихого та виховує її; та квітка незабудка — це сама дівчина. Вона нагадує родині про свій прихід у світ: «Роде мій, я прийшла до тебе, прийми мене, захисти мене, а я буду тобі вірною довіку».

Вчитель: У 4 рочки вплітали безсмертник – дарує здоров’я, листя яблуні – символ материнської любові. У 6 років – мак – спокій, ясна думка.

Мама: Для семирічної дівчинки плели вінок з семи квіточок. І вперше в нього вплітали віти калини або її гроно— символ дівочої краси. Воно було в центрі, по боках — незабудки, барвінок, чорнобривці, безсмертники, листочки яблуні, ромашки й волошки — щоб зір берегли. А всього в українському вінку дванадцять квітів.

Вчитель: Плести віночок - то велика наука. Дівчинку завжди по вінку впізнають. «Хто вміє віночок вити, той вміє життя любити».

Мама: «Який вінок, такий волосок»,— казали у народі. А щоб волосся було довгим, мати бралася за косу, тягла її і приказувала:

У донечки гарні кіски,

Але надто вже малі,

А щоб більше виростали

Потягну їх до землі.

е) Сплетемо вінок: Жодне дівоче свято не обходилось без віночків. Український віночок — не просто краса, а й оберіг, знахар душі і лікар. В ньому є чаклунська сила, яка біль знімає, волосся береже. Ця сила в квітах. В народі кажуть, що особливе щастя принесе той вінок, у якому вплетено 12 квітів. (Діти виходять і прикріплюють по колу квіти.)

Мама: Безсмертник — символ здоров'я.

Деревій — символ нескореності.

Барвінок- життя й безсмертя людської душі.

Цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості

Любисток і волошка — відданості та вірності.

Ромашка — символ дівочої чистоти та цноти.

Ружа, мальва та півонія — віри, надії та любові.

Хміль (вусики) — символ гнучкості та розуму.

Вчитель:  У центрі віночка було гроно калини. Мабуть, тому, що за популярністю символ калини не має рівних. Її ім'ям в Україні названо сотні сіл. У народі калину цінують за її цілющі властивості. Жодна молода дівчина не виставляла своє волосся на показ, боячись дурного ока. Вона ховала його під стрічки, які в'язала на віночок. Довжина стрічок мала бути на 10 см довша від довжини волосся.

Мама: До віночка в’язали кольорові стрічки. Першою у віночок в'яжуть світло-коричневу стрічку. Це символ землі-годувальниці. Побіч від коричневої — жовті стрічки — символ сонця. За ними — світло-зелені — символ краси і молодості. Потім голубі — символ неба та джерельної води, яка дає силу і здоров'я. Рожеві— символ ніжності та любові до свого роду, до людей та землі. Ці стрічки в'язали у вінок дівчині до семи років. Потім додавалися ще такі стрічки: жовтогаряча — символ хліба, фіолетова— символ мудрості людини, малинова— символ душевності, щирості. В'язали і білі стрічки, кінці яких були  розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць.

є) Робота з віршем.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки.

Висновок.

Тож пам'ятай рідний оберіг,

Без пам'яті нема народу.

Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість — берегиню роду.

V. Виготовлення мотанки.

Сьогодні ми згадаємо ще один давній звичай: виготовлення ляльки – мотанки. Як це робилося розкаже і покаже мама Руслани.

Лялька-мотанка – українська народна лялька, символ жіночої мудрості, родинний оберіг. З давніх - давен у кожній родині лялька-мотанка виконувала роль оберегу, була символом мудрості, берегинею роду, символом матері-прародительниці та зв’язку між поколіннями, одна із найдревніших іграшок і сакральних (священних) істот нашого народу, якій тисячі й тисячі років. Скільки існує людство, стільки років цій іграшці, яка повинна була дитину заспокоїти, нагодувати і зберегти.

VI. Практична робота учнів: Виготовлення ляльки-мотанки.

а) Інструктаж з безпеки життєдіяльності при роботі з тканиною, ножицями.

б) Виготовлення ляльки-мотанки.

в) Презентація робіт.

VIІ. Підсумок уроку:

•                  Які квіти вплітають в український віночок?
•                  Що символізують кольори стрічок у віночку?
•                  Чим не можна користуватися  при виготовленні ляльки-мотанки?